Рішення № 130541129, 26.09.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2025 року місто Київ № 320/16497/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоус А.Ю. розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, Дніпровського районного суду міста Києва про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу Дніпровського районного суду міста Києва від 24.06.2024 №69 про встановлено головному спеціалісту ОСОБА_1 з 22 червня 2024 року надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 30 відсотків посадового окладу, як такій, стаж державної служби якої становить 18 років;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві здійснити з 22 червня 2024 року перерахунок та виплату головному спеціалісту Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 надбавки за вислугу років державної служби, відповідно до частини першої статті 52 Закону України Про державну службу, у розмірі 50 відсотків посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправним та скасувати наказ Дніпровського районного суду міста Києва від 06.02.2025 №18 про встановлено головному спеціалісту ОСОБА_1 з 29 січня 2025 року надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 30 відсотків посадового окладу, як такій, стаж державної служби якої становить 18 років;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві здійснити з 29 січня 2025 року перерахунок та виплату головному спеціалісту Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 надбавки за вислугу років державної служби, відповідно до частини першої статті 52 Закону України Про державну службу, у розмірі 50 відсотків посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона працює на посаді головного спеціаліста Дніпровського районного суду міста Києва, має стаж державної служби 18 років. Наказом Дніпровського районного суду міста Києва від 06.02.2025 №18 позивачу встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу, як такій, стаж державної служби якої становить 18 років.

Позивач зазначає, що пунктом 13 розділу «Прикінцеві положення» Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» запроваджено норму, яка суперечить частині 1 статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме зменшує максимальну межу розміру надбавки за вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, та зменшує розмір самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.

Позивач вважає, що внаслідок таких протиправних дій були порушені її права на належний рівень оплати праці державних службовців, гарантовані статтями 50 та 52 Закону України «Про державну службу».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 позовну заяву повернуто в частині позовних вимог:

- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу Дніпровського районного суду міста Києва від 24.06.2024 №69 про встановлено головному спеціалісту ОСОБА_1 з 22 червня 2024 року надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 30 відсотків посадового окладу, як такій, стаж державної служби якої становить 18 років;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві здійснити з 22 червня 2024 року перерахунок та виплату головному спеціалісту Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 надбавки за вислугу років державної служби, відповідно до частини 1 статті 52 Закону України Про державну службу, у розмірі 50 відсотків посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів.

Представником Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві подано до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечено проти задоволення позовних вимог та вказано, що на виконання абзацу другого пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та з урахуванням роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 24 січня 2024 року №176, наказом від 06 лютого 2025 року №18 позивачу встановлено надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 2% посадового окладу за кожен календарний рік державної служби.

Зазначено, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві як розпорядник нижчого рівня не наділене правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості здійснювати нарахування та виплату надбавки за вислугу років у вищому розмірі, ніж це передбачено пунктом 13 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій вказано, що в рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 Конституційний Суд України зазначив про те, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Представником Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві подано заперечення на відповідь на відзив, які за змістом є аналогічними поданому ТУ ДСА в місті Києві відзиву на позовну заяву.

Дніпровський районний суд міста Києва правом подання відзиву на позовну заяву не скористався. Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами належні та допустимі докази окремо та в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 2006 року працює в Дніпровському районному суді міста Києва, що підтверджується наданими до матеріалів справи наказами та записами в трудовій книжці позивача.

Сторонами не заперечується, що стаж державної служби позивача становить 18 років.

Наказом Дніпровського районного суду міста Києва від 06.02.2025 №18 «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям Дніпровського районного суду міста Києва» головному спеціалісту ОСОБА_1 встановлено надбавку за вислугу років на 2025 рік відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 29 січня 2025 року 30 відсотків посадового окладу, як такій, стаж державної служби якої становить 18 років.

Позивач, вважаючи, що надбавка за вислугу років на державній службі повинна бути встановлена на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про державну службу», звернулася з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Організацію судової влади, зокрема загальні питання організаційного забезпечення діяльності судів, визначено в Законі України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

Згідно з частиною першою статті 150 Закону № 1402-VIII призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Правовий статус державного службовця та відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає Закон України "Про державну службу" № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 889-VIII державний службовець має право, зокрема, на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Згідно з частиною першою статті 46 Закону № 889-VIII стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Відповідно до статті 52 Закону № 889-VIII (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Дію частини першої статті 52 зупинено на 2025 рік в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям державних органів, які здійснюють оплату праці на основі класифікації посад, згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" № 4059-IX від 19.11.2024.

Пунктом 11 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" № 4059-ІХ встановлено, що в 2025 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, з урахуванням класифікації посад, проведеної у 2024 році, крім державних органів, зазначених у пунктах 16 та 17 цього розділу та частині сьомій статті 50 Закону України "Про державну службу".

Пункт 13 передбачає, що в 2025 році оплата праці державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з:

1) сталої заробітної плати - посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, інших доплат, передбачених законами України;

2) варіативної заробітної плати - премій, компенсацій за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця та за вакантною посадою державної служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Грошова допомога, що виплачується державному службовцю під час надання щорічної основної відпустки, визначається у розмірі суми посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця станом на останній день місяця, що передує першому дню такої відпустки, незалежно від фактично відпрацьованого часу в місяці.

Норми Закону України "Про державну службу" щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Суд зазначає, що спір у даній справі виник у зв`язку із встановленням позивачці у 2025 році надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу, що обчислені з урахуванням вимог пункту 13 розділу "Прикінцеві положення" Закону №4059-ІХ.

Суд зазначає, що Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду розглянув 30.05.2025 справу №240/7215/24 як зразкову, предметом спору якої було встановлення надбавки за вислугу років на державній службі.

Верховним Судом встановлено наступні ознаки типовості справ:

а) позивачем є державний службовець місцевого загального суду, якому з 01.01.2024 встановлено надбавку за вислугу років на підставі абзацу 2 пункту 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону №3460-IX - на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

б) відповідачі - місцевий загальний суд, наказом якого державному службовцю установлено надбавку за вислугу років з урахуванням правил, передбачених абзацом 2 пункту 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону №3460-IX, та територіальне управління ДСА, відповідальне за забезпечення фінансування та функціонування місцевого загального суду, у якому працює позивач;

в) предмет спору - розмір надбавки за вислугу років на державній службі за 2024 рік;

г) спір виник унаслідок застосування до питання обчислення надбавки за вислугу років на державній службі абзацу 2 пункту 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону №3460-IX;

ґ) предметом позову є позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про визнання протиправним і скасування наказу місцевого загального суду в частині встановлення на 2024 рік щомісячної надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 % посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік служби, але не більше 30 % посадового окладу; та зобов`язання територіальне управління Державної судової адміністрації України нараховувати та виплачувати щомісячну надбавку за вислугу років у 2024 році відповідно до статті 52 Закону №889-VIII на рівні 3% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50% посадового окладу.

Порівняльний аналіз учасників справи, а також предмету та підстав позову в адміністративних справах №240/7215/24 та №320/16497/25 свідчить про те, що остання відповідає ознакам типової справи, визначеним у зразковій адміністративній справі №240/7215/24.

За наслідками розгляду справи №240/7215/24 Верховним Судом зроблено такі висновки: особливості обчислення надбавки за вислугу років є частиною реформи оплати праці державних службовців. Ключові аспекти цієї реформи сформульовано в Концепції реформування системи оплати праці державних службовців, затвердженій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 №622-р (далі - Концепція), що є частиною Стратегії реформування державного управління України на період до 2021 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №474 (далі - Стратегія).

Стратегією було визначено пріоритетність завдань з реалізації положень Закону №889-VIII стосовно реформування системи оплати праці державних службовців, зокрема підвищення прозорості, передбачуваності та справедливості заробітної плати, посилення ролі сталої частки (посадового окладу) в структурі заробітної плати державних службовців.

Відповідно до Концепції, шляхами її реалізації є, зокрема, зміни щодо подальшого посилення ролі посадового окладу внаслідок оптимізації структури заробітної плати державного службовця, а саме: зменшення максимальної надбавки за вислугу років до 30 відсотків (за умови підвищення посадових окладів) або врахування "ефективної вислуги" як кроків у запровадженій системі грейдів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.07.2021 №831-р "Деякі питання реформування державного управління України" затверджено Стратегію реформування державного управління України на 2022-2025 роки, відповідно до якої підвищення престижу держави та її конкурентоспроможності як роботодавця, створення можливості залучати та утримувати на державній службі найбільш кваліфікованих фахівців зумовлює необхідність проведення реформи системи оплати праці державних службовців, яка передбачатиме, зокрема підвищення прозорості, передбачуваності та справедливості заробітної плати, посилення ролі сталої частини та обмеження варіативної частини (частини, яка може змінюватися за рішенням керівника) в структурі заробітної плати на індивідуальному рівні та фонду заробітної плати кожного державного органу (частка сталої частини заробітної плати повинна становити не менш як 70 відсотків, а варіативної частини - не більш як 30 відсотків), зменшення та усунення розриву в оплаті праці державних службовців. Зменшення частки премій сприятиме запобіганню встановленню керівником розміру заробітної плати на власний розсуд, а також зниженню ризику політизації державних службовців;

Результатом упровадження вказаної реформи стало зростання посадових окладів державних службовців у порівнянні з 2023 роком. Так, відповідно до Схеми посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2023 році, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 "Питання оплати праці працівників державних органів" (зі змінами), посадовий оклад головного спеціаліста органу, юрисдикція якого поширюється на територію одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення, був встановлений на рівні 5 600 грн.

У Рішенні від 22.05.2008 №10-рп/2008 Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема, бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає Закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і, як наслідок, - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

У рішенні від 27.11.2008 у справі № 1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов`язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.

Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов`язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци 2, 3 підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення 27.11.2008 у справі № 1-37/2008).

Таким чином, законодавство, що визначає фінансові зобов`язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.

У Рішенні від 28.08.2020 №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна Законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання не допускається.

За результатами розгляду справи №240/7215/24 як зразкової, Верховний Суд резюмував, що спосіб, у який законодавець реалізував реформу оплати праці державних службовців, утворив протиріччя у законодавстві (унаслідок існування двох законів, які по-різному регулюють одні й ті самі відносини) і призвів до фактичного обмеження передбаченого в Законі №889-VIII розміру надбавки за вислугу років державним службовцям, що, виходячи з указаних рішень Конституційного суду України, суперечить Конституції України.

Ураховуючи, що на момент винесення наказів стосовно встановлення розміру надбавки за вислугу років позивачці, норми спеціального Закону №889-VIII не зазнали змін в частині порядку обчислення надбавки за вислугу років, а Закон №4059-ІХ, як резюмовано Верховним Судом, не може зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин, нарахування позивачці у 2025 році надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог статті 52 Закону №889-VIII - на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Водночас, судом встановлено, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад" №4282-IX від 11.03.2025, який набув чинності 01.04.2025 року, статтю 52 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII викладено в новій редакції, а саме:

"1. Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотки посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

2. Розмір надбавки за ранг державного службовця визначається Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби.

3. Компенсація у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, встановлюється в розмірі та порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

4. Типове положення про преміювання затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Встановлення премій державним службовцям здійснюється керівником державної служби залежно від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу відповідно до затвердженого ним Положення про преміювання у відповідному державному органі, погодженого з виборним органом первинної профспілкової організації (за наявності).

5. Розмір місячної або квартальної премії, премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "A", встановлюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

6. Фонд преміювання державного органу встановлюється у розмірі 20 відсотків загального фонду посадових окладів за рік та економії фонду оплати праці".

Тобто, з моменту набуття чинності вищевказаним законом, регулювання оплати праці державних службовців вже не має розбіжностей. Тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог за період з 29.01.2025 по 31.03.2025.

Судом встановлено та що не заперечено сторонами, станом на 01.01.2025 стаж державної служби позивачки становив 18 років. Виходячи з передбаченого у статті 52 Закону №889-VIII порядку нарахування надбавки за вислугу років, розмір такої надбавки має бути у розмірі 50 відсотків посадового окладу.

Зі змісту частин першої-четвертої статті 148 Закону "Про судоустрій та статус суддів" випливає, що функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності місцевих судів, у тому числі щодо виплати заробітної плати працівника апаратів місцевих судів, здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Беручи до уваги, що в 2025 році виплата позивачці надбавки за вислугу років була протиправно обмежена внаслідок застосування до спірних правовідносин пункту 13 розділу "Прикінцеві положення" Закону України № 4059-ІХ, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивачки є зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві провести позивачці нарахування та виплату надбавки за вислугу років за період з 29.01.2025 по 31.03.2025 у розмірі 50 відсотків посадового окладу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1937,92 грн. Оскільки позов задоволено повністю, однак з урахуванням ухвали суду про повернення позову в частині позовних вимог, на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського районного суду міста Києва (оскільки оскаржуваний наказ прийнято саме Дніпровським районним судом міста Києва).

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 252, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати наказ Дніпровського районного суду міста Києва від 06.02.2025 №18 «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям Дніпровського районного суду міста Києва» в частині встановлення з 29.01.2025 головному спеціалісту ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на 2025 рік відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у розмірі 30 відсотків посадового окладу.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату головному спеціалісту Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на державній службі за період з 29.01.2025 по 31.03.2025 відповідно дочастини першої статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме: на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, з урахуванням раніше проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського районного суду міста Києва витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Відомості про сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

відповідач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві (ідентифікаційний код 26268059, місцезнаходження: 03115, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26);

відповідач Дніпровський районний суд міста Києва (ідентифікаційний код 09754025, місцезнаходження: 02105, місто Київ, вулиця Пластова, будинок 3).

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Білоус А.Ю.