Ухвала суду № 130541151, 26.09.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА УХВАЛА

26 вересня 2025 року № 320/49722/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості суми призначеної пенсії подану в порядку ст. 383 КАС України ,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 р. ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач, боржник, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просив суд стягнути з ГУ ПФУ в м. Києві на його користь заборгованість з призначеної пенсії за період з 13 червня 2022 р. по 31 грудня 2023 р. у розмірі 172648 грн. 61 коп.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 р. у справі № 320/49722/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 р., визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 нарахованої йому пенсії за період з червня 2022 р. по грудень 2023 р. (включно); зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу заборгованість з призначеної йому пенсії за період з червня 2022 р. по грудень 2023 р. (включно) з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 172648 грн. 61 коп.

14 серпня 2025 р. через Електронний кабінет ЄСІТС «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із заявою про визнання протиправної бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність, вчинену суб`єктом владних повноважень ГУ ПФУ в м. Києві на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 р. у справі № 320/49722/24;

постановити окрему ухвалу за фактом невиконання ГУ ПФУ в м. Києві рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 р. у справі № 320/49722/24;

направити окрему ухвалу до Пенсійного фонду України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Подана ОСОБА_1 заява обґрунтована тим, що відповідач тривалий час не виконує рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 р. у справі № 320/49722/24 про нарахування та виплату позивачу заборгованості з пенсії за період з червня 2022 р. по грудень 2023 р. у сумі 172648,61 грн. Попри набрання рішенням суду законної сили, боржник різними способами ухиляється від його виконання. Так, спочатку відповідач повідомив позивача, що заборгованість за цим рішенням обліковується в органі, що здійснює соціальні виплати, і підлягає виплаті на умовах окремого порядку, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 р. № 1165. Згодом, у листі від 04.08.2025 № 2600-0803-5/139346, адресованому державному виконавцю, ГУ ПФУ в м. Києві заявило про фактичне виконання рішення суду та просило закрити виконавче провадження, посилаючись на його виконання. При цьому суб`єкт владних повноважень, не на користь якого ухвалено рішення, обмежився внутрішніми розрахунками, не здійснивши фактичного зарахування позивачу присуджених пенсійних виплат. ОСОБА_1 вважає, що такі дії та бездіяльність відповідача свідчать про його свідоме ухилення від виконання судового рішення.

26 вересня 2025 р. через Електронний кабінет ЄСІТС «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення до поданої ним заяви про визнання протиправної бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду, доказів у вигляді копій документів виконавчого провадження № 78618905. Позивач повідомив, що після подання ним до суду заяви в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС) України у виконавчому провадженні № 78618905 з`явилися нові процесуальні документи: постанови про накладання штрафу від 20.08.2025 та від 17.09.2025, а також повідомлення від 17.09.2025 про вчинення боржником кримінального правопорушення. Заявник просить врахувати ці документи виконавчого провадження як підтвердження триваючого невиконання відповідачем судового рішення і наявності ознак умисного ухилення від його виконання.

Суд приймає додаткові докази позивача, оскільки їх подання відповідає вимогам статті 79 КАС України, зокрема через неможливість подати їх одночасно із заявою та за наявності доказів направлення копій відповідачу.

Заперечень проти поданих позивачем заяви та клопотання від відповідача до суду не надійшло.

Розглянувши подані документи й матеріали та оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду заяви, суд установив таке.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 р. у справі № 320/49722/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 р., зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість з призначеної йому пенсії за період з червня 2022 р. по грудень 2023 р. (включно) з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 172648 грн. 61 коп. (сто сімдесят дві тисячі шістсот сорок вісім гривень 61 копійка).

18 липня 2025 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчуком О.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 78618905 з виконання виконавчого листа № 320/49722/24 виданого Київським окружним адміністративним судом 11 липня 2025 р.

Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 25.07.2025 № 33522-32169/Л-02/8-2600/25 відповідач повідомив позивача про те, що заборгованість за рішенням суду обліковується в органі, що здійснює соціальні виплати, і підлягає виплаті на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, у межах відповідного фінансового ресурсу та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 р. № 1165.

Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 04.08.2025 № 2600-0803-5/139346 відповідач повідомив старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Олександра Боярчука, що розпорядженням від 08.07.2025 з урахуванням висновків суду ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії за період з 13.06.2022 по 31.12.2023, та у зв`язку з нібито фактичним виконанням рішення суду боржник просив закрити виконавче провадження.

20 серпня 2025 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчуком О.В. винесена постанова про накладення штрафу, відповідно до якої за невиконання рішення без поважних причин на ГУ ПФУ в м. Києві накладено штраф на користь держави у розмірі 5100 грн, зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджене про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

17 вересня 2025 р. тим же старшим державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу, відповідно до якої за повторне невиконання рішення без поважних причин на ГУ ПФУ в м. Києві накладено штраф на користь держави у розмірі 10200,00 грн.

Також 17 вересня 2025 р. тим же старшим державним виконавцем складено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення в межах виконавчого провадження № 78618905.

Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Статтями 14 та 370 КАС України також передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (п. 40 рішення від 19.03.97 у справі «Горнсбі проти Греції», п. 43 рішення від 20 липня 2004 р. у справі «Шмалько проти України» та ін.).

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» від 28 листопада 1999 р. зазначено, що принцип правової визначеності вимагає, щоб судове рішення, в якому певне питання одержало остаточне вирішення, не ставилося під сумнів. Право на судовий розгляд включає законне сподівання, що остаточне судове рішення має поважатися національними органами влади і, отже, виконуватиметься.

Крім того, принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання, зокрема, учасники правовідносин повинні мати можливість у розумних межах передбачити наслідки своєї поведінки та бути впевненими у незмінності свого статусу, кола прав та обов`язків (Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 р. № 15рп/2004).

Отже, невиконання належним чином остаточного рішення суду, що набрало законної сили, порушує гарантії, надані особі статтею 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини у справі «Лізанец проти України» від 31 травня 2007 р. зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. У таких справах відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання.

Аналіз зазначеного вище рішення Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Оскільки заявою позивача оскаржується бездіяльність відповідача, що пов`язана з невиконанням судового рішення, подану заяву належить розглядати в порядку, визначеному статтею 383 КАС України.

З огляду на вказані приписи невиконання судового рішення у даній справі не відповідає меті наслідків судового захисту особи, позовні вимоги якої задоволено, оскільки призводить до порушення прав позивача на своєчасне та повне виконання судового рішення.

За регламентацію частини шостої статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 249 КАС України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд вважає, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладений на нього обов`язок доказування правомірності власних рішень, дій чи бездіяльності, визначений положеннями частини другої статті 77 КАС України.

З огляду на те, що відповідач є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, суд вважає за необхідне повідомити вищий орган Пенсійний фонд України про допущені посадовими особами ГУ ПФУ в м. Києві порушення у вигляді свідомого невиконання судового рішення задля вжиття відповідних заходів реагування.

З урахуванням встановлених обставин суд зазначає, що відповідачем допущено порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частин 1, 2 статті 129-1 Конституції України, частин 2, 7 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини 2 статті 14, частини 1 статті 370, частини 2 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України, яке полягає у невиконанні рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 р. у справі № 320/49722/24, а тому вважає що подана заява є обґрунтованою.

Керуючись статтями 248, 249, 250, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 р. у справі № 320/49722/24 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 р. у справі № 320/49722/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості суми призначеної пенсії.

Копію цієї ухвали направити до Пенсійного фонду України (вул. Бастіонна, 9, м. Київ, 01601) для вжиття заходів з усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, зокрема для вирішення питання про притягнення до передбаченої законом відповідальності посадових (службових) осіб ГУ ПФУ в м. Києві, відповідальних за невиконання рішення суду.

Про вжиті заходи повідомити Київський окружний адміністративний суд не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Окрема ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена особами, яких вона стосується, до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Лисенко В.І.