Рішення № 130505535, 25.09.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2025 р. № 400/3186/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, вул. Степана Бандери, 43,м. Суми,Сумський р-н, Сумська обл.,40009, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,

провизнання протиправним та скасування рішення від 18.03.2025 року № 143650006291; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту Позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі по тексту Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту Відповідач 2) з вимогами про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №143650006291 від 18.03.2025 р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з 10.03.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.03.2025 р. Позивач зверталась із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Відповідач 2 у призначенні пенсії відмовив, посилаючись на недосягнення пільгового пенсійного віку (55 років), встановленого п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058). Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 р. № 1-р/2020 визнана неконституційною ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон № 1788), яка з дня ухвалення рішення має застосовуватися в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 р. № 213. Отже, на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивач досягла необхідного віку.

22.04.2025 р. Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, де зазначив, що відповідно ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Згідно із даними паспорта громадянина України на ім`я Позивача, її вік станом на день подання заяви про призначення пенсії становив повних 53 років, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Страховий стаж Позивача становить 35 років 05 місяців 03 дні. Пільговий стаж становить 17 років 10 місяців 09 днів. Оскільки Позивачем не досягнуто віку, визначеного частиною 2 статті 114 Закону № 1058, то рішення Головного управління від 18.03.2025№143650006291 є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог Позивача.

Відповідач 2 Ухвалу про відкриття провадження отримав 07.04.2025 р. в Електронному кабінеті, своїм правом на подачу Відзиву на позовну заяву не скористався.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

10.03.2025 Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ГУ«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

18.03.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 143650006291 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 у зв`язку із недосягненням пенсійного віку.

Позиція відповідача 2 зводиться до того, що позивач набуде право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 після досягнення 55 років.

Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

03.10.2017 р. Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.».

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 40 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 р. у справі № 360/3611/20 сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 р. по справі № 360/3611/20.

Зміни до правового регулювання щодо призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 та Списком № 2 до Закону України № 1788 внесено Законом № 213-VІІІ від 02.03.2015 р.

Так, п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788 (у редакції, чинній до прийняття Закону № 213-VІІІ) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно

від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Тому суд вважає за можливе застосувати до даної справи висновок Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 р. по справі № 360/3611/20.

Отже, на дату звернення до пенсійного органу позивач досягла 50 років, мала більше 20 років загального стажу та більше10 років стажу за Списком № 2.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Рішення № 143650006291 від 18.03.2025 р. про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 відносно позивача приймало Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області за принципом екстериторіальності, і саме воно досліджувало документи позивача і вирішувало питання щодо призначення пенсії.

Відтак, за наслідками судового розгляду, обов`язок щодо призначення ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» має бути покладений на Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Позивач із заявою про призначення пенсії за віком звернулася 10.03.2025 р., тому Відповідач 2 повинен призначити позивачу пенсію з 10.03.2025 р.

Частина 2 ст. 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладає саме на суб`єкта владних повноважень.

Відповідачі не спростували доводи позивача, що в сукупності зі встановленими судом обставинами є підставою для задоволення позову частково.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 1211,20 грн, відтак стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 підлягає 605,60 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №143650006291 від 18.03.2025 р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумський р-н, Сумська обл., 40009, ідентифікаційний код 21108013) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з 10.03.2025.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумський р-н, Сумська обл., 40009, ідентифікаційний код 21108013) судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п`ять грн 60 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 25.09.2025 р.

Суддя Н. В. Лісовська