Ухвала суду № 130540214, 25.09.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

25 вересня 2025 року Справа № 160/33577/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі клопотання позивача про витребування доказів у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Києві, про визнання бездіяльності протиправною, стягнення компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Києві, в якій позивач просить:

- визнати бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за всі невикористані під час проходження служби дні щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей, протиправною;

- стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, на користь ОСОБА_1 компенсацію за всі не використані під час проходження служби дні щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей, та середній заробіток за час нездійснення повного розрахунку при звільненні, починаючи з 11.08.2023 по 10.02.2024;

- стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, на користь ОСОБА_1 компенсацію за всі не використані під час проходження служби дні щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей, та середній заробіток за час нездійснення повного розрахунку при звільненні, починаючи з 11.02.2024 по дату винесення судового рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/33577/24 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали суду.

Також вищезазначеною ухвалою суду витребувано у Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Києві, докази у справі: докази щодо дати письмового повідомлення ОСОБА_1 про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні; письмові пояснення та докази на їх підтвердження відносно того, чи надавалася ОСОБА_1 за час проходження служби в Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, за період з 18.03.2021р. по 10.08.2023р. додаткова відпустка як батьку двох дітей віком до 15 років і якщо так, то за які періоди, а якщо ні, то чи виплачувалася ОСОБА_1 при звільненні грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей.

20.01.2025 року до суду надійшов відзив ТУ ДБР у м. Києві, на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог.

Також 20.01.2025 року до суду надійшло клопотання ТУ ДБР у м. Києві про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

28.01.2025 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Також 28.01.2025 року до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, в яких було зазначено, що в тексті відповіді на відзив помилково було зазначено про наявність у позивача оригіналів особової справи, копії яких будуть долучені до справи, в той час, як оригінал особової справи позивача перебуває у відповідача.

04.02.2025 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

07.02.2025 року до суду надійшло клопотання позивача про витребування доказів, в якому останній просить суд витребувати у Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Києві, копію особової справи ОСОБА_1 .

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що 28.01.2025 у справі зареєстровано подану представником позивача відповідь на відзив на позов, в якій зазначено про направлення 25.01.2025 в адресу відповідача адвокатського запиту (копія долучена до відповіді на відзив), в якому вимагається надання копії особової справи ОСОБА_1 з метою підтвердження перед судом фактів щодо збору документів в особову справу позивача, серед яких документи, що підтверджують наявність у позивача права на отримання додаткової щорічної відпустки як батьку двох дітей віком до 15 років. 04.02.2025р. представником позивача отримано відповідь на адвокатський запит, в якому відмовлено в наданні копії особової справи ОСОБА_1 , що позбавило позивача можливості самостійно представити суду докази, долучення яких позивач жадав у відповіді на відзив. Одночасно, і в зареєстрованих 04.02.2025 запереченнях на відповідь на відзив відповідач копії особової справи ОСОБА_1 також не додав. Як було вказано позивачем у відповіді на відзив, подати копію особової справи або клопотання про її витребування з першою заявою позивач не мав об`єктивної можливості, по-перше, через відсутність у нього зазначеного доказу, по-друге, через необізнаність з позицією відповідача, який лише у зареєстрованому 20.01.2025 відзиві на позов став стверджувати про відсутність у нього інформації, що позивач лише один з сім`ї мав право на отримання щорічної додаткової відпустки як батько двох дітей віком до 15 років, а по-третє мав право розраховувати, що відповідач виконає передбачений абзацом 2 частини 2 статті 77 КАС України обов`язок подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, до яких входить і особова справа позивача.

Дослідивши матеріали справи та подане клопотання про витребування доказів у справі, а також проаналізувавши зміст норм процесуального права, що регулюють це питання, суд доходить висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, з огляду на таке.

В силу приписів ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.3 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

За приписами ч.1 ст.79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Частиною 2 статті 79 КАС України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Згідно з ч.4, ч.5 ст.79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

При цьому ч.1 ст.80 КАС України встановлено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 2 статті 80 КАС України передбачено, що у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Згідно з ч.3 ст.80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Розглядаючи подане позивачем клопотання, суд зазначає, що, по-перше, це клопотання подане з порушенням встановленого частиною 2 статті 79 КАС України строку (не разом із поданням позовної заяви), а наведені в ньому доводи на обґрунтування поважності причин пропуску цього строку не можуть вважатися достатніми, зокрема, зважаючи на те, що у клопотанні позивач посилається на свою необізнаність з позицією відповідача, який лише у відзиві на позов став стверджувати про відсутність у нього інформації, що позивач лише один з сім`ї мав право на отримання щорічної додаткової відпустки як батько двох дітей віком до 15 років, водночас, отримавши такий відзив відповідача 20.01.2025р. (про що безпосередньо вказано у клопотанні), позивач подав на нього відповідь 28.01.2025р., а з клопотанням про витребування доказів звернувся лише 07.02.2025р.

По-друге, у поданому клопотанні позивач просить суд витребувати копію всієї особової справи ОСОБА_1 .

При цьому відповідно до п.3 Розділу І Порядку формування та ведення особових справ осіб рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затвердженого наказом Державного бюро розслідувань від 10.08.2021 № 445 (зі змінами) (далі Порядок № 445), до особової справи вноситься автобіографічна інформація особи рядового і начальницького складу та членів її сім`ї, інформація про проходження служби, трудову діяльність та інша інформація, що характеризує професійні, освітні та особисті якості особи, місце її проживання, а також інша потрібна інформація, визначена чинним законодавством та іншими нормативно-правовими актами.

Зміст особової справи визначено п.1 Розділу ІІ Порядку № 445, згідно з яким особова справа складається з п`яти частин, які містять різну інформацію відносно особи рядового і начальницького складу та членів її сім`ї, водночас, п.1 Розділу ІІ Порядку № 445, яким визначено зміст особової справи, не передбачає обов`язкового подання документів щодо наявності у особи рядового і начальницького складу права на отримання щорічної додаткової відпустки як батька двох дітей віком до 15 років, тож такі документи можуть подаватися працівником на власний розсуд.

Звертаючись з клопотанням про витребування копії всієї особової справи, позивач жодним чином не обґрунтував необхідності витребування всіх наявних в цій особовій справі документів та їх належність щодо предмету доказування, а також не вказав чи наявні в цій особовій справі якісь конкретні документи, які ним долучалися до цієї особової справи на виконання Порядку № 455, які б могли підтвердити наявність у позивача права на отримання компенсації за всі невикористані під час проходження служби дні щорічної додаткової відпустки особам, які мають двох дітей до 15 років, які б, з урахуванням приписів ст.73 КАС України, могли б вважатися належними доказами щодо предмета доказування у цій справі.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд доходить висновку, що підстави для задоволення клопотання позивача про витребування доказів відсутні.

Керуючись ст. ст. 72-80, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання позивача про витребування доказів у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Києві, про визнання бездіяльності протиправною, стягнення компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити у повному обсязі.

Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили в порядку приписів статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя: О.М. Турова