Рішення № 130520386, 26.09.2025, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 462/4762/25

Провадження 2/465/3634/25

РІШЕННЯ

Іменем України

26.09.2025 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Баран О.І.,

за участі секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,

представника позивача - Німченко А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ: 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6 офіс. 521),

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

предмет позову: стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

30 липня 2025 року на адресу Франківського районного суду м. Львова надійшла указана позовна заява, яку передано за підсудністю із Залізничного районного суду м Львова (а.с. 72, 73).

Представник позивача звернувся із указаним позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором № 4230240 від 09.12.2021, укладеним з ТОВ «Міолан», у розмірі 36 340,00 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат, серед яких витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 04.08.2025 указану позовну заяву залишено без руху, встановлено процесуальний строк для усунення недоліків зазначених в мотивувальній частині ухвали (а.с. 78-80).

11 серпня 2025 року, тобто до відкриття провадження у справі (вх 24915/25) від Грабовця С.В. , вказаного як представник відповідача, на адресу суду надійшла заява про залишення позовної заяви за позовом «Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» без руху, яку, крім цього мотивовано наявністю трьох вимог «немайнового характеру» про стягнення заборгованості за трьома кредитними договорами:

- № 101892906 від 04.01.2022;

- № 77362451 від 04.12.2021;

- № 16372-11/2021 від 20.11.2021 (а.с. 82-89).

Крім цього, 11.08.2025 (вх 24919/25) від Грабовця С.В. , як представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1, із заявою про поновлення строку на його подання (а.с. 90-122).

Також надано Договір №30072502/р-2 від 04.08.2025 про надання правничої допомоги адвокатом Грабовцем С.В. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» (а.с. 101).

Заява та відзив адвоката Грабовця С.В., подані та зареєстровані у справі №462/4762/25, однак фактично у іншій справі за позовом іншого позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , предмет позовних вимог у якій є стягнення заборгованості за іншими договорами:

- кредитним договором № 101892906 від 04.01.2022 у розмірі 20 940,00 грн, укладеним з ТОВ «Міолан»;

- договором позики № 77362451 від 04.12.2021 у розмірі 22 923,38 грн, укладеним з ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів»;

- договором позики № 16372-11/2021 від 20.11.2021 у розмірі 9 794,02 грн, укладеним з ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм», - судом до уваги не беруться, оскільки не стосується предмету доказування у справі №462/4762/25.

Крім цього, 11.08.2025 (вх 25102/25) від представника позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків (а.с. 123-133).

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 15.08.2025 відкрито провадження у справі, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи (а.с. 135-136).

28 серпня 2025 року (вх.№26928/25) від представника відповідача, адвоката Грабовця С.В., який діяв на підставі Договору №30072502/р від 31.07.2025 про надання правничої допомоги у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 144 - 173).

10 вересня 2025 року (вх.№28164/25) від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 174-182).

Аргументи позивача.

Позовна заява мотивована укладенням відповідачем з ТОВ «Міолан», кредитного договору № 4230240 від 09.12.2021 та отримання відповідних кредитних коштів, із встановленням строку їх повернення та сплати відсотків за користування такими коштами. Однак, позивач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, право вимоги за якою перейшло до позивача.

Заперечення відповідача.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с. 144 - 173) факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів не заперечував, тому вважав за можливе стягнення з відповідач на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10000,00 грн. Проте звернув увагу на те, що він є діючим військовослужбовцем, який прийнятий на військову службу під час особливого періоду з 02.09.2022, а тому на нього поширюються пільги, встановлені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що виключають нарахування процентів та інших платежів.

Також вважав необґрунтованим стягнення комісії, нарахованої одноразово у розмірі 1740,00 грн за видачу кредиту за договором «№101892906 від 04.01.2022».

Крім цього, у відповідності до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, подав клопотання про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу до 1000,00 грн.

У судовому засіданні, яке відбулось 26.09.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили, що не перешкоджає її розгляду.

Суд, з`ясувавши доводи на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

9 грудня 2021 року відповідач з IP - адреси НОМЕР_6 заповнив на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» URL: https://miloan.ua/ Анкету-заяву на отримання кредитних коштів №4230240 (а.с.45).

Відповідно до указаного документа сума кредиту - 10 000,00 грн., строк кредиту - 30 днів з 09.12.2021 року, дата повернення кредиту - 08.01.2022, сума до повернення - 13340,00 грн, комісія за надання кредиту - 700,00 грн., нараховуються одноразово за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту за договором. Проценти за користування кредитом - 2640,00 грн. нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (а.с.45).

У анкеті-заяві на кредит №4230240 від 09.12.2021 зазначено такі персональні дані клієнта:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України: НОМЕР_2 , номер телефону: НОМЕР_3 (а.с.45).

У процесі оформлення та розгляду заяви №4230240 від 09.12.2021 сторони 09.12.2021 вчинили такі дії:

заповнення заяви 02:56:30 - 02:56:41;

автоматична перевірка 02:56:41 - 02:56:53;

перевірка у БКІ 02:56:53 - 02:56:59;

скоринг 02:56:59 - 02:57:00;

перевірка у БКІ 02:57:00 - 02:57:21;

скоринг 02:57:21 - 02:57:22;

підтвердження зміни умов 02:57:22 - 02:57:52;

оброблення 02:57:52 - 02:57:59;

підписання договору 02:57:59 - 02:58:40;

оброблення 02:58:40 (а.с. 45).

Погоджені умови кредитування:

замовлена сума: 12000,00 грн., замовлений строк: 30 днів,

погоджена сума: 10000,00 грн., погоджений строк: 30 днів;

комісія за надання - 7,00 % одноразово;

ставка процентів: 0,88% за кожен день користування (а.с.45 зворот).

9 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №4230240 (індивідуальна частина) (надалі - Договір) (а.с.24-28).

Згідно з п. 1.1. Договору ТОВ «Мілоан» зобов`язалось на умовах, визначених цим Договором, на строк, визначений п. 1.3. Договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. Договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути товариству кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором (а.с.24).

Відповідно до п. 1.2. Договору загальний розмір кредиту становить 10 000,00 грн (а.с.24).

Пунктом п. 1.3. Договору встановлено, що кредит надається строком на 30 днів з 09.12.2021 (строк кредитування) (а.с.24).

Відповідно до п. 1.4. Договору, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 08.01.2022 (а.с.24).

Пунктом 1.5.1. Договору встановлено комісію за надання кредиту у розмірі 700,00 грн., яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово (а.с.24).

Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом становлять 2640,00 грн., які нараховуються за ставкою 0.88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с.24).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6. Договору) (а.с.24).

Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2., 2.3. цього Договору (1.7. Договору).

Згідно з п. 2.2.1. Договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п. 1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору (а.с.24).

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору (п. 2.2.2. Договору) (а.с.24).

Пунктом 2.2.3. Договору сторонами погоджено, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно з п. 1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника (а.с.24 зворот).

Розділом 2.3 Договору урегульовано порядок пролонгації кредитування.

Продовження, вказаного в п.1.3. Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1. Договору) (а.с.24 зворот).

Відповідно до п. 2.3.1.2. Договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів (а.с.24 зворот).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п. 1.6. Договору (а.с.24 зворот).

Пунктом 2.4.1 Договору встановлено, що позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4. Договору, а у випадку пролонгацій - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування (а.с.25).

Пунктом 2.4.2 Договору встановлено, що у випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання позичальника за цим Договором, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п. 1.4. Договору або у дату завершення періоду пролонгацій. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування, визначеного згідно з п. 1.3. та 2.3. цього Договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків, обумовлених розділом 4, п. 3.2.5 Договору (а.с.25).

Відповідно до п. 3.2.6. Договору кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника. У випадку, якщо після відступлення прав вимоги за цим Договором Кредитодавець отримає від Позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим Договором, такий платіж (кошти) відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України Позичальнику не повертаються і зараховуються в рахунок виконання зобов`язань Позичальника за цим Договором (а.с.25 зворот).

Розділом 4 Договору встановлено відповідальність сторін та її види (стягнення пені - п. 4.1., або процентів за ч. 2 ст. 625 ЦК України - п.4.2.).

Відповідно до п. 4.2. Договору у разі прострочення Позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгації та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нараховувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6. Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової ставки), передбаченої п. 1.6 Договору. Обов`язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги Кредитодавця (а.с.26 зворот).

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що кредитодавець на свій розсуд може не застосовувати жодного виду відповідальності, передбаченого п.п. 4.1., 4.2. цього Договору, застосувати один із них або всі одночасно. Вимога(и) кредитодавця про сплату вказаних процентів та / або пені позичальником вважається здійсненою(ними), якщо заборгованість зі сплати процентів та/або пені відображена в особистому кабінеті позичальника чи іншим чином доведена до його відома (листування, повідомлення, тощо) (а.с.26 зворот).

Відповідно до п. 6.1. Договору цей Договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний зокрема через сайт кредитодавця та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (а.с.27).

Згідно п. 6.2. Договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього Договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником кредитодавцю (а.с.27).

Як вбачається зі змісту Договору, такий укладено у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», шляхом його підписання 09.12.2021 електронним підписом позичальника, що відповідачем не заперечується з використанням позичальником одноразового ідентифікатора W83981, скерованого йому на абонентський номер телефону НОМЕР_3 (а.с. 51).

У п. 6.3. Договору сторонами погоджено, що приймаючи пропозицію кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) кредитодавцем, що розміщені на сайті кредитодавця та є невід`ємною частиною цього договору (а.с.27).

Згідно з п. 6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (а.с.27 зворот).

Отож, з матеріалів справи випливає, що указаний Договір є електронним договором, а наявні в матеріалах справи копії є лише паперовими копіями електронного договору.

До Договору додано Графік платежів, що є Додатком №1 до Договору, відповідно до якого, в кінці строку кредитування, а саме 08.01.2022 позичальник повинен повернути суму процентів у розмірі 2640,00 грн, комісію в розмірі 700,00 грн та тіло кредиту 10 000,00 грн, що разом становить 13 340,00 грн (а.с.42).

Також до Договору додано Паспорт споживчого кредиту №4230240 (Додаток № 2 до Договору) (а.с.44).

На підтвердження перерахування грошових коштів відповідачу надано роздруківку квитанції АТ КБ «Приватбанк» про перерахування 09.12.2021 о 13 год. 58 хв. первинним кредитором 10000,00 грн згідно із Договором 4230240 на картковий рахунок отримувача НОМЕР_4 (а.с. 52).

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення за Договором, сформованих ТОВ «Мілоан», тобто первинним кредитором, відповідачу 09.12.2021 надано кредит у розмірі 10 000,00 грн та нараховано комісію за оформлення кредиту у розмірі 700,00 грн (а.с.7).

Із цих же відомостей вбачається, що упродовж періоду:

10.12.2021 - 08.01.2022, що охоплює 30 днів, нарахування відсотків відповідачу здійснювалося за правилами, передбаченими п.1.5.2. Договору, тобто по 88,00 грн (0,88%) щоденно, тобто загалом нараховано 2640,00 грн;

09.01.2022 - 23.02.2022 нарахування відсотків відповідачу здійснювалося на стандартних (базових) умовах, тобто по 500,00 грн (5,00%) щоденно упродовж 46 днів, в межах яких нараховано 23 000,00 грн.

Тож позивач просить суд стягнути 25640,00 грн (2640 + 23000), нарахування яких фактично здійснено по 23.02.2022 включно (а.с.7).

Відповідно до указаних розрахунків ТОВ «Мілоан», станом на 04.03.2022 заборгованість відповідача за Договором становила 36 340,00 грн та складається із:

- заборгованості по тілу кредиту - 10 000,00 грн;

- заборгованості за відсотками - 25 640,00 грн;

- заборгованості з комісії - 700,00 грн (а.с.7, зворот).

26 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та позивачем укладено Договір факторингу №26-07/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) позивачу за плату належні йому права вимоги, а позивач приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників (а.с.9-20).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 26.07.2024 до договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024 позивач набув права грошової вимоги до відповідача в розмірі 36 340,00 грн, що складається із:

- заборгованості по тілу кредиту - 10 000,00 грн;

- заборгованості за відсотками - 25 640,00 грн;

- заборгованості з комісії - 700,00 грн (а.с.22, 29).

Станом на день розгляду справи доказів належного виконання відповідачем зобов`язання за Договором не надано, що ним і не заперечується.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 02.09.2022 №8 солдата ОСОБА_1 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України №69/2022 від 24.02.2022 з 02.09.2022 зараховано в списки військової частини НОМЕР_5 . На підтвердження діючого статусу військовослужбовця відповідачем надано копії інших військово-облікових документів щодо подальшого проходження служби.

Оцінка суду.

Щодо укладення кредитного договору між первинним кредитором та відповідачем

Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено статтею 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, відтак акцептуючи пропозицію первинних кредиторів - відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором «W83981» у Договорі визнав та погодився на запропоновані кредитором умови користування та порядок надання ним грошових коштів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та верифікації за абонентським номером телефону: НОМЕР_3 кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.

На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказаний вище Договір підписаний відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з підписом та електронним підписом первісних кредиторів підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, є доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, та про те, що відповідач всі умови Договору цілком зрозумів та підтвердив те, що сторони Договору діяли свідомо, були вільні в його укладенні, вільні у виборі контрагента та умов Договору.

Оскільки вказаний Договір, який підписаний сторонами, є чинними, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, суд дійшов висновку про те, що між первісним кредитором та відповідачем як позичальником, виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Щодо доведення факту переходу права вимоги до відповідача за укладеним договором

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

На підтвердження укладення договору факторингу і переходу до позивача права вимоги за кредитним договором укладеним первісним кредитором з відповідачем позивач надав суду копії відповідних доказів, описаних вище.

Отже позивачем доведено факт переходу до нього права вимоги за кредитним договором укладеним первісним кредитором з відповідачем.

Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому аналіз змісту статті 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Тому наявність чи відсутність доказів повідомлення боржника про зміну кредитора у зобов`язанні не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо суми стягнення

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями частини першої статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Згідно частиною третьою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частин першої другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення відповідачем кредитних договорів, зазначених в позові, та факт існування заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків по поверненню кредитних коштів за договорами.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача перед позивачем суд проаналізував умови кредитних договорів і перевірив розрахунки заборгованості.

Щодо наявності пільг

Також встановлено, що відповідач проходив військову службу з призовом по мобілізації з 02.09.2022.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 цього Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Враховуючи те, що відповідач проходив військову службу з призовом по мобілізації з 02.09.2022, у нього відсутні пільги щодо нарахування йому процентів з врахуванням ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», які були нараховані до 02.09.2022.

Крім цього, слід врахувати вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, внесеного Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».

Щодо умов Договору

Так, умовами Договору, а саме п.п. 2.3.1, 2.3.1.2 сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

За умовами Договору-1 пролонгація на стандартних (базових) умовах здійснюється шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування до досягнення загальним строком пролонгацій на стандартних (базових) умовах 60 днів.

За відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми відсотків за користування кредитом до 08.01.2022, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, як передбачено п. 2.3.1.2 Договору-1.

Із наданих ТОВ «Міолан» відомостей про щоденні нарахування та погашення по Договору вбачається, що нарахування процентів до 08.01.2022 здійснювалося за правилами, передбаченими п.1.5.2. Договору, тобто по 88,00 грн (0,88%) щоденно, тобто загалом нараховано 2640,00 грн. Починаючи з 09.01.2022 нарахування процентів проводилося за стандартною (базовою) процентною ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, що застосовується при пролонгації на стандартних умовах.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

У постанові Верховного Суду від 10 травня 2022 року, справа № 522/9547/13-ц, зазначено, що проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України суду не надано доказів про погашення відповідачем заборгованості по кредиту у визначний договором строк - до 08.01.2022. Навпаки, відповідачем станом на час розгляду справи в суді визнається наявність заборгованості за тілом кредиту.

Оскільки, суду не надано доказів про погашення відповідачем заборгованості по кредиту у визначний договором строк, позивач має право на стягнення з відповідача нарахованих відсотків на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахованих позивачем на підставі п. 4.2. Договору-1, в межах 60 днів та до 23.02.2022.

Враховуючи зміст кредитного договору слід дійти висновку, що відповідач з моменту підписання Договору був обізнаним щодо оплатності наданого кредиту, а також щодо свого обов`язку вносити плату за користування кредитом, розміру процентів, порядку їх сплати та відповідальності за прострочення погашення кредиту, та мав можливість розуміти наслідки невиконання ним взятих на себе зобов`язань протягом погодженого сторонами строку користування, у тому числі у вигляді сплати процентів за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. Договору №-1 (5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом).

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору, зокрема в частині умов щодо нарахування відсотків, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення за Договором, сформованих ТОВ «Мілоан», тобто первинним кредитором, відповідачу 09.12.2021 надано кредит у розмірі 10 000,00 грн та нараховано комісію за оформлення кредиту у розмірі 700,00 грн (а.с.7).

Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова не є нікчемною. Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20.09.2024 у справі № 331/2974/23 (провадження № 61-7620св24).

Крім цього, з урахуванням вимог п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, внесеного Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», позивач фактично просить суд стягнути з відповідача передбачені договором нарахування, проведені до 23 лютого 2022 року.

З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено 2422,40 грн. судового збору (а.с. 65, 74).

Справа не відноситься до спорів, пов`язаних з виконанням відповідачем військового обов`язку, виконання службових обов`язків, а також до спорів, що порушують права учасника бойових дій, його соціальних прав, як учасника бойових дій, за захистом яких він звертався до суду з позовом, в зв`язку з чим відповідач не може бути звільненим від сплати судового збору.

Стосовно стягнення витрат на правову допомогу.

Крім цього, представник позивача просить суд стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пункт 12 ч.3 ст. 2 ЦПК України визначає однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення стороною суми судових витрат на професійну правничу допомогу разом із першою заявою по суті спору, шляхом подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (ст. 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 141 ЦПК України).

Згідно із частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Частиною 3 ст.137 ЦПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до змісту додаткової постанови від 30.01.2025 у справі № 923/69/22 Верховний Суд наголосив на тому, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України (ч. 1 ст. 86 ГПК України), суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України (ст. 74 ГПК України) сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. 76-80 ЦПК України.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником ТОВ «Факторинг Партнерс» надано суду Договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» в особі керуючого партнера Бурдюг Т.В. та позивачем (клієнт), заявку на надання юридичної допомоги №797 від 01.05.2025, витяг з Акта № 11 про надання юридичної допомоги від 30.05.2025 (а.с. 36-40, 43).

У витязі з Акта №11 про надання юридичної допомоги від 30.05.2025 зазначено про такі надані послуги:

1) надання усної консультації (2 години по 2 000,00 грн. на суму 4 000,00 грн);

2) складання позовної заяви для подачі до суду (3 години по 3 000,00 грн. на суму 9 000,00 грн.).

Загальна вартість таких послуг оцінена в сумі 13 000,00 грн, яку сторона позивача просить стягнути з відповідача (а.с. 43).

Представником відповідача подано заперечення на клопотання про розподіл судових витрат у справі, вказавши на те, що заявлена сума не співмірна із предметом позовних вимог та складністю справи, наявністю сталої судової практики, змістом і обсягом наданих адвокатом послуг і їх вартістю. Відтак, на думку представника заявлена сума стягнення не відповідає критерію реальності адвокатських послуг. Вважає, за необхідне зменшити розмір витрат за надану професійну правничу допомогу до 1 000,00 грн (а.с. 150).

Судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), принципу «pactasuntservanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому уст. 43 Конституції України (відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 року у справі № 910/15191/19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, основні засади (принципи) цивільного судочинства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023 року № 910/7032/17).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях: від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», заява № 72277/01 (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», заяви №№ 30675/06, 30785/06, 32818/06, 34468/06 та 49001/06 (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04 (пункт 268), від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11 (пункт 95), від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004, заява N 66561/01 (аункт 88), зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Докази, які підтверджують оплату позивачем наданих адвокатом послуг не є визначальними для розгляду заяви представника позивача, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Крім того, суд відзначає, що такі складові надання професійної правової допомоги, визначені адвокатом, як: «надання усної консультації (2 години по 2 000,00 грн. на суму 4 000,00 грн) охоплюються послугою з підготовки та подання позовної заяви і не підлягають виокремленню, про що також неодноразово зазначає і Верховний Суд.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.01.2022 у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21), також викладено висновок про те, що зустріч із клієнтом та погодження заперечень на касаційну скаргу мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву на касаційну скаргу та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом з тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.

Дослідивши надані представником позивача документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, врахувавши заперечення представника відповідача щодо розміру цих витрат, суд, враховуючи тривалість судового провадження, у якому рішення по суті справи прийнято у першому судовому засіданні, фінансовий стан обох сторін, критерії співмірності, реальності, розумності та пропорційності їх розміру до характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, обсяг розглянутої справи, її складність та сталість судової практики при вирішенні аналогічних спорів, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що зумовлює часткове задоволення клопотання представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та, відповідно, стягнення з відповідача на користь позивача вказаних витрат у розмірі 4000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 36 340 (тридцять шість тисяч триста сорок) гривень 00 копійок заборгованості за кредитним договором № 4230240 від 09.12.2021, укладеним з ТОВ «Міолан».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок витрат по сплаті судового збору та 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.09.2025.

Суддя Баран О.І.