Рішення № 130505244, 24.09.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2025 рокусправа №380/13813/25Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Дрогобицької окружної прокуратури, яка діє в інтересах Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Трускавецької міської ради Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії ,

встановив:

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася Дрогобицька окружна прокуратура( м. Дрогобич, вул. Шевченка 29, ЄДРПОУ 0291003121), яка діє в інтересах Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства ( 79054, м. Львів, вул. Яворницького, 8-б, ЄДРПОУ 44921644) з позовом до Трускавецької міської ради ( 82200, Україна, Львівська область, м. Трускавець, вул. Бориславська, 2, ЄДРПОУ 26230588) в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Трускавецької міської ради Львівської області щодо не розгляду на сесії ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 11.02.2025 № 02/277-25 та зобов`язати розглянути на пленарному сесійному засіданні ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства 11.02.2025 за № 02/277-25 щодо віднесення земельних ділянок комунальної власності за координатами 49.191621, 23.485506 0,9 га, 49.194411, 23.480163 1,5 га, та в межах земельних ділянок з кадастровим номерами 4624585200:05:000:5024 2,7586, га, 4621288200:02:000:0045 4,3 га до самозалісених з прийняттям рішення у порядку, визначеному ч.ч. 3, 4, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України.

Ухвалою від 09 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 24 липня 2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративній справі за позовом Дрогобицької окружної прокуратури, яка діє в інтересах Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Трускавецької міської ради про визнання протиправною бездіяльність , зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Прокурор обгрунтовує позовні вимоги тим, що Трускавецькою міською радою на пленарному сесійному засіданні в супереч закону не прийнято рішення та не вжито заходів щодо розроблення та затвердження документації із землеустрою земельних ділянок за географічними координатами: 49.191621, 23.485506 0,9 га, 49.194411, 23.480163 1,5 га, та самозаліснені території в межах земельних ділянок з кадастровим номерами 4624585200:05:000:5024 2,7586, га, 4621288200:02:000:0045 4,3 га, чим порушено вимоги ст. 57-1 Земельного кодексу України.

Відповідачем подано відзив на позов, у якому зазначив, що прокурор не навів достатніх обгрунтувань бездіяльності Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства здійснення захисту інтересів держави.Подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 20.02.2025 про віднесення земельних ділянок до самозалісених земель неодноразово виносилось на розгляд міської ради, в ході обговорення якого встановлено відсутність матеріалів обстеження земельних ділянок і підстави віднесення їх до самозалісених. Крім того, окремі земельні ділянки не мають результатів обміру, а їх площа визначена приблизно, тобто відсутні кадастрові номери або відповідна документація землеустрою. По земельній ділянці з кадастровим номерами 4624585200:05:000:5024 2,7586, га прийнято рішення №4504 від 27.05.2025, яке скеровано до Головного управління Держгеокадастру у львівській області для внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Інші земельну ділянки можуть бути прийняті рішщення міської ради щодо віднесення до залісених земель після отримання відповідних доказів, а також виготовлення документації із землеустрою. Просить відмовити у задоволенні позову.

Прокурор подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що невжиття Трускавецькою міською радою належних заходів щодо вирішення питання про виготовлення документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру щодо самозалісених земель, призводить до порушення інтересів держави та створює передумови незаконного використання спірних земельних ділянок. Відповідачем фактично визнано, що за подання від 11.02.2025 № 02/277-25 щодо визнання самозалісненими земельних ділянок розглядалося, але жодного рішення не прийнято. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, подання реалізовано лише частково, винесення питання на сесію не супроводжувалося прийняттям остаточного рішення щодо всіх ділянок, а тому вимоги ст. 57-1 ЗК України залишилися невиконаними в повному обсязі. Часткова реалізація подання без прийняття рішення по суті не усуває стану протиправної бездіяльності. Такий підхід суперечить імперативним нормам ст. 57-1 ЗК України, яка зобов`язує орган місцевого самоврядування приймати рішення щодо самозаліснених земель. Зокрема, ч. 2, 3, 4, 5 ст. 57-1 ЗК України чітко передбачають як процедуру, так і обов`язок такого рішення.

Дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Західним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства скеровано подання до Трускавецької міської ради Львівської області 11.02.2025 за № 02/277-25 щодо віднесення сформованих земельних ділянок до самозалісених земель та внесення даних до Державного земельного кадастру як про самозалісені ділянки з 4 самозалісених земельних ділянок а саме:

- Ділянка площею 2,7586 га, кадастровий номер 4624585200:05:000:5024, комунальна власність, землі сільськогосподарського призначення, в межах Трускавецької ТІ в межах Орівського старостинського округу, склад насадження 4СзЗБп2Ял1Вб. Середній вік 15 років.

- Ділянка, площею приблизно 4,3 га з GPS координатами: 49.207641, 23.639364. кадастровий номер 4621288200:02:000:0045 біля кварталу 27 виділу 6 та кварталу 27 виділу 22, поблизу с. Уличне, склад насадження 8Дз1 Лпд 10с, вік понад 60 років.

- Ділянка площею приблизно 0,9 га, з координатами GPS:49.191621, 23.485506, склад насадження 6Ял2Ос1БклІБп, вік понад 20 років.

- Ділянка площею приблизно 1,5га, з координатами GPS:49.194411, 23.480163 склад насадження 4Ял20с2Бкл2Бп, вік більше 15 років. до лісового фонду кв 5 Сколівського лісництва Сколівського ДЛГП «Галсільліс».

Трускавецька міська рада листом від 28.03.2025 № 18/16-783/1 повідомила про те, що проект рішення 20.03.2025 розглядався на засіданні сесії Трускавецької міської ради та за результатами розгляду рішення не прийнято, не набрано необхідної кількості голосів.

27.05.2025 Трускавецька міська рада прийняла рішення № 4504 «Про віднесення земельних ділянок розташованих в межах Трускавецької територіальної громади до самозаліснених земель» та вирішила визначити самозалісену земельну ділянку площею 2,7586 га, кадастровий номер 4624585200:05:000:5024, яка розташована в межах Трускавецької територіальної громади за межами с. Орів Дрогобицького району Львівської області, склад насадження 4СзЗБп2Ял1Вб, середній вік 15 років.

11.07.2025 Трускавецька міська рада скерувала вищевказане рішення до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

14.07.2025 Трускавецька міська рада скерувала до Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства листа «Про надання інформації та матеріалів», у якому для належного розгляду подання від 11.2.2025 № 02/277-25 просить надати:

- копії документів на підставі яких підготовлено та скеровано Подання щодо віднесення земельних ділянок в межах Трускавецької територіальної громади загальною площею 9,4586 га до самозалісених, а саме- матеріали натурних обстежень за якими визначено орієнтовні площі земельних ділянок з визначенням кіль кості, складу та віку насаджень та долучити графічні матеріали місця розташування таких земельних ділянок;

-обгрунтування щодо необхідності та можливості віднесення визначених земельних ділянок до самозалісених.

Прокурор вважаючи протиправною бездіяльність Трускавецької міської ради Львівської області щодо не розгляду на сесії ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 11.02.2025 № 02/277-25 звернувся до суду.

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» регламентовано, що під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом.

Спеціальна норма ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» наділяє правом подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства Генерального прокурора, його першого заступника та заступників, керівників обласних та окружних прокуратур, їх перших заступників та заступників, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

0,Відповідно до вимог частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У рішенні від 08.04.1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» навів мотиви, згідно з якими інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Виходячи з таких критеріїв, у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє (бездіє) або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії (бездіяльність), що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.07.2022 року у справі № 910/5201/19.

Відповідно до частини четвертої статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Як встановлено судом, підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.

У даному випадку, обґрунтовуючи інтереси держави прокурор, зазначає таку мету як збереження та відтворення лісів, забезпечення оптимальної лісистості України та відповідно забезпеченні екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги у державі.

На думку суду, звертаючись до суду в інтересах держави, у позовній заяві прокурор обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частини 1 статті 1 Земельного кодексу України).

Статтею 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 07 червня 2021 року № 228/2021 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів» з метою збереження лісового фонду України, належного захисту і відтворення лісів, створення сприятливих умов для ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку з урахуванням природних та економічних умов, забезпечення прав громадян на безпечне довкілля постановлено започаткувати з 2021 року реалізацію екологічної ініціативи «Масштабне залісення України».

Законом України від 20 червня 2022 року № 2321-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів», який набрав чинності 10.07.2022, главу 11 Земельного кодексу України доповнено статтею 57-1 такого змісту:

«Стаття 57-1. Самозалісені землі

1. Самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

2. Віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею.

Віднесення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, заставі, до самозалісеної ділянки здійснюється за погодженням із землекористувачем, заставодержателем.

Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

3. Віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.

4. Віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою.

5. Віднесення земельної ділянки, несформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру».

З метою реалізації вказаної норми ч. 4 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» доповнено абз. 4, яким передбачено, що відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви власника або рішення органу місцевого самоврядування, який відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки.

Пунктом 121 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 передбачено, що внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про склад угідь земельної ділянки на угіддя самозалісеної ділянки здійснюється державним кадастровим реєстратором на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, без розроблення документації із землеустрою.

Цією процедурою передбачено, що для земельних ділянок, сформованих як об`єкт цивільних прав, органу місцевого самоврядування достатньо подати до Державного земельного кадастру заяву про зміну угідь на угіддя самозалісеної ділянки.

Разом з тим для земельних ділянок, межі яких не визначені в натурі (на місцевості), законодавець визначив іншу процедуру, за якою орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Згідно із положеннями ч. 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України віднесення земельної ділянки, несформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру.

Відповідно до Конституції України, систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до частини 1 статті 10 цього Закону, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Положеннями статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.

Сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, - секретар ради; сесію районної у місті, районної, обласної ради - голова ради або відповідно заступник голови районної у місті, районної ради чи перший заступник, заступник голови обласної ради. У випадку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, сесію відкриває за дорученням групи депутатів, з ініціативи якої скликана сесія, один з депутатів, що входить до її складу, а веде за рішенням ради - один з депутатів цієї ради.

Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадках, передбачених частинами сьомою та дев`ятою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її пленарному засіданні.

Частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З огляду на наведене, суд зазначає, що існує законодавчо встановлена процедура віднесення земель до самозалісених, покликана збільшити лісистість території України.

Цією процедурою передбачено, що для земельних ділянок, сформованих як об`єкт цивільних прав, органу місцевого самоврядування достатньо подати до Державного земельного кадастру заяву про зміну угідь на угіддя самозалісеної ділянки.

Разом з тим для земельних ділянок, межі яких не визначені в натурі (на місцевості), законодавець визначив іншу процедуру, за якою орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Згідно із положеннями ч. 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України віднесення земельної ділянки, несформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру.

Отже, під час вирішення питання щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної важливо встановити, чи сформована вона як об`єкт цивільних прав, оскільки від цього буде залежати процедура її віднесення до самозалісених земель.

Аналіз вищенаведених правових норм свідчить про те, що розгляд та вирішення питання про віднесення або про відмову у віднесенні земельних ділянок до самолісених ділянок за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері лісового господарства приймається органом місцевого самоврядування виключно на пленарному засіданні сільської, селищної, міської ради у формі рішення та не може оформлюватися виключно листами у відповідь на зазначення подання.

Таким чином, з наведеного вбачається, що Трускавецька міська рада згідно з вимогами ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України уповноважена розпоряджатися землями комунальної власності на її території, вирішення питання про віднесення земельних ділянок, указаних у поданні до самозалісених земель повинно розглядатися виключно на сесії цієї ради.

Як встановлено судом подання від 11.02.2025 розглядалось на сесії Трускавецької міської ради 20.03.2025, рішення не набрало необхідної кількості голосів.

Вдруге розглядалось 27.05.2025, прийнято рішення № 4504 «Про віднесення земельних ділянок розташованих в межах Трускавецької територіальної громади до самозаліснених земель», яким у відповідності до Подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства визначено самозалісену земельну ділянку площею 2,7586 га, кадастровий номер 4624585200:05:000:5024, яка розташована в межах Трускавецької територіальної громади за межами с. Орів Дрогобицького району Львівської області, склад насадження 4СзЗБп2Ял1Вб, середній вік 15 років.

11.07.2025 Трускавецька міська рада скерувала вищевказане рішення до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

14.07.2025 Трускавецька міська рада скерувала до Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства листа «Про надання інформації та матеріалів», у якому для належного розгляду подання від 11.02.2025 № 02/277-25 просить надати:

- копії документів на підставі яких підготовлено та скеровано Подання щодо віднесення земельних ділянок в межах Трускавецької територіальної громади загальною площею 9,4586 га до самозалісених, а саме- матеріали натурних обстежень за якими визначено орієнтовні площі земельних ділянок з визначенням кількості, складу та віку насаджень та долучити графічні матеріали місця розташування таких земельних ділянок;

- обгрунтування щодо необхідності та можливості віднесення визначених земельних ділянок до самозалісених.

Отже, судом встановлено, що Подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 11.02.2025 № 02/277-25 було розглянуто відповідачем частково щодо земельної ділянки площею 2,7586 га, кадастровий номер 4624585200:05:000:5024, щодо трьох інших земельних ділянок, які вказані у поданні, рішення про віднесення земель до самозалісених не приймалося.

Статтею 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Оскільки за приписами Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством та джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах, питання щодо їх охорони потребує особливої уваги.

Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Суд наголошує, що оскільки вирішення питання віднесення земельних ділянок до самозалісених відноситься до компетенції ради (відповідача у справі), тому подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 11.02.2025 № 02/277-25 повинно бути винесено на розгляд та обговорення цієї ради з прийняття рішення чи про віднесення земельної ділянки до самозалісених, чи про відмову у віднесенні земельної ділянки до самозалісених з зазначенням конкретних причин та обставин, що відповідачем в межах цих правовідносин було вчинено частково.

Суд зазначає, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість і межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.

Таким чином, сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

При цьому, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

Як встановлено судом відповідачем не вирішено питання щодо розгляду подання відносно віднесення трьох земельних ділянок до самозалісених земель більше як півроку.

Відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом враховується, що згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведення експертизи. Враховуючи те, що позивач, як суб`єкт владних повноважень, під час подання позову поніс лише судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, тому судові витрати з відповідача не стягуються, підстави для стягнення судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Дрогобицької окружної прокуратури ( м. Дрогобич, вул. Шевченка 29, ЄДРПОУ 0291003121) в інтересах Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства ( 79054, м. Львів, вул. Яворницького, 8-б, ЄДРПОУ 44921644) до Трускавецької міської ради Львівської області ( 82200, Україна, Львівська область, м. Трускавець, вул. Бориславська, 2, ЄДРПОУ 26230588) - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Трускавецької міської ради Львівської області щодо не розгляду на сесії ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 11.02.2025 № 02/277-25 про віднесення земельних ділянок комунальної власності за координатами 49.191621, 23.485506 0,9 га, 49.194411, 23.480163 1,5 га та з кадастровим номером 4621288200:02:000:0045 4,3 га до самозалісених з прийняттям рішення у порядку, визначеному ст. 57-1 Земельного кодексу України.

Зобов`язати Трускавецьку міську раду Львівської області розглянути на пленарному сесійному засіданні ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства 11.02.2025 за № 02/277-25 про віднесення земельних ділянок комунальної власності за координатами 49.191621, 23.485506 0,9 га, 49.194411, 23.480163 1,5 га з кадастровим номером 4621288200:02:000:0045 4,3 га до самозалісених з прийняттям рішення у порядку, визначеному ст. 57-1 Земельного кодексу України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяКухар Наталія Андріївна