Постанова № 130501424, 24.09.2025, Недригайлівський районний суд Сумської області

Провадження № 3/582/300/25

Справа № 582/526/25

копія

Недригайлівський районний суд Сумської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2025 року

Суддя Недригайлівського районного суду Сумської області Жмурченко В. Д., з участю секретаря судового засідання Коваль В. В., з участю особи, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 , захисника особи, відносно якої складено протокол адвоката Абідова Р. Т.,

розглянувши у залі суду в с-щі Недригайлів, у режимі відеоконференції, справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з ВП № 1 (с. Недригайлів) Роменського РВП ГУНП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст.130 КУпАП,

У С Т А Н О В И В :

27 квітня 2025 року о 01 год 10 хв у с-щі Недригайлів, Роменського району Сумської області, по вул. Шевченка, водій ОСОБА_2 керував автомобілем SsangYong REXTON р.н. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням газоаналізатора Драгер 6810 (результат 1,26 проміле), чим порушив вимоги п. 2.9.а Правил дорожнього руху України, та скоїв правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо вказаної події 27.04.2025 відносно ОСОБА_2 складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який 29.04.2025 надійшов для розгляду до Недригайлівського районого суду Сумської області.

Під час судового розгляду адвокат Шевченко Д. С. підтримав раніше подані заперечення, у яких просив закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю у діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи свою позицію, зазначив, що була відсутня законна причина зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого, складений протокол є недопустимим доказом і не може бути покладений в основу судового рішення. Крім того, долучене до матеріалів справи відео є неповним та таким, що має ознаки втручання, оскільки не є цілісним, що ставить під сумнів вказаний доказ, а також даний відеозапис доданий неуповноваженою особою, а тому не може бути взятий судом до уваги.

Також звернув увагу суду на ту обставину, що протокол про інкриміноване ОСОБА_2 правопорушення мала складати уповноважена особа Військової служби правопорядку, оскільки ОСОБА_2 є діючим військовослужбовцем, у протилежному випадку протокол про адміністративне правопорушення є недопустимим доказом.

Працівниками поліції також було порушено процедуру огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, а тому відповідно до ст. 266 КУпАП, він вважається недійсним.

Окрім того, зазначив, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_2 його права, передбачені ст. 268 КУпАП, а також не відсторонили його від керування транспортним засобом.

Також захисник стверджує, що його підзахисний ОСОБА_2 діяв у стані крайньої необхідності, оскільки отримав виклик щодор термінового прибуття на місце події.

На підставі вищевикладеного захисник просив закрити провадження у справі відносно ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю у його діях складу складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а у разі визнання останнього винним в інкримінованому його діянні, застосувати за анологією закону ст. 69 КК України, і не призначати йому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на один рік.

Адвокат Шевченко Д. С., у судовому засіданні раніше надіслані на адресу суду клопотання підтримав у повному обсязі.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян і дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Вивчивши матеріали справи, давши їм оцінку, суддя вважає, що в діях ОСОБА_3 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пункт 1.9 Правил дорожнього руху України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Незважаючи на заперечення захисника факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 312907 від 27.04.2025, який складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, розділам ІІ, УІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, в якому викладені дата та час (27.04.2025 о 01 год 10 хв), місце (с-ще Недригайлів, Роменського району Сумської області, вул. Шевченка) та обставини (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння) вчиненого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення. Так, установлено, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Drager 6810», результат тесту від 27.04.2025 1,26 проміле;

- відео-файлами з нагрудної камери та відео-реєстратора поліцейських, з яких вбачається, що працівники поліції підійшли до транспортного засобу SsangYong REXTON р.н. НОМЕР_2 , за кермом якого знаходився ОСОБА_2 , який щодо керування транспортним засобом заперечень не вносив. Під час спілкування у водія були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим запропоновано пройти огляд на визначення стану сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», на що водій ОСОБА_2 погодився. Результат огляду 1,26 проміле, проти якого водій не заперечував та під сумнів його не ставив, при цьому визнавши факт вживання алкоголю.

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд проведений в зв`язку з виявленими ознаками: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, за допомогою газоаналізатора Drager 6810, результат 1,26 проміле, є підпис ОСОБА_2 , що він з результатом згоден;

- чек-тестом алкотестера «Drager Alcotest 6810» від 27.04.2025, яким встановлено ступінь алкогольного сп`яніння, а саме: 1,26 проміле, який містить підпис ОСОБА_2 ;

- копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П 51 QM 040510325 від 24.04.2025, згідно якої слідує, що засіб вимірювальної техніки «Alcotest 6810» відповідає вимогам ДСТУ;

- письмовими поясненнями самого правопорушника ОСОБА_2 , який зазначив що дійсно 26.04.2025 близько 23 год 50 хв вживав пиво після чого вимушений був їхати у зв`язку з службовою необхідністю;

- фотознімками автомобіля SsangYong REXTON р.н. НОМЕР_2 ;

- довідкою ВП №1 (с. Недригайлів) Роменського РВП ГУНП в Сумській області, з якої слідує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 07.05.2021 (категорії А, В, В1, С, С1, СЕ);

- сертифікатом затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA-MI/1-96-2007 від 10.07.2007.

За клопотанням захисника були допитані в судовому засіданні в якості свідків працівники поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підтримали викладені в протоколі факти.

Оцінюючи наведені докази, судом врахуванню підлягають наступні норми діючого законодавства.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з`ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Так, ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється (ч. 3 ст. 266 КУпАП). Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).

Дії поліцейських також регламентовані і нормами Наказу МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», відповідно до п. 2 розділу І якого огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. До ознак алкогольного сп`яніння віднесено: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 розділу І Інструкції). За наявності ознак, передбачених п. 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Пунктом 7 Розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, передбачено, що установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Відповідно до п. 4 розділу Х наказу Міністерства внутрішніх справ №1395 від 07.11.2015 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. В той же час відповідно до п. 10 розділу ІІ Інструкції результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння. У разі виявлення стану алкогольного сп`яніння в результаті проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів складається протокол про адміністративне правопорушення, до якого долучаються акт огляду на стан сп`яніння та роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (у разі наявності).

Крім того, пунктом 6 Постанови КМУ від 17.12.2008 №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі по тексту Постанова №1103) передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що огляд ОСОБА_2 на визначення стану алкогольного сп`яніння проведено з дотриманням встановленої процедури, результати огляду мали цифровий показник 1,26 проміле, про що свідчить сукупність досліджених судом доказів, підстав ставити під сумнів які немає, а тому останні доводять факт інкримінованих ОСОБА_2 протиправних дій.

Оцінюючи позицію захисника, суд враховує наступне.

Заперечення захисника щодо долученого до матеріалів справи відеозапису суд до уваги не приймає, оскільки обов`язковість долучення матеріалів відеозапису до протоколу про адміністративне правопорушення встановлена ч. 2 ст. 266 КУпАП та п. 4 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395, які у свою чергу особливих вимог до здійсненого відеозапису не встановлюють, що також кореспондується і з положеннями ч. 1 ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються серед іншого встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів.

У свою чергу, досліджене судом відео надає можливість суду встановити всі обставини подій, які мали місце 27.04.2025 за участю ОСОБА_2 , а та обставина, що декілька відео-файлів сформовано в єдине, його повноту та безперервність під сумнів не ставить.

Що стосується доводів захисника про недотримання при проведення огляду ОСОБА_2 положень ст. 266-1 КУпАП, то вони є надуманими та безпідставними, з огляду на наступне.

Так, адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, відноситься до правопорушень, вчинених, зокрема, під час керування транспортними засобами.

У свою чергу, ст. 255 КУпАП визначено органи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, зокрема, органи Національної поліції складають протоколи за ст. 130 КУпАП, а управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - по правопорушенням, вчиненим військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків (ст. 44, ч.2,3 ст. 123, ст. 172-10 - 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185, 185-7 КУпАП).

Крім того, Наказом Міністерства оборони України від 23 жовтня 2021 року № 329 затверджено Інструкцію зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, якою визначено, що органи Військової служби правопорядку (ВСП) здійснюють оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, передбачені статями 172-10 - 172-20 КУпАП.

Крім того, у п. 3 Постанови КМУ № 32 від 12 січня 2024 року зазначено, що огляду підлягають військовослужбовці/військовозобов`язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Такі положення також узгоджуються із нормами ч. 2 ст. 266-1 КУпАП, відповідно до якої огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Тобто, із системного аналізу наведеного законодавства слідує, що Військова служба правопорядку є належним органом по складанню протоколу відносно лише тих військовослужбовців, які безпосередньо в момент вчинення (припинення або виявлення) правопорушення виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Відеозаписом підтверджується, що ОСОБА_2 був зупинений працівниками поліції в с. Недригайлів, Роменського району Сумської області, по вул. Шевченка, на автомобілі, який за військовою частиною не зареєстрований, будь яких документів на підтвердження виконання ним будь-яких військових обов`язків та несення служби працівникам поліції не надав.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених положень та встановлених обставин, працівники поліції є належним суб`єктом складання адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно військовослужбовця ОСОБА_2 , і у даному випадку застосування положень статті 266-1 КУпАП, на що посилається захисник, є помилковим.

Щодо доводів захисника про не відсторонення ОСОБА_2 від керування транспортним засобом, суд зазначає наступне.

Статтями 260, 265-1 та 266 КУпАП (глава 20 Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення), ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII передбачено імперативний обов`язок співробітників поліції тимчасово вилучати посвідчення водія, оскільки ч.1 ст.130 КУпАП передбачає накладення стягнення у вигляді позбавлення права керуванням транспортним засобом, та відстороняти від керування транспортними засобами осіб, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з наступним оглядом особи на стан сп`яніння.

З аналізу ч. 1 ст. 266 КУпАП вбачається, що з метою усунення небезпеки, що виникає при знаходженні за кермом водія (судноводія) щодо якого є підстави вважати, що він перебуває у стані сп`яніння, законодавством передбачена можливість відсторонення зазначених осіб від керування транспортними засобами або суднами. Відсторонення водіїв від керування транспортним засобом полягає у примусовому припиненні руху, звільнення транспортного засобу від особи, що ним керує, затримання посвідчення водія і здачі у разі необхідності транспортного засобу на платну стоянку або до відповідного органу, передача управління транспортного засобу іншій особі, яка має посвідчення водія.

З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що водій ОСОБА_2 не був відсторонений від керування транспортним засобом, як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення. Однак, слід зазначити, що вказані обставини не є підставою для закриття провадження у справі щодо ОСОБА_2 .

Щодо доводів захисника про застосування положень ст. 69 КК України за аналогією закону, та про наявність підстав не накладати на ОСОБА_2 додаткове адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд зазначає, що аналогія закону застосовується виключно, якщо відповідні суспільні відносини нормативно не врегульовані, тобто існує прогалина у законодавстві.

У чинному КУпАП дійсно наявні деякі такі прогалини, які за аналогією закону можуть регулюватися іншими актами законодавства, як то інститут відводу судді, проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення тощо.

Однак, питання призначення адміністративного стягнення чітко врегульована главою 4 КУпАП, і будь-якої прогалини в даному випадку не існує, як і підстав застосувати аналогію закону.

Санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Отже, санкції ч. 1 ст.130 КУпАП є безальтернативною в частині накладення на водіїв стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк, що позбавляє суд можливості накласти стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами.

При цьому, положеннями КУпАП не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов`язкового.

Наведений вище підхід відповідає п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в якому з урахуванням наведеного вище нормативного регулювання, закріпленого в КУпАП, визначено, що судам за правилами КУпАП основні й додаткові стягнення слід застосовувати в межах санкцій відповідних норм.

Більш того, законодавчо заборонено, починаючи з 17.03.2021, визнання таких правопорушення малозначним та передачу матеріалів справи на розгляд трудовому колективу чи громадській організації, військовій частині (ч. 1 ст. 21 та примітка до ст. 22 КУпАП).

Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за статтею 130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху, а тому тяжкість відповідного стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями, і тому є пропорційним таким, що забезпечує баланс між публічними інтересами та приватними правами особи.

У рішенні по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

З наведених вище мотивів, суд відхиляє доводи адвоката Шевченка Д. С. про можливість за аналогією закону застосувати до цих правовідносин положення ст. 69 КК України, як підставу не накладення на ОСОБА_2 додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Також, аналізуючи наведені обставини та даючи правову оцінку доводам захисника щодо вчинення ОСОБА_2 вказаного правопорушення у стані крайньої необхідності, суд виходить з наступного.

Так, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Разом з тим, захисником не надано будь-яких доказів, що правопорушення було вчинене ОСОБА_2 саме в стані крайньої необхідності та не наведено доводів стосовно того, що вказувало б на необхідність вчинити правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, для усунення такої небезпеки.

Оцінюючи наведені вище докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколі присутнє посилання на порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.9.а ПДР, згідно яких водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння, процедура якого закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».

Про наявність у працівника поліції обґрунтованих та об`єктивних підстав вважати, що ОСОБА_2 підлягав огляду на стан сп`яніння, свідчили ознаки, що відповідають приписам п. 2-4 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а питання встановлення наявності (чи відсутності) ознак стану сп`яніння, які є підставами для проведення огляду водія т/з, відноситься виключно до компетенції поліцейського.

Всі інші доводи наведені стороною захисту, про порушення вимог чинного законодавства, допущені працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у відношенні ОСОБА_2 , суд відхиляє як такі, що не спростовують його вини.

Отже, своїми діями ОСОБА_2 скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно ст. 34 КУпАП обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Згідно ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, ссудом не встановлено.

Таким чином, з огляду на характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника, ступінь його винуватості, суд дійшов до висновку про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу за санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст. 27, 33-35, 40-1, ч. 1 ст. 130, 283, 284 КУпАП, п. 5 ст. 4 Закону України "Про судовий збір",

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Реквізити для сплати штрафу: отримувач ГУК у Сумській області/Сумська область/21081300; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37970404; банк отримувача: Державне казначейство України; рахунок отримувача: UA628999980313090149000018001; найменування коду класифікації доходів бюджету: адміністративні штрафи та інші санкції.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Роз`яснити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності , що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, що відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Недригайлівський районний суд Сумської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя: підпис з оригіналом згідно

Суддя: В. Д. Жмурченко