Рішення № 130541338, 26.09.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

26 вересня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1337/25

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

-визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.05.2025 у пенсійній справі №262240032115;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу всі періоди за трудовою книжкою, визначити загальний страховий стаж 31 рік 07 місяців 04 дня.

В обґрунтування позову зазначено, що 08.05.2025 після досягнення віку 60 років, позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, до якої додала всі необхідні документи, в тому числі свою трудову книжку.

16.05.2025 відповідачем винесено рішення у пенсійній справі № 262240032115), яким відмовлено в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу.

Позивач зазначила, що частину трудового стажу не було зараховано відповідачем через неправильні записи у трудовій книжці, частину трудового стажу за трудовою книжкою проігноровано взагалі.

Пенсійним органом при розгляді заяви позивача про призначення пенсії визначено загальний страховий стаж 30 років 04 місяці 04 дні.

При цьому, позивач вказує, що у відповідності до трудової книжки (записи по 03.03.2013) та форми ОК-5 (відомості з 03.03.2020 по 31.12.2021), якщо врахувати всі періоди роботи, то загальний страховий стаж складає 31 рік 07 міс. 04 дня, а саме:

-з 23.08.1982 по 01.07.1987 - навчання у Ворошиловградському машинобудівному інституті - 04 р. 10 м. 10 д.;

- з 05.08.1987 по 07.10.1992 - Ворошиловградська філія конструкторського бюро - 05 р. 2 м. 04 д.;

- з 08.01.1993 по 26.09.1993 - Луганський міський центр зайнятості населення - 00 р. 08 м. 20 д.;

-з 27.09.1993 по 27.01.1994 - навчання у Регіональному інституті менеджменту - 00 р. 04 м. 01 д.;

- з 28.01.1994 по 15.05.1994 - МПП «Радіал», 00 р. 03 м. 17 д.;

- з 15.05.1994 по 18.06.1996 - МСП «Сокіл», 02 р. 01 м. 02 д.;

- з 20.06.1996 по 05.01.1997 - 313 Військове представництво МОУ, 00 р. 06 м. 16 д.;

- з 06.04.1997 по 13.10.1997 - Луганський міський центр зайнятості, 00 р. 06 м. 08 д.;

-з 14.10.1997 по 07.09.2004 - ТОВ «Ксерополіграф» - 06 р. 10 м. 24 д.;

- з 01.10.2004 по 17.01.2012 - ДП «Фокстрот» ТОВ «Фокстрот» - 07 р. 03 м. 16 д.;

- з 18.01.2012 по 26.04.2012 TOB «САВ Дістрибьюшн» - 00 р. 03 м. 09 д.;

- з 07.06.2012 по 03.03.2013 - Луганський міський центр зайнятості - 00 р. 08 м. 27 д.;

- з 03.03.2020 по 30.09.2021 - ТОВ «Свісс-Дент» (у тому числі у цьому періоді з 01.07.2020 по 31.12.2020 - підприємницька діяльність) - 01 р. 06 м. 27 д.;

- з 01.10.2021 по 31.12.2021 р. - підприємницька діяльність - 00 р. 03 м. 00 д.

30.05.2025, враховуючи вище вказане рішення про відмову, позивачем через портал ПФУ подано заяву, якою просила надати інформацію про те, які саме періоди зараховано до страхового стажу (конкретно, із зазначенням окремих періодів роботи тощо).

09.06.2025 на порталі ПФУ була опублікована відповідь пенсійного органу на заяву від 30.05.2025, з якою ознайомилася через особистий кабінет 11.06.2025 року.

З такими діями відповідача позивач не згодна, вважає рішення відповідача протиправним, тому звернулась до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач через підсистему «Електронний суд» надав відзив, в якому зазначив наступне.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.05.2025 звернулася до територіального відділу Пенсійного фонду України з заявою та документами щодо призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Згідно принципу екстериторіальності засобами програмного забезпечення заява позивача та надані документи розподілено на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для опрацювання.

За результатами розгляду звернення було винесено рішення від 16.05.2025 № 262240032115 про відмову у призначенні пенсії, в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Страховий стаж позивача складає 30 років 04 місяці 04 дні.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до загального страхового стажу не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 08.01.1993 по 26.09.1993, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 23.08.1984, оскільки відсутній номер та дата наказів на початок та припинення виплати допомоги.

Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення про відмову в призначені пенсії за віком відповідно Закону № 1058.

Отже, на думку відповідача, підстав для задоволення позову немає, а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 12.08.2025 витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області детальний розрахунок страхового стажу, який був визначений при розгляді заяви позивача про призначення пенсії, із зазначенням конкретної кількості місяців і днів, які не увійшли до страхового стажу через відсутність сплати страхових внесків підприємствами-роботодавцями.

Зупинено провадження у справі до надходження витребуваних доказів.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем надано письмові пояснення, в яких зазначив, що згідно частини другої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон 1058) страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

На виконання Указу Президента України від 04.05.1998 №401 та постанови КМУ від 04.06.1998 №794 (далі постанова №794), від 08.06.1998 №832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998-2000 років.

Починаючи з 01.07.2000 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (згідно п.3 постанови 794).

З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов`язковим.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Отже, детальний розрахунок страхового стажу, який був визначений при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії відображається в Формі РС-право, із зазначенням років, місяців, днів та періодів зарахування страхового стажу.

Зокрема страховий стаж позивача склав 30 років 04 місяці 04 дні:

з 01.09.1982 по 13.06.1987 4 роки 9 місяців 13 днів;

з 05.08.1987 по 04.01.1988 0 років 5 місяців 0 днів;

з 05.01.1988 по 07.10.1992 4 роки 9 місяців 3 дні;

з 27.09.1993 по 27.01.1994 0 років 4 місяці 1 день;

з 28.01.1994 по 15.05.1994 0 років 3 місяці 18 днів;

з 16.05.1994 по 18.06.1996 2 роки 1 місяць 3 дні;

з 20.06.1996 по 05.01.1997 0 років 6 місяців 16 днів;

з 06.04.1997 по 13.10.1997 0 років 6 місяців 8 днів;

з 14.10.1997 по 31.12.2003 6 років 2 місяці 18 днів;

з 01.01.2004 по 07.09.2004 0 років 8 місяців 9 днів;

з 01.10.2004 по 31.12.2011 6 років 9 місяців 24 дні;

з 02.01.2012 по 30.04.2012 0 років 4 місяці 0 днів;

з 07.06.2012 по 03.03.2013 - 0 років 8 місяців 27 днів;

з 03.03.2020 по 30.06.2020 0 років 3 місяці 14 днів;

з 01.07.2020 по 31.12.2020 0 років 6 місяців 0 днів;

з 01.01.2021 по 30.09.2021 0 років 9 місяців 0 днів;

з 01.10.2021 по 31.12.2021 0 років 3 місяці 0 днів

Відповідно до відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальних відомостей про застраховану особу ( Форма ОК-5), наявна сплата страхових внесків підприємствами-роботодавцями:

Страхувальником «Ксерополіграф» ( код 23261447) за період з 01.01.1998 по 07.09.2004.

Страхувальником ДП «Фокстрот» ТОВ «Фокстрот» (код 31595086) за період

01.10.2004 по 31.12.2011.

Страхувальниками ДП «Фокстрот» ТОВ «Фокстрот» (код 31595086) та ТОВ

«Тераскейп-тех-компані» за період 02.01.2012 по 30.04.2012.

З 01.05.2012 по 03.03.2020 будь-які внески відсутні.

Страхувальником ТОВ « СВІСС-ДЕНТ» ( код 38977060) за період з 03.03.2020 по 30.09.2021.

Ухвалою суду від 26.09.2025 поновлено провадження у справі.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 14 липня 2025 року №478/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.

Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров`я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 14.11.2016 №12432.

08.05.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Дарницький район) з заявою, в якій просила призначити пенсію за віком та додала відповідні документи.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 262240032115 від 16.05.2025 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 , страховий стаж заявника становить 30 років 4 місяці 4 дні. Результати розгляду документів наданих до заяви: за наданими документами до загального страхового стажу не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 08.01.1993 по 26.09.1993, згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 23.08.1984, оскільки відсутній номер та дата наказів на початок та припинення виплати допомоги.

Згідно форми РС-право страховий стаж ОСОБА_1 складає 30 років 04 місяці 04 дні.

Позивач через вебпортал звернулась до відповідача з заявою, в якій серед іншого просила надати інформацію, які конкретно періоди трудового стажу було зараховано до страхового стажу, вказати кожний період роботи/навчання окремо, з зазначенням дати та місця роботи/навчання.

На вищевказане звернення позивача відповідачем надано відповідь від 06.06.2026 №7206-6436/К-02/8-0200/25, в якій вказано, що до страхового стажу зараховано наступні періоди роботи чи навчання: з 01.09.1982 по 13.06.1987 - навчання в Ворошиловградському машинобудівному інституті; з 05.08.1987 по 07.10.1992 - робота в Ворошиловградській філії конструкторського бюро автоматичних ліній; з 27.09.1993 по 27.01.1994 - навчання в Регіональному інституті менеджменту; з 28.01.1994 по 15.05.1994 - робота в МПП Радіал; з 16.05.1994 по 18.06.1996 - робота в МСП Сокіл; з 20.06.1996 по 05.01.1997 - робота в 313 військове представництво Міністерства Оборони України; з 09.04.1997 по 13.10.1997 - період отримання допомоги по безробіттю в Луганському міському центрі зайнятості; з 14.10.1997 по 07.09.2004 - робота в ТОВ Ксерополіграф; з 01.10.2004 по 31.12.2011 - робота в ДП Фокстрот ТОВ Фокстрот; з 01.01.2012 по 30.04.2012 - робота в ТОВ Терраскейп-Тех-Компані; з 07.06.2012 по 03.03.2013 - період отримання допомоги по безробіттю в Луганському міському центрі зайнятості; з 03.03.2020 по 30.09.2021 - робота в ТОВ Свісс-Дент; з 01.07.2020 по 31.12.2020 - підприємницька діяльність; з 01.10.2021 по 31.12.2021 - підприємницька діяльність. Страховий стаж становить 30 років 04 місяці 04 дні.

Позивач вважає, що відповідач не в повному обсязі зарахував її трудовий стаж до страхового, а тому звернулась до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 абз. 1 статті 92 Конституції України).

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. I). Ратифікувавши вказану Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині I Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

9 липня 2003 року було ухвалено Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Абзацом 4 частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого: пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частинами першою, другою статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів (частина п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

При цьому, згідно з абзацами першим-п`ятим підпункту 14-6.2 пункту 14-6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається: за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку; по інвалідності - з дня встановлення інвалідності; у зв`язку з втратою годувальника - з дня, що настає за днем смерті годувальника; за вислугу років - з дня, наступного за днем звільнення з роботи, яка дає право на таку пенсію, але не раніше 24 лютого 2022 року.

Абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Тобто, для призначення пенсії за віком позивачу необхідно дотримання таких умов: досягнення віку 60 років (на час звернення позивачу виповнилось 60 років 01 місяць 23 дні) та наявність страхового стажу не менше 32 років.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Закону № 1058-IV.

Таким законом є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).

Так, згідно зі статтею 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

На виконання зазначеної норми Закону, Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній" (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Також згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. А необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Подібний висновок відображений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 588/647/17.

Як вже було зазначено, 08.05.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Дарницький район) з заявою, в якій просила призначити пенсію та додала відповідні документи.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 262240032115 від 16.05.2025 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки ОСОБА_1 , страховий стаж заявника становить 30 років 4 місяці 4 дні. В рішенні зазначено, що за наданими документами до загального страхового стажу не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 08.01.1993 по 26.09.1993, згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 23.08.1984, оскільки відсутній номер та дата наказів на початок та припинення виплати допомоги.

Так, відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_3 від 23.08.1984 (запис 16) вбачається, що за період з 08.01.1993 по 26.09.1993 ОСОБА_1 отримувала допомогу по безробіттю в Луганському міському центрі зайнятості.

Суд звертає увагу, що ці записи в трудовій книжці не містять перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали їх суть чи перекручували їх зміст, та виконані акуратно, чорнилом, завірені підписом уповноваженої особи та печатками Луганського міського центру зайнятості.

Щодо відсутності номеру та дати наказів на початок та припинення виплати допомоги, суд зазначає, що фізична особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів, в даному випадку, за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, іншої документації з вини державних установ, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року по справі №687/975/17, у якій зазначено, що на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Така позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

Таким чином, враховуючи наведені положення законодавства і встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що період отримання допомоги по безробіттю з 08.01.1993 по 26.09.1993 має бути також зарахований відповідачем до страхового стажу позивача.

В прохальній частині позовних вимог позивач просить також зарахувати всі періоди за трудовою книжкою та визначити загальний страховий стаж 31 рік 07 місяців 04 дня.

Як вже зазначав суд, згідно інформації наявній у формі РС-право страховий стаж ОСОБА_1 складає 30 років 04 місяці 04 дні.

Період отримання допомоги по безробіттю з 08.01.1993 по 26.09.1993 складає 0 років 8 місяців 19 днів, що у сукупності буде складати 31 рік 0 місяців 23 дні.

При цьому, зі змісту рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком, а також наданими ним письмовими поясненнями до суду неможливо встановити, які саме інші періоди трудового стажу позивача не зараховані до страхового, окрім періоду отримання допомоги по безробіттю з 08.01.1993 по 26.09.1993.

Згідно частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень "суб`єктивізує" акт державного органу та не дає змогу суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган прийшов саме до таких висновків, надати їм правову оцінку та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.

Також суд звертає увагу на те, що з метою європеїзації українського законодавства, в Україні набрав чинності Закон України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 №2073-IX (далі - Закон №2073-IX), дія якого відповідно до частини другої статті 1 та пункту 3 Розділу IX Прикінцеві та перехідні положення (до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить принципам цього Закону) поширюється на правовідносини у сфері захисту соціальних прав, в частині адміністративної процедури.

Одним із принципів адміністративної процедури є принцип обґрунтованості (стаття 8), суть якого полягає в тому, що обґрунтування адміністративного акта дозволяє особі зрозуміти, чому адміністративний акт є саме таким, а також допомагає вирішити питання про те, чи варто використати засоби правового захисту. Також обґрунтованість діяльності адміністративних органів та результатів цієї діяльності (адміністративних актів) сприяють реалізації інших принципів загальної адміністративної процедури як концепту верховенства права загалом, так і принципів законності, пропорційності тощо зокрема.

Крім цього, серед принципів адміністративної процедури згідно положення Закону №2073-IX, є принцип гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні (стаття 17 цього Закону), особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи (частина перша статті 17); адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків (частина друга статті 17).

Отже, відповідно до положень Закону №2073-IX при прийняття такого акту негативного впливу на права позивача, відповідач зобов`язаний був дотриматися принципів обґрунтованості та гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні, не дотримання яких, відповідно до частини другої статті 87 цього ж Закону, є безумовною підставою для визнання такого акту протиправним.

У справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип належного урядування, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Також в адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб`єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єкта приватного права (від лат. uberrima fides - найбільш добросовісний).

Дослідженням змісту рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії, судом встановлено відсутність мотивування та обґрунтування не зарахування інших періодів трудового стажу позивача до страхового, що унеможливлює суд встановити дійсні підстави та причини, за яких відповідач прийшов саме до таких висновків, надати їм правову оцінку та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.

Як наслідок, недодержання відповідачем вказаних принципів та невідповідність ним прийнятого рішенням свідчить про його протиправність.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до приписів частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд вважає належним способом захисту прав позивача: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 262240032115 від 16.05.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача із зарахуванням до страхового стажу позивача періоду отримання допомоги по безробіттю з 08.01.1993 по 26.09.1993, а також прийняти за результатами розгляду заяви вмотивоване та обґрунтоване одне із рішень у відповідності до вимог частини п`ятої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частиною восьмою статті 139 КАС України).

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн (квитанція ID: 7410-7608-7581-5067 від 13.05.2025).

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних із обранням належного способу захисту порушених прав, а також те, що спір виник у зв`язку з неправильними діями відповідача, суд присуджує позивачу понесені і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: 21005, Вінницька область, м. Вінниця, "Поділля" район, вулиця Зодчих(пн), будинок, 22) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 262240032115 від 16.05.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 08.05.2025 із зарахуванням до страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 08.01.1993 по 26.09.1993, а також прийняти за результатами розгляду заяви вмотивоване та обґрунтоване одне із рішень у відповідності до вимог частини п`ятої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова