Ухвала суду № 130517022, 25.09.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/18828/25

Провадження № 1-кс/638/2494/25

УХВАЛА

Іменем України

25 вересня 2025 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:

Слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 (поза межами суду),

адвоката ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі ВКЗ клопотання слідчого СВ ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020001524 від 04.02.2025 року за ч.4 ст. 408 КК України відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жовтневе Харківського району Харківської області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, розлученого, утриманців не має, не є особою з інвалідністю, офіційно не працюючого, перебуваючого на посаді навідника 1 кулеметного відділення, кулеметного взводу, 8 стрілецької роти 3 стрілецького батальйону ВЧ НОМЕР_1 , солдата, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.11.2024 року звільнений від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 401 КК України, для продовження проходження військової служби,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України,

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2025 року до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого СВ ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Досудовим розслідуванням встановлено наступне.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1 від 01.01.2025 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду навідника 1 кулеметного відділення кулеметного взводу 8 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують солдата ОСОБА_5 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.

Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтями 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який на теперішній час продовжено.

Так, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов`язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

Однак, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів 08.01.2025, вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану без дозволу командування та поважних причин тимчасово, вирішив незаконно ухилитися від проходження військової служби.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин 08.01.2025 у вечірній час доби (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений) але не пізніше 11 год. 00 хв., перебуваючи в районі виконання бойових завдань свого підрозділу, а саме поблизу АДРЕСА_2 , самовільно залишивмісце служби зі зброєю, а саме ввіреним йому автоматом АК-74 № НОМЕР_3 з 4 магазинами та 120 набоями ПС-5,45, та незаконно, постійно перебуває поза межами місця проходження служби, проводячи час на власний розсуд.

За час відсутності на службі ОСОБА_5 , обов`язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводить на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, а саме у дезертирстві, тобто у самовільному залишенні місця служби, з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану.

23.09.2025 року о 15-30 годин ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

23.09.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

Слідчим зазначено, що причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення - злочину підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколом допиту свідків, актом службового розслідування, протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбаченіч.1 ст.177 КПК України.

Сторона обвинувачення вважає, що у даному випадку мається існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім того, положенням частини 8 статті 176 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно

підозрюваного ОСОБА_5 у виглядіособистого зобов`язання пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов`язання є те що підозрюваний (обвинувачений) зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку можливо вчинити дії для подальшого переховування від органу досудового розслідування або суду.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що до сторони обвинувачення та суду не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПКУкраїни, і зобов`язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у виглядідомашнього арешту пов`язана з тим, що за таких умов в останнього виникнуть можливості для переховування від органу досудового розслідування або суду або незаконного впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні.

Неможливість застосуваннязапобіжного заходуу виглядізастави відносно підозрюваного ОСОБА_5 , полягає в тому, що слідчому чи прокурору спеціалізованої прокуратури у сфері оборони не надходили заяви або клопотання від підозрюваного, його захисника, рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України при зверненні слідчого, прокурора до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

Підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, а також наявність вищезазначених ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити зазначені вище дії.

Таким чином, орган досудового розслідування вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 не може запобігти вказаним ризикам.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив його задовольнити з підстав існування ризиків, передбаченихст. 177 КПК України.

Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні проти задоволенняклопотання фактично заперечували, просили обрати запобіжний захід менш суворий ніж тримання під вартою або застосувати альтернативний запобіжний засіб у вигляді застави.

Вислухавши думку прокурора, адвоката та підозрюваного, дослідивши надані докази, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першоїстатті 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 КПК України.

Відповідно до пунктом 5 частини другоїстатті 183 КПК України- запобіжний захід тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно ч. 6ст. 176 КПК Українипід час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6,260,261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Статтею 177 КПК Українивизначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першоюстатті 177 КПК України.

Крім того,статтею 178 КПК Українипередбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, суд враховує вимогистатті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод істатті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати розслідуванню або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Вивченням особи підозрюваного судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Жовтневе Харківського району Харківської області, громадянин України, із середньо-спеціальною освітою, розлучений, зв слів має сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , утриманців не має, не є особою з інвалідністю, офіційно не працює, перебуває на посаді навідника 1 кулеметного відділення, кулеметного взводу, 8 стрілецької роти 3 стрілецького батальйону ВЧ НОМЕР_1 , солдат, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.11.2024 року звільнений від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 401 КК України, для продовження проходження військової служби.

Відтак під час розгляду клопотання судом було встановлено, що наразі ОСОБА_5 має задовільний стан здоров`я, інвалідності також не має.

Водночас, обставин, які б перешкоджали утриманню ОСОБА_5 в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», судом не встановлено.

При обранні запобіжного заходу слідчий суддя виходить з того, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною четвертоюстатті 408 КК України, який є особливо тяжким злочином, за який законом передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років.

Відтак підозрюваний, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а тому, без застосування запобіжного заходу, дає суду зробити висновок про доведеність наявного ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду, передбаченого п. 1 частини першоїстатті 177 КПК України.

Разом з тим суд також враховує те, що ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на свідків у даному криіманльному провадженні, що доводить існування ризику, передбаченого п. 3 частини першоїстатті 177 КПК України.

Водночас суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, що свідчить про схильність останнього до вчинення злочинів та доводить існування ризику, передбаченого п. 5 частини першоїстатті 177 КПК України.

При цьому слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень частини п`ятоїстатті 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Причетність ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: актом службового розслідування, протоколами допиту свідків.

При цьому метою застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Підставою застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, а також наявність вищезазначених ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вказані вище дії.

Вказані обставини унеможливлюють запобігання зазначеним ризикам, шляхом обрання більш м`якого запобіжного заходу, з урахуванням наявності вагомих доказів вчинення підозрюваним ОСОБА_5 особливо тяжкого кримінального правопорушення-злочину, а також те, що він може переховуватись від органу досудового розслідування, може продовжувати вчиняти нові кримінальні правопорушення, впливати на свідків, а тому запобіжний захід не пов`язаний із позбавлення волі не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та сприяти встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає встановленими існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першоїстатті 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування та/або суду та можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, спростовують доводи захисника та підозрюваного про відсутність ризиків, передбаченихст. 177 КПК України.

Тому суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що заявлений слідчим вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченому.

Також суд враховує обставини, характер та суспільну небезпеку вчинення кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4ст. 408 КК України.

Крім того, згідно з ч. 8ст. 176 КПК Українипід час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями402-405,407,408,429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

При цьому, враховуючи реальне існування встановлених ризиків, а також оцінюючи сукупність обставин та характер вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваного, суд вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, а тому доходить висновку, що до останнього необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Крім того згідно з ч. 4ст. 183 КПК Українипід час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6,260,261,402-405,407,408,429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.Дане положення наділяє правом, а не зобов`язує не визначати розмір застави.

Також відповідно достатті 183 КПК Українислідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, у даному кримінальному провадженні суд враховує приписи статей177,178,182,183 КПК України.

Виходячи з практики ЄСПЛ, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим степенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу.

Відповідно до вимог п.3 ч.5ст.182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимогст.182 КПК України, суд з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, ризиків, передбаченихст.177 КПК України, визначає заставу достатню для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбаченихКПК України, в мінімальному розмірі, передбаченою вимогами п.3 ч.5ст.182 КПК України.

При цьому суд вважає, що застава у межах, визначених п.3 ч.5ст.182 КПК Україниздатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочиу, суд вважає за можливе обратизаставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240,00 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.177,178,182,183,193,194,196,197,205,206,372,395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою- задовольнити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Харківській установі виконання покарань № 27 строком не більше 60 (шістдесяти) днівдо 15 години 30 хвилин 21 листопада 2025 року.

Відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 застосувати обраний запобіжний захід та рахувати строкз 15 години 30 хвилин 23 вересня 2025 року.

Визначити суму застави у розмірі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00коп., яку можливо внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (рахунок ua208201720355299002000006674, код банку 820172, код ЄДРПОУ 26281249, одержувач ТУ ДСА України в Харківській області, банк одержувач Державна казначейська служба України м. Київ, призначення платежузапобіжний захід застава, № судового рішення та ПІБ особи, якою вноситься застава).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до спливу терміну тримання під вартою ОСОБА_5 .

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 з-під вартизвільнити.

У разі внесення застави, на підставі ч. 5ст. 194 КПК Українипокласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, який буде встановлено та в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) здати на зберігання слідчому, який здійснює досудове розслідування по кримінальному провадженню свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в України.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі установи тимчасового тримання під вартою.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа установи тимчасового тримання під вартою негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Шевченківського районного суду м. Харкова.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Роз`яснити підозрюваному , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_5 в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя

Копію ухвали отримав « ОСОБА_8