Рішення № 130554325, 29.09.2025, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/1376/25

Провадження № 2/379/551/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2025 року м. Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Разгуляєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Носач Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду в м. Тараща цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8193456 в розмірі 33 000,00 грн, з яких: 10000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18000,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 5000 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення заборгованості представник позивача зазначив, що 16.08.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено кредитний договір № 8193456 про надання споживчого кредиту. Указаний договір сторони уклали в електронному виді шляхом електронного підпису сторін, в тому числі й відповідачки, в договорі про надання кредиту.

24.04.2025 між позивачем та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір факторингу № 24042025, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» передає за плату, позивачу право вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Авентус Україна» і боржниками.

Так позивач, у тому числі, набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 8193456 від 16.08.2024 на суму в розмірі 33 000,00 грн з яких:

- 10000 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 18000,00 грн.- сума заборгованості за процентами;

- 5000,00 грн.- сума заборгованості за пенею та штрафами;

В зв`язку з тим, що відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, має непогашену заборгованість за кредитним договором № 8193456 від 16.08.2024 на суму в розмірі 33 000,00 грн позивач звернувся до суду з даним позовом.

11.08.2025 ухвалою Таращанського районного суду Київської області відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

27.08.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, від представника відповідача- адвоката Підодвірного Т.І. відповідно до змісту якого відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» посилається на те, що кредитний договір № 8193456 від 16.08.2024 та відповідачем ОСОБА_1 укладений в електронній формі не містять підписів сторін договору. Згідно копії кредитного договору № 8193456 від 16.08.2024, долученого позивачем до позовної заяви, такий нібито укладено в режимі онлайн шляхом заповнення відповідачем в електронній формі анкети - згоди клієнта на сайті позивача. Проте доказів укладення таких договорів, які за формою відповідають вимогам цивільного законодавства, позивачем не надано. Позивачем не надано доказів того, що наявні в матеріалах справи копії договорів створювалися у порядку визначеному ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вони підписувалися електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа Наявні у матеріалах справи копії договорів на думку представника відповідача не відповідають вимогам ст.ст. 5,7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.

Також, вказує на відсутність в матеріалах справи первинних документів, які підтверджують укладення договору. З урахуванням того, що розрахунки суми боргу, які містяться у позові не є зведеними документами, які не були погоджені з відповідачем і не підтверджені первинними обліковими бухгалтерськими документами, вважає, що позивач не довів наявність у відповідача заборгованості за вказаними договорами кредиту у розмірі, зазначеному у розрахунках.

Щодо відступлення права вимоги, то як зазначив представник відповідача, подані позивачем копії договору факторингу не містять будь-якої інформації, що могла б свідчити про відступлення права вимоги саме до відповідача, як то ПІБ, номер кредитного договору та інші дані. Надані позивачем витяги з реєстру боржників не містять підписів сторін, що уклали договір факторингу, а містить лише підпис представника ТОВ «ФК «ЄАПБ», що свідчить про те, що витяг виготовлено позивачем самостійно і що позивач може зазначити у вказаному витязі будь-яку інформацію, на власний розсуд.

Крім того, 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесені зміни до ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ). Так, відповідно до ч.5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, у вказаному кредитному договорі розмір денної процентної ставки становить 2,50 %, що є вищим за встановлений максимальний розмір денної процентної ставки.

Вказує, що відповідно до перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На виконання вимог п.8 ч.3 ст. 178 ЦПК України, повідомили суд, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правову допомогу, які Відповідач поніс в зв`язку із розглядом даної справи складає 6000,00 грн.

05 вересня 2025 року від представника позивача - Дараган Ю.О. до суду надійшла відповідь на відзив до якої на спростування позиції сторони відповідача щодо безпідставності заявлених вимог додала додаткові докази на підтвердження переходу права вимоги від первісних кредиторів до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», а також розрахунки заборгованості первісних кредиторів.

Наполягала на тому, що нарахування відповідачу відсотків здійснювалося первісним кредитором на законних підставах. Крім того, зазначена у позовній заяві заборгованість нараховувалась первісним кредитором станом на дату відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало жодних додаткових нарахувань та вживає дії щодо врегулювання заборгованості виключно у розмірі отриманих прав вимоги.

Також, позивач в повній мірі довів факт набуття права грошової вимоги до відповідача відповідно до чинного законодавства, що підтверджується договорами факторингу та додатками до них. Крім того, позивач ТОВ «ФК«ЄАПБ» не вбачає підстав для відшкодування витрат на правову допомогу стороною позивача оскільки ця справа має усталену судову практику та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних (а.с.76-94).

08.09.2025 до суду надійшли заперечення на клопотання, від представника відповідача- Підодвірного Т.І. відповідно до змісту якого докази повинні подаватися позивачем разом з позовною заявою. В разі неможливості надати всі докази, позивач повинен повідомити суд про причини такої неможливості і вжиті ним заходи для отримання доказів. Оскільки, позивач звернувся із позовом 30.07.2025, а клопотання про витребування доказів подане 05.09.2025, просить суд відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів, яке подане після закінчення процесуальних строків (а.с.100-103).

Ухвалою суду від 09.09.2025 було задоволено клопотання представника позивача та витребувано від АТ «Універсал Банк» інформацію:

- щодо наявності у ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 карткових рахунків у банку станом на 16.08.2024;

- інформацію щодо належності ОСОБА_1 НОМЕР_2 банківської картки № НОМЕР_3 ;

- виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів, відкритого до платіжної карти № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 за період з 16.08.2024 року по 21.08.2024 року;

- інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_3 за період з 16.08.2024 року по 21.08.2024 рік;

- інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_4 в анкетних даних ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .

11.09.2025 від АТ «Універсал Банк» надійшла витребувана в ухвалі суду інформація ( а.с.107-108).

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», будучи належним чином повідомленим про час, день та місце судового засідання, в судове засідання не з`явився, повноважного представника до суду не направив. Натомість в позовній заяві представник позивача просить здійснювати розгляд справи у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник будучи належним чином повідомленими про час, день та місце судового засідання, в судове засідання 29.09.2025 не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Окрім того, відповідно до вимог ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи та матеріали справи з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 16.08.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний договір № 8193456 про надання споживчого кредиту.

Кредитний договір укладено відповідно до правил надання коштів у позику, зокрема на умовах фінансового кредиту, встановлених ТОВ «Авентус Україна» та оприлюднених у вільному доступі на офіційному веб-сайті товариства.

Датою укладення договору є дата одержання товариством електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти).

Так, електронний підпис одноразовий ідентифікатор А4552 введено 16.08.2024 року о 22:15:35, що прирівнюється до підписання договору.

Таким чином, сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору товариство мало зобов`язання надати відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно п.1.3 кредитного договору сума кредиту складає 10000,00 грн (а.с.4-13).

Згідно листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 29.04.2025 №630, ТОВ «Авентус Україна» здійснило переказ коштів на платіжну картку (маска картки) № НОМЕР_3 у розмірі 10000,00 грн (а.с.18).

Згідно п.1.4 кредитного договору строк кредиту становить 360 днів зі сплатою процентів кожні 360 дні.

Відповідно до п.1.5 кредитного договору тип процентної ставки фіксована та становить 1.50% в день користування (стандартна процентна ставка), яка застосовується в межах строку кредиту.

Відповідно сторони погодили: орієнтовна реальна річна процентна ставка по кредиту зазначена в договорі на дату його укладання складе: за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом 9089, 90% річних. За стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 7624,10% річних.

Орієнтовна загальна вартість кредиту зазначена в договорі на дату його укладення складе: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 64 000,00 грн. За стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 63 325,00 грн.

Згідно картки обліку договору № 8193456 за період з 16.08.2024 по 23.04.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед первісним кредитором становить 33000,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 18000,00 грн - заборгованості за процентами від суми позики; 5000,00 грн - штраф (а.с.25-27 на зв.).

24 квітня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено договір факторингу №24042025, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна», передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 19-21).

24 квітня 2025 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» на виконання п.1.2 договору факторингу № 24042025 від 25 квітня 2025 року уклали акт прийому-передачі реєстру боржників (а.с.22).

Оплата за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 24042025 від 24.04.2025 складала 3 562 228,69 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 22702 від 29.04.2025 (а.с.23).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 25.04.2025 до договору факторингу №24042025 від 24.04.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №8193456 в сумі 33000,00 грн, з яких: 10000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 18000,00 грн сума заборгованості за відсотками; 5000, 00 грн - сума заборгованості за штрафом (а.с.24).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються, Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частина 12 ст. 11 вказаного Закону передбачає, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

В судовому засіданні установлено, що кредитний договір № 8193456 від 16.08.2024 підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора А4552(а.с.13), тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами указаного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між позивачем та відповідачем не були б укладені.

Наведене узгоджується з правовим висновком, сформованим у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року № 404/502/18.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що зазначений представником відповідача у запереченні на клопотання номер телефону відповідача ОСОБА_1 ( НОМЕР_4 ) повністю співпадає з номером телефону позичальника (споживача), який зазначений у вищевказаному договорі про надання споживчого кредиту (а.с.13).

Отже, встановлено, що договір про надання споживчого кредиту №8193456 від 16.08.2024, підписаний сторонами договору, є чинними, у встановленому законом порядку недійсними не визнавався, сторони визначили всі істотні умови цього договору, а отже між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Твердження представника відповідача про те, що позивачем не дотримано законодавчо визначений порядок укладення електронних договорів суд до уваги не приймає та відхиляє як безпідставні та недоведені.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договірні зобов`язання ТОВ «Авентус Україна», виконало та надало відповідачу шляхом перерахування на визначений відповідачем картковий рахунок кредит в сумі: 10000,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2020 року у справі № 570/2984/13-ц.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 дійшла висновку про те, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором).

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 наведені кваліфікуючі ознаки договору факторингу, а саме договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.

Виходячи з того, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст, суд при його правовій оцінці повинен дослідити його умови, права та обов`язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних правових наслідків.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року в справі № 910/7038/17.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

На підтвердження позовних вимог позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» надано суду належним чином завірену копії договору факторингу № 24042025 від 24.04.2025 з додатками, укладеного між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Авентус Україна».

На підтвердження здійснення оплати ТОВ «ФК «ЄАПБ» за відступлення ТОВ «Авентус Україна» прав вимоги до боржників позивачем також надано платіжну інструкцію № 22702 від 29 квітня 2025 року (а.с. 23).

При оцінці договору факторингу № 240420025 від 25.04.2025 з додатками, укладеного між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Авентус Україна», суд керується закріпленим у ст.204 ЦК України принципом правомірності правочину та зауважує, що ці договори ніким не оспорювались та у встановленому порядку недійсними не визнавались, а відтак, суд приймає їх до уваги.

Отже, надані позивачем вище і досліджені судом письмові докази підтверджують відступлення права вимоги від ТОВ «Авентус Україна», до ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором, укладеним цим Товариством з ОСОБА_1 .

У зв`язку з викладеним суд не приймає до уваги та відхиляє твердження сторони відповідача про те, що факт правонаступництва ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитними договорами та договором позики є недоведеним, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та встановленими судом під час розгляду справи обставинами.

Натомість, відповідач свої договірні зобов`язання у визначеним договором строки і обсяги не виконав, і станом на час розгляду справи відомостей про погашення заборгованості за вказаними договором повністю чи частково суду не надано, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості: за кредитним договором №8193456 в сумі 33000,00 грн, з яких: 10000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 18000,00 грн сума заборгованості за відсотками; 5000, 00 грн - сума заборгованості за штрафом.

Аргументи представника відповідача про те, що він не укладав цих кредитних договорів повністю спростовуються наданими позивачем та витребуваними ухвалою суду від 09.09.2025 від АТ «Універсал Банк» доказами.

Так, з листа АТ «Універсал Банк» від 11.09.2025 вбачається, що ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 є клієнтом банку. На його ім`я було емітовано платіжну картку № НОМЕР_5 .

Номер телефону, на який відправлялась інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_5 за період з 16.08.2024 по 21.08.2024 зазначено НОМЕР_4 .

Номер телефону НОМЕР_4 знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 (а.с. 122).

З виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 вбачається, що на його платіжну картку № НОМЕР_5 надійшли 10000,00 грн, дата 16.08.2024 (а.с.127).

Аргументи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 не укладав цього кредитного договору, а матеріали справи не містять доказів підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті - повністю спростовуються наданими позивачем та витребуваними ухвалою суду від 09.09.2025 від АТ «Універсал Банк» доказами.

Доказів ненадходження на банківський рахунок коштів за вказаним договором відповідач суду не надав.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за пенею, штрафом слід зазначити таке.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 13 договору передбачено неустойку в розмірі 80 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Разом з тим, суд зазначає, що п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Однак, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, було внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» були викладені в новій редакції.

Пункт 6.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, що діяла до 24.12.2023) передбачав звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період дії воєнного стану. Проте, з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» цей пункт було виключено.

Нова редакція пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (діюча з 24.12.2023) встановлює, що споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань лише за договорами про споживчий кредит, укладеними до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Датою набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» є 24 грудня 2023 року.

Відповідно, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23 січня 2024 року (24.12.2023 + 30 днів).

У даній справі договір про споживчий кредит № 8193456 між ТОВ «Аентус Україна» та ОСОБА_1 укладено16.08.2024 року.

Отже, оскільки кредитний договір укладено після 23 січня 2024 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» до відповідача ОСОБА_1 не застосовуються положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит.

При цьому, варто окремо наголосити, що положення пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України мають загальний характер та стосуються всіх категорій грошових зобов`язань, незалежно від їх природи. Водночас, у даній справі йдеться саме про правовідносини, що виникли з договору про споживчий кредит, тобто, такі правовідносини підпадають під спеціальне правове регулювання, яке міститься у Законі України «Про споживче кредитування».

Відповідно до загальновизнаного принципу lex specialis derogat legi generali (спеціальний закон скасовує дію загального), у випадку конкуренції між загальною нормою ЦК України та спеціальними положеннями галузевого закону перевага надається саме спеціальній нормі. Закон «Про споживче кредитування» у чинній редакції містить чітке застереження щодо строків дії звільнення споживача від відповідальності, а саме, що такі пільги застосовуються виключно до договорів, укладених до 23 січня 2024 року включно.

Відтак, застосування загальної норми пункту 18 Прикінцевих положень ЦК України до договору, який укладено після цієї дати (як у даному випадку, 08 липня 2024 року), є юридично необґрунтованим та суперечить нормам спеціального законодавства.

А тому, виходячи з вищенаведеного, суд вважає обґрунтованим нарахування штрафу ОСОБА_1 за невиконання грошового зобов`язання в період дії воєнного стану на території України та задовольняє позовні вимоги позивача в цій частині.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог,інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 3028,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 124481, а тому суд у відповідності ст. 141 ЦПК України стягує його з відповідача.

Керуючись ст.ст. 525-527, 530, 536, 610, 625, 629, 1046, 1048, 1054 ЦК України, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» суму заборгованості за Кредитним договором № 8193456 від 16.08.2024 на суму в розмірі 33 000,00 грн з яких:

- 10000 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 18000,00 грн.- сума заборгованості за процентами;

- 5000,00 грн.- сума заборгованості за пенею та штрафами;

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місце знаходження 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено та підписано 29.09.2025.

Головуючий:О. В. Разгуляєва