Рішення № 130491068, 23.09.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/610/25

Справа №760/16173/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2025 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді- Усатової І.А.

за участю секретаря- Омельяненко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Київметробуд» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки, вихідної допомоги суд

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом і просить стягнути з відповідача: 96 158,44 грн заборгованості по заробітній платі; 16 304,02 грн вихідної допомоги при звільненні; 19 033,68 грн суми компенсації за невикористані дні відпустки.

Посилається в позові на те, що 02 березня 2020 року була прийнята на роботу до відповідача на посаду заступника начальника виробничо-технічного відділу, згідно наказу № 37 від 28.02.2020.

09 квітня 2020 року, шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про обслуговування платіжних карток з АТ «Альфа-Банк», отримала «зарплатну» банківську картку. Згідно з п. 1 акцепту, відкривався банківський рахунок у гривні для зарахування заробітної плати та виплат від ПАТ «Київметробуд».

Заробітну плату та інші виплати, отримувала від відповідача на цю «зарплатну» банківську картку.

Починаючи з грудня 2020 року відповідач припинив виплачувати заробітну плату, що підтверджується копією виписки з банку за період з 09 квітня 2020 року по 11 червня 2021 року. У подальшому була повідомлена відповідачем про те, що її посада буде скорочена у зв`язку із скороченням штату і що на підприємстві відсутні вакантні посади, які могли б бути їй запропоновані для подальшого працевлаштування.

16 березня 2021 року була звільнена з роботи у зв`язку із скороченням штату працівників, згідно наказу № 79 від 16.03.2021.

Оскільки 16 березня 2021 року перебувала на роботі, із наказом № 79 була ознайомлена в той же день. Проте, розрахунок зі нею проведений не був, а також не була повідомлена про нараховані суми, що належать при звільненні.

Згідно довідки Пенсійного Фонду України від 14 червня 2021 року, було нараховано такий розмір заробітної плати у період з січня по березень 2021 року: заробітна плата в січня 2021 року становить: 15 500,00 грн; заробітна плата в лютому 2021 року становить: 16 293,06 грн.; заробітна плата в березні 2021 року становить: 31 830,46 грн. Розмір заробітної плати, що був нарахований в грудні 2020 року у відомостях Пенсійного Фонду не міститься.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.

Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 18.06.2021 та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою судді від 23 червня 2021 року в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без (повідомлення) виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.

16 листопада 2021 року до суду надійшов відзив у якому відповідач зазначив, що загальна сума нарахувань за період роботи з 02 березня 2020 року по 16 березня 2021 року позивачеві склала 277 622,81 грн., що включає в себе компенсацію за 24 дні невикористаної відпустки в сумі 16 122,00 грн. та вихідну допомогу в сумі 15 651,29 грн. У своєму позові позивач просить стягнути з АТ «Київметробуд» компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 19 033,68 грн. Даний розрахунок позивача не відповідає дійсності, адже при нарахуванні компенсації за 24 дні невикористаної відпустки, слід керуватися положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок №100). Враховуючи той факт, що відповідно до Розрахунку середнього заробітку при звільненні №АТ000000080 від 31.03.2021 сумарний дохід позивача з березня 2020 року по лютий 2021 року включно склав 237 801,06 грн., а кількість відпрацьованих днів за даний період - 354 календарних днів, то середньоденна позивача (по календарних) складає 671,75 грн.

Зазначено, що при середньоденній (по календарних) у розмірі 671,75 грн. за 24 дні невикористаної відпустки позивачу при звільненні у березні 2021 року нараховано 16 122,00 грн. (сума вказана без вирахування обов`язкових податків та зборів). Згідно розрахункового листка за березень 2021 року нарахована сума включена до суми виплати за поточний місяць.

Пояснено, що у своєму позові позивач просить стягнути з AT «Київметробуд» вихідну допомогу при звільненні у розмірі 16 304,02 грн. Даний розрахунок позивача є помилковим з огляду на наступне.

Так, ст. 44 КЗпП України, встановлено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п.З статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38, 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п. 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Як вбачається із наказу № 79 від 16.03.2021 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника виробничо-технічного відділу AT «Київметробуд» з 16.03.2021 за п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням чисельності працівників.

Вказано, що з огляду на положення статті 44 КЗпП України та підставу звільнення, позивачеві належить до виплати вихідна допомога у розмірі - не менше одного середнього місячного заробітку. Середньомісячний заробіток позивача складає 15 651,29 грн. (сума вказана без вирахування обов`язкових податків та зборів). Згідно розрахункового листка за березень 2021 року нарахована сума включена до суми виплати за поточний місяць.

Разом з тим, статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, та податковий агент.

Відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу) та інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті).

Крім того, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об`єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16 і підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відсотки об`єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 і підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб і військового збору, зокрема: з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; інших доходів, є податковий агент для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні (п. 171.1 ст. 171 Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Згідно із п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу, і ставку військового збору, встановлену п.п. 1.3 п. 16 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Так, при кожній виплаті заробітної плати відповідач зобов`язаний утримувати (відраховувати) із заробітної плати позивача (нарахованої) наступні податки - податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) у розмірі 18 % та військовий збір (ВЗ) у розмірі 1,5 %.

Пояснено, що враховуючи вищевикладене, згідно розрахункових листків за березень 2020 - березень 2021 року із нарахованого доходу позивача утримано ПДФО в сумі 49 972,11 грн. та ВЗ в сумі 4 164,35 грн.

Зазначено, що у позові позивач просить стягнути з АТ «Київметробуд» заборгованість по заробітній платі за період з грудня 2020 року по березень 2021 року у розмірі 96 158,44 грн. Такі розрахунки позивача є помилковими.

Згідно розрахункових листків, з урахуванням обов`язкових сум до утримання, позивачу до виплати за вказаний період було нараховано 62 430,35 грн. (за вирахуванням обов`язкових платежів і зборів), а саме:

за грудень 2020 року - 4 780,43 грн, з них: 5 938,43 грн. - оплата за окладом за 9 відпрацьованих днів;

за січень 2021 року - 12 477,50 грн. з них: 500,00 грн. - оплата за окладом за 19 відпрацьованих днів;

за лютий 2021 року - 8 844,30 грн. з них: 59,21 грн. - індексація заробітної плати; 10 986,71 грн. - оплата за окладом за 14 відпрацьованих днів;

за березень 2021 року - 36 328,12 грн., з них: 22,95 грн. - індексація заробітної плати; 235,26 грн - оплата за окладом за 6 відпрацьованих днів; 122,00 грн. - компенсація за 24 дні невикористаної відпустки; 15 651,29 грн. - вихідна допомога; 9 096,60 грн. - лікарняний лист за 12 днів.

Вищевказані суми підтверджуються розрахунковими листками з березня 2020 року по березень 2021 року, в яких відображено всі нарахування, належні позивачу згідно норм чинного законодавства.

Зазначено, що позивачем не вірно розраховано належні йому до виплати суми після звільнення, а тому вимоги про стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі у сумі 96 158,44 грн., компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 19 033,68 грн. та вихідної допомоги при звільненні у розмірі 16 304,02 грн. є необгрунтованими.

Вказано, що вищевказана сума не була сплачена позивачу вчасно з незалежних від відповідача обставин, адже затримка у виплатах працівникам пов`язана із тим, що протягом 2020-2021 років на банківські рахунки АТ «Київметробуд» систематично накладаються арешти в рамках кримінального провадження № 42019000000002358 Печерським районним судом міста Києва, що унеможливлювало своєчасну виплату заробітної плати працівникам.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Київ від 15 вересня 2020 року у справі 757/39567/20-к був накладений арешт на рахунки ПАТ «Київметробуд», відкриті а АБ «УКРГАЗБАНК», АТ «ПУМБ», АТ «Ощадбанк», розрахункові рахунки в Державній казначейській службі України.

05 листопада 2020 року ухвалою Печерського районного суду міста Києва у справі №757/47183/20-к було знову ж таки накладено арешт на рахунки ПАТ «Київметробуд», відкриті у АТ «Альфа-Банк», АТ «КБ «Глобус», ПАТ «МТБ БАНК», ПАТ «МЕГАБАНК», АБ «Південний», АКБ «Індустріальний», ПАТ «Банк Восток», АТ «Таксомбанк, АТ КБ «Приватбанк», а також кошти, котрі знаходяться на рахунку АТ «Київметробуд», відкритому в Державній казначейській службі із забороною розпоряджатися вказаними грошовими коштами, за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету.

Зазначено, що керівництво компанії неодноразово зверталося до суду з клопотаннями про зняття арешту, в тому числі мотивуючи їх необхідністю виплати з цих коштів заробітної плати працівникам. У результаті ухвала Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/47183/20-к від 05 листопада 2020 року була скасована частково, проте ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Київ від 15 вересня 2020 року у справі 757/39567/20-к не скасована і продовжує діяти. Ураховуючи той факт, що кошти відповідача арештовані, останній не мав змоги вчасно здійснити виплату належних позивачеві при звільненні сум. Інших механізмів виплати працівникам заробітної плати, включаючи готівковий розрахунок, АТ «Київметробуд» не проводить. Як наслідок, велика частина працівників звільнилася у зв`язку із затримкою виплат заробітної плати. Також, у зв`язку з арештами виникла велика заборгованість зі сплати сум належних при звільнені.

Вказано, що станом на грудень 2020 року у АТ «Київметробуд» працювало приблизно 1000 працівників. В умовах накладення арешту на рахунки та часткового його скасування, при наявності першої ж можливості всім виплачувалась заробітна плата. Виплати всім працівникам є першочерговими, тому і виплачувались частинами пропорційно всім. З грудня 2020 року по сьогоднішній день виплачено заробітну плату більше ніж на 62 мільйони гривень.

Виплата вихідної допомоги та компенсація за невикористані дні відпустки здійснюється поступово у порядку черги.

Також вказано, що станом на 28 липня 2021 року на підприємстві та у його структурних підрозділах працює 436 працівників, якім також необхідно щомісячно сплачувати заробітну плату. Діяльність підприємства є збитковою, що підтверджується звітом про фінансовий результат за 2020 рік.

Пояснено, що відповідачем робиться все можливе для виплати всіх сум належних при виплаті працівникам, в тому числі і ОСОБА_1 . Заробітна плата за окладом, премії за період роботи позивача сплачена вчасно і в повному розмірі. Таким чином, позивачу на момент звільнення не сплачено в повному розмірі лише вихідна допомога та компенсація за невикористані дні відпустки в сумі 25 577,00 грн.

Просять у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Київметробуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі відмовити повністю, про стягнення сум вихідної допомоги та компенсації за невикористані дні відпустки відмовити в частині стягнення 9 760,70 грн.

31.01.2022 до суду від позивачки надійшли письмові пояснення, де зазначено, що оскільки вона працювала з березня 2020 року по березень 2021 року, а 2021 рік є не високосним і лютий місяць має лише 28 днів, кількість календарних днів при розрахунку повинна братися у числі 353 днів. Зазначає, що у відзиві відповідача, вказано, що стягненню підлягають кошти із вирахуванням сум податків і військового збору, що нараховані на такі кошти, оскільки відповідач є податковим агентом для позивача. Така позиція відповідача є необґрунтованою з урахуванням того способу захисту, що був обраний нею. У випадку формулювання позовної вимоги у вигляді стягнути з відповідача кошти, такий аргумент був би доцільним, оскільки міг би призвести до надлишкового стягнення податків і військового збору з відповідача. У той самий час, у прохальній частині свого позову вона просила стягнути заборгованість по заробітній платі, вихідну допомогу при звільненні та суми компенсації за невикористані дні відпустки. У зв?язку з цим озвучений відповідачем аргумент призводить до протиправного зменшення сум оплати праці.

Також зазначила, що у своєму відзиві відповідач стверджує, що позивачу на момент звільнення не сплачено в повному обсязі розмірі лише вихідна допомога та компенсація за невикористані дні відпустки в сумі 25 577,00 грн, але така позиція спростовується наданою відповідачем довідкою про відсутність на підприємстві каси (що унеможливлює готівкову оплату праці) та доданою нею до позовної заяви довідкою банку, що підтверджує несплату заборгованості по заробітній платі, вихідну допомогу при звільненні та суми компенсації за невикористані дні відпустки на момент звільнення. У своєму відзиві відповідач стверджує, що його діяльність за 2020 рік та І квартал 2021 року є збитковим. Як доказ цьому надано копії звіту про фінансовий результат (звіт про сукупний дохід) за рік 2020 та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) І квартал 2021. Подання звіту про фінансовий результат (звіт про сукупний дохід) регулюється Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», що затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73. Отже звіт про фінансовий результат (звіт про сукупний дохід) не є «самостійним» документом та його дані можуть оцінюватися лише в сукупності з іншими складовими фінансової звітності та звіт про фінансовий результат відображає за звітній період (наприклад, за 2020 рік) доходи і витрати та порівнює їх. Якщо витрати є більшими за доходи - звітній період вважається збитковим, але це не означає, що діяльність підприємства, фактично, є збитковою, збитковим є лише період. У своєму відзиві відповідач, посилаючись на накладення арештів на конкретні банківські рахунки, стверджує, що у нього відсутня вина щодо нездійснення оплати праці, але у відповідача могли бути інші банківські рахунки, на які не було накладено арешт, оскільки у кримінальному процесі арешт накладається на конкретні рахунки. А отже відповідач не підтвердив відсутність своєї вини у невиплаті коштів за оплату праці. У будь-якому випадку це не є предметом судового розгляду, оскільки накладення арешту на банківські рахунки не звільняє відповідача від обов?язку сплатити кошти працівнику та не обмежує право позивача, передбачене статтею 43 Конституції України.

У зв`язку з вищевикладеним просила задовольнити позов.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, учасники справи в судове засідання не викликались.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно зі ст. 115 КЗпП України заробітна плата працівникам виплачується у строки, передбачені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць.

За змістом ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Тобто, законодавство України прямо покладає на власника обов`язок повного розрахунку з працівником з виплатою йому всіх сум, що йому належать, в день звільнення.

Судом встановлено, що позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 02.03.2020, остання займана посада заступник начальника виробничо-технічного відділу згідно наказу №37 від 28.02.2020.

Наказом № 79 від 16.03.2021 була звільнена у зв`язку з скороченням штату працівників на підставі ст. 38 КЗпП України.

Звертаючись до суду, позивачка зазначила, що в порушення вимог ст.ст.115, 116 КЗпП України з грудня 2020 року по березень 2021 року їй не виплачувалася заробітна плата і в день звільнення розрахунок також проведений не був.

Під час перебування у трудових відносинах з відповідачем їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата, зокрема, за період грудня 2020 року по березень 2021 року у сумі 96158,44 грн.

Позивачка на підтвердження факту існування заборгованості надає розрахунок та довідку з Пенсійного фонду, згідно якого зазначає, що їй несплачена заробітна плата:

-за січень 2021 року у сумі 15500 грн;

-за лютий 2021 року у сумі 16293,06 грн;

-за березень 2021 у сумі 31830,46 грн.

Позивачка, звертаючись до суду, з урахуванням ненадання їй довідки про розмір зборгованості та непроведення розрахунку при звільненні, ставить питання про визначення суми заборгованості за грудень, виходячи з середнього заробітку та просить стягнути 35534,92 грн, а загалом просить стягнути 96158,44 грн.

Частинами 4, 7 ст.43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За змістом ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Стаття 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» передбачають, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частинами 1,2 ст.96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інформація про припинення діяльності відповідача, його ліквідацію, банкрутство чи інші будь-які додаткові відомості, відсутня.

З точки зору закону позивач при зверненні до суду має довести перед судом розмір заробітної плати, що встановлена за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч. 2 ст. 76 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 77, 78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

У матеріалах справи відсутні докази того, що у період, за який позивач просить стягнути заробітну плату, вона не виконувала свої трудові обов`язки.

Суд враховує, що за діючою в площині цивільного судочинства презумпції винуватості відповідача тягар доказування виконання своїх зобов`язань перед працівником лежить саме на відповідачеві.

У ході судового розгляду відповідачем у відзиві зазначено, що такі розрахунки позивача є помилковими, так згідно розрахункових листків з урахуванням обов`язкових сум до утримання, позивачу до виплати за вказаний період було нараховано 62 430,35 грн. (за вирахуванням обов`язкових платежів і зборів), а саме:

-за грудень 2020 року - 4 780,43 грн. з них: 5 938,43 грн. - оплата за окладом за 9 відпрацьованих днів;

-за січень 2021 року - 12 477,50 грн. з них: 500,00 грн. - оплата за окладом за 19 відпрацьованих днів;

-за лютий 2021 року - 8 844,30 грн. з них: 59,21 грн. - індексація заробітної плати; 10 986,71 грн. - оплата за окладом за 14 відпрацьованих днів;

-за березень 2021 року - 36 328,12 грн., з них: 22,95 грн - індексація заробітної плати; 235,26 грн - оплата за окладом за 6 відпрацьованих днів; 122,00 грн. - компенсація за 24 дні невикористаної відпустки; 15 651,29 грн. - вихідна допомога; 9 096,60 грн. - лікарняний лист за 12 днів.

Вищевказані суми підтверджуються розрахунковими листками з березня 2020 року по березень 2021 року, в яких відображено всі нарахування, належні позивачу згідно норм чинного законодавства та відповіддю № 1770684 від 12.09.2025 з державного реєстру фізичних осіб-платників податків.

Зазначене позивачкою не спростовано.

Згідно довідки від 09.11.2021 №АТП00000161 вбачається, що позивачці нарахований дохід за період з 02.03.2020 по 16.03.2021 у сумі 277622,81 грн та виплачено 197909,35 грн.

Вказаний розрахунок позивачкою не спростований, а тому суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивачка у частині стягнення заборгованості по заробітній платі.

Що стосується суми компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 19033,68 грн та вихідної допомоги у сумі 16304,02 грн суд зазначає наступне.

Стаття 44 КЗпП визначає підстави та розмір для нарахування працівникові при звільненні вихідної допомоги.

Як вбачається із наказу №79 від 16.03.2021 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника виробничо-технічного відділу АТ «Київметробуд» з 16.03.2021 за п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв?язку із скороченням чисельності працівників.

Таким чином, з огляду на положення статті 44 КЗпП України та підставу звільнення, позивачеві належить до виплати вихідна допомога у розмірі - не менше одного середнього місячного заробітку.

Позивачка просить стягнути вказану суму з наступного розрахунку: вихідна допомога = Середньоденна заробітна плата * середньомісячне число робочих днів.

Середньоденна заробітна плата = заробітна плата за січень та лютий 2021 року / кількість робочих днів у січні та лютому 2021 року.

Заробітна плата в січня 2021 року становить: 15 500,00 грн.

Заробітна плата в лютому 2021 року становить: 16 293,06 грн.

Заробітна плата за два місяці становить: 31 793,06 грн.

Кількість робочих днів в січні 2021 року становить: 19 днів.

Кількість робочих днів в лютому 2021 року становить: 20 днів.

Кількість робочих днів за два місяці становить: 39 днів.

Отже, середньоденна заробітна плата становить: 31 793,06 грн. / 39 днів = 815,21 грн.

Середньомісячне число робочих днів становить: (19 днів + 20 днів)/ 2 = 39/ 2 = 20 днів.

Вихідна допомога = 815,21 грн. * 20 дні = 16 304, 02 грн.

Середньоденна заробітна плата для цілей компенсації за невикористані відпустки становить: 279 953,55 грн./ 353 дні = 793,07 грн.

Сума компенсації за невикористані відпустки = Середньоденна заробітна плата для цілей компенсації за невикористані відпустки * 24 дні.

Сума компенсації за невикористані дні відпустки = 793,07 грн. * 24 дні = 19 033,68 грн.

Відповідач зазначає у відзиві, що загальна сума нарахувань за період роботи з 02 березня 2020 року по 16 березня 2021 року позивачеві склала 277 622,81 грн., що включає в себе компенсацію за 24 дні невикористаної відпустки в сумі 16 122,00 грн. та вихідну допомогу в сумі 15 651,29 грн., а розрахунок позивача не відповідає дійсності, адже при нарахуванні компенсації за 24 дні невикористаної відпустки, варто керуватися положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

Посилається, що відповідно до розрахунку середнього заробітку при звільненні №AT000000080 від 31.03.2021 сумарний дохід позивача з березня 2020 року по лютий 2021 року включно склав 237 801,06 грн., а кількість відпрацьованих днів за даний період - 354 календарних днів, то середньоденна заробітна плата позивача (по календарних) складає 671,75 грн., за 24 дні невикористаної відпустки позивачу при звільненні у березні 2021 року нараховано 16 122,00 грн. без вирахування обов?язкових податків та зборів.

Вбачається, що згідно розрахункового листка за березень 2021 року нараховані суми включені до суми виплати за поточний місяць.

Відповідач зазначає, що не виплаченими залишилися 25577 грн суми компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги, які суд вважає за необхідне стягнути з відповідача.

Судом до уваги позиція позивачки щодо того, що указані суми, а саме: заборгованість по заробітній платі, вихідна допомога та компенсації за невикористані дні відпустки їй не сплачені при звільненні, що підтверджується довідкою банку до уваги не приймаються, оскільки спростовуються відповіддю №1770684 від 12.09.2025 з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки 25577 грн суми компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.

З урахуванням часткового задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 908, 00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 38, 94, 115, 116, 237-1 України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 263 - 266, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Київметробуд» (м. Київ, вул. Сурикова, 3, корп.. 8-Б, пов. 5, код ЄДРПОУ 01387432) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 25577 грн суми компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Київметробуд» (м. Київ, вул. Сурикова, 3, корп.. 8-Б, пов. 5, код ЄДРПОУ 01387432) на користь держави 908,00 грн судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.А.Усатова