Рішення № 130508247, 25.09.2025, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2025 рокуЧернігів Справа № 620/9450/25

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді БаргаміноїН.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 періодів роботи на посаді лікаря-інтерна з 01.08.1988 по 21.08.1989 до страхового стажу для розрахунку пенсії у подвійному розмірі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 періоди його роботи на посаді лікаря-інтерна з 01.08.1988 по 21.08.1989 до страхового стажу для розрахунку пенсії у подвійному розмірі та здійснити перерахунок і виплату пенсії з 01.04.2025 з урахуванням зарахованого у подвійному розмірі стажу та раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало відзив на позов, в якому просило відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що проаналізувавши матеріали електронної пенсійної справи позивача та додатково надані документи встановлено, що в довідці від 10.04.2025 № 98, виданою Чернігівською обласною психоневрологічною лікарнею, наявна невідповідність між датами, вказаними в довідці, та наказами, що регулюють відповідні періоди роботи. Також відсутня довідка про реорганізацію установи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує з 02.08.2016 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

30.04.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою про перерахунок пенсії, яку за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України Миколаївській області та прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 07.05.2025.

Мотивами відмови слугувало те, що в довідці від 10.04.2025 № 98, виданою Чернігівською обласною психоневрологічною лікарнею, наявна невідповідність між датами, вказаними в довідці, та наказами, що регулюють відповідні періоди роботи. Також відсутня довідка про реорганізацію установи.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивачки за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.08.1988 позивач, зокрема, з 01.08.1988 по 21.08.1989 працював на посаді лікаря-інтерна по психіатрії в Чернігівській обласній психоневрологічній лікарні.

Вказане підтверджується довідкою Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня" від 10.04.2025 № 98.

Згідно форми РС-право вказаний період роботи зарахований до страхового стажу позивача як працівника охорони здоров`я в одинарному розмірі.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909визначені заклади і установи охорони здоров`я та посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до Переліку № 909 до галузі охорони здоров`я відносяться лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) в таких закладах та установах: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Згідно примітки 2 до Переліку № 909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Визначення поняття «заклад охорони здоров`я» міститься у статті 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» № 2108-ХІІ від 19.11.1992, згідно з якою це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Даною статтею визначено й поняття медичної допомоги - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами та медичного обслуговування - діяльність закладів охорони здоров`я та фізичних осіб-підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров`я, що не обов`язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов`язана з її наданням.

Статтями1,27 Закону України «Про психіатричну допомогу»визначено, що психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади.

Психіатричний заклад - психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги. Професійні права, обов`язки лікаря-психіатра, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, у тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, при наданні психіатричної допомоги встановлюються Основами законодавства України про охорону здоров`я, цим Законом та іншими законами. Лікар-психіатр, інші працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, мають право на пільги, встановлені законодавством України для осіб, зайнятих на важких роботах та з шкідливими і небезпечними умовами праці.

Виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного захворювання, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку розгляду питання, пов`язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку.

При наданні психіатричної допомоги лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів незалежні у своїх рішеннях і керуються лише медичними показаннями, своїми професійними знаннями, медичною етикою та законом.

Лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів несуть відповідальність за прийняті ними рішення відповідно до закону.

Рішення, прийняте лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів при наданні психіатричної допомоги, викладається у письмовій формі та підписується лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів.

Лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів мають право відмовити у наданні психіатричної допомоги у разі відсутності підстав для її надання. Відмова у наданні психіатричної допомоги зазначенням її причин фіксується у медичній документації за підписом особи чи її законного представника та лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів.

Лікар-психіатр, інші працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, мають право на конфіденційність відомостей про своє місце проживання, склад сім`ї, номер домашнього телефону тощо.

Тобто, даним законом були встановлені професійні права та обов`язки лікаря-психіатра та зазначено, що останній безпосередньо надає психіатричну допомогу, а тому надавати підтверджуючі документи здійснення позивачем у відділенні або кабінеті, де надається психіатрична допомога не потребується, оскільки сама посада лікаря-психіатра вже передбачає надання психіатричної допомоги.

За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи на посаді лікаря-психіатра підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про наявність порушення прав позивача щодо відмови у зарахуванні періодів його роботи на посаді лікаря-інтерна по психіатрії з 01.08.1988 по 21.08.1989 у подвійному розмірі.

При прийнятті рішення суд враховує, що обов`язком органів Пенсійного фонду є проведення розрахунку стажу особи під час призначення пенсії згідно поданих документів, в тому числі з урахуванням наявних у такої особи прав щодо кратності такого стажу.

Відповідно до частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Враховуючи викладене, зважаючи, що позивач звернувся за перерахунком пенсії 30.04.2025, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 07.05.2025 щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 періодів роботи на посаді лікаря-інтерна з 01.08.1988 по 21.08.1989 до страхового стажу для розрахунку пенсії у подвійному розмірі; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 періоди його роботи на посаді лікаря-інтерна з 01.08.1988 по 21.08.1989 до страхового стажу для розрахунку пенсії у подвійному розмірі та здійснити перерахунок і виплату пенсії з 01.05.2025 з урахуванням зарахованого у подвійному розмірі стажу та раніше виплачених сум.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 872,06 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 07.05.2025 щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 періодів роботи на посаді лікаря-інтерна з 01.08.1988 по 21.08.1989 до страхового стажу для розрахунку пенсії у подвійному розмірі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 періоди його роботи на посаді лікаря-інтерна з 01.08.1988 по 21.08.1989 до страхового стажу для розрахунку пенсії у подвійному розмірі та здійснити перерахунок і виплату пенсії з 01.05.2025 з урахуванням зарахованого у подвійному розмірі стажу та раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 872,06 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25.09.2025.

Суддя Наталія БАРГАМІНА