Рішення № 130553016, 03.09.2025, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/1682/25

Провадження №2/190/769/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2025 року м.Пятихатки

П?ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді Кудрявцевої Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) в приміщенні суду міста П?ятихатки Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами в загальному розмірі 34894 грн. 19 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19.10.2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачем був укладений кредитний договір №6695004800. Цей договір, паспорт кредиту та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК`ЦФР»( розміщені на сайті ТОВ «ФК`ЦФР» www.kreditmarket.ua та з якими позичальник ознайомився до укладення договору та до яких позичальник приєднався підписавши договір) складають єдиний кредитний договір.

07.10.2016 року між ТОВ «ФК`ЦФР» та АТ «Таскомбанк» було укладено Договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК`ЦФР» відступає АТ «ТАСКОМБАНК» набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором. Сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов`язаний набувати такі права вимоги шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників.

15.05.2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК`ЄАПБ» укладено договір факторингу №НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 року у відповідності до умов якого ТОВ «ФК`ЄАПБ» зобов`язується передати АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ «Таскомбанк» зобов`язується відступити ТОВ «ФК`ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги.

У відповідності до додатку №1 до договору факторингу №НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 року Реєстру прав вимог, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 34894,19 грн., з яких: 14475,41 грн.- загальна заборгованість по тілу кредиту; 2,01 грн.- загальна заборгованість по відсоткам; 20416,77 грн., - загальна заборгованість по комісії.

З моменту отримання права вимоги до Відповідача, Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 34894,19 грн.

Враховуючи те, що відповідач протиправно, всупереч умовам надання кредиту, не повертає кредитні кошти, право вимоги щодо яких набуло ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.

Ухвалою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 08.08.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у якій роз`яснено відповідачу право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Заяв по суті справи від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ст.191 ЦПК України, - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що розгляд справи проводиться без виклику сторін, відповідно до вимог ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Письмовими матеріалами справи встановлено, що 19.10.2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачем укладено кредитний договір №6695004800. Цей договір, паспорт кредиту та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК`ЦФР»( розміщені на сайті ТОВ «ФК`ЦФР» www.kreditmarket.ua та з якими позичальник ознайомився до укладення договору та до яких позичальник приєднався підписавши договір) складають єдиний кредитний договір. Кредитний договір підписано відповідачем власноручно. Згідно з п. 1.1 Договору кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах встановлених договором. За умовами кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 16599,00 грн., строк на який надано кредит 48. Загальні витрати за кредитом становлять 48808,73 грн.. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом становить 64407,73 грн.. Реальна річна процентна ставка 150,34% річних. (а.с.4-5)

07.10.2016 року між ТОВ «ФК`ЦФР» та АТ «Таскомбанк» було укладено Договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК`ЦФР» відступає АТ «ТАСКОМБАНК» набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором. Сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов`язаний набувати такі права вимоги шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. (а.с.9-10)

15.05.2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК`ЄАПБ» укладено договір факторингу №НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 року у відповідності до умов якого , ТОВ «ФК`ЄАПБ» зобов`язується передати (сплатити)АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ «Таскомбанк» зобов`язується відступити ТОВ «ФК`ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги.

(а.с.11-15)

Згідно з п. 2.3 договору, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває відповідні права вимоги. (а.с. 12).

У відповідності до додатку №1 до договору факторингу №НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 року Реєстру прав вимог, - ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 34894,19 грн., з яких: 14475,41 грн.- загальна заборгованість по тілу кредиту; 2,01 грн.- загальна заборгованість по відсоткам; 20416,77 грн., - загальна заборгованість по комісії. (а.с.16)

Згідно з наданим розрахунком заборгованості за кредитним договором №6695004800 від 19.10.2020 за період з 15.05.2024 по 30.06.2025, заборгованість становить 34894,19 грн, з яких: 14475,41 грн - загальна заборгованість по тілу кредиту; 2,01 грн - загальна заборгованість по відсоткам; 20416,77 грн - загальна заборгованість по комісії (а.с.8).

Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. (ч. 1, 3ст. 509 ЦК України).

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, під час підписання кредитного договору, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення таких Договорів на таких умовах шляхом підписання Договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1ст. 1055 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 1054ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст.1049ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.ч.1,2ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно дост.610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Відповідно ч. 1ст. 625ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Стаття 525 ЦК Українизабороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст.610 ЦК України).

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 1077ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). (ч.1ст. 1078 ЦК України).

Згідно зіст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно дост.77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК Українипередбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту ч. 1ст.1050 ЦК Україниз урахуванням ст.ст.526,527,530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Згідно з Переліком типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012№578/5до первинних документів, які фіксують факт виконання операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і у податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Відповідно до пунктів 62, 63 Розділу 4 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженогоПостановою ПравлінняНаціонального банку України від 04.07.2018року №75(далі-Положення), виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20, від 13.10.2021 у справі № 209/3046/20, від 01.06.2022 у справі № 175/35/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 342/180/17 у постанові від 03.07.2019 зауважила, що розрахунок кредитної заборгованості, не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку.

Пункт 51 Розділу 3 Положення встановлює, що первинні документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи, який/яка склав/склала документ/від імені якого/якої складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Залежно від характеру операції та технології оброблення облікової інформації до первинних документів можуть уключатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції). Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.

Також п.52 Розділу 3 Положення вказує, що первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку, а унесення виправлень до первинних документів не допускається (п.53 Розділу 3 Положення).

Банківська виписка має статус первинного документу. Розрахунок заборгованості, відповідно доЗакону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»є лише похідним від первинної бухгалтерської документації та може містити відомості про господарську операцію. Проте саме банківська виписка за картковими рахунками може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором, що споживач користувався кредитною карткою, ним вносились кошти на погашення заборгованості, або ні.

Проте, позивачем не надано суду доказів того, що відповідачу ОСОБА_1 , згідно з умовами вищевказаного договору, було видано кредит та саме в сумі заявлених позовних вимог. Визначення даної суми в договорі не свідчить про її отримання відповідачем саме в такому розмірі.

Враховуючи відсутність доказів про перерахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача, як це передбачено умовами кредитного договору, відсутні підстави вважати, що первісний кредитор виконав умови вищевказаного договору.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинними документами, який підтверджує отримання кредиту, користування коштами, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, які повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), а отже не є належними доказами існування боргу.

Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за кредитним договором не є достатнім для висновку про існування боргу та у заявленому позивачем розмірі, оскільки сам розрахунок є внутрішнім документом та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу.

Жодних належних та достовірних доказів, які б вказували на існування у відповідача ОСОБА_1 , перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за вищевказаним договором матеріали справи не містять.

Варто звернути увагу на те, що додаток до договорів факторингу (витяг з реєстру боржників, у якому зазначено прізвище, ім`я, по батькові боржника, номер договору та сума боргу) без банківської виписки з особового рахунку Позичальника жодним чином не підтверджує, яку суму коштів отримав відповідач за укладеним договором, яка частина тіла кредиту та відсотків була сплачена ним, а яка частина сплачена не була, стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування.

Таким чином, суд приходить до переконання, що лише виписки з особових рахунків Позичальника є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному рахунку, вміщують записи про операції та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором.

Разом з тим, позивачем не було долучено до матеріалів справи банківську виписку з особового рахунку ОСОБА_1 за період, який включає період кредитування.

Крім того, з кредитного договору №6695004800 від 19.10.2020 року не зрозуміло на який строк надано кредит, а лише зазначено - «48». (а.с.4)

Також, представником позивача не надано доказів повідомлення боржника про відступлення права грошової вимоги за договором факторингу №НІ/11/17-Ф, укладеного між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ФК «ЦФР».

ОСОБА_1 не є стороною укладених договорів факторингу, що свідчить про те, що вищевказаний розмір заборгованості із ним не узгоджувався, її обґрунтованість ним не перевірялась.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/148 зазначила, що договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

У постанові Верховного Суду від 17.01.2020 у справі №916/2286/16 вказано, що метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Натомість, позивачем не надано доказів сплати Фактором ТОВ «ФК «ЄАПБ») Клієнту ТОВ «ФК «ЦФР» грошових коштів (ціни продажу), як це визначено умовами укладених договорів факторингу, а відтак відсутні підстави вважати, що відбулося відступлення прав вимоги до боржника ОСОБА_1 , від ТОВ «ФК «ЦФР» до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Представником позивача, у якості доказу переходу права вимоги від ТОВ «ФК «ЦФР» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором №6695004800, надано договори факторингу. Однак, такі договори факторингу не є належними доказами відступлення права вимоги, оскільки містять лише копії окремих аркушів договорів факторингу, що не є витягом з документа в розумінні ч.2ст. 95 ЦПК України,оскільки не відповідає вимогам щодо оформлення витягів з документів, встановлених чинним законодавством України. Також, належним чином засвідчені копії окремих аркушів договору факторингу не є належним чином засвідченою копією самого документа.

З огляду на вищезазначене, суд не приймає надані позивачем копії окремих аркушів договору факторингу як належний, допустимий та достовірний доказ у розумінніст. 77-79 ЦПК України.

Разом з тим, на підтвердження переходу права грошової вимоги до матеріалів справи не надано витяг з реєстру боржників, який є додатком до договору факторингу, який повинен містити підписи посадових осіб ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК» і відтиски печаток.

Отже, позивачем не доведено перехід права вимоги до відповідача від ТОВ «ФК «ЦФР» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором №6695004800 від 19.10.2020р.

Відповідно до ч. 1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданої відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У постанові Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 219/1704/17 вказано, що за загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, покладається на позивача.

Отже, з урахуванням викладеного, представником позивача не надано суду належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів того, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» має право грошової вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення з нього заборгованості за кредитним договором №6695004800, відсутні докази отримання ОСОБА_1 кредитних коштів та наявності у нього заборгованості, яка виникла внаслідок порушення ним умов вищевказаного договору, не доведено правильність розрахунку розміру заборгованості.

Згідно зіст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ч. 1ст.76ЦПК Українизасобами доказування в цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.

Відповідно до ст.ст.77,78 ЦПК України, суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост.89 ЦПК Українивиключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вже зазначалось вище, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відбулось укладання договору факторингу, відповідно до якого позивач в подальшому набув право грошової вимоги до відповідача, що взагалі позбавляє суд можливості встановити, чи має позивач право на звернення до відповідача з вказаним позовом.

Звертаючись з позовом до суду, позивач у позові виклав обставини, якими обґрунтовував заявлені вимоги та зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, як і не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовом із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування, просив розглянути справу без їхньої участі, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв`язку з їх недоведеністю.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимогст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати покладаються на сторону позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,4,81,82,141,142,259,263-265,268,272,273, 274 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", місцезнаходження:01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_1 у АТ «ТАСкомбанк»)

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 .

Головуюча суддя: Ю.В.Кудрявцева