Рішення № 130506553, 25.09.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 вересня 2025 року справа №520/16766/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

провизнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі по тексту відповідач, ГУ ПФ України у Львівській області), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 19.09.2024 № 20304002768 ГУ ПФ Україні в Львівській області про відмову позивачу у проведенні перерахунку пенсії;

- зобов`язати ГУ ПФ України в Львівській області перевести позивача з 13.09.2024 з пенсії за віком згідно з пункту «а» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за вислугу років за ШВП 221, як бортового оператора, який виконував в польотах спеціальні роботи, перерахувати з 13.09.2024 пенсію позивача відповідно до частини 3 статті 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та до пункту 7 «Порядку призначення та виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації», затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 21.07.1992 №418 (у редакції Постановою Кабінетом Міністрів України від 09.08.2005 № 713) у розмірі 70% від заробітку та здійснити виплати різниці між перерахованими сумами пенсії за вислугу років та фактично виплаченими сумами пенсії за віком.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем рішення є протиправним та таким, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, тому підлягає скасуванню.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.

Вказану ухвалу суду надіслано судом відповідачу з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач 05.08.2025 через електронну пошту суду надав відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві

Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком.

Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою від 13.09.2024 встановленого зразка про переведення його з пенсії за віком на пенсію за вислугу років, до якої було додано документи на підтвердження права на пенсію.

З 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення і перерахунок пенсій, який передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій передбачено постановою правління Пенсійного фонду України "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України" від 16.12.2020 №25-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/35961.

Як вбачається з матеріалів справи, за принципом екстериторіальності заяву позивача було передано на розгляд до ГУ ПФУ у Львівській області.

Відповідач рішенням від 19.09.2024 позивачу відмовив в переведенні на пенсію за вислугу років.

Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон України №1058).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень вказаного закону особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Статтею 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь - який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком та по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу особою на час звернення за пенсією чи ні. Пенсія за вислугу років призначається лише при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Як вбачається зі спірного рішення, відповідачем при його прийнятті для визначення необхідної вислуги років позивача для переведення на пенсію за вислугу років застосовано положення пункту а частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції законів від 02.03.2015 №213-VIII та від 24.12.2015 №911-VIII.

Проте рішенням від 04.06.2019 №2-р/2019 у справі №1-13/2018(1844/16, 3011/16) Конституційний Суд України визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII. Вказані положення втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

З огляду на зазначене, спірне рішення прийнято на підставі норми закону, яка визнана неконституційною та була нечинною як на день звернення позивача з заявою про переведення на пенсію за вислугу років, так і на день прийняття рішення відповідачем від 08.07.2021, а відтак вказане рішення є протиправним, а отже підлягає скасуванню.

Одночасно суд зазначає, що станом на день звернення позивача до пенсійного органу з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 чинною була норма Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII у редакції станом на 09.12.2012, згідно з якою:

право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:

а) працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Зазначені працівники, звільнені від льотної роботи за станом здоров`я (через хворобу), при наявності вислуги років у чоловіків не менше 20 років і у жінок не менше 15 років мають право на пенсію пропорційно відпрацьованому часу.

Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної вимоги закону було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418.

Відповідно до Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418, до працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, віднесено зокрема (п. 4): парашутисти всіх найменувань, рятувальники, а також десантники-пожежники всіх найменувань, інструктори авіапожежної служби, керівники парашутних (парашутно-рятувальних, пошуково-рятувальних) підрозділів, працівники позаштатних і штатних парашутно-десантних груп, які здійснюють стрибки з парашутом або спуски (підйоми) на спеціальних спуско-піднімальних пристроях з вертольотів, що перебувають на висоті не менше 10 метрів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач працював парашутистом-рятівником позаштатних парашутно-десантних груп Єдиної державної авіаційної пошуково-рятувальної служби з 08.01.1980 по 20.12.1999.

При обчисленні строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу рахуються: один рік роботи на посадах, передбачених у пункті 4 Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, - за півтора року вислуги за умови виконання річної норми стрибків з поршневих літаків, вертольотів, дирижаблів та аеростатів, спусків (піднімань) на спеціальних спуско-піднімальних пристроях з вертольотів, які перебувають у режимі висіння не менше 10 метрів, а при виконанні річної норми стрибків із реактивних літаків і вертольотів - за два роки вислуги.

Матеріалами справи, зокрема книжкою парашутиста, довідкою ДОСААФ, підтверджується, що позивач працював як парашутист-рятувальник відповідно до пункту 7 «Програми підготовки (удосконалення) льотчика та відпрацювання інструкторських навичок у польотах на пошук і рятування» у складі групи рятувальників брав участь у польотах на пошук і спасіння в складі групи рятівників, приймав участь в польотах членом екіпажу у якості льотчика-наглядача та в польотах працював бортоператором спеціального спуско-під`ємного пристрою по прийому на борт на висоті 10 м пасажирів та грузів: плани навчально-льотної підготовки бортоператора-спостерігача з 1980 по 1984 роки виконані у повному обсязі (без виконання в польотах елементів складного пілотажу), а з 1985 по 1999 роки включно у повному обсязі з виконанням у польотах елементів складного пілотажу. Виконувались щорічні плани навчально-льотної підготовки бортоператора-спостерігача з виконанням робіт з прийому на борт вантажів над сушею та над водною поверхнею вертольотів.

Відтак позивач має право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту а частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з огляду на що у відповідача були наявні підстави для переведення позивача на пенсію за вислугу років як працівника льотно-випробувального складу відповідно до пункту а частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII в редакції станом на 09.12.2012, яка діяла станом на день виникнення спірних правовідносин.

Щодо доводів відповідача про обґрунтованість відмови у призначенні позивачу пенсії як працівнику льотного складу у зв`язку з тим, що до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років парашутистам зараховуються лише періоди роботи на штатних посадах, суд зазначає наступне.

Поняття «позаштатний працівник», тобто працівник який виконує роботу без зарахування його до штатного (спискового) складу підприємства, установи чи організації у законодавстві про працю України не передбачено, відповідно відсутні вимоги до процедури оформлення з ними трудових відносин.

Статтею 24 КЗпП України (в редакції, що діяла станом на 22.05.1987) передбачалось, що трудовий договір укладається, як в усній так і в письмовій формі.

Укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відповідно до статті 48 КЗпП України (в редакції, що діяла станом на 22.05.1987) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітника чи службовця (частина перша стаття 48). Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців, які працюють на підприємстві, в установі, організації понад п`ять днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню (частина друга стаття 48).

Відповідно до підпункту першого пункту першого Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позаштатний працівник відповідно до чинного у період з 08.01.1980 по 20.12.1999 законодавства мав можливість перебувати у трудових відносинах з підприємствами, установами чи організаціями.

Верховний Суд у постанові від 14.11.2018 у справі №804/3583/17 зробив такі висновки: суміщення професій/посад розцінюється як виконання працівником на тому ж підприємстві поряд із основною роботою, встановленою його трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою). На відміну від роботи за сумісництвом, що оплачується пропорційно відпрацьованому часу, доплати при суміщенні професій (посад) і виконанні обов`язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються у фіксованих відсотках до тарифної ставки (окладу).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003 вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Відтак, відмовляючи особі у призначенні пенсії, пенсійний орган повинен обов`язково висвітлити у відповідному рішенні причини такої відмови з конкретними посиланнями на спірні питання та сформулювати певні висновки з посиланням на норми чинного законодавства, в яких розв`язати питання, що виникли при призначенні пенсії особі.

Так, у даному випадку, вбачається, що позивачу не було зараховано до стажу певний період згідно його документів, що вплинуло на кількість стажу та, відповідно, на його право на призначення пенсії на пільгових умовах. Водночас, окрім загальних посилань на відсутність необхідної кількості стажу пенсійним органом не наведено жодних пояснень та обґрунтувань, з огляду на що суд дійшов висновку про протиправність рішення про відмову у призначенні пенсії.

Обираючи спосіб ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи встановлення судом протиправності рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії як такого, що не містить достатніх обґрунтувань, а також відсутність підстав для самостійного розрахунку стажу для призначення пенсії, оскільки такі повноваження належать виключно до компетенції пенсійного органу та суд у даному випадку не може підмінити собою цей орган, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині щодо зобов`язання відповідача вчинити дії у частковому розмірі - шляхом зобов`язання відповідача повторно вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Щодо посилання представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, то суд зазначає наступне.

Положеннями частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У свою чергу, частиною третьою статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Таким чином, враховуючи обставини, зазначені позивачем, відсутність доказів направлення (вручення) позивачу спірного рішення, введення на території України воєнного стану, перебування м.Харкова в зоні бойових дій, суд вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску та поновити строк звернення до суду з даним позовом. Право позивача на перерахунок пенсії є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком в силу вимог частини третьої статті 51 зазначеного Закону.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (вулиця Митрополита Андрія, 10, місто Львів, 79016, код ЄДРПОУ: 13814885) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.09.2024 № 20304002768.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.09.2024 про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 25.09.2025.

СуддяОльга НІКОЛАЄВА