Ухвала суду № 130554953, 29.09.2025, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ПОЛТАВИ

Справа №552/6445/25

Провадження № 1-кс/552/1976/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2025 м. Полтава

Слідчий суддя Київського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого детектива Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Полтавській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно,

встановив:

До слідчого судді Київського районного суду м. Полтави 25.09.2025 звернувся старший детектив Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Полтавській області ОСОБА_3 з клопотанням, погодженим прокурором відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72024171010000010 від 03.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 204, ч. 1 ст. 199 КК України, в якому просить накласти арешт на майно, виявлене та вилучене 24.09.2025 в ході обшуку за адресою АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон моделі Moto g32, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , пін-код: НОМЕР_3 , з тріщинками на склі, в чорному чохлі, з сім-картою: НОМЕР_4 .

Своє клопотання обґрунтовує тим, що підрозділом детективів Територіального управління БЕБ у Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72024171010000010 від 03.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 204, ч. 1 ст. 199 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 та інші невстановлені особи організували на території Полтавської області діяльність з незаконного виготовлення, а також зберігання, збуту та транспортування з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів.

Також встановлено, що фізична особа-підприємець, засновник та директор ТОВ «Вейпмікс» (код ЄДРПОУ 44003147) ОСОБА_6 , колишній працівник ТОВ «Вейпмікс» ОСОБА_5 , працівник ФОП « ОСОБА_7 » ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , з метою особистого збагачення, налагодили протиправну схему, пов`язану із незаконним виробництвом та збутом підакцизних товарів (рідини для електронних парогенераторів під назвою «Paradise»), з ознаками контрафактності (відсутнє маркування марками акцизного податку).

Реалізація контрафактної продукції здійснюється через інтернет-магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », телеграм-канал « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та застосунок у соціальній мережі Instagram (профіль «vapemix.bar»).

Безпосередньо збут продукції клієнтам здійснюється доставкою під виглядом ароматичних добавок за допомогою можливостей ТОВ «Нова пошта» (відділення № 3, м. Полтава, вул. Просвіти, 13 та відділення № 12, м. Полтава, вул. Сінна, 2/49) від імені ФОП« ОСОБА_6 ».

24.09.2025 на виконання ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Полтави проведено обшукзамісцем проживання ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_1 ,в ходіякого виявленота вилучено: мобільний телефон моделі Moto g32, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , пін-код: НОМЕР_3 , з тріщинками на склі, в чорному чохлі, з сім-картою: НОМЕР_4 .

Постановою детектива від 25.09.2025 вищевказаний телефон визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки відповідає критеріям визначеними ст.98 КПК України та має істотне значення для кримінального провадження.

Оскільки вищевказане майно має значення речового доказу по кримінальному провадженню, з метою збереження речових доказів, а також у слідства виникла необхідність у проведенні судових експертиз, з метою виявлення інформація, яка може мати важливе значення для кримінального провадження та буде в подальшому доказом вини причетних до вчинення кримінального правопорушення осіб, детектив просить накласти арешт на вилучене майно.

ОСОБА_3 попередньо подав до суду заяву про розгляд справи без його присутності, в якому зазначив, що клопотання підтримує.

Власник майна ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився.

Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до частини 5 статті 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з вимогами пункту 1 частини 2 статті 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За змістом частини 3 статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до частини 2 статті 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Згідно з частиною 11 статті 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з частиною 1 статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

У поданому до суду детективом клопотанні доведено наявність достатніх підстав вважати, що дійсно було вчинено кримінальне правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 72024171010000010 від 03.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 204, ч. 1 ст. 199 КК України.

З протоколуобшуку від24.09.2025проведеного напідставі ухвалислідчого суддіКиївського районногосуду м.Полтави від16.09.2025вбачається,що підчас проведенняобшуку замісцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 виявлено тавилучено мобільний телефонмоделі Motog32,ІМЕІ1: НОМЕР_1 ,ІМЕІ2: НОМЕР_2 ,пін-код: НОМЕР_3 ,з тріщинкамина склі, вчорному чохлі,з сім-картою: НОМЕР_4 ,який вподальшому постановоюстаршого детектива Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Полтавській області ОСОБА_3 від 25.09.2025 визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 72024171010000010 від 03.06.2024.

Отже вилучене майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом кримінального правопорушення, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України та підлягає арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.

Суд також враховує, що згідно зі ст. 160 КПК України доступ до електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах, комп`ютерних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв`язку, без їх вилучення.

Детектив у клопотанні та доданих матеріалах належним чином обґрунтував необхідність арешту вилученого мобільного телефону, оскільки містить відомості та інформацію, яка стосується суті кримінального провадження, а тому збереження цього речового доказу, разом з інформацією, що на ньому міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також, те що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з клопотання, накладення арешту на вилучене майно детектив вважає необхідною мірою для досягнення повноти, всебічності та неупередженості розслідування вказаного кримінального правопорушення та з метою збереження речових доказів.

Водночас, відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України обмеження користування майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, тощо.

Отже, суд дійшов висновку, що на виконання вимог частини 1 статті 173 КПК України детектив у своєму клопотанні довів необхідність арешту щодо майна та наявність ризиків, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України.

Таке рішення виходить з позиції розумності та співмірності обмеження права власності, права користування та наслідків такого арешту майна.

На даному етапі досудового розслідування його потреби виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки, сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що клопотання про накладення арешту на майно підлягає задоволенню.

Крім того, слідчий суддя роз`яснює, що відповідно до статті 174 КПК України, за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні такого заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 98, 131, 132, 167, 170-173, 309, 372 КПК України,

ухвалив:

Клопотання старшого детектива Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Полтавській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно, задовольнити.

Накласти арешт на майно, виявлене та вилучене 24.09.2025 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон моделі Moto g32, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , пін-код: НОМЕР_3 , з тріщинками на склі, в чорному чохлі, з сім-картою: НОМЕР_4 .

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів до Полтавського апеляційного суду з моменту її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1