Рішення № 130557709, 29.09.2025, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/5281/25

Справа №754/7348/25

РІШЕННЯ

Іменем України

29 вересня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючої - судді - Панченко О.М.,

секретаря судових засідань - Сарнавського М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Сіроко Фінанс» звернулося до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.01.2022 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» був укладений Договір факторингу № 025-040122, за яким ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів " відступило ТОВ «Сіроко Фінанс» право вимоги за Договором позики № 75697196, укладеним 19.07.2021 з відповідачем ОСОБА_1 . За умовами зазначеного Договору позики, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало відповідачу грошові кошти в сумі 13 602,00 грн., а відповідач зобов`язався їх повернути у встановлений строк та сплатити проценти за користування позикою. Однак відповідач свої зобов`язання не виконав, що призвело до виникнення заборгованості. Станом на дату подання позову заборгованість становить 37 648,30 грн., з яких 11 200,85 грн. - основна сума боргу, а 26 447,45 грн. - нараховані проценти. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судовий збір.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2025 року справу передано головуючій-судді Панченко О.М.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 14.05.2025 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

05.06.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. через засоби поштового зв`язку "Укрпошта" надійшов відзив на позовну заяву в якому не погоджується з викладеним у позові з огляду на наступне. По переше вважає, що позивачем пропущено строки позовної давності для звернення з даним позовом до суду. По друге, вважає, що заборгованість не підлягає стягненню оскільки, наданий розрахунок суми заборгованості фактором, тобто ТОВ "Сіроко Фінанс" не є належним та допустимим доказом, який підтверджує наявність суми боргу перед позивачем та наявність самої заборгованості, оскільки він не є первинним бухгалтерським документом. Також зазначає, що відповідача не було повідомлено про зміну сторони Кредитора по договору факторингу укладеного між ТОВ "Сіроко Фінанс" та ТОА "1 безпечним агенством необхідних кредитів". З огляду на викладене просить відмовити у задоволенні позову повністю.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. З прохальної частини позовної заяви вбачається, що представник позивача просить проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з`явилися, подали до суду відзив в якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 19.07.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №75697196, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав позику у розмірі 13 602,00 грн., із строком кредитування 30 днів з 19.07.2021 по 18.08.2021, з базовою процентною ставкою 1,99% в день.

Факт перерахування ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» позичальнику ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 13 602,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 підтверджується довідкою ТОВ "ФК "ФІНЕКСПЕРТ" № КД-000004767/ТНПП від 20.12.2024.

Однак відповідачка ОСОБА_1 належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов`язання, своєчасно не повернув кредит, не сплатив проценти за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду України від 30.05.2018 у справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18) зазначено, що «положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 та від 07.10.2020 у справі № 127/337824/18 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зазначає, що «з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів».

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що договір № 78213793 від 08.04.2023 підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим він акцептував пропозицію позивача та уклав кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

04.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем укладено договір факторингу №025-040122, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Сіроко Фінанс» належне йому право вимоги до відповідача, у тому числі на суму заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими процентами, право на одержання яких належить ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Відповідно до Реєстру прав вимог № 09/02/22 від 09.02.2022, право вимоги за Договором позики № 75697196 перейшло від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Сіроко Фінанс».

ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 37 648,30 грн., з яких: 11 200,85 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26 447,45 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 ст.1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Матеріалами справи підтверджується перехід права вимоги від від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Сіроко Фінанс» щодо вимог за договором № 75697196 від 19.07.2021.

Позивач у позовній заяві вказує, що відповідач має заборгованість за кредитним договором в розмірі 37 648,30 грн., з яких: 11 200,85 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 26 447,45 грн. - заборгованість за процентами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зазначено, що «відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначається, що:

- проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (пункт 81);

- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91);

- на період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 97);

- при цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність (пункт 106);

- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128).

Щодо заперечень Відповідача, суд їх не бере до уваги, оскільки не надано жодних допустимих та належних доказів. Окрім того, у цій справі судом встановлено, що доказів на погашення відповідачем заборгованості за тілом кредиту у сумі 11 200,85 грн. матеріали справи не містять. Тому, вимога про стягнення основної заборгованості у сумі 11 200,85 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З аналізу умов договору суд дійшов висновку, що сторони визначили, що первинний період користування кредитом становить 30 днів.

Також сторони визначили, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою 16 444,14 грн., тобто за період користування в 30 днів, отже сторонами визначено відсотки у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З витягу з розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів здійснюється з 19.07.2021 по 18.08.2021, тобто і в період строку кредитування, і поза межами такого строку.

Відтак, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення процентів за 16 календарних днів, визначених договором у розмірі 2 842,20 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, натомість вимоги про стягнення решти суми процентів за період після строку кредитування задоволенню не підлягають, оскільки вони нараховані понад строк кредитування.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сіроко Фінанс» 11 200,85 грн. заборгованості за тілом кредиту та 2 842,20 грн. процентів в межах строку кредитування, що разом складає 14 043,05 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 129,46 грн. (14 043,05 грн.*3028,00 грн./37 648,3 грн. = 1 129,46 грн.)

Відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі 1 129,46 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 19, 81, 133, 141, 223, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (ЄДРПОУ - 42827134, адреса: 03035, м.Київ, вул.. Митрополита Василя Липківського, буд.45, оф.510А) за Договором позики № 75697196 від 19.07.2021 в розмірі 14 043,05 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 129,46 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/ складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Повний текст рішення складено та підписано 29.09.2025 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя: О.М. Панченко