Рішення № 130483742, 25.09.2025, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/2108/25

Провадження по справі 2-а/305/37/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.09.2025 року м. Рахів

Рахівський районний суд Закарпатської області в складі: судді Попової О.М., при секретарі судового засідання Верещак С.Л., розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до позовної заяви встановлено, що 18.06.25 поліцейський внаслідок розгляду справи про адміністративне правопорушення, виніс постанову серії ЕНА № 5009497 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі. Відповідно до вказаної постанови я нібито порушив вимоги п.14.6.г ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУПАП. 18.06.25 позивач дійсно був зупинений працівниками поліції із не зрозумілих для нього причин та без передбачених законом підстав. Претензії поліції були не зовсім зрозумілими і змінювалися в процесі спілкування. То вони (поліцейські) говорили, що позивач створив аварійну ситуацію, чого не було, то вони почали стверджувати, що він їх обганяв і підрізав, а згодом винесли постанову за обгін на ділянці з обмеженою оглядовістю. 3 таким обвинуваченням та винесеною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності позивач не згоден, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення,вимоги ПДРУкраїни позивачне порушував,а томупостанова серіїЕНА №5009497від 18.06.25про накладення адміністративногостягнення посправі проадміністративне правопорушення єнезаконною,нічим необґрунтованою тапідлягає скасуванню з наступних причин.

У постановівказано,що місцемпорушення єм.Рахів,вул. Партизанська. За таких обставин не можливо встановити місце події, а тому немає жодних підстав говорити про обгін на «ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості». Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості, вважає, що працівником поліції факт вчинення правопорушення, яке інкримінується позивачу у вину, не зафіксовано та не підтверджено допустимими й належними доказами. До постанов не додано жодних доказів вчинення правопорушення. Відеодоказів, які б зафіксувати порушення, не було, при розгляді справи вони не використані. Натомість поліцейські не взяли його пояснень до уваги, посилаючись на власні враження і на те, що оцінка доказів належить до їх компетенції і вони будуть оцінювати їх за внутрішнім переконанням. Тобто окрім внутрішнього переконання працівника поліції, яке не відповідає об`єктивним обставинам справи, інших «доказів» у справі немає. Що ж до особистого переконання поліцейського, що виносив постанову, як єдиного доказу правопорушення, то актуальна судова практика справедливо вважає це не припустимим.

Враховуючи викладене позивач просить, скасувати постановуЕНА №5009497від 18.06.25про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а провадження у справі закрити з підстав відсутності складу адміністративного правопорушення. Стягнути на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача ГУНП в Закарпатській області в судове засідання не з`явився, надали до суду відзив на позов, згідно якого просили відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що ГУНП в Закарпатській області не визнає позов ОСОБА_1 в повному обсязі з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що 18.06.2025 року о 16 год 02 хв, водій керуючи ТЗ здійснив обгін на ділянці дори з обмеженою оглядовістю чим порушив п.п.14.6.Г ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 ст.122 КУпАП. Постановою серії ЕАТ № 5009497 від 18.06.2025 громадянина ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень. Зазачаємо що поліцейські негайно відреагували на дане правопорушення, зупинили транспортний засіб ЛАДА 2110 ,згідно пункту 3 частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», представились та пояснили суть скоєного правопорушення. Відповідно до пункту 2.3 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху. Згідно частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Під час розгляду справи поліцейські пояснили позивачу суть скоєного правопорушення, роз`яснили йому права передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Треба врахувати, що позивач скористався своїм правом на власний розсуд і не надав поліцейським письмового пояснення по суті вчиненого ним правопорушення. Жодної іншої письмової заяви чи клопотання, як під час підготовки так і під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку п. 5 ст. 278 КУпАП не надходило. Окрім того, Позивачу було роз`яснено право та строки на оскарження постанови, строк на сплату штрафу згідно постанови та роз`яснено наслідки невиконання вказаної постанови, передбачені ст. 307, 308 КУпАП. Також, на зворотному боці оскаржуваної постанови містяться положення ст. ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268, 307, 308 КУпАП. Відповідно до ч. 1 ст. 283 та п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП інспектор виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 8150273 від 28.09.2023 року, згідно якої на громадянина ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень 00 копійок. Виходячи із змісту оскаржуваної постанови, особою, яка її винесла, було встановлено, що 18.06.2025 року о 16:02 в с. Горбок водій керуючи ТЗ здійснив обгін на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю, чим порушив п14.6.Г ПДР України. Вважають, що оскаржувана постанова є обгрунтованою, викладені в ній обставини підтверджуються належними доказами та дії позивача в останній кваліфіковано у відповідності до вимог КУпАП та ПДР України

В подальшому від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній просив відмовити в задоволенні відзиву на позовну заяву у повному обсязі, посилаючись на те, що Недостовірність інформації про транспортний засіб та порушення вимог ст. 283 КУпАП Згідно зі ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), у постанові про накладення адміністративного стягнення мають бути чітко вказані: дата, час та місце вчинення правопорушення; дані транспортного засобу (державний номер, марка, модель); дані особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. У постанові зазначено транспортний засіб ЛАДА 2110, що не відповідає дійсним реєстраційним даним мого автомобіля ВАЗ 21112 СПГ. Відповідно, встановити факт порушення за цією постановою неможливо, що робить доказову базу неналежною та суперечить вимогам ст. 283 КУпАП. У відзиві відповідача зазначено, що поліцейські зупинили мій автомобіль. Проте фактично вони залишались у своєму транспортному засобі до моменту моєї повної зупинки, тому твердження про негайну зупинку є неправдивим. Крім того, у постанові відсутні докази, що підтверджують здійснення обгону та порушення пункту 14.6 Г ПДР. Жодних фото- чи відеодоказів, протоколів спостереження чи інших документів не надано. Виключно суб`єктивна думка поліцейського не може розглядатися як належний доказ (ст. 77, 78 КАС України). Поліцейський Бахмат П.О. підійшов упереджено, відмовляючи у долученні моїх пояснень до матеріалів справи, зазначивши, що постанову буде складено в будь якому випадку. Таким чином, порушено принцип об`єктивності та презумпцію невинуватості, передбачену ст. 19 Конституції України та ст. 16 КупАП. Згідно зі ст. 77, 78 КАС України, обов`язок доказування правомірності дій суб`єкта владних повноважень покладається на нього, а не на особу, проти якої винесено постанову. Викладені у відзиві доводи ґрунтуються на припущеннях і є юридично необґрунтованими.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Із копії постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5009497 від 18.06.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, разом з тим, до постанови не додано ніяких доказів про вчинення позивачем вказаного правопорушення, а саме: відео та/або фото фіксація, показання свідків, не надано докази керування транспортним засобом або зупинку транспортного засобу)., вказане підтверджується п. 7 «До постанови додається» вказаної постанови, де відсутні будь-які відомості.

Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 року (справа №338/1/17), візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Водночас, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідальність настає за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що притягнення його до відповідальності є неправомірним, а оскаржувана постанова є такою, що підлягає скасуванню, оскільки не встановлено та не доведено, що позивач скоїв саме таке правопорушення та в саме в тому місця як зазначено в постанові.

До того ж, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/1/17 від 26.04.2018 року.

Отже, сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

До такого висновку дійшов Верховноий Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17.

Аналогічної позиції дотримується і ВС/КАС в постанові № 216/5226/16-а від 18.07.2019 року.

Отже, не надання належного доказу стосовно вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, що стало підставою для складання оскаржуваної постанови, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а тому недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Тобто, з матеріалів справи вбачається, що належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо достовірно встановити порушення позивачем ПДР України, відповідачем суду всупереч вимогам закону не надано.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення правил дорожнього руху.

Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в судове засідання не з`явився, будь-яких доказів на підтвердження обставин зазначених в оскаржуваній постанові не надав, як і не надав жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.

Так, відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі.

Розмір судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таку позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 року у справі № 543/775/17 (провадження №11-1287апп18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією № TS206860 від 25.06.2025 року.

Таким чином, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений позивачем судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20, 72, 73, 77, 78, 122, 139, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст.7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити.

Скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5009497 від 18.06.2025 року про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного стягнення та закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), 605 (шістсот п`ять гривень) гривень 60 копійок, сплаченого судового збору.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Попова