Рішення № 130482682, 24.09.2025, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/11083/25

Провадження № 2-а/750/253/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2025 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Косенка О.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого сержанта Управління патрульної поліції в Чернігівській області Оскирка Богдана Олександровича та Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до старшого сержанта Управління патрульної поліції в Чернігівській області Оскирка Богдана Олександровича (далі відповідач 1), Департаменту патрульної поліції (далі відповідач 2) про скасування постанови серії ЕНА № 5331160 від 27.07.2025 про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу розміром 425 грн.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що 27.07.2025, в м. Чернігові, поліцейським Управління Патрульної Поліції в Чернігівській області Оскирком Богданом Олександровичем стосовно Позивача було винесено постанову ЕНА 5331160 від 27.07.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за невиконання законної вимоги працівника поліції, а саме: не пред`явлення посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за ч. 1 ст.126 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП), з накладенням штрафу в розмірі 425,00 грн.

Позивач не погоджується зі спірною постановою, вважає її протиправною і такою, що має бути скасована, стверджує, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, які підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. В іншому випадку вимоги поліцейського є неправомірними.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.08.2025 адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач 2 через канцелярію суду 24.03.2025 надав відзив, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, вказавши, що оскільки Позивач від отримання копії постанови на місці вчинення правопорушення відмовився, копію постанови серії ЕНА № 5331160 від 27.07.2025 йому було надіслано рекомендованим листом 29.07.2025, а Позивач з позовом про оскарження спірної постанови, як зазначено у позові, звернувся до суду тільки 11.08.2025 року, при цьому жодних клопотань про поновлення пропущеного строку не заявляв, позовна заява підлягає залишенню буз руху з наданням строку на усунення недоліків.

Також Відповідач 2 звернув увагу суду на судову практику Верховного Суду, відповідно до якої сам факт відмови позивача від підпису постанови та отримання її копії свідчить про те, що позивач був обізнаний про наявність відповідної постанови ще в день її винесення, а тому 10-денний строк на оскарження постанови має рахуватися з моменту відмови від її отримання.

Крім того, Відповідач 2 стверджує, що відповідно до діючого законодавства на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб. При цьому право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Отже, вимога поліцейського надати для перевірки документи визначені п. 2.1 ПДР, яка направлена водієві як учаснику дорожнього руху, має сприйматися водієм у формі безумовного обов`язку, невиконання якого зумовлює настання відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 126 КУпАП. В обгрунтування таких доводів, Відповідач 2 посилається на судову практику у подібних правовідносинах, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.03.2019 у справі 127/19283/17, від 30.01.2019 у справі № 464/1470/17, від 24.012019 у справі № 201/6167/17, від 25.06.2020 у справі 520/2261/19.

Ухвалою суду від 12.09.2025 адміністративний позов Позивача залишено без руху. Запропоновано Позивачу усунути недоліки позовної заяви, а саме: заявити клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду, вказати та надати до суду докази поважності причин пропуску строку звернення до суду із скаргою.

Через систему «Електронний суд» 15.09.2025 від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом з клопотанням про поновлення строку звернення до суду.

Розглянувши матеріали справи та клопотання, суд вбачає наявність підстав для поновлення Позивачу строку на звернення до суду з позовом, з огляду на незначний строк його пропуску, а також зважаючи на те, що відмова від підпису та отримання копії постанови про адміністративне правопорушення є одним із прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. При цьому, сприйняття вербально проголошеного змісту постанови не завжди дає змогу чітко запам`ятати усі зазначені у ній істотні обставини, зокрема реквізити самої постанови, що є необхідною умовою при підготовці позовної заяви.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із дослідженого судом відеозапису з нагрудної боді-камери поліцейського, 27.07.2025 о 21 год. 08 хв. в м. Чернігів по вул. Тероборони, 55, водій KIA SOUL, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 був зупинений працівниками Управління патрульної поліції в Чернігівській області.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний чітко та зрозуміло повідомити водієві конкретну підставу зупинки транспортного засобу.

Працівником поліції надано позивачу пояснення підстав зупинення транспортного засобу. Так уповноважений працівник патрульної поліції Оскирко Богдан Олександрович який, проходить службу на посаді поліцейський взводу № 1 роти № 4 БУПП в Чернігівській області ДПП, як причину зупинки транспортного засобу Позивачу пояснив, що автомобіль під його керуванням здійснював рух в зоні дії знаку «Ремонтні роботи», де рух автотранспорту заборонено.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами і доповненнями) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону України від 30 червня 1993 року №3353-XII «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пункт 2.1 Правил дорожнього руху України, встановлює перелік обов`язкових документів, які водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб (або технічний талон), дозвіл на спецсигнали (за наявності), схему маршруту та розклад руху (для маршрутних ТЗ), а також поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

На вимогу працівника поліції Позивач не пред`явив реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, мотивуючи це своєю незгодою з висновком поліцейського про порушення Позивачем Правил дорожнього руху, у зв`язку з чим, на думку Позивача, у поліцейського відсутні підстави для перевірки документів.

З відеозапису з портативного відеореєстратора поліцейського вбачається, що Позивачеві неодноразово було заявлено вимогу щодо надання документів, на що він відповів відмовою з наведених вище мотивів.

Таким чином, Позивач, здійснивши відмову у пред`явленні поліцейському документів, зазначених в п. 2.1 ПДР, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Оскирко Богдан Олександрович є уповноваженим працівником патрульної поліції, проходить службу на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 4 БУПП в Чернігівській області ДПП, має звання старший сержант поліції, а отже, у відповідності до ст. 222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, зокрема, за ч.1 ст.126 КУпАП.

Поліцейським Оскирком Б.О. на місці зупинки транспортного засобу стосовно Позивача було винесено постанову ЕНА 5331160 від 27.07.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за невиконання законної вимоги працівника поліції, а саме: не пред`явлення реєстраційного документа на транспортний засіб, а також полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП), з накладенням штрафу в розмірі 425,00 грн (а с. 5-6).

Від підпису постанови та тримання її копії на місці складення, Позивач відмовився.

Із досліджених судом доказів, зокрема із відеозапису з портативної боді-камери поліцейського, відсутня можливість встановити факт та обставини порушення Позивачем Правил дорожнього руху в частині проїзду в зоні дії забороняючого рух транспортних засобів дорожнього знаку, що стало підставою його зупинки працівниками поліції.

Разом з тим, суд вважає, що вказана обставина не впливає на суть спору, а обгрунтованість чи необгрунтованість такої вимоги про зупинку, не звільняє водія від виконання покладеного на нього обов`язку надати працівнику поліції для перевірки необхідні документи.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постановівід 25.09.2019у справі№127/19283/17Верховний Суднаголосив,що правоорганів Національноїполіції перевірятинаявність посвідченняводія,реєстраційний документна транспортнийзасіб кореспондуєтьсяіз обов`язкомводія матипри собіта навимогу працівникаполіції пред`явититакі документи. Водночас, на думку скаржника, він мав право не пред`являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною. Такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи. При цьому, з відеозапису судом апеляційної інстанції, з поміж іншого, встановлено, що позивач зазначив про готовність пред`явити документи лише після надання йому доказів вчинення ним порушення правил дорожнього руху, що стали підставою для зупинки його транспортного засобу.

Подібних висновків щодо обов`язку водія виконати законні вимоги поліцейського про пред`явлення передбачених законодавством документів на право керування транспортним засобом Верховний Суд також дійшов у постановах від 02.12.2019 у справі №766/10693/17, від 20.10.2020 у справі №444/2115/17.

Суд звертає увагу, що вищевказані рішення Верховним Судом ухвалені пізніше ніж постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 15.03.2019 у справі №686/11314/17, на яку у своїй позовні заяві посилається Позивач. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають обов`язкову силу для всіх суб`єктів владних повноважень та мають пріоритет над попередньою судовою практикою, зокрема над рішеннями попередніх складів Верховного Суду.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, шо мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Згідно п. 10 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395 під час вирішення питання про притягнення особи до відповідальності, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, шо грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

На необхідність справедливого розгляду справ звертає увагу і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Як зазначено у правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 25.06.2020 у справі 520/2261/19, ч. 2 ст. 77 КАС покладено обов`язок доказування відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких грунтуються його вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 3 вказаної статті визначено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Відповідач 2 навів обгрунтовані заперечення проти позову, що підтверджені відповідними доказами.

Натомість зі сторони Позивача належних та достатніх доказів на підтвердження своїх доводів суду не надано. У матеріалах справи відсутні докази, передбачені ст. 72 КАС України та ст. 251 КУпАП, на підтвердження неправомірності постанови про накладення адміністративного стягнення на Позивача, а його доводи не грунтуються на вимогах законодавства України та суперечать усталеній судовій практиці.

З огляду на встановлені обставини, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята уповноваженою особою Відповідача 2 в межах наданих йому законом повноважень та з дотриманням вимог КУпАП, а тому підстави для її скасування відсутні.

Крім того, суд звертає увагу, що у даній справі Позивач у якості Відповідача 1 визначив старшого сержанта Управління патрульної поліції в Чернігівській області Оскирка Богдана Олександровича.

Суд зазначає, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 2 ст. 126 КУпАП, посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП, покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення. Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року по справі №742/2298/17, який відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, суд враховує при застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Належним відповідачем у даній категорії справ є Департамент патрульної поліції Національної поліції України, який є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного Герба України, інші печатки, штампи, бланки зі своєю повною та скороченою назвою, необхідні для здійснення його поточної діяльності.

З урахуванням викладеного, старший сержант Управління патрульної поліції в Чернігівській області Оскирко Богдан Олександрович не є належним відповідачем у справі, що є самостійною підставою для відмови з задоволенні позовних вимог до нього.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

З огляду на встановлені обставини, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72, 77, 90, 132, 241-246, 255, 286, 292, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5331160 від 27.07.2025.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до старшого сержанта Управління патрульної поліції в Чернігівській області Оскирка Богдана Олександровича та Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5331160 від 27.07.2025 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач 1: Старший сержант Управління патрульної поліції в Чернігівській області Оскирко Богдан Олександрович, 14037, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Громадська, 66, ЄДРПОУ 40108651

Відповідач 2: Департамент патрульної поліції: 03048, місто Київ, вул. Федора Ернеста, буд. 3, ЄДРПОУ 40108646.

Суддя Олег КОСЕНКО