Рішення № 130516639, 28.08.2025, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 635/13781/24

Провадження № 2/0203/1270/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2025 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 25.01.2022 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та відповідачем було укладено заяву-договір №2839852-603 про надання кредиту готівкою на власні потреби, відповідно до умов якого останньому було видано кредит в сумі 84934 грн. 78 коп. шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача № НОМЕР_1 . Кредитування здійснювалось на наступних умовах: строк кредитування 60 місяців, процентна ставка 0,01% річних, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 2,5% щомісячно. Посилаючись на те, що в подальшому позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 15.11.2024 року утворилась заборгованість в сумі 116114 грн. 74 коп., яка складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 52849 грн. 88 коп., заборгованості по процентах в сумі 6 грн. 65 коп., заборгованості по комісії в сумі 63258 грн. 21 коп., позивач просив стягнути з відповідача зазначену вище заборгованість за кредитним договором, а також понесені по справі судові витрати.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14.01.2025 року цивільну справу було передано за підсудністю до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська.

Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська (після зміни найменування Центральний районний суд міста Дніпра) від 17.04.2025 року позов було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено останню до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В призначені судові засідання представник позивача та відповідач не з`явились.

Позивач в пред`явленому позові просив розглядати справу без участі свого представника, не заперечуючи проти заочного розгляду справи.

Відповідач про причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

В зв`язку з цим, судом у відповідності до ч.3 ст.211, ч.4 ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст.280,281 ЦПК України було ухвалено про розгляд справи в заочному порядку на підставі наявних в матеріалах справи доказів та без фіксації судового засіданні за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши доводи позовної заяви, дослідивши надані позивачем до заяви на підтвердження позовних вимог докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зіст.1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 25.01.2022 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та відповідачем було укладено заяву-договір №2839852-603 про надання кредиту готівкою на власні потреби, відповідно до умов якого останньому було видано кредит в сумі 84934 грн. 78 коп. шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача № НОМЕР_1 .

Згідно заяви-договору кредитування здійснювалось на наступних умовах: строк кредитування 60 місяців, процентна ставка 0,01% річних, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 2,5% щомісячно.

Посилаючись на те, що в подальшому позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 15.11.2024 року утворилась заборгованість в сумі 116114 грн. 74 коп., яка складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 52849 грн. 88 коп., заборгованості по процентах в сумі 6 грн. 65 коп., заборгованості по комісії в сумі 63258 грн. 21 коп., позивач в пред`явленому позові просив стягнути з відповідача вказану заборгованість.

Вищезазначене підтверджується долученими до позову копіями заяви-договору №2839852-603 від 25.01.2022 року з додатком у вигляді графіку платежів, Паспортом споживчого кредиту, випискою по рахунку та розрахунком заборгованості.

За вказаних вище обставин та наведених положень законодавства, суд вважає обгрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги банку в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, що включає в себе заборгованість за тілом кредиту та процентами.

В частині заявлених вимог про стягнення заборгованості по комісії, суд враховує наступне.

ВЦК Українизакріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (ч.3 ст.215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч.2 ст.215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (ч.2 ст.215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.02.2023 у справі №359/12165/14-ц (провадження №61-13417св21)).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Тлумачення ч.1 ст.203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених вст.4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.05.2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та другаст.11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування»).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування»умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування»щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другоюстатті 11 Закону України «Про споживче кредитування» Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно п.1.4 заяви-договору про надання споживчого кредиту №2839852-603 від 25.01.2022 року передбачено комісію за обслуговування кредиту в розмірі 2,5% щомісячно.

Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язанні з обслуговуванням кредитної заборгованості, передбачена Графік платежів, що є додатком №1 до заяви-договору №2839852-603 від 25.01.2022 року.

При цьому в договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що кредитному договорі банк не зазначив та до позову не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення п.1.4 заяви-договору про надання споживчого кредиту №2839852-603 від 25.01.2022 року та Графіку платежів, що є додатком №1 до заяви-договору, щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до чч.ч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Вказане узгоджується з правовими висновками, наведеними в постанові Верховного Суду від 10.01.2024 року у справі №727/5461/23, провадження №61-17096св23, за позовом АТ «ТАСКОМБАНК» до іншої особи про стягнення заборгованості за заявою-договором про надання споживчого кредиту.

З виписки по рахунку та розрахунку заборгованості вбачається, що банком в рахунок сплати комісії було зараховано сплачені позичальником кошти в сумі 11059 грн. 74 коп.

Оскільки умови договору в частині нарахування комісії є нікчемними, зазначена вище сума має бути врахована у сплату інших платежів за кредитним договором (на погашення тіла кредиту та процентів).

В заяві-договорі №2839852-603 від 25.01.2022 року черговість погашення вимог не визначена, тому суд керуючись положеннями ст.534 ЦПК України, враховує сплачені відповідачем кошти в сумі 11059 грн. 74 коп. і рахунок погашення заборгованості по процентам (6 грн. 65 коп.), а залишок в сумі 11053 грн. 09 коп. в рахунок погашення тіла кредиту (52849 грн. 88 коп. 11053 грн. 09 коп. = 41796 грн. 79 коп.).

Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за заявою-договором про надання споживчого кредиту №2839852-603 від 25.01.2022 року, яка виникла станом на 15.11.2024 року, в сумі 41796 грн. 79 коп., що складається із заборгованості по тілу кредиту.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України та пропорційно до задоволених позовних вимог (36% від ціни позову), з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 872 грн.

Керуючись ст.ст.6,203,207,215,526,626,627,628,638,1048-1050,1054 ЦК України, ст.ст.1,11,12 Закону України «Про споживче кредитування ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,141,211,223,247,258,259,263-268,280,281 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрований: АДРЕСА_1 , взятий на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.30, код ЄДРПОУ 09806443) заборгованість за заявою-договором про надання споживчого кредиту №2839852-603 від 25 січня 2022 року, яка виникла станом на 15 листопада 2024 року, в сумі 41796 грн. 79 коп., що складається із заборгованості по тілу кредиту; а також стягнути судовий збір в сумі 872 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 02 вересня 2025 року.

Суддя С.Ю.Казак