Ухвала суду № 130524524, 23.09.2025, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/3140/25

У Х В А Л А

23.09.2025 року слідчий суддя Здолбунівського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м.Здолбунів клопотання старшого дізнавача СД відділення поліції № 6 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене із прокурором Здолбунівської окружної прокуратури Рівненської області ОСОБА_4 про арешт майна та визначення порядку зберігання речових доказів шляхом передачі в управління АРМА,-

в с т а н о в и в:

Старший дізнавчСД відділенняполіції №6Рівненського районногоуправління поліціїГоловного управлінняНаціональної поліціїв Рівненськійобласті капітанполіції ОСОБА_3 ,за погодженняміз прокуроромЗдолбунівської окружноїпрокуратури Рівненськоїобласті ОСОБА_4 ,звернулася зклопотанням дослідчого суддів рамкахкримінального провадження №12025186130000089, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України про арешт майна в якому просить накласти арешт на на посіви сільськогосподарської культури «Соя», які вирощуються на земельних ділянках з кадастровими номерами 5622682800:00:001:0332 площею 2,8438 га; 5622682800:00:001:0338 площею 2,8438 га; 5622682800:00:001:0336 площею 2,8438 га; 5622682800:00:001:0326 площею 2,8438 га; 5622682800:00:001:0329 площею 2,8438 га; 5622682800:00:001:0331 площею 2,8438 га., що розташовані в межах Здолбунівської міської територіальної громади, поблизу с.Копитків, Рівненського району Рівненської області та перебувають у комунальній власності Здолбунівської міської територіальної громади, шляхом встановлення заборони на вчинення будь-яких дій, пов`язаних зі збиранням врожаю сільськогосподарської культури «Соя» із застосуванням спеціальної сільськогосподарської техніки або без такої, окрім осіб, яким зазначене майно передано в управління та передати Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених статтями 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», посіви сільськогосподарської культури «Соя», які вирощуються на земельних ділянках з кадастровими номерами 5622682800:00:001:0332 площею 2,8438 га; 5622682800:00:001:0338 площею 2,8438 га; 5622682800:00:001:0336 площею 2,8438 га; 5622682800:00:001:0326 площею 2,8438 га; 5622682800:00:001:0329 площею 2,8438 га; 5622682800:00:001:0331 площею 2,8438 га., що розташовані в межах Здолбунівської міської територіальної громади, поблизу с. Копитків, Рівненського району Рівненської області та перебувають у комунальній власності Здолбунівської міської територіальної громади.

Клопотання мотивовано тим, що 03.09.2025 до відділення поліції №6 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції надійшли матеріали з Здолбунівської окружної прокуратури, про те, що невідомі особи на території Здолбунівської територіальної громади Рівненського району Рівненської області здійснили самовільне захоплення земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 5622682800:00:001:0332 площею 2.8438 га; 5622682800:00:001:0338 площею 2.8438 га; 5622682800:00:001:0336 площею 2.8438 га; 5622682800:00:001:0326 площею 2.8438 га; 5622682800:00:001:0329 площею 2.8438 га; 5622682800:00:001:0331 площею 2.8438 га.

Відомості про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР 03.09.2025 за №12025186130000089, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.

Під час опрацювання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 21.10.2024 за Здолбунівською міською радою зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2.8438 га, к.н. 5622682800:00:001:0332 на території Здолбунівської міської ради Рівненського району Рівненської області з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, підставою для державної реєстрації є рішення суду, справа №918/81/24 від 16.05.2024 виданий Господарським судом Рівненської області. 02.09.2024 за Здолбунівською міською радою зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2.8438 га, к.н. 5622682800:00:001:0338 на території Здолбунівської міської ради Рівненського району Рівненської області з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, підставою для державної реєстрації є рішення суду, справа №918/123/24 від 16.05.2024 виданий Господарським судом Рівненської області. 16.09.2024 за Здолбунівською міською радою зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2.8438 га, к.н. 5622682800:00:001:0336 на території Здолбунівської міської ради Рівненського району Рівненської області з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, підставою для державної реєстрації є рішення суду, справа №918/120/24 від 13.05.2024 виданий Господарським судом Рівненської області. 21.10.2024 за Здолбунівською міською радою зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2.8438 га, к.н. 5622682800:00:001:0326 на території Здолбунівської міської ради Рівненського району Рівненської області з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, підставою для державної реєстрації є рішення суду, справа №918/133/24 від 22.05.2024 виданий Господарським судом Рівненської області. 16.09.2024 за Здолбунівською міською радою зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2.8438 га, к.н. 5622682800:00:001:0329 на території Здолбунівської міської ради Рівненського району Рівненської області з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, підставою для державної реєстрації є рішення суду, справа №918/83/24 від 14.05.2024 виданий Господарським судом Рівненської області. 11.11.2024 за Здолбунівською міською радою зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2.8438 га, к.н. 5622682800:00:001:0331 на території Здолбунівської міської ради Рівненського району Рівненської області з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, підставою для державної реєстрації є рішення суду, справа № 918/122/24 від 15.04.2024 виданий Господарським судом Рівненської області.

05.09.2025 року, відділенням поліції №6 було проведено огляд місця події за участю головного спеціаліста відділу з питань землекористування Здолбунівської міської ради та сертифікованого інженера землевпорядника земельних ділянок із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства з кадастровими номерами 5622682800:00:001:0332 площею 2.8438 га; 5622682800:00:001:0338 площею 2.8438 га; 5622682800:00:001:0336 площею 2.8438 га; 5622682800:00:001:0326 площею 2.8438 га; 5622682800:00:001:0329 площею 2.8438 га; 5622682800:00:001:0331 площею 2.8438 га, котрі на момент огляду були засіяні сільськогосподарською культурою «Соя». В подальшому, зазначені земельні ділянки із наявною на них сільськогосподарською культурою «Соя» визнані речовим доказом, оскільки, в силу положень ч.1 ст.98 КПК України, є об`єктом кримінально-протиправного посягання та зберегли на собі сліди кримінального правопорушення і можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

У судове засідання старший дізнавч не з`явилася, подала до суду заяву, в якій просить розглянути клопотання без її участі, вимоги клопотання підтримала у повному обсязі.

Вивчивши доводи клопотання та дослідивши додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до висновку про відсутність законних підстав для задоволення даного клопотання, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 вересня 1997 року №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним. Друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише на умовах, передбачених законом, а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів. Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції").

Згідно вимог ч.1 ст.131 КПК України, захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення слідчий суддя, відповідно до вимог ст.94 КПК України, ст.132 КПК України, ст.173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідно до вимог ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи, або для забезпечення цивільного позову. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Разом з тим, за правилами вказаної норми кримінального процесуального закону, а саме частин 3, 4, та 6, арешт на майно може бути накладено в разі відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а також у разі наявності підстав вважати, що майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, крім того, арешту підлягає майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Як вбачається з матеріалів клопотання, у провадженні СД відділення поліції № 6 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до ЄРДР за № 12025186130000089 від 03.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.

За змістом відомостей, що внесено в ЄРДР за № 12025186130000089, встановлено, що таке кримінальне провадження здійснюється за фактом самовільного заняття невідомими особами земельних ділянок, які перебувають у власності Здолбунівської міської ради, на який було здійснено посів сільськогосподарської культури соя.

Постановою старшого дізнавача від 05.09.2025 року посіви сільськогосподарської культури соя на земельних ділянках з кадастровими номерами 5622682800:00:001:0332 площею 2.8438 га; 5622682800:00:001:0338 площею 2.8438 га; 5622682800:00:001:0336 площею 2.8438 га; 5622682800:00:001:0326 площею 2.8438 га; 5622682800:00:001:0329 площею 2.8438 га; 5622682800:00:001:0331 площею 2.8438 га, було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст.170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч.6 ст.170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

При цьому, згідно вимогст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий суддя, суд при вирішенні питання про накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів повинні перевірити наявність достатніх підстав вважати, що вилучене майно, яке визнано речовим доказом, відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як вилучення майна або арешт майна, суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь.

Так, зокрема, в рішенні у справі «Новоселецький проти України» Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення згаданого вище права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Формальне посилання на положення ст. 98 КПК Українине може розцінюватися як відповідне обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи внаслідок накладення арешту на належне такій особі майно.

Під час розгляду клопотання не було встановлено з матеріалів провадження достатньо підстав, щоб вважати майно, вказане старшим дізнавачем у клопотанні, таким, що відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, не зважаючи на винесення відповідного процесуального рішення старшим дізнавачем про визнання речовими доказами від 05.09.2025 року.

На переконання слідчого судді, сам факт наявності у матеріалах кримінального провадження постанови старшого дізнавача про визнання речовим доказом врожаю сільськогосподарської культури сої не може виступати метою для накладення арешту у розумінні ч.2 ст.173 КПК України.

Також, з матеріалів провадження слідує, що клопотання старшого дізнавача про арешт майна та додані до нього матеріали не відповідають вимогам ч.2 ст.171 КПК України, оскільки вони не підтверджують підстави, мету та не містять відповідного обґрунтування необхідності арешту майна та обґрунтованого розміру шкоди у результаті вчинення кримінального правопорушення.

Зазначені обставини підлягають не тільки зазначенню в клопотанні, а й обов`язковому доведенню старшим дізнавачем, прокурором при судовому розгляді клопотання та мають бути перевірені та досліджені слідчим суддею при вирішенні клопотання про арешт майна.

Так, об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки, за наявності таких кваліфікуючих ознак як вчинення таких дії, що завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Самовільне зайняття земельної ділянки - це фактичне заволодіння (чи заволодіння і користування) земельною ділянкою або її частиною, вчинене в особистих інтересах або інтересах інших осіб тим, кому ця ділянка у встановленому порядку не надавалась у володіння і користування.

З викладеного слідує, що сільськогосподарські культури, які вирощені на певній земельній ділянці, не можуть бути ні об`єктом, ні предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, виходячи із диспозиції цієї норми Кримінального Кодексу, а отже не можуть відповідати критеріям, визначеним ст.98 КПК України, навіть за умови прийняття старшим дізнавачем відповідного процесуального рішення щодо визнання речовим доказом

Крім цього, за змістом статті 100 КПК України, сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З огляду на викладене, слідчий суддя звертає увагу на те, що посіви сої на земельних ділянках, які не зібрано, тобто не встановлено вагу сої, її вартість, із забороною розпоряджатися майном та використовувати його, не зможе бути використаний як доказ у кримінальному проваджені, тобто не дотримується мета накладення арешту.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України; 3-1) можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України), 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно вимог ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був упевнений у тому, що подані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину.

Наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Так, як зазначалось вище, кримінальна відповідальність за ч.1 ст.197-1 КК Українинастає за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Проте, старшим дізнавачем до матеріалів клопотання про арешт майна не долучено будь-яких доказів, що зайняттям вказаних земельних ділянок завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику, не долучено доказів розміру такої шкоди, розрахованої відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім цього, за матеріалами клопотання, відсутні відомості про повідомлення будь-якій особі про підозру, встановлення певної фізичної чи юридичної особи (третьої особи), яка набула майно, щодо якого йдеться у клопотанні, на підставах, визначених ст.96-2 КК України. Клопотання старшого дізнавача також не містить відомостей про те, що посіви сільськогосподарської культури соя на земельних ділянках відповідають ознакам, визначеним у пунктах 1 - 4 ч.1 ст.96-2 КК України.

Крім цього, старший дізнавач просить накласти арешт на посіви вказаних сільськогосподарських культур, які ще не зібрані. При цьому, у клопотанні конкретно не зазначено, яке саме доказове значення має вищевказане майно та не зазначені конкретні родові та індивідуальні показники таких посівів, зокрема сорт, клас тощо, а тому неможливо накласти арешт на абстрактну кількість врожаю, який ще не зібраний та підлягає зберіганню або передачі для реалізації лише після такого зібрання.

Виходячи з наведеного вище, слідчий суддя прийшов до висновку про недоведеність матеріалами клопотання підстав арешту майна з метою забезпечення повернення завданих збитків, як про це йдеться у клопотанні старшого дізнавача.

Згідно п.4 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.6 ст.170 КПК Україн - арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Зважаючи на викладені норми процесуального закону, у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України, на стадії досудового розслідування арешт може бути накладено на майно підозрюваного - за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а також на майно юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - у разі встановлення обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка нею отримана.

В той же час, згідно матеріалів клопотання, будь-якій особі про підозру не повідомлено, щодо будь-якої юридичної особи кримінальне провадження не здійснюється, цивільний позов у провадженні не заявлено, обґрунтований розмір завданої шкоди не встановлено.

У зв`язку із зазначеним вище та тим, що старшим дізнавачем матеріалами кримінального провадження та загалом у ході судового розгляду не було доведено підстави та мету накладення арешту на майно у виді посівів сільськогосподарських культур співмірно до вимог п.1, 2, 4 ч.2 ст.170 КПК України, а тому слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні вказаного клопотання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.98, 100, 167, 170, 171, 172, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні клопотання старшого дізнавача сектору дізнання відділення поліції №6 Рівненського районного управління поліції ГУНП у Рівненській області капітана поліції ОСОБА_3 в рамкахкримінального провадження №12025186130000089 від 03.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.197-1 КК України, про арешт майна - відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Слідчий суддя