Ухвала суду № 130514393, 05.08.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/7298/25

ун. № 759/16921/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2025 року Суддя Святошинського районного суду м. Києва Журибеда О.М., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про захист прав споживача та визнання недійсним та скасування рішення оператора систем розподілу електричної енергії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через всого представника - адвоката Ткачук В.П. звернулась до суду із позовом до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», третя особа: ТОВ «Київські енергетичні послуги», в якому просить: - визнати недійсним та скасувати рішення відповідача від 23.06.2025 року у вигляді протоколу №1230 від 23.06.2025 року; - стягнути з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» судові витрати, мотивуючи позов тим, що відповідачем було розглянуто акт порушення від 22.05.2025 року, та прийнято рішення про перехід позивача на тариф на електричну енергію для непобутових споживачів. Позивач з законністю вказаного рішення не погоджується.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у цій справі, суд зазначає наступне.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, і це правило є загальним.

Разом з тим, завданням господарського судочинства відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що правовідносини, які виникли між сторонами є господарського-правовими - між ними існує спір, який за наведених у позові обставин стосується порушення права позивача як непобутового споживача електричної енергії. Враховуючи наведене, ця справа не належить до юрисдикції цивільного суду, а вказаний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства, оскільки захисту підлягають приватні права позивача як непобутового споживача електричної енергії.

Таким чином Святошинський районний суд м. Києва не є «судом, встановленим законом» для розгляду цієї справи. Поряд з цим, позивач ОСОБА_1 вправі звернутись із відповідним позовом до Господарського суду міста Києва.

У силу п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що у відкритті провадження у справі слід відмовити з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 19, 186, 261, 353-354 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про захист прав споживача та визнання недійсним та скасування рішення оператора систем розподілу електричної енергії.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя О.М. Журибеда