Рішення № 130550148, 23.09.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2025Справа № 910/8990/25

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Експлуатаційне лінійне управління автодоріг" (54003, місто Миколаїв, вулиця Гречишнікова, будинок 54)

до Приватного підприємства "Будівельна фірма "Миколаївавтодор" (02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9)

про стягнення 93 391 грн 21 коп.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.07.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Експлуатаційне лінійне управління автодоріг" з вимогами до Приватного підприємства "Будівельна фірма "Миколаївавтодор" про стягнення 93 391 грн 21 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору субпідряду № 24/11-2020 від 24.11.2020 не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати виконаних робіт у квітні 2021 року, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 49 339 грн 61 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 1 967 грн 50 коп. пені, 6 228 грн 96 коп. 3 % річних та 32 827 грн 14 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 відкрито провадження у справі № 910/8990/25, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

25.08.2025 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 0610271633753, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9), було направлено ухвалу від 28.07.2025, із зазначенням причини повернення: за закінченням терміну зберігання (довідка ф. 20 від 17.08.2025).

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 вручена відповідачу 17.08.2025

Станом на 29.09.2025 відповідачем вимог ухвали суду від 28.07.2025, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.

З огляду на вищевикладене, Приватне підприємство "Будівельна фірма "Миколаївавтодор" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду справи суду не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва.

ВСТАНОВИВ:

24.11.2020 між Комунальним підприємством "Експлуатаційне лінійне управління автодоріг" (субпідрядник за договором, позивач за договором) та Приватним підприємством "Будівельна фірма "Миколаївавтодор" (генпідрядник за договором, відповідач за договором) було укладено договір субпідряду № 24/11 - 2020, відповідно до умов субпідрядник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, на свій власний ризик надати, а генпідрядник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, прийняти і оплатити послуги з "Поточний (дрібний) ремонт дорожнього покриття в м. Миколаєві". Кількість: відповідно до технічного завдання і вимог чинного законодавства. Місце надання послуг: Україна, Миколаївська обл., м. Миколаїв.

Відповідно до пункту 4.3. договору здача-приймання наданих послуг здійснюється Актом, після повідомлення про готовність об`єкту до прийому.

Згідно відомостей, що вбачаються з Акту № б/н приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2021 року (примірна форма №КБ-2в) за договором, генпідрядником прийнято виконання таких робіт (наданих послуг) на Поточний (дрібний) ремонт дорожнього покриття в Корабельному районі м. Миколаєва, зокрема "Підсипка та укріплення узбіччя дороги" в кількості 1473,5 м2. Субпідрядник - КП "ЕЛУ автодоріг". Всього за цим актом виконано робіт (надано послуг) на загальну суму 49339,61 грн з ПДВ. Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2021 року (примірна форма КБ-3), за договором, загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) з поточного (дрібного) ремонту дорожнього покриття в Корабельному районі м. Миколаєва, включаючи ПДВ, становить 49 339,61 грн., у тому числі: будівельні роботи 40869,43 грн., інші витрати 246,91 грн., ПДВ 8223,27 грн. Зазначений вище Додаток №3, Договір, АКТ №б/н приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2021 року (примірна форма №КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2021 року (примірна форма КБ-3), належним чином підписані сторонами договору та скріплені їх печатками.

Таким чином, за договором, позивачем були виконані роботи (надані послуги) відповідачу на загальну суму 49 339 грн 61 коп. За виконане КП "ЕЛУ автодоріг" зобов`язання по договору на загальну суму 49 339 грн 61 коп., відповідачем не було здійснено оплату.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2021 позивачем було складено податкову накладну № 4 щодо виконаних робіт (наданих послуг) відповідачем на загальну суму 49 339 грн 61 коп. за договором субпідряду № 24/11 - 2020 від 24.11.2020 по Акту №б/н приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2021 року (примірна форма №КБ-2в). Зазначені відомості підтверджуються Податковою накладною № 4 від 01.04.2021. Відповідно до повідомлення про отримання звітності, а також квитанції № 1, отриманих КП "ЕЛУ автодоріг".

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором субпідряду.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

За матеріалами справи судом встановлено, що 1 квітня 2021 року між сторонами були фактично виконані, прийняті та належним чином оформлено прийом-передачу виконаних робіт Комунальним підприємством "Експлуатаційне лінійне управління автодоріг" для Приватного підприємства "Будівельна фірма "Миколаївавтодор" на загальну суму 49339,61 грн по Договору субпідряду № 24/11 - 2020 від 24.11.2020, згідно з актом № б/н приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2021 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2021 року що підтверджують факт виконання робіт та виникнення податкового зобов`язання відповідно до вимог законодавства.

Як вбачається із наданих позивачем копій актів виконаних робіт, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання робіт за вказаними актами відсутні, зокрема, замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт не має.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання по виконанню робіт, обумовлених договором та в обсягах, зазначених в Актах виконаних робіт, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.

Проте, судом встановлено, що замовник в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед підрядником за виконані роботи у розмірі 49 339 грн 61.коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, те що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань за договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів оплати виконаних позивачем робіт відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 36 756 грн 00 коп. заборгованості за виконані за вказаним договором роботи підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 967 грн 50 коп. пені нарахованої за загальний період прострочення з 30.04.2021 по 30.10.2021, 6 228 грн 96 коп. 3 % річних нарахованих за загальний період прострочення з 30.04.2021 по 14.07.2025 та 32 827 грн 14 коп. інфляційних втрат нарахованих за загальний період прострочення з травня 2021 року по червень 2025 року.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 7.3 договору за порушення грошових зобов`язань, генпідрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі не нижче облікової ставки НБУ за кожен день затримки.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов пункту 7.3 договору.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду.

Судом перевірено розрахунки позивача, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за договором субпідряду №24/11 - 2020 від 24.11.2020, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 967 грн 50 коп. пені, 6 228 грн 96 коп. 3 % річних 32 827 грн 14 коп. інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Будівельна фірма "Миколаївавтодор" (02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9, ідентифікаційний код 42677684) на користь Комунального підприємства "Експлуатаційне лінійне управління автодоріг" (54003, місто Миколаїв, вулиця Гречишнікова, будинок 54, ідентифікаційний код 03349499) заборгованість в розмірі 49 339 (сорок дев`ять тисяч триста тридцять дев`ять) грн 61 коп.,пеню в розмірі 1 967 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят сім) грн 50 коп., 3 % річних в розмірі 6 228 (шість тисяч двісті двадцять вісім) грн 96 коп., інфляційний втрати в розмірі 32 827 (тридцять дві тисячі вісімсот двадцять сім) грн 14 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька