Ухвала суду № 130539258, 08.09.2025, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9599/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2025 року

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Будзан Л.Д.,

з участю секретаря судового засідання - Топоровського М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу Київського міського центру зайнятості, заінтересовані особи: головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) Коломієць Інна Миколаївна, ОСОБА_1 , на рішення та дії державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року представник скаржника Київського міського центру зайнятості звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) Коломієць І.М. при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, а також скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, винесену 13.05.2025 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) Коломієць І.М.

В обґрунтування скарги зазначено, що 13.05.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) Коломієць І.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим Подільським районним судом міста Києва по справі № 758/9599/24 щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць. Однак, скаржник вказує, що рішення суду у вказаній справі оскаржується в апеляційному порядку, а також Київським міським центром зайнятості рішення по справі № 758/9599/24 в частині негайного виконання (поновлення особи на роботі та стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць) фактично виконано, а відтак дії державного виконавця при відкритті виконавчого провадження є незаконними, порушують права скаржника, що свідчить про наявність підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, винесеної 13.05.2025 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) Коломієць І.М. Посилаючись на викладене, скаржник вимушений звернутись до суду із даною скаргою за захистом порушених прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2025, для розгляду даної справи було визначено головуючого суддю Будзан Л.Д.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 10.06.2025, скаржнику було поновлено строк для подання скарги, та призначено скаргу до судового розгляду.

В червні 2025 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення на скаргу, в яких вона, посилаючись на неповне виконання Київським міським центром зайнятості рішення суду в частині його негайного виконання, просить у задоволенні скарги відмовити, вказуючи на законність дій та рішень головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) Коломієць І.М. при відкритті виконавчого провадження з примусового виконання рішення по справі № 758/9599/24.

В судове засідання учасники справи не з`явилися. Від представника Київського міського центру зайнятості надійшла письмова заява про розгляд скарги без його участі, просив вимоги скарги задовольнити в повному обсязі. Також від ОСОБА_1 надійшла письмова заява про розгляд скарги без її участі, у задоволенні скарги просила відмовити.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути скаргу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити за наступних підстав.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 08.04.2025 у справі № 758/9599/24, позовні вимоги ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, було задоволено частково. Визнано незаконним та скасувати наказ директора Київського міського центру зайнятості від 10 липня 2024 року №245-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу взаємодії з роботодавцями Подільського управління Київського міського центру зайнятості 17.07.2024 відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу взаємодії з роботодавцями Подільського управління Київського міського центру зайнятості з 17 липня 2024 року, а у разі відсутності такої посади, на аналогічній посаді. Стягнуто з Київського міського центру зайнятості на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 177 678 грн 90 коп. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Стягнуто з Київського міського центру зайнятості на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 грн 20 коп. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Наказом Київського міського центру зайнятості № 104-к від 10.04.2025, було поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу взаємодії з роботодавцями Подільського управління Київського міського центру зайнятості, встановлено посадовий оклад, визначено робоче місце, внесені відповідні зміни до облікових документів та наказано виплатити їй заробітну плату у межах суми платежу за один місяць з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Крім того, на виконання судового рішення у справі № 758/9599/24 згідно платіжних інструкцій Київським міським центром зайнятості було нараховано та виплачено ОСОБА_1 кошти в сумі 15925,13 грн.

17.04.2025 Подільським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист у справі № 758/9599/24.

12.05.2025 ОСОБА_1 , вважаючи, що рішення суду у справі № 758/9599/24 виконане не в повному обсязі, - звернулась до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) із заявою про примусове виконання рішення суду у справі № 758/9599/24 та відкриття виконавчого провадження.

13.05.2025 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) Коломієць І.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 про поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць, а також постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Скаржник вказує, що при відкритті виконавчого провадження дії державного виконавця були незаконними, оскільки, рішення суду у справі № 758/9599/24 оскаржується в апеляційному порядку, та Київським міським центром зайнятості рішення суду по справі № 758/9599/24 в частині негайного виконання було фактично виконано, що було безпідставно залишено державним виконавцем без належної уваги, а відтак наявні підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, винесену 13.05.2025.

Заперечуючи проти вимог скарги, стягувач вказувала, що рішення суду по справі № 758/9599/24 Київським міським центром зайнятості належним чином виконано не було, а тому вона була вимушена звернутись до відповідної державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання судового рішення та дії державного виконавця з розгляду цієї заяви та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження були правомірними.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність вимог скарги, та заперечень на неї, суд приймає до уваги те, що за змістом статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пункт 6 частини 1 статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" і пункт 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлюють принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов`язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

Залежно від вибору стягувача та після пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця у відповідного виконавця виникають передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" права та обов`язки, зокрема, обов`язок здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частинами першою, третьою статті 431 ЦПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Вимоги до виконавчого листа закріплені ст. 4 вищевказаного закону, згідно якої у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, імя, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, імя та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Системний аналіз зазначених норм вказує на те, що при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження державний чи приватний виконавець перевіряють чи відповідає поданий стягувачем виконавчий документ за формою та змістом вимогам закону, чи підлягає він примусовому виконанню в межах їх територіальної юрисдикції та за відсутності правових підстав для його повернення стягувачу без прийняття до виконання зобов`язаний відкрити виконавче провадження з примусового виконання цього виконавчого документу, під час якого вже й підлягають встановленню обставини щодо його добровільного виконання боржником до відкриття виконавчого провадження.

Слід зазначити, що наведені скаржником в обґрунтування своїх вимог підстави в своїй сукупності не свідчать про наявність достатніх обставин для визнання неправомірними дій державного виконавця при відкритті виконавчого провадження та винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження, винесену з метою належного виконання рішення суду, оскільки, в ході розгляду справи судом було встановлено, що державним виконавцем на підставі поданих стягувачем документів було правомірно відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

На думку суду, наведені вище обставини свідчать про те, що під час прийняття державним виконавцем виконавчого документу для примусового виконання та відкриття виконавчого провадження, остання, дотримувалась вимог Закону України "Про виконавче провадження», на який посилається скаржник в своїй скарзі, а тому дії, останньої, щодо відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, - на час їх вчинення були правомірними, та вчиненими в межах повноважень державного виконавця.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що боржник, при зверненні до суду зі скаргою в порядку ст. 447 ЦПК України на дії та рішення державного виконавця та в ході розгляду цієї скарги не довів наявності порушення своїх прав рішеннями та діями державного виконавця під час виконання судового рішення у цій справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача за відсутності підстав для повернення виконавчого листа без виконання, дії державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження були вчинені відповідно до вимог закону, та доказів зворотному стороною скаржника суду надано не було, а відтак суд вважає, що вимоги про визнання незаконними дій при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, а також скасування постанови від 13.05.2025 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, - є безпідставними, та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 447, 451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги Київського міського центру зайнятості, заінтересовані особи: головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) Коломієць Інна Миколаївна, ОСОБА_1 , на рішення та дії державного виконавця, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили через 15 днів з дня її проголошення, але може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва.

Суддя Леся БУДЗАН