Ухвала суду № 130505501, 25.09.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

25 вересня 2025 р. № 400/9430/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву товариства з обмеженою відповідальністю «НОМІКС ЛТД» про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

01.09.2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «НОМІКС ЛТД» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про:

- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 24.07.2025 року №1401914290707 на суму 121269,90 грн, від 25.07.2025 року №1415114290902 на суму 1020 грн, від 25.07.2025 року №1414914290902 на суму 1000000 грн, від 25.07.2025 року №1414814290902 на суму 160000 грн, від 07.08.2025 року №0000129260902 у сумі 360000 грн.

Ухвалою від 08.09.2025 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі №400/9430/25 та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 09 жовтня 2025 року.

25 вересня 2025 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від представниці товариства з обмеженою відповідальністю «НОМІКС ЛТД» надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони ГУ ДПС в Миколаївській області та ГУ ДПС в Кіровоградській області вчиняти дії щодо стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкових повідомлень рішень від 24.07.2025 № 1401914290707 про застосування за порушення п.1,2, п.12 ст. 3 Закону 265 штрафних (фінансових) санкцій на суму 121269,90 грн.; від 25.07.2025 № 1415114290902 за порушення п.85.2 ст. 85 ПКУ -штрафні (фінансові) санкції на суму 1020 грн.; від 25.07.2025 № 1414914290902 за порушення абз.6 пп.230.1.2. п.230.1 ст. 230 ПКУ - штрафні (фінансові) санкції на суму 1000000 грн.; від 25.07.2025 № 1414814290902 за порушення пп.230.1.2. п.230.1 ст. 230 ПКУ - штрафні (фінансові) санкції на суму 160000 грн; від 07.08.2025 №0000129260902 за порушення ч.2 ст. 29 Закону 3817 - (фінансові) санкції у сумі 360000 грн., до набрання законної сили рішення у справі 400/9430/25.

В обґрунтування цієї заяви зазначено, що незважаючи на оскарження ППР в судовому порядку, ГУ ДПС в Миколаївській області та ГУ ДПС в Кіровоградській області здійснюють передбачені законом заходи до стягнення податкового боргу, у тому числі шляхом опису та майна в податкову заставу, що в подальшому може призвести до його продажу, що вимагає від позивача додаткових зусиль до поновлення прав та неможливості повернення майна.

Відповідно до частин першої третьої статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Відповідно, розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні є правом суду, яким він може скористатись у випадку, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви без повідомлення учасників справи.

Оскільки суд дійшов висновку про достатність наданих заявником пояснень та доказів для розгляду заяви та про відсутність, у зв`язку з цим, необхідності виклику заявника, розгляд заяви відбувся без повідомлення сторін.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За приписами ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4 забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частина 2 ст. 151 КАС України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Статтею 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суддя також зазначає, що забезпечення позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.

Таким чином, із цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Предметом спору у даній справі є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.

За твердженням позивача, наявні підстави для забезпечення позову шляхом заборони ГУ ДПС в Миколаївській області та ГУ ДПС в Кіровоградській області вчиняти дії щодо стягнення податкового боргу, який виник на підставі оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Вимоги поданої заяви позивач обґрунтовував тим, що у випадку не вжиття судом тимчасових обмежувальних заходів, за умови оспорюваності вказаних ППР, на підставі яких винесено податкову вимогу, контролюючий орган в межах повноважень вчинятиме дії з метою погашення податкового боргу на підставі чинної податкової вимоги.

Суд зазначає, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на позивача. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Водночас, саме по собі посилання на негативний вплив рішень суб`єктів владних повноважень не є підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі №140/10203/20.

Суд зазначає, що наведені позивачем аргументи не свідчать про наявність обставин, з якими процесуальний закон пов`язує можливість вжиття визначених статтею 151 КАС України заходів забезпечення позову. Позивачем не доведено, із матеріалів справи не вбачається існування реальної можливості завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову, або того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або унеможливить ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав/інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Поряд з тим, Податковий кодекс України також не містить положень про те, що у разі звернення платника податків до суду з позовом про оскарження податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу дія цих рішень зупиняється.

Суд зазначає, що підпунктами 89.1.1 і 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України встановлено, що право податкової застави виникає у разі:

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до абзацу першого пункту 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Згідно пунктом 95.3 статті 95 ПК України коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Отже, контролюючий орган в межах повноважень зобов`язаний вчиняти дії з метою погашення податкового боргу на підставі чинної податкової вимоги.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 4 розділу V. «Перенесення до ІКП, визначених за результатами контрольно-перевірочної роботи, сум грошових зобов`язань, податкових та інших платежів, єдиного внеску. Методи контролю відповідності показників результатів контрольно-перевірочної роботи даним ІКП» Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи. на підставі інформації з інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, про початок/продовження процедури судового оскарження (ухвала суду про відкриття провадження) донарахована/зменшена сума вважається неузгодженою (статус податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та рішення щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Оскаржується в судовому порядку»).

Також, відповідно до Порядку № 5 в інформаційну систему органів ДПС інформація щодо оскарження донарахованих сум та прийнятих рішень відповідними органами вноситься на підставі інформації з ухвали суду про відкриття провадження.

Додаткового звернення із заявою про зупинення дії рішень податкового органу законодавством не вимагається.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на те, що позивач не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності дій відповідача.

А відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову та наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 120, 150, 151, 154, 241, 243, 256, 294 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «НОМІКС ЛТД» про забезпечення позову від 25.09.2025 року - відмовити.

2. Ухвала набрала законної сили в порядку ст. 256 КАС України.

3. Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

4. Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя Величко Андрій Володимирович