Рішення № 130528482, 11.09.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2025Справа № 910/15147/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Батій О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Київської міської ради

до Міністерства юстиції України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -

1) Національна академія наук України

2) Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена

про визнання протиправним та скасування наказу

за участю представників:

від позивача: Геращенко В.І.

від відповідача: Субота О.В.

від третьої особи 1: Подлящук О.П.

від третьої особи 2: Дерев`яненко М.М.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулася Київська міська рада (далі - Київрада, позивач) до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 14.08.2024 № 2425/5 "Про задоволення скарги".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ Міністерства юстиції України № 2425/5 від 14.08.2024, виданий за результатами розгляду скарги Національної академії наук України, яким скасовано реєстрацію права комунальної власності Київради на земельну ділянку площею 82,9966 га за адресою: м. Київ, просп. Глушкова Академіка у Голосіївському районі, з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014, є незаконним та протиправним, оскільки саме на замовлення Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР вказана земельна ділянка була сформована в 2021 за кошти Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва шляхом проведення інвентаризації, а тому право розпорядження цією земельною ділянкою належить тільки Київраді. Також позивач зазначив, що Міністерство юстиції мало залишити вказану скаргу без розгляду, оскільки права Національної академії наук України не порушено, натомість, відповідач неправомірно надав указаній земельній ділянці статус державної форми власності.

У позові Київська міська рада просила визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції № 2425/5 від 14.08.2024 про задоволення скарги Національної академії наук України № 21/598-5 від 15.04.2024.

Разом з позовом Київська міська рада подала заяву щодо вжиття заходів забезпечення позову, у якій просила заборонити суб`єктам, які здійснюють державну реєстрацію прав, вчинення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014, площею 82,9966 га, розташованої по просп. Глушкова Академіка у Голосіївському районі м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.12.2024 у задоволенні заяви Київської міської ради про забезпечення позову було відмовлено з підстав, наведених в цій ухвалі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 позовну заяву Київської міської ради було прийнято до розгляду, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки. Цією ж ухвалою до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національну академію наук України (далі - НАН України, третя особа-1) та Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена (далі - Інститут зоології, третя особа - 2).

Відповідач, у строк встановлений законом, подав відзив на позов, в якому проти заявлених вимог заперечив, вказав, що при розгляді скарги Національної академії наук України та прийнятті спірного наказу Міністерство юстиції діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, здійснивши контроль за діяльністю відповідних суб`єктів у сфері державної реєстрації. Також відповідач зазначив, що при розгляді скарги було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014 входить до об`єктів майнового комплексу НАН України, належить їй на праві господарського відання, і була передана Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена в оперативне управління, відтак, твердження позивача про відсутність порушеного права НАН України є необґрунтованими. Крім того Мін`юст наголосив на тому, що позивач обрав неефективний спосіб захисту, оскільки оскарження наказу, яким скасовано запис про право власності, не вирішить остаточно спір про право між скаржником і Київрадою.

Третя особа - 1 (НАН України) подала пояснення по суті спору, в яких зазначила, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014, яка входить до об`єктів майнового комплексу НАН України, належить їй на праві господарського відання і передана Інституту зоології в оперативне управління, є державною власністю; державний реєстратор неправомірно зареєстрував вказану земельну ділянку за позивачем на праві комунальної власності, а тому відсутні підстави для скасування наказу Міністерства юстиції України № 2425/5 від 14.08.2024.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 13.03.2025, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити у їх задоволенні з підстав, наведених у відзиві.

Представники третіх осіб - 1, 2 у судовому засіданні вважали, що у позові слід відмовити як у необґрунтованому. Зокрема представник Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена (третя особа-2) у судовому засіданні надав свої пояснення, в яких вказав, що спірна земельна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду, перебуває на балансі Інституту, яким виконуються всі належні заходи щодо утримання цієї земельної ділянки, відтак, підстав для реєстрації права комунальної власності за позивачем не було.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті позову, заслухавши пояснення їх представників у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позов Київської міської ради задоволенню не підлягає з таких підстав.

Установлено, що 25.08.2022 Київською міською радою прийнято рішення № 5146/5187 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель», яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014, площею 82, 9966 га, по просп. Академіка Глушкова, 65 у Голосіївському районі м. Києва, з визначенням категорії земель «землі лісогосподарського призначення», код виду цільового призначення 09.03 «для цілей підрозділів 09.01-09.02 та для збереження використання земель природно-заповідного фонду».

На підставі вказаного рішення 12.01.2024 державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів ВО Київради (КМДА) Пилипчуком В.А. земельну ділянку площею 82, 9966 га з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014 було зареєстровано на праві власності за територіальною громадою - органом місцевого самоврядування в особі Київської міської ради під № 71103409.

15.04.2024 НАН України подала до Міністерства юстиції скаргу № 21/598-5 (зареєстрована 15.04.2024 № СК-2199-24) на дії державного реєстратора, в якій просила скасувати рішення державного реєстратора Пилипчука В.А. від 12.01.2024 № 71103409 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014, площею 82, 9966 га, за територіальною громадою в особі Київської міської ради.

За результатами розгляду зазначеної скарги Центральна колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції склала висновок від 06.08.2023, яким рекомендувала: скаргу НАН України від 15.04.2024 № 21/598-5 задовольнити; визнати прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Пилипчука В.А. № 71103409 від 12.01.2024.

У подальшому наказом Міністерством юстиції України № 2425/5 від 14.08.2024 скаргу НАН України від 15.04.2024 № 21/598-5 було задоволено, визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення державного реєстратора Пилипчука В.А. від 12.01.2024 № 71103409.

Вважаючи зазначений наказ Міністерства юстиції незаконним та протиправним, Київрада звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті та перевіряючи доводи учасників справи, суд прийняв до уваги наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі - у редакції, чинній на час спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Згідно з частиною 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скарги, зокрема на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, розглядає Міністерство юстиції України.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України здійснюється перевірка відповідності законодавству у сфері державної реєстрації прав рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, що оскаржувалися до відповідного територіального органу.

Згідно з пунктом 9 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою КМУ України від 25.12.2015 № 1128 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема, шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу: про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про залишення скарги без розгляду по суті.

Як вже зазначалося, Міністерство юстиції України, розглянувши скаргу НАН України, наказом № 2425/5 від 14.08.2024 цю скаргу задовольнило та анулювало рішення державного реєстратора Пилипчука В.А. № 71103409 від 12.01.2024 про реєстрацію за Київрадою спірної земельної ділянки на праві комунальної власності, як таке, що було прийняте з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Вирішуючи питання про законність прийнятого відповідачем наказу про скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації права комунальної власності за Київською міською радою, суд виходить з наступного.

Пунктами 1, 2 частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Також під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав. Під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування. Державна реєстрація права власності на земельні ділянки державної чи комунальної власності проводиться з обов`язковим урахуванням пунктів 3 та 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної і комунальної власності» встановлено, що державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Судом встановлено, що право власності за територіальною громадою - органом місцевого самоврядування в особі Київської міської ради на земельну ділянку площею 82, 9966 га з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014 під № 71103409 було зареєстроване на виконання Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва на 2019-2021 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 04.12.2018 № 229/6280, на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробленої комунальним підприємством «Київський інститут земельних відносин», у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку площею 82,9966 га з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014 на просп. Глушкова Академіка у Голосіївському районі м. Києва з кодом виду цільового призначення: 09.03 для цілей підрозділів 09.01-09.02, 09.04-09.05 та для збереження земель природно-заповідного фонду.

Підставою для реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014 в державному земельному кадастрі була технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель від 11.03.2020, розробник Комунальне підприємство «Київський інститут земельних відносин», що вбачається з відомостей з Державного земельного кадастру, сформованими за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.

Проте матеріали справи свідчать, що під час розгляду скарги НАН України відповідачем встановлено, що постановою Ради Народних Комісарів УРСР від 22.08.1944 № 1055 «Про надання права на використання 350 га лісу для організації наукових робіт по лісознавству та розведенню дубового шовкопряда» у безстрокове використання НАН України були надані земельні ділянки площею 150 та 200 га. Із зазначених земель у 1949 році Інституту зоології ім. Шмальгаузена НАН України було передано чотири квартали лісового масиву в урочищі «Теремки» площею 92 га для проведення наукових робіт з розведення дубового шовкопряда. Крім того згідно з Указом Президента України від 27.08.2007 № 794/2007 «Про створення Національного природного парку «Голосіївський» за Інститутом зоології ім. 1.1. Шмальгаузена НАН України були закріплені земельні ділянки загальною площею 90,28 га, які ввійшли до складу Національного природного парку «Голосіївський», без вилучення у землекористувача (охоронне зобов`язання від 29.01.2008 № 1-1-5), в тому числі й спірна земельна ділянка.

При цьому встановлено, що з метою належного з`ясування всіх обставин Колегією Мінюсту направлявся запит до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України щодо підтвердження входження земельної ділянки до складу НПП «Голосіївський» та перебування земельної ділянки у користуванні Інституту зоології ім. 1.1. Шмальгаузена НАН України.

У відповідь на вищезазначений запит Департамент природно-заповідного фонду та біорізноманітгя Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (№ 11/11-05/2463-24 від 03.07.2024), надіслав лист НПП «Голосіївський» № 377/2-01 від 01.07.2024, з якого вбачається, що до складу НПП «Голосіївський» увійшли земельні ділянки лісового урочища «Теремки» площею 90,28 га, землекористувачем яких є Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, зокрема, земельна ділянка з обліковим кодом 79:713:009, якій після державної реєстрації присвоєно кадастровий номер 8000000000:79:713:0014 і яка також входить до вказаного земельного масиву.

Водночас судом враховано що на час прийняття Радою Народних Комісарів УРСР постанови № 1055 від 22.08.1944 власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними (ч. 1 ст. 3 ЗК УРСР).

За змістом ч. 2 ст. 3 ЗК УРСР право розпоряджатися землею мали Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передавали землі у власність або надавали у користування та вилучали їх.

Стаття 4 ЗК УРСР проголошувала, що у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.

Також відповідно до статті 14 діючої Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Тотожні положення містяться в статті 1 Земельного кодексу України.

Суб`єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території Республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Порядок передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи земельних ділянок комунальної власності у державну власність визначений статтею 117 Земельного кодексу України. Частиною 1 цієї статті передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014 в державному земельному кадастрі стало рішення Київської міської ради від 25.08.2022 № 5146/5187 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель».

Однак судом встановлено, що постановою Ради Народних Комісарів УРСР від 22.08.1944 № 1055 «Про надання права на використання 350 га лісу для організації наукових робіт по лісознавству та розведенню шовкопряда» Національній академії наук України було надано право безстрокового використання 150 га лісу, розташованого навколо господарства Академії наук - «Феофанія у Київському районі», а також надано 200 га дубового лісу з масиву Хотінського лісництва Київської області для організації наукових робіт.

Відповідно до Указу Президента України від 27.08.2007 № 794/2007 «Про створення національного природного парку «Голосіївський» на території м. Києва було створено національний парк «Голосіївський» з підпорядкуванням його Міністерству охорони навколишнього середовища України. Площа земель національного природного парку «Голосіївський» становить 4521,29 га, в тому числі 1890,2 га земель, що вилучаються в установленому порядку у Київського комунального об`єднання земельного будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» та надаються національному природного парку «Голосіївський» в постійне користування, і 2631,09 га - землі, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів згідно з додатком.

Відповідно до цього додатку землі Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України площею 90,28 га були включені до складу національного природного парку «Голосіївський» без вилучення у землекористувача.

У подальшому Міністерство охорони навколишнього середовища України, згідно з охоронним зобов`язанням від 29.01.2008 № 1-1-4, передало Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України під охорону заповідний об`єкт - територію урочища «Теремки» Інституту зоології ім.І.І. Шмальгаузена НАН України, яка включена до складу національного природнього парку «Голосіївський» без вилучення у землекористувача на загальній площі 90,28 га.

11.03.2020 КП «Київський інститут земельних відносин» розробив технічну документацію із землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014 площею 82,9966 га за адресою: просп. Академіка Глушкова, 65 у Голосіївському районі м. Києва, та здійснив її реєстрацію у Державному земельному кадастрі від 30.07.2021.

З метою забезпечення належного утримування земельних ділянок, що розташовані в межах лісового масиву «Теремки», постановою Бюро Президії НАН України від 17.11.2021 № 352 «Про закріплення за Державною установою «Інститут еволюційної екології НАН України» Національна академія наук України погодила закріплення земельних ділянок загальною площею 91,0263 га за Державною установою «Інститут еволюційної екології НАН України» (кадастровий номер 8000000000:79:719:0026 площею 8,0297 га, кадастровий номер 8000000000:79:713:0014 площею 82,9966 га).

Також судом встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань НАН України за організаційно-правовою формою є державною організацією (установою, закладом).

Статутом НАН України, ухваленим постановою загальних зборів НАН України від 27.05.2021 № 1, визначено, що НАН України є вищою науковою самоврядною організацією України, яка заснована на державній власності. НАН України є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа (пункти 1.1, 1.11 Статуту).

Пунктами 1.12 та 1.13 Статуту визначено, що НАН України наділена правом управління своєю діяльністю, відповідно до законодавства і цього Статуту володіє, користується і розпоряджається майном, що перебуває у державній власності та належить їх на правах господарського відання. Державне майно передається НАН України у безстрокове користування без права зміни його форми власності та використовується відповідно до законодавства та цього Статуту.

Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно з ч. 1 статті 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» об`єктами управління державної власності є, зокрема, державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування НАН України, галузевим академіям наук. Суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, НАН України, галузеві академії наук (ст. 4 цього Закону).

Статтею 8 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» визначено, що об`єкти державної власності за рішенням Кабінету Міністрів України передаються НАН України, галузевим академіям наук у безстрокове безоплатне користування. НАН України, галузеві академії наук, яким державне майно передано в безстрокове безоплатне користування, виконують щодо цього майна функції, передбачені пунктами 1, 3-11, 14, 15, 18-38 статті 6 цього Закону, за винятком повноважень, що стосуються утворення господарських структур.

Відповідно до ч. 2 статті 2 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» об`єкти майнового комплексу НАН України та об`єкти майнового комплексу національних галузевих академій наук належать відповідно НАН України та національним галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання НАН України та до відання національних галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» у віданні НАН України та національних галузевих наук перебувають установи, організації, підприємства згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України за подання НАН України та національних галузевих академій наук.

Пунктом 1.1 статуту Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена визначено, що Інститут є державною бюджетною науковою неприбутковою установою, що заснована на державній власності та перебуває у віданні НАН України.

Відповідно до п. 5.13 цього статуту земельна ділянка передана Інституту у постійне користування у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, і не може бути вилучена (припинено право постійного користування земельною ділянкою) за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування без згоди Президії НАН України. Землекористування здійснюється Інститутом відповідно до земельного законодавства. Передача в оренду Інститутом закріплених за ним на основі права оперативного управління об`єктів власності, а також земельних ділянок здійснюється без права їх викупу відповідно до законодавства України за рішенням Президії НАН України та в порядку, встановленому в НАН України.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, судом встановлено, що спірна земельна ділянка входить до об`єктів майнового комплексу НАН України, належить їй на праві господарського відання і передана Інституту зоології ім. Шмальгаузена НАН в оперативне управління відповідно до наведених норм чинного законодавства.

Крім того слід зазначити, що за змістом пунктів 3-4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.09.2012 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», положення яких обов`язково мали бути враховані державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів ВО Київради (КМДА) Пилипчуком В.А., з дня набрання чинності цим Законом (набрання чинності з 1 січня 2013 року) землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності;

які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

які належать до земель оборони.

Також пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом або іншої, визначеної законом особи. Державна реєстрація таких земельних ділянок може бути здійснена також без подання заяв зазначених осіб центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. У разі відсутності у зазначеного органу документації із землеустрою з визначенням координат поворотних точок меж земельних ділянок цей орган забезпечує організацію проведення робіт з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок і здійснення державної реєстрації таких земельних ділянок.

Отже, беручи до уваги аналіз чинного законодавства, зокрема, зважаючи на підпункт "а" п. 4 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", суд дійшов висновку, що земельна ділянка площею 82,9966 га, що розташована по просп. Глушкова Академіка у Голосіївському районі м. Києва з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014, належить до земель державної власності і не може бути передана у іншу форму власності, а тому Київська міська рада неправомірно зареєструвала за собою право комунальної власності на вказану земельну ділянку площею 82,9966 га.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону однією із загальних засад державної реєстрації прав є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Підпунктами "а", "б" пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону визначено, що підставою для визнання прийнятим з порушенням Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є встановлення Міністерством юстиції України, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1, 2-1, 4 частини першої статті 3 цього Закону. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну засаду державної реєстрації прав (з посиланням на відповідне положення цього Закону), з порушенням якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав, за наявності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, відмови в державній реєстрації прав або зупинення державної реєстрації прав. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну підставу (з посиланням на відповідне положення цього Закону), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

У спірних правовідносинах відповідач правомірно виходив з того, що земельна ділянка знаходиться у користуванні Інституту зоології ім. Шмальгаузена НАН України та відноситься до земель державної форми власності, відтак, державним реєстратором була проведена реєстрації права комунальної власності з порушенням загальних засад державної реєстрації прав та оскаржуване рішення реєстратора є незаконним.

Щодо доводів позивача про те, що скарга НАН України мала бути залишена Мін`юстом без розгляду, оскільки спірною реєстрацією не було порушено її прав, суд зазначає на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, зокрема, якщо скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав, не порушено.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» НАН України, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, пов`язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Національна академія наук України надає дозвіл на безоплатну передачу майна, яке перебуває на балансі однієї організації, на баланс іншої організації, які віднесені до відання Національної академії наук України;

У даному випадку, оскільки земельна ділянка площею 82,9966 га, що розташована по просп. Глушкова Академіка у Голосіївському районі м. Києва з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014, належить до земель державної власності, а НАН України здійснює повноваження з управління цим об`єктом, забезпечує реалізацію прав держави як власника, використовує та розпоряджається земельною ділянкою в межах, визначених законодавством, з метою задоволення державних та суспільних потреб, то твердження відповідача про відсутність порушеного права третьої особи -1 є безпідставними.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуваний наказ, Міністерство юстиції України діяло в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством у сфері державної реєстрації, а отже, позов Київської міської ради задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб а також відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно з положеннями статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі № 924/316/21 зазначив, що наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

У даному випадку, враховуючи встановлені обставини справи та зроблені в ній висновки, суд зазначає, що право власності Київради на земельну ділянку площею 82,9966 га за адресою: м. Київ, просп. Глушкова Академіка у Голосіївському районі, з кадастровим номером 8000000000:79:713:0014 не виникло, відтак, видання наказу Міністерства юстиції України № 2425/5 від 14.08.2024 ніяким чином не порушило права та інтереси позивача, що також є самостійною підставою для відмови у позові.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому він зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даному випадку, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень чинного законодавства України, суд вважає, що при ухваленні даного рішення ним повно і всебічно з`ясовано обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та надано оцінку всім аргументам та поданим учасниками справи доказам.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у позові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Київської міської ради до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національної академії наук України, Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена про визнання протиправним та скасування наказу.

Скорочене рішення оголошене в судовому засіданні 11 вересня 2025 року.

Повне судове рішення складене 25 вересня 2025 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя Головіна К. І.