Рішення № 130500774, 25.09.2025, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/9859/24

Провадження № 2/487/717/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2025 року місто Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді Темнікової А.О., за участю секретаря судового засідання Демиденко Н.В., представника позивача адвоката Данчука О.В., представника відповідачів ОСОБА_1 , третьої особи ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Миколаївської міської ради, Управління комунальним майном Миколаївської міської ради, треті особи, як не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , про визнання права в порядку спадкування на завершення приватизації та одержання права власності, -

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся 11.11.2024 року до Заводського районного суду міста Миколаєва із позовом до Миколаївської міської ради, Управління комунальним майном Миколаївської міської ради, треті особи, як не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , про визнання права в порядку спадкування на завершення приватизації та одержання права власності, у якому просив визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування право на завершення приватизації однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 34,6 кв.м, житловою площею 14,5 кв.м, та одержання документів, що посвідчують право власності на вказану квартиру на ім`я ОСОБА_3 , приватизацію якої розпочато ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була одинокою людиною похилого віку, потребувала матеріальної та фізичної допомоги, а також моральної підтримки. ОСОБА_3 не мав родинного зв`язку з померлою, але багато років з нею спілкувався, допомагав їй на постійній основі. Коли ОСОБА_5 після хвороби не змогла ходити та була прикута до ліжка, за її проханням позивач взяв на себе всю відповідальність по догляду за нею та аж до смерті утримував її: купував необхідні продукти та ліки, готував їжу, морально її підтримував та спілкувався, багаторазово запрошував лікарів для неї до дому, спеціалістів для проведення гігієнічних процедур та інше. З кожним роком ОСОБА_5 потребувала все більше і більше уваги, тож в свою чергу, позивач з 2019 року на постійній основі доглядав за ОСОБА_5 за місцем її перебування, вів сумісне господарство та наймав третіх осіб для її догляду, які її обмивали, робили масажі та інше. У позивача з ОСОБА_5 були дуже довірливі стосунки та 23.04.2021 року ОСОБА_5 оформила на ОСОБА_3 заповіт, наполягаючи на тому, що в знак подяки за увагу та догляд хоче передати йому у власність квартиру АДРЕСА_1 , в якій вона проживала з 23.06.1962 року. З метою приватизації квартири, діючи на підставі довіреності від ОСОБА_5 , посвідченої нотаріусом 23.04.2021 року та в її інтересах, позивач оформив та отримав технічний паспорт на квартиру, а також подав до Миколаївської міської ради заяву від 24.05.2021 року та необхідні документи на приватизацію квартири. 10.06.2021 року ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 92 роки померла. Похованням займався позивач. 26.10.2021 року ОСОБА_3 звернувся з заявою про прийняття спадщини до Приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Денисової Ольги Олександрівни, яка відкрила спадкову справу за № 68532284 після смерті ОСОБА_5 . З моменту звернення до ММР із заявою про приватизацію квартири позивачу довго не давали жодної письмової відповіді. Згідно відповіді ММР від 19.11.2021 року за вих. №8633/02.02.01-40/10/14/21 за заявою ОСОБА_5 від 24.05.2021 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_2 міським органом приватизації управлінням комунального майна Миколаївської міської ради не винесено розпорядження про приватизацію даного житла у зв`язку зі смертю заявниці ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто, єдиною підставою у відмові проведення приватизації на ім`я ОСОБА_5 . Миколаївською міською радою зазначено - смерть заявниці. Позивач вважає таке рішення ММР неправомірним та таким, що порушує його права як спадкоємця на спадкування, завершення приватизації та отримання правовстановлюючого документу на своє ім`я. Після смерті ОСОБА_5 позивач, як єдиний спадкоємець за заповітом, фактично прийняв спадщину, до складу якої входить завершення права на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , приватизація якої була розпочата за життя останньої, та отримання на своє ім`я відповідного правовстановлюючого документу, вступив у володіння та управління майном/правами, що належало спадкодавеці за життя. Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26 січня 2022 року за №120 спірну квартиру включено до числа службових, та, на момент звернення до суду, її користувачем є ОСОБА_4 , а тому рішення суду у даній справі може вплинути на його права та обов`язки.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 14.11.2024 року було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Відповідачем Управлінням комунальним майном Миколаївської міської ради 10.12.2024 року було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Відповідач посилається на те, що в матеріалах позовної заяви міститься заповіт, за яким ОСОБА_5 (спадкодавець) заповіла ОСОБА_3 все належне майно, де б воно не знаходилося, з чого б воно не складалося, тобто все, на що спадкодавець буде мати право по закону. Право на приватизацію державного житлового фонду, що є предметом спору у даній справі, нерозривно пов`язане з фізичною особою - носієм цього права (особою спадкодавця), а тому дані спірні правовідносини не допускають правонаступництва. З огляду на вказане, враховуючи, що позовні вимоги базуються на правових нормах про приватизацію житла, право на приватизацію житла на думку відповідача є особистим правом громадянина та таким, що не передається в спадок. Реалізація переходу права на приватизацію до позивача без згоди органу приватизації порушить права останнього на це майно, оскільки в разі надання позивачу права на приватизацію, він стане єдиним власником квартири. Таким чином, право на приватизацію ОСОБА_5 не може бути успадковане ОСОБА_3 , оскільки зазначене право припинилося зв`язку зі смертю ОСОБА_5 . Крім того, відповідно до службової записки управління комунального майна Миколаївської міської ради (далі - Управління) від 17.07.2023 року №23199/10.01-0/23-2 Управлінням 25.05.2021 року за № 206 зареєстровано заяву ОСОБА_5 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_2 , отриману управлінням від ДНАП ММР, яким дана заява була зареєстрована 24.05.2021 року за № 23040-000473791-003-09. У зв`язку зі смертю заявниці 10.06.2021 року, управлінням не винесено розпорядження про приватизацію даної квартири, розгляд заяви завершено. «Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженим Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, визначено форму заяви на приватизацію житла, яку мають надати до органу приватизації громадяни, які бажають приватизувати займане на умовах найму житло (Додаток 2 до Положення). Даною формою передбачено, що підпис наймача на заяві має засвідчити керівник підприємства по обслуговуванню житла. Підпис на заяві ОСОБА_6 про передачу у приватну власність квартири засвідчений Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Обсерваторне 1», а саме ОСОБА_7 , без зазначення посади, тобто не можливо встановити повноваження даної особи. Згідно зі службовою запискою Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради підприємством, що обслуговує будинок по АДРЕСА_3 , з 01.01.2021 року є ТОВ «УК «БРИЗ ПРО». Таким чином засвідчення підпису на заяві ОСОБА_6 виконано неналежною особою. З системного аналізу норм чинного законодавства та наявної судової практики вбачається, що обов`язковою умовою переходу права вимоги у порядку спадкування до спадкоємців приватизації - є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою. З огляду на зазначене вбачається, що ОСОБА_6 зверталась до органу приватизації з неналежно оформленою заявою. Також, заявами від 29.11.2021 за вхідним номером 14015/020201-20/14/21 та від 29.11.2021 за вхідним номером 14016/020201-20/14/21 на ім`я Першого заступника міського голови Віталія Лукова сусідів ОСОБА_5 , а саме: ОСОБА_8 , квартира АДРЕСА_4 та ОСОБА_7 , квартира АДРЕСА_5 , засвідчено, що ОСОБА_5 проживала в квартирі АДРЕСА_1 одна до моменту смерті в липні 2021 року. Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.01.2022 №120 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_6 включено до числа службових. В подальшому, рішеннями виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23.02.2022 №189, від 04.11.2022 №620 та від 29.12.2022 №773 затверджено рішення Первинної профспілкової організації Комунального некомерційного підприємства Миколаївської обласної Ради «Миколаївська обласна клінічна лікарня» про надання службового приміщення і видано спеціальний ордер на 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_6 лікарю УЗД КНК «МОКЛ» МОР ОСОБА_4 , на склад сім`ї 1 особа та виключено з числа службових 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_6 та надано для постійного проживання ОСОБА_4 , на склад сім`ї 1 особа. Зобов`язано балансоутримувача укласти договір найму вищезазначеної квартири з наймачем ОСОБА_4 . З вищевикладеного слідує, що лікар УЗД КНК «МОКЛ» МОР ОСОБА_4 є користувачем 1- кімнатної не приватизованої квартири АДРЕСА_1 . Дана інформація підтверджується службою запискою відділу обліку та розподілу житла від 10.07.2023 №21929/02.11-19/23-2. Враховуючи вищевикладене відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідачем Миколаївською міською радою 10.12.2024 року було подано відзив на позовну заяву, який є аналогічним за змістом відзиву, наданому Управлінням комунальним майном Миколаївської міської ради 10.12.2024 року.

26.02.2025 року позивачем ОСОБА_3 надано письмові пояснення, в яких, разом з доводами, викладеними у позові, зазначено, що в 2019 році при прийнятті участі в проведені передвиборчої компанії, позивач познайомився з керівником ОСББ «Обсерваторне-1» Пащенком Петром Михайловичем. ОСОБА_3 було відомо, що ОСББ «Обсерваторне-1» було створене за рішенням власників квартир корпусів АДРЕСА_7 де він, в тому числі, планував провести передвиборчі співбесіди з мешканцями, які входили до цього ОСББ. Після спілкування з місцевими мешканцями, ОСОБА_7 розповів позивачу про проживання одинокої хворої бабусі - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка майже не ходила, потребувала догляду та лікування, та прохав якимось чином знайти осіб, які б могли допомогти з доглядом або влаштувати її до будинку для осіб похилого віку. Через деякий час після того, як ОСОБА_9 невдовзі фактично познайомив позивача з ОСОБА_5 , він прийняв рішення піклуватися за нею та декілька років, а саме до її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснював догляд за старенькою. Спочатку вона ще могла переміщатись по кімнаті, але після чергової хвороби не змогла ходити та була прикута до ліжка. Це ускладнило процес догляду, але позивач продовжував крім підтримки та спілкування купувати необхідні продукти та ліки, готувати їжу, багаторазово запрошував лікарів для неї до дому осіб для проведення гігієнічних процедур, масажів та інше. Фактично такий тяжкий стан у ОСОБА_5 був з 2019 року. В них були дуже теплі, довірливі стосунки. Бабуся в знак подяки за увагу та догляд хотіла передати позивачу у власність квартиру АДРЕСА_1 , в якій вона проживала з 23.06.1962 року. Для цього вона оформила на позивача заповіт, довіреність на приватизацію квартири та інші дії, що за її життя дозволило позивачу замовити технічний паспорт на квартиру та подати до ДНАП ММР заяву з документами на приватизацію квартири. Відносно засвідчення підпису ОСОБА_10 на заяві про приватизацію керівником ОСББ «Обсерваторне-1» Пащенком П.М. Сам ОСОБА_7 на момент засвідчення підпису ОСОБА_5 казав, що у зв`язку з політичною волею обслуговувати житло буде нова управлінська компанія ТОВ «УК «БРИЗ ПРО», але враховуючи, що він ще жодної справи їм не передавав, то він єдиний може посвідчити підпис на заяві ОСОБА_5 , що і було ним зроблено. Позивач особисто їздив за юридичною адресою ТОВ «УК «БРИЗ ПРО», де спілкувався з цього питання, але йому надали відповідь, що в них немає жодних документів по мешканцях по АДРЕСА_3 та вони взагалі не уповноважені засвідчувати підписи на заявах про приватизацію, та позивачу слід звернутися до ОСОБА_7

03.03.2025 року до суду надійшла спадкова справа, заведена після смерті ОСОБА_5 .

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 27.03.2025 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

16.05.2025 року представником відповідача було надано витяг з рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про поліпшення житлових умов громадян і надання їм житлових приміщень від 14.05.2025 року №643, відповідно до якого в порядку тимчасового поліпшення житлових умов без зняття з квартирного обліку надано ОСОБА_2 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_8 на склад сім`ї з 3 осіб (він, два сини).

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 02.06.2025 року було залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_3 до Миколаївської міської ради, Управління комунального майна Миколаївської міської ради, третя особа: ОСОБА_4 про визнання права в порядку спадкування на завершення приватизації та одержання права власності в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні, надавши пояснення, аналогічні змісту позовних вимог.

Представник відповідача Миколаївської міськоїради,Управління комунальниммайном Миколаївськоїміської ради у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечував пороти їх задоволення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 у судовому засіданні просив залишити квартиру в його користуванні.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст.263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ст. 264 ЦПК України).

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд, приймаючи рішення у справі, виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За змістом статті 345 ЦК Українифізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

У частині третій статті 9 ЖК Української РСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», відповідно до частини першої статті 1 якого, приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Частиною четвертою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом (ч.10 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Перелік таких випадків визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (ч.2 ст.1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (ч.4 ст.1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», ч.2 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Схожий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц, а також постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 755/17528/17, від 24 травня 2021 року у справі № 296/2566/18, від 31 серпня 2022 року у справі № 758/9406/19, від 19 червня 2023 року у справі № 295/2637/20.

За змістом статей 3,8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.

У пункті 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, визначено, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Відповідно до пункту 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, передбачено, що громадянин подає до органів приватизації такі документи:

-заяву на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;

-копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;

-копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

-копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);

довідку про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;

-технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;

-копію ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;

-документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;

-копію документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);

-заява-згоду тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз`яснено, що у разі не передання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.

Тобто, право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі, а для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.

У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11 грудня 2013 року у справі № 6-121цс13 та Верховного Суду у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 752/10477/15-ц, від 09 червня 2020 року у справі № 554/8856/17.

Отже обов`язковою умовою переходу права вимоги до спадкоємців, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою (див. постанови Верховного Суду від 19 червня 2023 року у справі № 295/2637/20, від 01 листопада 2023 року у справі № 183/80/21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) зроблено висновок про те, що якщо спадкодавець не набув права власності на майно, проте розпочав процедуру його приватизації відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації, а не права власності.

Таким чином, обов`язковою умовою переходу права вимоги у порядку спадкування до спадкоємців про визнання за ними права власності на квартиру, в якій проживали спадкодавці, але померли до вирішення питання відповідним державним органом про її приватизацію, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою.

Для вирішення питання про наявність права вимагати визнання за спадкоємцем права власності на квартиру вирішальне значення може мати встановлення обставин, чи була розглянута в установлений строк заява про приватизацію квартири, чи була відмова відповідного органу приватизації у задоволенні заяви правомірною (чи були наявні заборони для передачі квартири наймачеві).

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 лютого 2022 року в справі № 524/3501/20 (провадження № 61-8394св21), від 01 травня 2024 року в справі № 202/5156/19 (провадження № 61-11620св23).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 82 ЦПК України).

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч.5 ст. 82 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звертався до суду з позовом до Миколаївської міської ради, тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , про визнання права в порядку спадкування на завершення приватизації (справа №487/2092/23).

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 07.10.2024 року у справі №487/2092/23 було скасовано рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 24.05.2024 року та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Миколаївської міської ради, тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , про визнання права в порядку спадкування на завершення приватизації відмовлено з процесуальних підстав, а саме через те, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції не звернув уваги на суб`єктний склад учасників даної справи та відповідно дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що спадкодавець ОСОБА_5 не надала органу приватизації, яким в даному випадку є Управління комунального майна Миколаївської міської ради, належним чином оформлену заяву про приватизацію квартири. З огляду на зазначене, оскільки позов не пред`явлено до органу приватизації, а залучення його до участі в справі на стадії апеляційного розгляду нормами діючого цивільного процесуального законодавства не передбачено, в задоволенні позову ОСОБА_3 до Миколаївської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , про визнання права в порядку спадкування на завершення приватизації апеляційним судом було відмовлено.

Проте, під час розгляду справи №487/2092/23, згідно постанови від 07.10.2024 року, судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідно до витягу з реєстру територіальної громади міста Миколаєва від 26 жовтня 2021 року ОСОБА_5 була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 .

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За життя ОСОБА_5 23 квітня 2021 року склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Денисовою О.О., відповідно до якого заповіла на випадок своєї смерті все належне їй майно, де б воно не знаходилось, з чого б воно не складалось, тобто все, на що вона буде мати право по закону, ОСОБА_3 .

26 жовтня 2021 року ОСОБА_3 звернувся із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Денисової О.О., та останньою заведено спадкову справу за №32/2021.

За життя, ОСОБА_5 зверталась до начальника управління комунального майна Миколаївської міської ради із заявою від 28 квітня 2021 року, яка зареєстрована 24 травня 2021 року, в якій просила оформити передачу в приватну власність квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до службової записки Управління комунального майна Миколаївської міської ради від 17 липня 2023 року за №23199/10.01-0/23-2 Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради 25 травня 2021 року за №206 було зареєстровано заяву ОСОБА_5 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 , отриману управлінням від Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, яким дана заява була зареєстрована 24 травня 2021 року за №23040-000473791-003-09. У зв`язку зі смертю заявниці 10 червня 2021 року, управлінням не винесено розпорядження про приватизацію даної квартири, розгляд заяви завершено.

Зазначені встановлені постановою суду у справі №487/2092/23 обставини, не спростовані належними та допустимими доказами відповідачами у даній справі.

Більш того, вони підтверджені наявними в матеріалах даної справи доказами, а саме:

- копією ордера №6 від 31 березня 1965 року, виданого на ім`я ОСОБА_5 на спірну квартиру в порядку обміну;

- витягом з реєстру територіальної громади м. Миколаєва про реєстрацію ОСОБА_5 за спірною адресою;

- копією заповіту ОСОБА_5 від 23 квітня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Денисовою О.О., відповідно до якого вона заповіла на випадок своєї смерті все належне їй майно, де б воно не знаходилось, з чого б воно не складалось, тобто все, на що вона буде мати право по закону, ОСОБА_3 ;

- копією довіреності від 23 квітня 2021 року, посвідченою приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Денисовою О.О. та зареєстрованою в реєстрі за №1901, якою ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_3 приватизувати на її ім`я належну їй квартиру АДРЕСА_2 , а також оформити і отримати технічний паспорт та свідоцтво про право власності або відповідний документ щодо підтвердження права власності на вказану квартиру, зареєструвати право власності на належне їй нерухоме майно, представляти її інтереси в Департаменті (Центрі) з надання адміністративних послуг, державних податкових органах, в органах місцевого самоврядування, правоохоронних органах, органів внутрішніх справ, в тому числі відділах УДМС України, ЖЕК, ММБІ, ОСББ, тощо;

- технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_2 , виготовленим 30 квітня 2021 року;

- копією заяви ОСОБА_5 до начальника управління комунального майна Миколаївської міської ради від 28 квітня 2021 року, яка зареєстрована 24 травня 2021 року, в якій вона просила оформити передачу в приватну власність квартиру АДРЕСА_2 ;

- копією свідоцтва про смерть ОСОБА_5 серія НОМЕР_3 , виданого 11.06.2021р. Заводським районним у м. Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);

- копією заяви ОСОБА_3 від 26 жовтня 2021 року про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Денисової О.О., якою за його заявою була заведена спадкова справа за №32/2021;

- службовою запискою заступника начальника управління комунального майна Миколаївської міської ради від 17 липня 2023 року за №23199/10.01-0/23-2, відповідно до якої Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради 25 травня 2021 року за №206 було зареєстровано заяву ОСОБА_5 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 , отриману управлінням від Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, яким дана заява була зареєстрована 24 травня 2021 року за №23040-000473791-003-09. У зв`язку зі смертю заявниці 10 червня 2021 року, управлінням не винесено розпорядження про приватизацію даної квартири, розгляд заяви завершено. Також зі змісту вказаної службової записки вбачається, що до заяви ОСОБА_5 чи її представником за довіреністю були долучені документи на 16 аркушах. Однак, оскільки за формою заяви на приватизацію житла, яку мають надати до органу приватизації громадяни, які бажають приватизувати займане на умовах найму житло, затвердженою Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженихНаказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року №396, передбачено, що підпис наймача має засвідчити керівник підприємства по обслуговуванню житла, а підприємством, що обслуговує будинок по АДРЕСА_3 з 01 січня 2021 року є ТОВ «УК «БРИЗ ПРО», а не ОСББ «Обсерваторне-1», то засвідчення підпису заявниці ОСОБА_5 на заяві на приватизацію житла виконано неналежною особою.

Сукупний аналіз зазначених доказів та встановлених на їх підставі обставин свідчить про те, що ОСОБА_5 за життя виявила свою волю на приватизацію займаної нею із 1965 року спірної квартири, якою вона користувалася на законних підставах протягом тривалого часу (56 років), вселившись до квартири, яка була її єдиними житлом, на підставі ордеру, звернулася з відповідною заявою до органу приватизації, надала органу приватизації необхідний пакет документів, на час звернення з заявою про приватизацію житла вона не була позбавлена права користування спірною квартирою та знята з реєстраційного обліку, однак процедура приватизації не була завершена в зв`язку зі смертю ОСОБА_5 . При цьому будь-яких заборон, передбачених чинним законодавством, для передачі квартири наймачеві судом не встановлено і відповідачами про наявність цих заборон не повідомлено.

Орган приватизації жодним чином не повідомив ОСОБА_5 про відмову у наданні адміністративної послуги в зв`язку з наданням нею неналежно оформленої заяви чи неповного пакету документів для приватизації спірної квартири, чи про наявність невідповідності поданої нею заяви формі, затвердженій Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженихНаказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року №396, в частині засвідчення її підпису неналежною посадовою особою.

Не прийнято органом приватизації - Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради і будь-якого розпорядження про приватизацію спірної квартири ОСОБА_5 чи про відмову у її приватизації у зв`язку з наданням неналежно оформленої заяви, так як відповідно до інформації Миколаївської міської ради від 19.11.2021р. за вих. 8633/02.02.01-40/10/14/21, наданої адвокату Степановій О.С. на її запит від 11.11.2021р., за заявою ОСОБА_5 . Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради не винесено розпорядження про приватизацію житла у зв`язку зі смертю заявниці, а не відмовлено у приватизації у зв`язку з наданням неналежно оформленої заяви.

Приймаючи рішення у справі, суд враховує усталену практику Верховного Суду з розгляду аналогічних спорів, за якою навіть наявність листів, якими позивачу відмовлено у наданні адміністративної послуги в зв`язку з наданням неповного пакету документів для приватизації спірної квартири, не є рішеннями органу приватизації про передачу чи про відмову у передачі квартири у власність громадянина (див. правові висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 01 травня 2024 року у справі № 202/5156/19 (провадження № 61-11620св23).

Отже на час смерті ОСОБА_5 органом приватизації - Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради взагалі не було прийнято будь-якого розпорядження про приватизацію спірної квартири ОСОБА_5 чи про відмову у її приватизації.

Позивач після смерті ОСОБА_5 прийняв спадщину у встановленому законом порядку.

За ствердженням позивача на його усні звернення органом приватизації не було надано відповіді щодо результатів розгляду заяви про приватизацію спірної квартири, а рекомендовано було зачекати. Дані ствердження позивача не спростовані матеріалами справи.

З метою захисту інтересів позивача адвокат Степанова О.С. зверталася з запитом до Миколаївської міської ради, в якому повідомляла, що позивач за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_5 від 23.04.2021р. оформив та отримав технічний паспорт на спірну квартиру, після чого звернувся з заявою ОСОБА_5 про приватизацію, технічним паспортом та іншими необхідними документами згідно діючого законодавства з метою оформити право власності на ОСОБА_5 в порядку приватизації спірної квартири. Також він повідомив про те, що є єдиним спадкоємцем ОСОБА_5 , однак ніяких документів та відповідей він не отримав.

Інформаційним листом від 19.11.2021р. за вих. 8633/02.02.01-40/10/14/21, наданим адвокату Степановій О.С. на її запит від 11.11.2021р., Миколаївська міська рада повідомила, що за заявою ОСОБА_5 . Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради не винесено розпорядження про приватизацію житла у зв`язку зі смертю заявниці, а представництво ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_5 припинено зв`язку зі смертю особи, яка видала довіреність.

Зазначене свідчить, що позивач як за життя ОСОБА_5 за довіреністю, так і після смерті ОСОБА_5 як спадкоємець особи, яка розпочала процедуру приватизації займаної нею на законних підставах квартири, звертався до органу приватизації з метою завершення процедури приватизації спірної квартири, проте йому в цьому було відмовлено.

Оскільки ОСОБА_5 ,яка зажиття висловилаволю наприватизацію займаноїнею квартири,померла доприйняття компетентниморганом рішенняпро приватизацію,у зв`язкуз чим не набула права власності на спірну квартиру, проте розпочала процедуру її приватизації відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування та приватизації відмовлено позивачу як її спадкоємцю у завершенні процедури приватизації, то вимоги позивача, як спадкоємця ОСОБА_5 про визнання відповідного права в порядку спадкування, а саме права на завершення приватизації, є обґрунтованими і підлягають задоволенню, оскільки після смерті ОСОБА_5 позивач успадкував належне їй право на завершення приватизації спірної квартири.

З урахуванням викладеного, суд відхиляє доводи відповідачів, що право на приватизацію ОСОБА_5 не може бути успадковане ОСОБА_3 , так як припинилося зв`язку зі смертю ОСОБА_5 , оскільки на підставі статей 1216 та 1218 ЦК України до складу спадщини входить право на завершення процедури приватизації квартири, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому порядку та не завершив у зв`язку зі смертю.

Судом також встановлено, що формою заяви на приватизацію житла, яку мають надати до органу приватизації громадяни, які бажають приватизувати займане на умовах найму житло, затвердженою Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року №396, передбачено, що підпис наймача має засвідчити керівник підприємства по обслуговуванню житла.

Відповідно до інформації Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради з 01 січня 2021 року управляючою компанією у житловому будинку вулиці Обсерваторній №1 корпус №7 є ТОВ «УК «БРИЗ ПРО». До цього обслуговуванням будинку з 2016 року займалося ОСББ «Обсерваторне-1».

На заяві про приватизацію підпис ОСОБА_5 було посвідчено керівником ОСББ «Обсерваторне-1» Пащенко П.М.

Як пояснив в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , на час посвідчення ним підпису ОСОБА_5 на заяві про приватизацію квартири, обслуговуванням будинку повинна була займатися нова управлінська компанія ТОВ «УК «БРИЗ ПРО», але враховуючи те, що він ще жодної справи їй не передавав, він вважав можливим посвідчити підпис ОСОБА_5 .

Позивач з цього приводу суду пояснив, що він особисто відвідав також ТОВ «УК «БРИЗ ПРО» за юридичною адресою, де спілкувався з цього питання, але йому надали відповідь, що в них немає жодних документів по мешканцях по АДРЕСА_3 та вони взагалі не уповноважені засвідчувати підписи на заявах про приватизацію, що позивачу слід звернутися до ОСОБА_7 , що він і зробив.

Однак,приймаючи рішенняу справів межахзаявлених позовнихвимог провизнання правана завершенняприватизації спірноїквартири впорядку спадкування,а такожзважаючи нате,що органприватизації неприйняв будь-якогорішення позаяві ОСОБА_5 ,суд вважаєнеобхідним констатувати,що даніобставини невпливають на обґрунтованість позовнихвимог ззазначених втексті рішенняпідстав,а органприватизації непозбавлений праваперевірити відповідністьвимогам законудокументів,які будутьподані позивачемдля завершенняпроцедури приватизаціїспірної квартири,зокрема інадати юридичнуоцінку томуфакту,чи спростовуєволевиявлення ОСОБА_5 засвідчення їїпідпису керівникомОСББ «Обсерваторне-1»Пащенко П.М.та чивідбулася начас засвідченняїї підписуфактична передачаправ таобов`язків міжОСББ «Обсерваторне-1»та ТОВ «УК «БРИЗ ПРО» щодо обслуговування будинку, в якому розміщена спірна квартира.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 травня 2024 року в справі № 202/5156/19 (провадження № 61-11620св23).

Не позбавлений орган приватизації також можливості додатково витребувати від заявника документи, яких не вистачало для прийняття рішення (такий правовий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 24 лютого 2021 року у справі № 296/4642/19, від 02 лютого 2022 року у справі № 524/3501/20, від 09 серпня 2023 року у справі № 523/20890/21).

Доводи відповідачів про те, що ОСОБА_5 до смерті проживала сама в спірній квартирі та надані ними докази, на підтвердження даних обставин, не мають вирішального значення при прийняття рішення у даній справі в межах заявлених позовних вимог, так як ОСОБА_5 за життя залишила заповіт на ім`я позивача від 23 квітня 2021 року, відповідно до якого заповіла на випадок своєї смерті все належне їй майно, де б воно не знаходилось, з чого б воно не складалось, тобто все, на що вона буде мати право по закону, а позивач ОСОБА_3 у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 , звернувшись 26 жовтня 2021 року до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Денисової О.О. з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 .

Згідно матеріалів справи спірну однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №120 від 26 січня 2022 року включено до числа службових.

Рішеннями виконавчого комітету Миколаївської міської ради №189 від 23 лютого 2022 року, №620 від 04 листопада 2022 рок та №773 від 29 грудня 2022 року затверджено рішення Первинної профспілкової організації Комунального некомерційного підприємства Миколаївської обласної ради «Миколаївська обласна клінічна лікарня» про надання службового приміщення і видано спеціальний ордер на 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , лікарю УЗД КНК «МОКЛ» МОР ОСОБА_4 , на склад сім`ї - 1 особа та виключено з числа службових 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , та надано для постійного проживання ОСОБА_4 , на склад сім`ї 1 особа. Зобов`язано балансоутримувача укласти договір найму вищевказаної квартири з наймачем ОСОБА_4 .

Однак, згідно листа заступника начальника відділу обліку та розподілу житла ММР від 26.03.2025 року №16672/02.11-19/25-2 квартира АДРЕСА_1 , була звільнена сім`єю ОСОБА_4 , після його звернення від 15.11.2024 року вх.Л-5311/3 щодо розірвання договору найму з ним на вищевказану квартиру вона нікому не розподілялась.

Відповідно до витягу з рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про поліпшення житлових умов громадян і надання їм житлових приміщень від 14.05.2025 року №643, в порядку тимчасового поліпшення житлових умов без зняття з квартирного обліку спірну 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_8 надано ОСОБА_2 на склад сім`ї з 3 осіб (він, два сини).

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення ЄСПЛ щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі», заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05; пункт 74 рішення ЄСПЛ «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» від 02 березня 2005 року, заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії», заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства», заява № 44277/98).

В іншій справі «Н.К.М. проти Угорщини» (NKM v. Hungary, скарга № 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.

У постанові від 30 січня 2013 року № 6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, від 15 травня 2013 року у справі № 6-36цс13, від 04 вересня 2013 року у справі № 6-51цс13, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 02 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16, від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем позовних вимог про визнання за ОСОБА_3 права на завершення в порядку спадкування за заповітом розпочатої ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , процедури приватизації спірної квартири.

В той же час вимоги про визнання за позивачем права на одержання документів, що посвідчують право власності на вказану квартиру на ім`я ОСОБА_3 носять передчасний характер, так як залежать від результатів завершення процедури приватизації спірної квартири, та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 13, 76-81, 137, 141, 211, 259, 263-265, 268, 353 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Миколаївської міської ради, Управління комунальним майном Миколаївської міської ради, треті особи, як не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , про визнання права в порядку спадкування на завершення приватизації та одержання права власності задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право на завершення приватизації однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 34,6кв.м, житловою площею 14,5 кв.м, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Миколаївська міська рада, адреса: місто Миколаїв, вулиця Адміральська, 20, ЄДРПОУ 26565573.

Відповідач: Управління комунальним майном Миколаївської міської ради, адреса: місто Миколаїв, вулиця Адміральська, 20, ЄДРПОУ 22440076.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 25.09.2025 року.

Суддя А.О. Темнікова