Постанова № 130506575, 24.09.2025, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3354/25

3/154/1748/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2025 року м. Володимир

Суддя Володимирського міського суду Волинської області Вітер І.Р., з участю секретаря судових засідань Багдасарової Л.А. та захисника Галащука С.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли від Володимирського РВП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 418630 від 10 серпня 2025 року вбачається, що 10 серпня 2025 року о 17:00 год. в місті Володимирі Волинської області по вулиці Ковельській ОСОБА_1 керував електросамокатом в стані алкогольного сп?яніння. Огляд проводився на місці за допомогою алкотестера «Драгер 6820», № тестування 783, який засвідчив 1,46% проміле алкоголю, чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

03 вересня 2025 року від захисника ОСОБА_1 - адвоката Галащука С.Ю. до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Клопотання обґрунтоване тим, що електросамокат, яким керував ОСОБА_1 не відноситься до механічних транспортних засобів, отже, на думку захисника, правильною кваліфікацією дій ОСОБА_1 є за ст.127 КУпАП, оскільки електросамокат прирівнюється до велосипеда.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник не заперечуючи фактичних обставин справи, підтримали свою позицію, викладену у клопотанні про закриття провадження.

Опитаний в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту поліцейський Селещук О.Г. підтвердив обставини, викладені у протоколі.

З`ясувавши позицію захисту, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про доведеність поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Мотивація суду щодо доводів сторони захисту про невірну ідентифікацію електросамоката як транспортного засобу.

Згідно п.1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі ПДР), особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Підставою адміністративної відповідальності є вчинення особою діяння, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбачене КУпАП (ст.ст. 8, 9 цього Кодексу).

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене певне діяння як адміністративне правопорушення.

Згідно вимог ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст.16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Пунктом 2.9а ПДРвизначено,що водієвізабороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено, що відповідальності за вказаною нормою підлягає особа, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

В аспекті диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП визначенню підлягає поняття «транспортний засіб», при цьому не має значення чи він механічний, електричний, приводиться в рух мускульною силою людини, тощо.

Відповідно до ч.12 ст.121 КУпАП під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1- 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Таким чином, визначення транспортного засобу для цілей застосування ст.130 КУпАП, вказаний нормативний акт не містить, а тому для вказаних цілей слід керуватися нормами спеціального законодавства та Правилами дорожнього руху.

Відповідно до п.1.10 ПДР, транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Таким чином, під загальне визначення транспортного засобу підпадають усі без винятку пристрої призначені для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, зокрема велосипеди, гужові транспортні засоби, візки, самокати, тощо. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Беззаперечно, що самокат та/або велосипед є пристроями, призначеними для перевезення людей.

Згідно п.2.13ПДР до категорії А1 транспортних засобів належать мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт. (решта категорії транспортних засобів є більш складнішими, потужнішими, важчими і більшими у розмірах механізмами).

Отже, двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт, також є транспортними засобами в розумінні ПДР.

Пунктом 1.10 ПДР також визначено, що велосипедом є транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому.

Згідно УКТЗЕД, затвердженого Законом України «Про митний тариф України» розрізняються поняття:

-велосипед (група товару 8712 00) - двоколісні та інші велосипеди (включаючи велосипеди триколісні для перевезення вантажів), без двигуна;

-моторолер (група товару 8711 20 10 00), який може бути з поршневим двигуном внутрішнього згоряння або з електричним двигуном для пересування двох-, трьох- та чотирьохколісні велосипеди з допоміжними педалями, з допоміжним електродвигуном;

-мопед, як підгрупа (8714 10 00) мотоциклів.

Аналіз даних норм дає підстави для висновку, що велосипед не може бути обладнаним двигуном (внутрішього згоряння або електричним), а приводиться в рух мускульною силою людини. Відсутність двигуна є основною ознакою, яка відрізняє велосипед від інших транспортних засобів, зокрема електросамоката.

Також, пунктом 1 статті 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» №2956-IX від 24.02.2023, який набрав чинності 23.03.2023 р., визначено, що електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, фактично зміна полягає у тому, що електромопеди, електровелосипеди, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб- це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб- це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

За положеннями частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Тлумачення «джерело підвищеної небезпеки» та «транспортний засіб» не є тотожними, в той же час саме критерій наявності у електромопеда, електровелосипеда, електросамоката, тощо, можливості приведення в рух за допомогою двигуна відрізняє його від звичайного велосипеда та є визначальним при вирішенні питань, чи відноситься він як до «транспортних засобів» так і до «джерел підвищеної небезпеки».

Наявність можливості приведення електросамоката в рух мускульною силою водія не позбавляє його електродвигуна та можливості руху на транспортному засобі за основним призначенням із застосуванням виключно електродвигуна без застосування мускульної сили.

За таких, обставин внаслідок внесення змін в законодавство та прийняття Закону №2956-IX- електричні колісні транспортні засоби прирівняні до транспортних засобів, про що прямо вказано у Законі №2956-IX, не підпадають під жодну іншу категорію учасників дорожнього руху, що визначені у ст.14 Закону України «Про дорожній рух», а тому особи, що керують такими транспортними засобами є водіями і зобов`язані дотримуватися правил дорожнього руху та ЗУ «Про дорожній рух».

Як вбачається з матеріалів справи електросамокат, яким здійснював керування ОСОБА_1 10 серпня 2025 року обладнаний електродвигуном, отже беззаперечно він не є велосипедом, тому доводи захисника про кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ст.127 КУпАП є безпідставними.

В той же час суд категоричний у висновку, що електросамокат, яким ОСОБА_1 здійснював керування 10 серпня 2025 року є транспортним засобом, а особа, яка ними керує, є водієм у розумінні ст. 130 КУпАП.

Отже доводи сторони захисника про невірну ідентифікацію поліцейськими транспортного засобу ОСОБА_1 є хибними.

Щодо доведеності вини правопорушника.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані стосовно даного правопорушення встановлюються окрім протоколу про адміністративне правопорушення поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та іншими доказами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Вина ОСОБА_1 доведена сукупністю доказів, які містяться в матеріалах справи про вчинення ним адміністративного правопорушення, а саме:

-протоколом про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 418630 від 10.08.2025, яким встановлені обставини правопорушення;

- актом огляду на стан алкогольного сп?яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 10 серпня 2025 року, яким встановлено ознаки алкогольного сп?яніння ОСОБА_1 : різкий запах алкоголю з порожнини рота, а також зафіксовано результати огляду на стан сп?яніння (1, 46% проміле);

- роздруківкою спеціального технічного засобу алкотестера «Драгер 6820», яким встановлено 10 серпня 2025 року стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1

- матеріалами відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, якими повністю підтверджено: факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом електросамокатом (з допомогою електромотора, а не мускульної сили) 10 серпня 2025 року о 17:00 год по пішохідному тротуару, що є порушенням ПДР ; переслідування його поліцейським по вулиці Ковельській у місті Володимирі; спілкування поліцейських із ОСОБА_1 після зупинки ним транспортного засобу та неодноразове акцентування поліцейським на наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, а саме запаху алкоголю з порожнини рота, що є підставою для проходження огляду на стан сп`яніння.

Оглядом відеозапису зафіксовано процедуру огляду на стан сп?яніння ОСОБА_1 , яка відповідає вимогам ст.266 КУпАП, та результат проведеного огляду, який не дає підстав для сумніву, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп?яніння.

Цей же відеозапис підтверджує дотримання поліцейським на місці процедури документування правопорушення, яка відбулась у відповідності до вимог законодавства.

При прийнятті рішення суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

В даному випадку суд дійшов до висновку, що досліджені у судовому засіданні докази: дані протоколу про адміністративне правопорушення та на відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції не суперечать, а навпаки доповнюють один одного і є переконливими, підтверджуючи порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху.

Наведене вказує на беззаперечну вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КУпАП та правильність кваліфікації його дій.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполучення Королівства», особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є такими, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Отже, керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння не може вважатись малозначним правопорушенням, оскільки зазначені дії наражають оточуючих на небезпеку.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суд враховує характер вчиненого адміністративного правопорушення, його суспільну небезпеку, особу правопорушника, який не зважаючи на загальноприйняті норми поведінки та співжиття в суспільстві, вчинив грубе, суспільно-небезпечне порушення правил дорожнього руху, внаслідок якого могли настати тяжкі наслідки, ступінь його вини у вчиненому правопорушенні.

З урахуванням того, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, вважаю за доцільне призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Згідно ст. 401 КУпАП, судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст.ст.283, 284 КУпАП, на підставі ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік.

Роз`яснити, що згідно зі ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст.308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави 605, 60 грн. судового збору за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ:37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації бюджету: 22030106, призначення платежу: судовий збір, Володимирський міський суд Волинської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена у Волинському апеляційному суді протягом 10 днів з дня винесення постанови.

В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Копію постанови надіслати особі, щодо якої її винесено.

Суддя Ігор ВІТЕР