Рішення № 130491848, 23.09.2025, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2025м. ДніпроСправа № 904/3699/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): не з`явився;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Мізевич Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за первісним позовом Приватного підприємства "Буковина Трек" (м. Чернівці)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марлен-Груп" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом № 80 від 12.03.2025 у загальному розмірі 45 889 грн. 72 коп.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марлен-Груп" (м.Дніпро)

до Приватного підприємства "Буковина Трек" (м. Чернівці)

про стягнення майнової шкоди у розмірі 51 752 грн. 00 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Буковина Трек" (далі - позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з первісною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марлен-Груп" (далі - відповідач за первісним позовом) заборгованість за договором про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом № 80 від 12.03.2025 у загальному розмірі 45 889 грн. 72 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 45 001 грн. 40 коп. - основний борг;

- 585 грн. 02 коп. - інфляційні втрати;

- 303 грн. 30 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані порушенням відповідачем за первісним позовом зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом № 80 від 12.03.2025 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем за первісним позовом у березні 2025 року послуги перевезення вантажу, внаслідок чого у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом утворилась заборгованість в сумі 45 001 грн. 40 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач за первісним позовом нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за травень 2025 року у сумі 585 грн. 02 коп., а також 3% річних за період прострочення з 18.04.2025 по 08.07.2025 у сумі 303 грн. 30 коп.

Також позивач за первісним позовом просить суд судові витрати у справі покласти на відповідача за первісним позовом.

Ухвалою суду від 10.07.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Марлен-Груп" надійшла зустрічна позовна заява (вх. суду № 3663/25 від 15.07.2025) про стягнення з Приватного підприємства "Буковина Трек" майнової шкоди, завданої неналежним виконанням (пошкодженням під час перевезення вантажу) умов договору про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом № 80 від 12.03.2025 у розмірі 51 752 грн. 00 коп.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані порушенням відповідачем за зустрічним позовом зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом № 80 від 12.03.2025 в частині збереження вантажу під час його перевезення, внаслідок чого позивач за зустрічним позовом зазнав майнової шкоди у розмірі 51 752 грн. 00 коп.

Також, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом на свою користь судові витрати.

Ухвалою суду від 21.07.2025 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Марлен-Груп" прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Відповідно до частини 7 статті 180 Господарського процесуального кодексу України, у випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 21.07.2025 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 07.08.2025.

У підготовче засідання 07.08.2024 з`явився представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у вказане засідання не з`явився, при цьому Приватне підприємство "Буковина Трек" повідомлене про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 21.07.2025 до його Електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена Довідка про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 21.07.2025 доставлена до Електронного кабінету Приватного підприємства "Буковина Трек" - 21.07.2025 (а.с. 116).

У вказаному засіданні представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) повідомив, що відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) не має наміру подавати відзив на первісну позовну заяву та зазначив про те, що його правова позиція викладена у зустрічній позовній заяві.

У той же час, судом було відзначено, що матеріали справи не містять відзиву на зустрічну позовну заяву.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 07.08.2025 підготовче засідання було відкладено на 09.09.2025.

Від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (вх. суду № 38598/25 від 05.09.2025), в якому він просить суд: 1) визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву на зустрічну позовну заяву; 2) у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовити у повному обсязі; 3) здійснювати розгляд справи без участі представника Приватного підприємства "Буковина Трек". В обґрунтування власної правової позиції відповідач за зустрічним позовом посилається на таке:

- Приватне підприємство "Буковина Трек" не мало можливості вчасно подати до суду відзив на зустрічну позовну заяву у зв`язку з перебуванням єдиного юриста підприємства в період з 15.07.2025 року по 03.08.2025 у закордонному відрядженні, а в період з 04.08.2025 по 27.08.2025 у черговій відпустці тривалістю 24 календарних дні. У зв`язку з викладеним, відповідач за зустрічним позовом просить суд визнати поважними наведені причини пропуску Приватним підприємством "Буковина Трек" процесуального на строку подання до суду відзиву на зустрічну позовну заяву та прийняти даний відзив на зустрічну позовну заяву до розгляду;

- завантаження вантажу здійснювалося вантажовідправником - ТОВ "Полістіл". Розміщення та кріплення товару проводилися відповідно до внутрішніх правил підприємства вантажовідправника. Позивачем в розпорядження вантажовідправника разом з авто для завантаження вантажу було подано 10 ременів, як того вимагали "додаткові умови та вимога до автомобіля" наведені в заявці від 12.03.2025. Водій виконав візуальний огляд стану упаковки та кріплення вантажу до моменту пломбування транспортного засобу, та ним було виявлено розміщення вантажу, а саме палет з радіаторами в два яруси. Проте, на зауваження водія працівники вантажовідправника не відреагували, посилаючись на дотримання внутрішніх регламентів. Після прибуття на адресу вантажоодержувача було зафіксовано зміщення частини товару, розташованого під верхньою палетою. Візуально спостерігалося ослаблення пластикових стяжних ременів та поліетиленової плівки, які мали забезпечувати надійне утримання вантажу. Про ситуацію представник експедитора був негайно проінформований та отримав фотодокази наведених вище обставин. Разом з цим жодних претензій до перевізника не висловлювалося. Зважаючи на те, що верхні палети були доставлені без пошкоджень, а також інші палети перебували в задовільному стані, можна зробити висновок, що пошкодження товару виникло внаслідок тиску верхніх палет на нижні та недостатньої надійності упаковки, яка не витримала умов транспортування;

- відповідач за зустрічним позовом зазначає, що в даному випадку вбачається порушення вантажовідправником вимог нормативних документів про підготовку вантажу до перевезення, у зв`язку з чим застосовані вантажовідправником упаковка, метод і схема кріплення вантажу та їх виконання не забезпечили надійного кріплення і безпеку вантажу в процесі перевезення. Кріплення не тільки не виключало, а й створювало можливості пошкодження вантажу на вантажній платформі, при русі транспортного засобу. Акт про виявленні пошкодження вантажу за участі представника перевізника не складався. Дана обставина зафіксована лише позначкою, що була внесена до товарно-транспортної накладної (CMR), з якої жодним чином не можливо встановити причинно-наслідковий зв`язок між пошкодженням вантажу та діями представника перевізника;

- більше того, відповідач за зустрічним позов стверджує, що за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків чи відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Згідно з чинним законодавством України та міжнародними нормативно-правовими актами, що регулюють правові відносини в сфері перевезення вантажів, перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до моменту видачі вантажу вантажоодержувачу (стаття 924 Цивільного кодексу України). Відповідач за зустрічним позовом зазначає, що перевізник звільняється від відповідальності в тому випадку, якщо доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися не з його вини. Також перевізник звільняється від відповідальності, якщо товар неправильно запакував замовник чи вантажовідправник;

- відповідач за зустрічним позовом звертає увагу на ту обставину, що в товарно-транспортній накладній (CMR) 092231 наявне застереження стосовно того, що завантаження контролюється відправником. Перевізник не несе відповідальності за пошкодження, пов`язані з неправильним завантаженням або невідповідним пакуванням вантажу. Отже, ПП "Буковина Трек" очевидно жодної шкоди ТОВ "Марлен-Груп" не завдавало. Натомість, контраргументи ТОВ "Марлен-Груп" зводяться виключно до голослівної фрази "відповідач маніпулює фактичними подіями процесу виконання умов договору та таким чином намагається уникнути господарсько-правової відповідальності". Крім того, позивачем за зустрічним позовом не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження позовних вимог.

У підготовче засідання 09.09.2024 з`явився представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у вказане засідання не з`явився, при цьому судом було враховане заявлене ним клопотання про розгляд справи без участі представника ПП "Буковина Трек", яке було задоволено судом.

У вказаному засіданні представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) повідомив, що не має наміру подавати відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву та зазначив, що ним повідомлені суду всі обставини справи, які йому відомі; надані всі докази, на які він посилається; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, у зв`язку з чим представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) підтвердив доцільність закриття підготовчого провадження.

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 09.09.2025 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 09.092025 підготовче провадження було закрите та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.09.2025.

У судове засідання 23.09.2025 з`явився представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у вказане засідання не з`явився, при цьому судом було враховане раніше заявлене ним клопотання про розгляд справи без участі представника ПП "Буковина Трек", яке було задоволено судом.

Також судом встановлено, що ПП "Буковина Трек" було повідомлене про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 09.09.2025 до його Електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена Довідка про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 09.09.2025 доставлена до Електронного кабінету позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - 12.09.2025 о 20:28 (а.с. 137).

Судом враховано, що за змістом частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи вказане, судом встановлено, що позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) був повідомлений про день, час та місце розгляду справи завчасно та належним чином.

Відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Крім того, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18, від 04.06.2020 у справі № 914/6968/16.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засідання 23.09.2025 судом було викладено зміст позовної заяви, а також зміст відзиву на зустрічну позовну заяву.

У судовому засіданні 23.09.2025 представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) виклав зміст заперечень проти задоволення позовних вимог за первісним позовом, а також зміст вимог за зустрічним позовом, просив суд відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 23.09.2025 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом),

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору перевезення вантажу, строку його дії, порядок та строки надання послуг, факт надання та передачі послуг замовнику, наявність порушення умов договору перевізником (виконавцем), правомірність та розмір майнової шкоди за порушення умов договору перевізником, загальна вартість наданих послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, наявність підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 12.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Марлен-Груп" (далі - експедитор, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) та Приватним підприємства "Буковина Трек" (далі - перевізник, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) було укладено договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом № 80 (далі - договір, а.с.8-9), відповідно до умов пунктів 1.1. та 1.2. якого предметом договору є взаємовідносини між сторонами щодо перевезення вантажу відповідно до яких перевізник зобов`язується доставити ввірений йому вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а експедитор зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Перевізник на підставі письмових заявок від експедитора виконує транспортне перевезення вантажу шляхом залучення транспортних засобів, що належить перевізнику, відповідно до умов договору та заявок.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. договору у своїх відносинах сторони керуються вимогами чинного законодавства України, а також умовами договору та заявок. Також, у своїх відносинах сторони керуються: "Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затвердженими Наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 (далі - "Правила") і "Статутом автомобільного транспорту", затвердженого Постановою Ради Міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки № 401 від 27.06.1969 (далі - "Статут"). Конвенцією про міжнародне дорожнє перевезення вантажів по дорогах (КДПВ) (CMR), Митної конвенції МДП, Європейської угоди про режим роботи і відпочинку водіїв (ESTR), Конвенції про перевезення небезпечних вантажів (ADR), іншими актами цивільного законодавства України та міжнародними правилами і угодами, що діють на момент виконання договору.

У розділі 4 договору сторонами були погоджені умови щодо вартості послуг та порядку розрахунків, зокрема:

- всі розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України (пункт 4.1. договору);

- вартість послуг за перевезення вантажу є договірною і визначається в заявці (пункт 4.2. договору);

- оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника з коштів, отриманих від замовника, протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання від перевізника оригіналів документів (якщо в заявці не вказано інше): акту виконаних робіт, податкової накладної, товарно-транспортної накладної (СМР) з відміткою про отримання вантажу та інших документи-передбачених заявкою. При міжнародних перевезеннях: оригіналу акту виконаних робіт вважається акт, в якому вказана вартість транспортних послуг за межами території України (до пункту пропуску), а також загальна сума фрахту з перевезення (пункт 4.3. договору);

- у випадку втрати чи пошкодження вантажу після його прийняття до перевезення будь-які виплати перевізнику зупиняються до остаточного врегулювання виниклих обставин чи прийняття остаточного рішення судом (пункт 4.5. договору).

У розділі 8 договору сторонами був погоджений порядок вирішення спорів, зокрема:

- в порядку пункту 3 статті 6 Господарського кодексу України сторони дійшли згоди, що перевізник позбавляється права посилатися на цілісність кузова і пломб як на підставу для звільнення від відповідальності за недостачу вантажу, якщо його представник підпише без відповідних зауважень документи, що свідчать про здачу вантажу в кількості меншій, ніж зазначено в документах, підписаних представником перевізника при прийомі вантажу до перевезення (пункт 8.3. договору);

- сторони дійшли згоди про те, що у своїх господарських відносинах вони можуть використовувати листування за допомогою електронної пошти. Адреса електронної пошти експедитора - ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса електронної пошти перевізника - ІНФОРМАЦІЯ_1. Доказом відправки/отримання листа електронною поштою є відповідна фотографія екрану монітору комп`ютерної техніки з відображенням зазначеної дії (пункт 8.4. договору).

У розділі 3 договору сторони визначили обов`язки сторін.

Так, відповідно до пункту 3.1. договору, перевізник зобов`язаний, зокрема, наступне:

- в особі представника перевізника контролювати здійснення вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення перевантаження транспортного засобу більш тоннажу, обумовленого в заявці, а також перевантаження по осях (пункт 3.1.5. договору);

- забезпечити збереження вантажу, прийняти до перевезення, з моменту завантаження до моменту його видачі вантажоодержувачеві, дотримуючись всіх існуючих Правил перевезення вантажів (пункт 3.1.6. договору);

- відшкодовувати експедитору чи вантажовідправнику збитки, пов`язані з пошкодженням або псування вантажу, часткової або повної його втрати, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу (пункт 3.1.10. договору).

У свою чергу, згідно з пунктом 3.2. договору експедитор, зокрема, зобов`язаний:

- надати перевізнику заявку на перевезення вантажів зі змістом та в порядку, обумовлених договором (пункт 3.2.1. договору);

- при необхідності видати інструкції вантажовідправнику і вантажоодержувачеві на здійснення навантаження та вивантаження поданого транспортного засобу в терміни (обчислення строків починається з часу прибуття автомобіля на вантаження та вивантаження).

У відповідності до вказаних вище умов договору, сторонами була підписана Заявка від 12.03.2025 до договору про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом (а.с. 10), в якій сторони погодили умови надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажу, а саме:

- маршрут перевезення: м. Біла Церква (Україна) - 400398, Cluj Napoca, (Romania);

- дата і час навантаження: 19.03.2025 - ранок;

- термін доставки: 24.03.2025 (за відсутності черг на кордоні);

- найменування вантажу, вид упаковки: радіатори на палетах;

- вага, тип і об`єм вантажу: 22 т, 86 м3;

- вантажовідправник / адреса навантаження: м. Біла Цгерква, проспект Незалежності, 85 (за заводом Росава, вулиця Леваневського);

- вантажоодержувач / адреса вивантаження: 400398, Cluj Napoca, str. Vlad Teres no. 2, Romania;

- вартість перевезення і порядок розрахунків: 1 000 євро; оплачуються в гривні по курсу Національного банку України по б/г на р/р на день вивантаження по отриманню оригіналів документів 2-3 дні;

- марка і номер автомобіля, ПІБ водія, телефони: DAF НОМЕР_4/ НОМЕР_1 ; водій: ОСОБА_1 , телефони: НОМЕР_2 ; НОМЕР_5.

Пунктом 4 Заявки передбачено, що перевізник забезпечує належне розміщення і кріплення вантажу в автомобілі (з урахуванням навантаження на вісь), що виключає пошкодження вантажу при транспортуванні. Водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і укладки вантажу вимогам безпеки руху і забезпечення збереження рухомого складу. Згідно з пунктом 5 Заявки відповідальність сторін передбачена пунктом 5 договору.

Зважаючи на положення договору, сторонами належним чином було узгоджено всі необхідні умови перевезення та прийнято відповідну заяву до виконання позивачем за первісним позовом.

Пунктом 5.2.2. договору передбачено, що перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження, кількість і якість упаковки вантажу, що перевозиться і, правильність і повноту оформлення документів на перевезення вантажу, а також інших документів, оформлення яких передбачено умовами договору, додатків до нього або які потрібні згідно з чинним законодавством України, з моменту навантаження товару на транспортний засіб перевізника.

Відповідальність за збереження вантажу, виданого вантажоодержувачу лежить на перевізнику (пункт 5.2.6. договору).

У пункті 6.5. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2025, а в частині зобов`язань - до їх повного виконання сторонами.

Доказів зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором перевезення та підпадає під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України.

Згідно із статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Згідно із частиною 1 статті 53 вказаного Закону організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом регулює Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19.05.1956 (надалі - Конвенція).

Україна приєдналася до зазначеної Конвенції згідно із Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" № 57-V від 01.08.2006. Для України Конвенція набрала чинності 17.05.2007.

За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

За приписом пункту 1 статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

З огляду на те, що виконання спірного перевезення автомобільним транспортом відбувалося з перетином державного кордону України, до вказаних правовідносин сторін слід застосовувати положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів.

Відповідно до статті 4 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 6 Конвенції визначено, що вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; c) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції. У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: a) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов`язується сплатити; c) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; e) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику. Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Відповідно до частини 1 статті 5 Конвенції, вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Частина 1 статті 9 Конвенції передбачає, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про транзит вантажів" транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування.

Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading). Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявності) рахунком-фактурою (Invoice) або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR), книжкою АТА (Carnet ATA). При декларуванні транзитних вантажів відповідно до митного законодавства України до органів доходів і зборів подається вантажна митна декларація (ВМД) або накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), книжка МДП (Carnet TIR), книжка АТА (Carnet ATA), необхідні для здійснення митного контролю.

На виконання своїх обов`язків по договору, Приватне підприємство "Буковина Трек" автомобілем DAF НОМЕР_4 / НОМЕР_1 (водій ОСОБА_1 ) здійснило доставку вантажу (радіатори на палетах) за маршрутом м. Біла Церква (Україна) - 400398 Cluj Napoca (Romania), що вбачається з міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №092231 (а.с.14, 63).

Як зазначив позивач у первісній позовній заяві, та що було підтверджено відповідачем за первісним позовом під час розгляду справи судом, завантаження вантажу здійснювалося вантажовідправником - ТОВ "Полістіл".

У первісній позовній заяві позивач зазначив, що в розпорядження вантажовідправника, разом з авто для завантаження вантажу було подано 10 ременів, як того вимагали додаткові умови та вимога до автомобіля, наведені в Заявці від 12.03.2025; водій виконав візуальний огляд стану упаковки та кріплення вантажу до моменту пломбування транспортного засобу. Після прибуття на адресу вантажоодержувача було зафіксовано пошкодження частини товару (4 палети), про що наявна відмітка у розділах 6, 7, 8, 9 міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 092231.

Наявність вказаного пошкодження стало підставою для відмови ТОВ "Марлен-Груп" (відповідача за первісним позовом) від оплати послуг перевезення. Під час розгляду справи судом останній також просив суд відмовити у задоволенні вимог ПП "Буковина Трек" (позивача за первісним позовом) щодо стягнення вартості послуг з перевезення. Більше того, в процесі розгляду справи ТОВ "Марлен-Груп" звернулося із зустрічною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ПП "Буковина Трек" суму матеріальної шкоди, завданої пошкодженням частини товару.

Вказані обставини і є причиною спору у даній справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що первісні позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Як було зазначено вище, у Заявці від 12.03.2025 сторонами було узгоджено, що вартість перевезення - 1 000 євро; порядок розрахунків: в гривні по курсу Національного банку України по б/г на р/р на день вивантаження по отриманню оригіналів документів 2-3 дні;

Згідно з відомостями, що містяться на офіційному сайті Національного банку України (https://bank.gov.ua/) станом на дату вивантаження, а саме: 21.03.2025, офіційний курс гривні щодо євро становив - 45,0014 грн.

Отже, розрахунок вартості послуг з перевезення має наступний вигляд:

1 000 євро * 45,0014 грн. = 45 001 грн. 40 коп.

Як було зазначено у первісній позовній заяві та не заперечувалось відповідачем за первісним позовом під час розгляду справи судом, пакет документів, включно з договором, заявкою, Актом надання послуг, а також рахунком на оплату наданих послуг, був направлений на адресу ТОВ "Марлен-Груп" Новою поштою двома відправленнями №20451138846179 (отримане 14.04.2025 об 11:38 год.) та № 20451140813653 (отримане 11.04.2025 об 15:45 год.).

Отже, строк оплати наданих послуг перевезення вантажу на суму 45 001 грн. 40 коп є таким, що настав.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, суд вважає неправомірною відмову відповідача за первісним позовом оплатити надані позивачем послуги, з посиланням на те, що послуги були надані позивачем неналежним чином, а саме: на думку відповідача за первісним позовом, позивач за первісним позовом не забезпечив схоронність вантажу під час його транспортування, внаслідок чого частина вантажу була пошкоджена. Так, судом відхиляються заперечення відповідача щодо первісних вимог позивача, оскільки наявність зазначених обставин не звільняє відповідача від обов`язку оплатити надані йому послуги, а лише надає йому право захисти своє порушене право у встановлений договором або законом спосіб. В даному випадку відповідач за первісним позовом таким правом скористався та заявив у даній справі до стягнення з позивача за первісним позовом суму матеріальної шкоди, яка становить вартість пошкодженого під час перевезення товару, шляхом подачі зустрічної позовної заяви.

Враховуючи вказані обставини, суд відхиляє заперечення відповідача за первісним позовом щодо відсутності підстав для оплати ним наданих позивачем послуг.

Враховуючи визначені контрагентами порядок та строки оплати наданих послуг, приймаючи до уваги наявність доказів надання таких послуг позивачем за первісним позовом в рамках спірного правочину, господарський суд встановив, що строк оплати наданих послуг на суму 45 001 грн. 40 коп. є таким, що настав, у зв`язку з чим суд вважає наявність основної заборгованості відповідача перед позивачем за первісним позовом в сумі 45 001 грн. 40 коп. обґрунтованою та підтвердженою належними доказами, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Отже, первісні позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 45 001 грн. 40 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, та у зв`язку з простроченням відповідачем за первісним позовом виконання зобов`язання щодо оплати наданих послуг у строки, визначені умовами договору, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач за первісним позовом нарахував та просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за травень 2025 року у сумі 585 грн. 02 коп., а також 3% річних за період прострочення з 18.04.2025 по 08.07.2025 у сумі 303 грн. 30 коп.

З приводу вказаних вимог за первісним позовом суд зазначає таке.

У пункті 4.5. договору сторони погодили, що у випадку втрати чи пошкодження вантажу після його прийняття до перевезення будь-які виплати перевізнику зупиняються до остаточного врегулювання виниклих обставин чи прийняття остаточного рішення судом.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи вказане, а також умови пункту 4.5. договору, на підставі яких до моменту вирішення питання щодо пошкодження вантажу, відповідач за первісним позовом мав право зупинити оплату наданих послуг, суд приходить до висновку, що прострочення оплати наданих послуг на суму 45 001 грн. 40 коп. у даній справі відсутнє.

Отже, вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 585 грн. 02 коп. та 3% річних у сумі 303 грн. 30 коп. задоволенню не підлягають.

Враховуючи все вищевикладене, первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат по справі в частині первісного позову суд зазначає таке.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки первісну позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті позивачем за первісним позовом, становить 2 422 грн. 40 коп.

У той же час під час звернення із первісним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3 028 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд відзначає, що, у зв`язку з внесенням позивачем за первісним позовом судового збору у більшому розмірі, частина судового збору (605 грн. 60 коп.) підлягає поверненню позивачу за первісним позовом з державного бюджету в порядку, передбаченому пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (після надходження відповідного клопотання за ухвалою суду).

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі в частині первісного позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за первісним позовом стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 375 грн. 51 коп. частина витрат по сплаті судового збору за подання первісної позовної заяви.

Щодо вимог за зустрічним позовом суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, після прибуття на адресу вантажоодержувача вантажу було зафіксовано пошкодження частини товару (4 палети), про що наявна відмітка у розділах 6, 7, 8, 9 міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 092231.

Враховуючи вказані обставини, 01.04.2025 на адресу ТОВ "Марлен-Груп" надійшла претензія № 01/04/2025-1П, в якій ТОВ "Полістіл" зазначило, що між ТОВ "Марлен-Груп" та ТОВ "Полістіл" укладений договір № 25/04 від 25.04.2022 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом. Згідно з пунктом 5.11. договору експедитор несе матеріальну відповідальність за пошкодження, втрату або крадіжку вантажу з моменту завантаження вантажу на транспортний засіб, подане під завантаження третіми особами, а також з моменту митного оформлення для Імпорту. Автомобілем DAF НОМЕР_4/ НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , було здійснено доставку вантажу (радіатори) за маршрутом: м. Біла Церква (Україна) - 400398 Cluj Napoca, (Romania), CMR 092231. При вивантаженні товару було зафіксовано пошкодження 18 штук радіаторів типу 22/600/2000 під час транспортування; зазначені радіатори не підлягають ремонту; вартість пошкодженого товару складає 51 752 грн. 00 коп. У зв`язку з вказаним викладена вимога про відшкодування збитків за пошкоджений вантаж у розмірі 51 752 грн. 00 коп. Також, у вказаній претензії ТОВ "Полістіл" було зазначено про те, що, якщо порівняти фотографії завантаження і які надіслали, то видно, що 2-х метрові палети, які ставилися по центру машини (крім останньої) змістилися, "поїхали" в бік до борту. Це свідчить про те, що машину різко зигзагоподібно водило з одного боку в інший (водій був неуважний підчас перевезення, і/або зробив різкий об`їзний маневр у бік), стяжні ремені було затягнуто на рівні верхніх палет, і в такому разі верхні палети залишилися майже не зворушеними, але "з`їхали" до борта, а нижні під вагою верхніх повело з одного боку в інший, внаслідок чого, на нижній палеті радіатори "з`їхали" з куточків і бандажні стрічки повністю ослабли, що можна побачити на надісланих фото. З цього можна зробити висновок, що внаслідок неуважного водіння і/або різкого маневру водія виникла ця проблема.

З матеріалів справи вбачається, що 02.04.2025 претензію ТОВ "Полістіл" було задоволено та ТОВ "Марлен-Груп" відповідно до платіжної інструкції (безготівковий переказ в національній валюті) № 236 від 02.04.2025 було перераховано 51 752 грн. 00 коп. з призначенням платежу: "оплата згідно з листом-претензією № 01/04/2025-1П від 01.04.2025 без ПДВ" (а.с. 53).

У подальшому, 14.04.2025 ТОВ "Марлен-Груп" направило претензію ПП "Буковина Трек" щодо відшкодування завданої шкоди внаслідок порушення умов договору № 80 від 12.03.2025.

08.05.2025 ПП "Буковина Трек" повідомило ТОВ "Марлен-Груп" про відмову у задоволенні його претензії щодо відшкодування завданої шкоди внаслідок порушення умов договору.

Так, листом вих. № 08052025-1 від 08.05.2025 ПП "Буковина Трек" повідомило ТОВ "Марлен-Груп" про те, що в межах виконання договору, автомобілем ПП "Буковина Трек" DAP НОМЕР_4 / НОМЕР_1 (водій ОСОБА_1 ) було здійснено доставку вантажу (радіатори) за маршрутом: м. Біла Церква (Україна) - 400398 Cluj Napoca (Romania), CMR 092231; завантаження вантажу здійснювалося вантажовідтравником; розміщення та кріплення товару проводилися відповідно до внутрішніх правил підприємства вантажовідправника; водій виконав візуальний огляд стану упаковки та кріплення вантажу до моменту пломбування транспортного засобу; на виявлені зауваження (розміщення палет в два яруси) працівники вантажовідправника не відреагували, посилаючись на дотримання внутрішніх регламентів. Після прибуття на адресу вантажоодержувача було зафіксовано зміщення частини товару, розташованого під верхньою палетою. Візуально спостерігалося ослаблення пластикових стяжних ременів та поліетиленової плівки, які мали забезпечувати надійне утримання вантажу. З огляду на те, що верхні палети були доставлені без пошкоджень, а також інші палети перебували в задовільному стані, можна зробити висновок, що пошкодження товару виникло внаслідок тиску верхніх палет на нижні та недостатньої надійності упаковки, яка не витримала умов транспортування. В даному випадку вбачається порущення вантажовідправником вимог нормативних документів про підготовку вантажу до перевезення, у зв`язку з чим застосовані вантажовідправником упаковка, метод і схема кріплення вантажу та їх виконання не забезпечили надійного кріплення і безпеку вантажу в процесі перевезення. Кріплення не тільки не виключало, а й створювало можливості пошкодження вантажу на вантажній платформі, при русі транспортного засобу. Після виявлення зміщення палет представник експедитора був негайно проінформований про ситуацію та отримав фотодокази наведених вище обставин. На момент здачі вантажу претензій до перевізника не висловлювалося. Акт про виявленні пошкодження вантажу не складався, відповідна позначка була внесена до товарно-транспортної накладної (CMR), з якої жодним чином не можливо встановити причинно-наслідковий зв`язок між пошкодженням вантажу та діями представника перевізника. Разом з цим, в листі зазначено, що в товарно-транспортній накладній (CMR) 092231 наявне застереження стосовно того, що завантаження контролюється відправником; перевізник не несе відповідальності за пошкодження, пов`язані з неправильним завантаженням або невідповідним пакуванням вантажу. З огляду на викладене вище, ПП "Буковина Трек" вважає претензію ТОВ "Марлен-Груп" № 14/04 від 14.04.2025 необґрунтованою, викладені в ній доводи безпідставними, та, як наслідок, не вбачає підстав для її задоволення (а.с.48-49).

У зустрічній позовній заяві зазначено, що з даними аргументами перевізника ТОВ "Марлен-Груп" не погоджується, так як всі основні умови здійснення організації перевезень вантажу автомобільним транспортом були погоджені сторонами у договорі № 80 від 12.03.2025 та у відповідній заявці; CMR 092231 постійно перебувала у ПП "Буковина Трек", товарно-транспортна накладна була сформована саме перевізником без участі ТОВ "Марлен-Груп".

Отже, позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані порушенням відповідачем за зустрічним позовом зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом № 80 від 12.03.2025 в частині збереження вантажу під час його перевезення, внаслідок чого позивач за зустрічним позовом зазнав майнової шкоди у розмірі 51 752 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що зустрічні позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Підпунктом 8 пунктом 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним правилом особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611 Цивільного кодексу України).

Стаття 623 Цивільного кодексу України зобов`язує сторону, яка порушила зобов`язання відшкодувати завдані у результаті цього збитки.

Відтак, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім і невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Отже, при пред`явленні вимог про стягнення збитків доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18.

Отже, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками (в тому числі іх розміром) є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, враховуючи презумпцію вини завдавача шкоди у цивільних правовідносинах, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання (стаття 614 Цивільного кодексу України).

Отже, загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається. Перевізник повинен довести свою невинуватість шляхом посилання на обставини: по-перше, яким не міг запобігти та по-друге, усунення яких від нього не залежало.

У той же час, зазначена спростовна презумпція вини перевізника відповідно до пункту 4 статті 17, пункту 2 статті 18 Конвенції покладає саме на позивача обов`язок доведення наявності такої вини у випадку, якщо перевізник встановить, що втрата чи пошкодження вантажу могло бути наслідком особливих ризиків, пов`язаних, зокрема, з навантаження вантажу відправником чи особами, які діють від його імені.

Обов`язки перевізника під час прийняття товару до перевезення визначені в пункті 1 статті 8 Конвенції та полягають в обов`язку перевірити вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування, нумерації місць та перевірити зовнішній стан вантажу і його упаковки. При цьому, право вимоги перевірки вмісту вантажних місць належить вантажовідправнику (пункт 3 статті 8 Конвенції).

За змістом наведених норм законодавства та з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 907/746/17, від 05.02.2019 у справі № 903/181/18, від 26.03.2018 у справі № 910/5040/17, від 21.02.2020 у справі № 907/746/17 перевізник, прийнявши товар в пункті завантаження без будь-яких зауважень у товарно-транспортних документах, в тому числі без зазначення недоліків, пов`язаних з порушенням порядку завантаження товару, його розміщення, кріплення у транспортному засобі, несе повну відповідальність за його збереження до моменту передання вантажоодержувачу.

Слід відзначити, що в пункті 18 міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 092231, який має назву "Зауваження та застереження перевізника": завантаження контролюється відправником. Перевізник не несе відповідальності за пошкодження, зв`язані з неправильним завантаженням або невідповідним пакуванням вантажу. Санкції за перевищення ваги покладаються на клієнта. Прийняв вантаж згідно з частиною 1 статті 8 Конвенції КДПВ (CMR) (пункт 18 накладної ) (а.с.63).

З приводу правової позиції позивача за зустрічним позовом, наданих ним доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити також наступне.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

В матеріалах справи відсутні переконливі докази того, що пошкодження чотирьох палет, на яке зазначено в пунктах 6, 7, 8, 9 міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 092231, завдано саме внаслідок неправомірних дій перевізника.

Отже, позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками.

Більше того, частина доказів, на які посилається позивач за зустрічним позовом, є неналежними (а.с. 47, 51), оскільки надані документи складені іноземною мовою (переклад відсутній), отже встановити їх зміст неможливо.

Судом також враховано, що факт завантаження автомобіля, зокрема у такий спосіб, який міг призвести до пошкодження товару - у два яруси, здійснено саме ТОВ "Полістіл".

Слід відзначити, що в матеріалах справи відсутні також належні докази щодо кількості пошкодженого товару.

Так, зі змісту міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 092231 кількість такого товару не вбачається; в накладній зазначено лише про пошкодження чотирьох палет (без зазначення конкретної кількості пошкоджених радіаторів).

Крім того, в матеріалах справи відсутній обґрунтований розрахунок розміру матеріальної шкоди (51 752 грн. 00 коп.) із зазначення кількості пошкодженого товару, його вартості та суми завданої матеріальної шкоди, враховуючи застосований курс конвертації USD в українську гривню.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем за зустрічним позовом не надано переконливих доказів щодо розміру матеріальної шкоди.

Так, в матеріалах справи наявний лист компанії Secpral Pro Instalatii від 21.03.2025, в якому зазначено, що 21.03.2025 автомобілем DAF НОМЕР_4 / НОМЕР_1 було здійснена поставка вантажу (радіатори) за маршрутом: м. Біла Церква (Україна) - 400398 Cluj Napoca, (Romania), CMR 092231. При відвантаженні товару було зафіксоване пошкодження 18-ти радіаторів типу 22/600/2000 під час транспортування (вказаний факт зафіксовано на фото та є відмітка в CMR 092231); вказані радіатори не підлягають ремонту; вартість пошкодженого товару складає 1 250,00 доларів (а.с.54).

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, суд приходить до висновку, що навіть ті докази, що надані на підтвердження суми такої шкоди, є суперечливими, оскільки, виходячи зі змісту листів, пошкодженими були радіатори у кількості 18 штук (а.с.54, 58, 59, 60), ціна одного радіатора становить 67,83 USD (а.с.62), отже шляхом математичного визначення, розмір збитків мав би становить 1 220,94 USD (67,83 х 18 = 1 220,94), а не 1 250 USD, як зазначено в тих же листах.

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності вимог позивача за зустрічним позовом щодо стягнення майнової шкоди у розмірі 51 752 грн. 00 коп. є менш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат по справі в частині зустрічного позову суд зазначає таке.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки зустрічну позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті позивачем за зустрічним позовом, становить 2 422 грн. 40 коп.

У той же час під час звернення із зустрічним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3 028 грн. 00 коп.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд відзначає, що, у зв`язку з внесенням позивачем за зустрічним позовом судового збору у більшому розмірі, частина судового збору (605 грн. 60 коп.) підлягає поверненню позивачу за зустрічним позовом з державного бюджету в порядку, передбаченому пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (після надходження відповідного клопотання за ухвалою суду).

У відповідності до пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір та інші судові витрати в разі відмови в позові покладаються на позивача.

В даному випадку, у зв`язку із прийняттям судового рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, судом, у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подачу зустрічної позовної заяви, покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за первісним позовом Приватного підприємства "Буковина Трек" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марлен-Груп" про стягнення заборгованості за договором про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом № 80 від 12.03.2025 у загальному розмірі 45 889 грн. 72 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марлен-Груп" (вулиця Сімферопольська, будинок 21, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 41759598) на користь Приватного підприємства "Буковина Трек" (вулиця Ярослава Мудрого, будинок 64 Б, м.Чернівці, 58000; ідентифікаційний код 33395168) 45 001 грн. 40 коп. - основного боргу та 2 375 грн. 51 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марлен-Груп" до Приватного підприємства "Буковина Трек" про стягнення майнової шкоди у розмірі 51 752 грн. 00 коп. - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Марлен-Груп".

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене та підписане 24.09.2025.

Суддя Ю.В. Фещенко