Рішення № 130541306, 25.09.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

25 вересня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/10916/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (далі - позивач, ТОВ «ДІАМАНТ ДЕВЕЛОПМЕНТ») з позовом до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 24.03.2020 № UA100060/2020/000014/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2020/00324.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2020 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що для митного оформлення автомобіля марки BMW, модель X6 xDrive30d, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , номер двигуна - НОМЕР_2 , тип двигуна дизельний, об`єм двигуна 2993 куб. см, потужність двигуна 190 kW (255 к.с.), екологічний клас EURO 6, коробка передач автоматична, тип кузова кросовер (SUV), колір чорний металік, кількість місць для сидіння включаючи водія 5, календарний рік виготовлення 2015, модельний рік виготовлення - 2016, перша реєстрація - 26 вересня 2016 року, призначення для використання на дорогах загального користування, категорія MG1, країна виробництва Німеччина, пробіг 358200 км, відповідачу подано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості вказаного автомобіля, які відповідають переліку, визначеному в частині 2 статті 53 Митного кодексу України.

Проте відповідач протиправно не погодився із заявленою митною вартістю, витребував у позивача додаткові документи для її підтвердження та самостійно визначив її з використанням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів, прийнявши рішення про коригування митної вартості від 24.03.2020 № UA100060/2020/000014/1.

Відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено, чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.

У зв`язку з наведеним позивач вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у спірному рішенні, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності або явні ознаки підробки.

У рішенні відповідач не обґрунтував, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, чим порушив положення частини 2 статті 55 Митного кодексу України. В свою чергу, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості автомобіля та відомості щодо ціни, яка була сплачена за нього.

Позивач вказує, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Також в спірному рішенні не визначено, які саме показники (складові) митної вартості не підтверджено документально та викликали сумнів у контролюючого органу, та стали причиною неможливості застосування першого методу.

Такі дії відповідача, на думку позивача, є порушенням частини 7 статті 54 Митного кодексу України, відповідно до якої у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлену декларантом або уповноваженою особою, митна вартість вважається визнаною автоматично.

З урахуванням зазначеного, відповідач не аргументував, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. В поданих при митному оформленні автомобіля документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, яка була сплачена за цей товар.

Зі змісту спірного рішення вбачається, що воно не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; та не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

З огляду на викладене, позивач вважає, що спірне рішення є протиправним і підлягає скасуванню, а враховуючи, що підставою для видачі позивачу спірної картки відмови є вказане вище рішення про визначення митної вартості товарів, картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 03.07.2020 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

20.03.2020 до Київської митниці Держмитслужби подано митну декларацію № UA100060/2020/376713 з метою здійснення митного оформлення товару: BMW X6 Drive30D, рік випуску 2016. Митну вартість визначено декларантом самостійно за резервним методом у розмірі 12327,67 Євро. Для визначення митної вартості використано висновок КНДІСЕ від 13.03.2020 № 7473/20-54.

Під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено, що документи подані до митного оформлення містять неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, та відсутність у цих документах відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідач вказує, що надана в декларації інформація про визначення митної вартості за 6 методом, підтверджує факт неможливості товариства (декларанта) визначити митну вартість за ціною договору.

В той же час, висновок експертного дослідження, виготовленого з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 N 1335/5/1159), не може бути належним документом для підтвердження митної вартості. Крім того, висновок експерта не відображає зовнішньоекономічну операцію, не здійснює аналіз договірних правовідносин при оформленні транспортного засобу і відповідно не надає інформацію про контрактну вартість аналогічних (подібних) транспортних засобів.

На думку відповідача, позивачем документально не підтверджено митну вартість товару - його ціну.

На виконання приписів пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» адміністративну справу № 640/10916/20 передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду, яким прийнято справу до провадження, продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також запропоновано учасникам справи надати суду письмові пояснення та/або заяву у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття, необхідності залучення або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, а також в разі врегулювання спору на даний момент.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 замінено відповідача у справі з Київської митниці Держмитслужби на Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (ідентифікаційний номер ВП 43997555, місцезнаходження: м. Київ, б. Гавела Вацлава, буд. 8А) (далі - відповідач, Київська митниця).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (ідентифікаційний код 41231950) відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстроване юридичною особою 23.03.2017, про що в реєстрі внесено запис № 10681020000045654; місцезнаходження: м. Київ, пров. Задорожний, буд. 6-А, офіс 1; основний вид діяльності: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» та іноземною юридичною особою FOURTY FOUR S.R.O. (Словаччина) укладено договір купівлі-продажу № 28-11-19 від 28.11.2019, на підставі якого позивач (покупець) придбав у іноземної юридичної особи FOURTY FOUR S.R.O. (продавець) легковий автомобіль, що був у використанні, та має наступні характеристики: марка BMW, модель - X6 xDrive30d, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна - НОМЕР_2 , тип двигуна дизельний, об`єм двигуна 2993 куб. см, потужність двигуна 190 kW (255 к.с.), екологічний клас EURO 6, коробка передач автоматична, тип кузова кросовер (SUV), колір чорний металік, кількість місць для сидіння включаючи водія 5, календарний рік виготовлення 2015, модельний рік виготовлення 2016, перша реєстрація 26 вересня 2016 року, призначення для використання на дорогах загального користування, категорія MG1, країна виробництва Німеччина, пробіг 358200 км.

На виконання умов вказаного договору складений проформа-інвойс від 02.12.2019 № АР-011.

На підставі укладеного договору та проформа-інвойсу позивач 17.12.2019 сплатив продавцю вартість автомобіля у сумі 11600,00 Євро, без ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 17.12.2019 № 0410001 (МТ103 вихідний через SWIFT).

Разом з тим, експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) Матвеївим В.В. складено висновок експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження від 13.03.2020 № 7473/20-54, згідно з яким, вартість не розмитненого бувшого у використанні автомобіля марки BMW X630DX, 2016 модельного року випуску, кузов № НОМЕР_1 , що ввезений на митну територію України, складає 358168,13 грн (триста п`ятдесят вісім тисяч сто шістдесят вісім грн 13 коп.), що згідно офіційного курсу НБУ станом на 13.03.2020, 1 Євро = 29,054 грн, відповідно складає 12327,67 Євро.

20.03.2020 до Київської митниці Держмитслужби подано митну декларацію № UA100060/2020/376713 з метою здійснення митного оформлення товару: BMW X6 Dr30D, рік випуску 2016. Митну вартість визначено декларантом самостійно резервним методом у розмірі 12327,67 Євро, що також вбачається зі спірного рішення (п. 28 Розрахована декларантом митна вартість товару). Визначена сума митної вартості відповідає сумі, визначеній у висновку КНДІСЕ від 13.03.2020 № 7473/20-54.

На підтвердження заявленої митної вартості вказаного автомобіля разом з митною декларацією відповідачу, що ним не заперечується, були подані копії таких документів:

- рахунок на оплату (інвойс) від 06.03.2020;

- автотранспортну накладну від 09.03.202 № 20200309 0;

- акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 16.03.2020 № UA100060/2020/376185;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 09.03.2020 № НОМЕР_3 ;

- банківський платіжний документ про сплату вартості автомобіля від 17.12.2019;

- висновок КНДІСЕ про вартісні характеристики товару від 13.03.2020 № 7473/20-54;

- договір купівлі-продажу від 28.11.2019;

- договір про надання послуг митного брокеру від 27.11.2019 № 168/19;

- висновок про походження товару від 13.03.2020 № 7473/20-54;

- митна декларація країни відправлення від 06.03.2020 № 20HU71100026FF35C2;

- сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 12.03.2020 № UA.009.28263-20.

Як стверджує позивач, 20.03.2020 декларантом ТОВ «ДІАМАНТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» отримано електронне повідомлення відповідача про необхідність подання додаткових документів на підтвердження митної вартості автомобіля у зв`язку з тим, що неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товару.

У повідомленні зазначено: «З метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості, необхідним є надання додаткових документів відповідно до вимог частини 2, 3 ст. 53, ст. 54, ст. 57 Митного кодексу України, згідно з переліком, а саме:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

6) копію митної декларації країни відправлення;

7) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

8) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (зокрема інформація щодо матеріалу з якого вироблено продукцію);

10) за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару».

23.03.2020 на виконання вимог відповідача декларант позивача подав письмові пояснення, якими повідомив, що для підтвердження заявленої митної вартості автомобіля наданий вичерпний перелік документів, який передбачений законодавством та дозволяє провести об`єктивну оцінку та завершити митне оформлення.

Відповідач, не погоджуючись із заявленою позивачем митною вартістю автомобіля прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA100060/2020/000014/1 від 24.03.2020, у зв`язку з тим, що заявлена митна вартість імпортованого товару не може бути визнана, вказавши таке:

«Документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) відповідно до контракту від 28.11.2019 № 28-11-19 умовами оплати за оцінюваний товар є передоплата. Наданий банківській документ не містить посилання на інвойс, що унеможливлює ідентифікацію факту передплати за даний товар;

2) відповідно до контракту від 28.11.2019 № 28-11-19 асортимент та ціни товару повинні бути вказані у додатках (специфікаціях) до контракту. До митного оформлення ці документи не надавались;

3) відповідно до п 2.1 розділу 1 поданого до митного оформлення контракту від 28.11.2019 № 28-11-19 продавець поставляє продукцію на умовах СІР м. Київ. Відповідно до положень Інкотермс за умовами терміна СІР на продавця покладається також обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Однак до митного оформлення не надано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Зазначені обставини не дають можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі;

4) в наданій копії митної декларації країни відправлення від 06.03.2020 № 20HU71100026FF35C2 немає відомостей щодо коду валюти. Тому копія митної декларації країни відправлення прийнята до уваги, але не може бути використана для підтвердження митної вартість товару;

5) для підтвердження заявленої митної вартості надано Висновок експертного дослідження від 13.03.2020 № 7473/20-54 на ТЗ «BMW, моделі X6Drive30D» 2015 року виготовлення, та 2016 модельного року. Відповідно до п. 7.53.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159) (далі - Методика) довідкові дані, які використовуються під час оцінки й отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації абсолютної URL-адреси і включені у звіт про оцінку або висновок експерта, проте інформація щодо вартості ТЗ з Інтернет довідника www.mobile.de, належним чином не відображена, що є порушенням підпункту 7.53.5 пункту 7.53 положень Методики. Використання ресурсів мережі Інтернет допускається з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 Методики. Також висновок експерта не має точних відомостей щодо пошкоджень автомобіля, які впливають на його вартість. Згідно маркування на автомобілі (див. табл. 7 Висновку) автомобіль має додаткове оздоблення (М-пакет), що значно впливає на вартість автомобіля. Висновок підготовлений з порушенням положень Методики не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості ТЗ, які у ньому наведені у зв`язку з відсутністю документально підтверджених даних.

У зв`язку з вищенаведеним, відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту запропоновано подання протягом 10 календарних днів наступних додаткових документів (за наявності):

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

6) копію митної декларації країни відправлення;

7) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

8) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (зокрема інформація щодо матеріалу з якого вироблено продукцію);

10) за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Листом б/н, декларант повідомив, що надати додаткові документи не має можливості. Таким чином, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є:

- неподання декларантом всіх запрошених документів;

- відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

Разом з тим, митним органом проведеного порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). За результатами проведеного порівняння встановлено, що у органу державної фіскальної служби наявна інформація щодо рівня митної вартості ідентичних товарів за вищими рівнями митної вартості.

Положеннями частини 6 статті 54 Кодексу встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, якщо заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, або заявлені відомості містять розбіжності та не містять всіх складових митної вартості, необхідних при її обчислені, а також коли декларантом не подано документів згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-3 статті 53 Кодексу, а також у разі відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни яка сплачена або яка підлягає сплаті. У зв`язку із зазначеним, керуючись положеннями вищезазначених статей Кодексу, використання заявленого декларантом рівня митної вартості неможливо.

Виходячи з вищенаведеного, відповідно до положень статті 55 МКУ, здійснено коригування митної вартості товарів.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених у статті 60 Кодексу.

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв`язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 Кодексу.

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв`язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 Кодексу.

Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (митні декларації: від 05.03.2020 № UA305160/2020/10442).

Відповідно до частини 5 статті 55 Кодексу проведено процедуру консультацій між органом державної фіскальної служби та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів на підставі інформації, яка наявна в органі державної фіскальної служби.

Декларант має право звернутися до органів державної фіскальної служби та випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х Кодексу.

Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості в органах державної митних служби вищого рівня відповідно до глави 4 Кодексу або до суду».

Відтак, у рішенні відповідача про коригування митної вартості товарів від 24.03.2020 № UA100060/2020/000014/1 визначено митну вартість автомобіля за резервним методом, який ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме на підставі митної декларації від 05.03.2020 № UA305160/2020/10442. Відповідно до спірного рішення митна вартість автомобіля, за розрахунком відповідача, склала 23200,00 Євро.

У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем надано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного значення № UA100060/2020/00324, якою позивачу повідомлено про відмову у прийнятті митної декларації з причини: «Стаття 54 пункт 6 Митного кодексу України. Прийнято рішення про коригування митної вартості від 24.03.2020 № UA100060/2020/000014/1 (митну вартість скориговано).) Відповідно до експертного висновку КНДІСЕ від 13.03.2020 № 7473/20-54 рік випуску транспортного засобу 12.2015, модельний рік випуску - 2016. проте у гр. 31 МД зазначено. що календарний рік випуску 2016, а модельний рік 2016.».

Позивач, не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам) справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, урегульовані положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1, 2 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1, 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом органу митного контролю для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями частини 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

За змістом частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 4 статті 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

За нормами частини 5 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Пунктами 3.16, 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Згідно з підпунктом 4.5.10 пункту 4.5 розділу 4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Крім того, частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Як убачається з пункту 1 частини 4 статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 5 статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

За змістом частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частин 7, 8 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

За змістом частини 9 статті 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Згідно із частиною 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За змістом частин 4, 5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Із аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою Закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15), від 31.03.2015 (справа 21-127а15).

Тобто приписи МК України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості товарів, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Така позиція викладена Верховним Судом і у постановах від 13.01.2023 у справі № 813/713/18, від 06.09.2022 у справі № 826/2187/16, від 21.05.2021 у справі № 820/307/17.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни), письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

У свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15.

За нормами статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; мінімальної митної вартості; довільної чи фіктивної вартості.

Як вже судом встановлено, відповідно до проформа-інвойсу від 28.11.2019 № АР-011 ціна автомобіля визначена в сумі 11600,00 Євро.

Фактична сплата 11600,00 Євро підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 17.12.2019 № 0410001 (МТ103 вихідний через SWIFT).

Висновком експертного дослідження КНДІСЕ від 13.03.2020 № 7473/20-54, проведеного із застосуванням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159, визначено вартість нерозмитненого бувшого у використанні автомобіля марки «BMW X630DX», 2016 модельного року випуску, кузов № НОМЕР_1 , що ввезений на митну територію України, відповідно складає: 358168,13 грн (триста п`ятдесят вісім тисяч сто шістдесят вісім грн 13 коп.), що згідно офіційного курсу НБУ станом на 13.03.2020, 1 Євро = 29,054 грн, відповідно складає: 12327,67 Євро.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача, зважаючи на їх недоведеність, що експертний висновок від 13.03.2020 № 7473/20-54 підготовлений з порушенням положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, та не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості ТЗ, які у ньому наведені у зв`язку з відсутністю документально підтверджених даних. Як вбачається з висновку та з додатків до нього, в них містяться дані щодо вартості транспортного засобу із Інтернет довідника www.mobile.de, довідкові дані, які використовувалися експертом під час оцінки транспортного засобу, та відповідні фотоматеріали щодо пошкодження та недоліки, які можуть впливати на його вартість.

Разом з тим, що стосується мотивів відповідача при не визнанні митної вартості імпортованого товару про те, що до митного оформлення не надавались специфікації до контракту з зазначенням асортименту та ціни товару, суд зазначає, що така інформація міститься у інвойсі від 28.11.2019 № АР-011, який був наданий продавцем на виконання умов договору купівлі-продажу та містить всю необхідну інформацію про найменування товару, кількість та ціну.

У постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16 Верховний Суд вказав: «Посилання Митниці, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару».

Щодо доводів відповідача, що наданий банківській документ не містить посилання на інвойс, що унеможливлює ідентифікацію факту передплати за даний товар, суд зазначає, що платіжне доручення від 17.12.2019 № 0410001 містить найменування сторін договору купівлі-продажу, банківські реквізити та адреси їх місцезнаходження; містить посилання на договір купівлі-продажу; зазначається найменування товару, який купується, що дає можливість ідентифікувати факт проведення передплати за автомобіль та за відповідним договором.

Що стосується ненадання до митного оформлення страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування товару, суд погоджується з доводами позивача, що покупець не мав зобов`язань за договором щодо страхування товару, і відповідно позивач при розмитненні товару не зобов`язаний був надавати відповідачу страхові документи та документи про вартість витрат на страхування товару. Тому, вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження страхування товару є необґрунтованими.

Решта доводів митного органу, про які вказує відповідач у спірному рішенні не підкріплено належними доказами, тому судом не беруться до уваги.

Відтак, досліджуючи спірні правовідносини суд вбачає, що оскаржуване рішення не містить інформації, яка дозволяла б з`ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами, а також яким чином витребувані відповідачем додаткові документи мали підтвердити числові значення відповідних складових.

У постанові від 20.08.2019 у справі № 826/12825/15 Верховний Суд зазначив, що не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Поряд з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано не було.

Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Таким чином, на час прийняття оскаржуваної картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортного засобу були відсутні підстави, передбачені частиною 6 статті 54 Митного кодексу України.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що подані позивачем документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, тому рішення про коригування митної вартості товарів від 24.03.2020 № UA100060/2020/000014/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2020/00324 не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін суд вважає, що ключові аргументи доводів та міркувань учасників процесу отримали достатню оцінку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при поданні позову був сплачений судовий збір у загальній сумі 4204,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 30.04.2020 № 756 та від 01.06.2020 № 801.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у загальному розмірі 4204,00 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (ідентифікаційний код 41231950, місцезнаходження: м. Київ, пров. Задорожний, буд. 6-А, офіс 1) до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (ідентифікаційний код 43997555, місцезнаходження: м. Київ, б. Гавела Вацлава, буд. 8А) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 24.03.2020 № UA100060/2020/000014/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2020/00324.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДІАМАНТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4204,00 грн (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Качанок