Рішення № 130481716, 28.08.2025, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

28.08.2025

Справа № 607/3971/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2025 року м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

-головуючої судді Черніцької І.М.

-за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.

-з участю: ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Леха М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у закритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського державного науково-технічного підприємства «Промінь» про стягнення суми компенсації несвоєчасно виплачених сум,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Тернопільського державного науково-технічного підприємства «Промінь» (далі - ТДНТП «Промінь») про стягнення компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою сум у відповідності доЗакону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»в сумі 126695,71 гривень.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 25 травня 2004 року був прийнятий на посаду начальника виробничого комплексу №2 Тернопільського державного науково-технічного підприємства «Промінь». Відповідачем не було задоволено його заяву про звільнення за ч.3 ст. 38 КЗпП України та не проведеного розрахунок, у зв`язку з чим він звернувся до суду.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТДНТП «Промінь» 261 978,33 грн нарахованої та невиплаченої заробітної плати. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасоване. Ухвалено в цій частині нове рішення. Визнано формулювання причини звільнення, зазначене в наказі № 19к, виданому ТДНТП «Промінь» 21 листопада 2022 року, неправильним та таким, що не відповідає законодавству. Змінено формулювання причини звільнення зі «ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням)» на «ч.3 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням, у зв?язку з невиконанням власником законодавства про працю». Стягнуто з ТДНТП «Промінь» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 37 742,64 грн, 12 899.69 грн заборгованості із заробітної плати, середній заробіток за час затримки виплати належних сум при звільненні в розмірі 75 485,28 грн, за вирахуванням податків та інших обов?язкових платежів. Постановою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року вказану постанову залишено без змін.

Виконання рішення суду відповідач почав здійснювати ще під час набрання чинності рішенням суду першої інстанції, визнаючи суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 261 978,33 грн. 27 грудня 2024 року відповідач здійснив повний розрахунок згідно вищевказаних рішень судів.

Вказує, що він неодноразово звертався до відповідача із заявами про виплату заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати. Однак, відповідач будь-яких виплат не здійснював.

З метою отримання розрахунку компенсації втрати частини доходів, він звернувся до ФОП ОСОБА_2 , який здійснює свою діяльність в сфері бухгалтерського обліку та консультуванні з питань оподаткування.

Відповідно до довідки ФОП ОСОБА_2 від 25 січня 2025 року, загальна сума нарахованої компенсації становить 164 539, 88 грн, після оподаткування - 126 695,71 грн.

Посилається на наведене та положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», позивач просить задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 березня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 травня 2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, вирішено здійснювати розгляд справи у закритому судовому засіданні, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву. Вказує, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року у справі № 607/18630/22, серед іншого, стягнуто з ТДНТП «Промінь» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати належних сум при звільненні в розмірі 75485,28 грн, за вирахуванням податків та інших обов?язкових платежів. На виконання постанови Тернопільського апеляційного суду ТДНТП «Промінь» повністю виплатило ОСОБА_1 визначений розмір середнього заробітку за час затримки виплати належних сум при звільненні.

Таким чином, підприємством понесено відповідальність за несвоєчасну виплату працівнику заробітної плати шляхом сплати ОСОБА_1 75 485,28 грн середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

Тобто до відповідача застосовано спеціальний вид відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, а відтак звернення позивача із позовом про стягнення компенсації у зв?язку з несвоєчасною виплатою сум у відповідності до вимог ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати» буде вважатись подвійною відповідальністю роботодавця, яка не може бути застосована у спірних правовідносинах, оскільки покладе на роботодавця надмірний тягар, що суперечитиме принципам справедливості та співмірності у трудових відносинах.

Протягом 2023-2024 року, незважаючи на важке фінансове положення, підприємством повністю проведено розрахунок з ОСОБА_1 , виплачено суму заборгованості у загальному розмірі 371 999,70 грн. Оскільки між позивачем та відповідачем був наявний спір щодо розміру заборгованості, виплати здійснювалась в порядку виконання рішення суду.

Окремо зазначає, що вказана заборгованість накопичена за попередні роки з 2019 по 2021 рік. У зв?язку із важким фінансовим становищем, відсутністю державного замовлення, а також запровадженням на території України карантинних заходів протягом 2019 -2022 роках, робота ТДНТП «Промінь» на деякий час була зведена до критично необхідного мінімуму, у зв?язку з чим протягом 2020-2022 було призупинено роботу підприємства (відповідно проводилися мінімальні виплати заробітної плати), зменшено тривалість робочого дня, змінено графік роботи, а також окремі працівники залучались до роботи тільки для виконання термінових замовлень та виконання невідкладних господарських потреб.

Підприємство має значну кредиторську заборгованість накопичену за минулі роки та ряд відкритих виконавчих поводжень, що ускладнювало виконання зобов?язань перед працівниками.

Поряд з цим зазначає, що ТДНТП «Промінь» на пряму підпорядковане АТ «Українська оборонна промисловість» (реорганізовано з ДК «Укроборонпром»), відповідно до Статуту ТДНТП «Промінь» контроль за ефективністю використанням, збереженням та обліком майна підприємства здійснює АТ «УОП». АТ «Українська оборонна промисловість», відповідно до покладених на нього завдань, зокрема затверджує фінансові плани Підприємства, здійснює контроль за їх виконанням, проводить моніторинг фінансової діяльності, зокрема виконання показників фінансових планів підприємства.

Так, згідно затвердженого АТ «Українська оборонна промисловість» фінансового плану ТДНТП «Промінь» на 2024 рік, видатки на виплату компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв?язку із порушенням строків її виплати відсутні.

ТДНТП «Промінь» зобов?язано діяти в межах погодженого фінансового плану, наразі наявні ресурси підприємства направленні на погашення існуючої заборгованості з виплати заробітної плати за попередні роки, виплату заробітної плати працюючим працівникам та виконання державних замовлень оборонного характеру.

Посилаючись на наведене, просить відмовити у позові.

26 березня 2025 року судом зареєстровано відповідь на відзив. Позивач вважає, що за своїм змістом компенсація втрати частини доходу у зв?язку із порушенням строків їх виплати та середній заробіток за час затримки - це різні види відповідальності роботодавця, де є обов?язок роботодавця щодо виплати компенсації втрати частини доходу разом із відповідною заборгованістю по заробітній платі (незалежно чи робітник уже звільнений чи працює в момент такої виплати) та відповідальність за порушення трудового законодавства, пов`язане із недотримання строків виплати усіх належних сум працівнику під час звільнення.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позові.

Представник ТДНТП «Промінь» - Лех М.Ю. просив відмовити у позові, з підстав викладених у відзиві.

Судом встановлено, що у період з 25 травня 2004 року по 21 листопада 2022 року позивач працював у відповідача на різних посадах.

21 листопада 2022 року ТДНТППроміньбув виданий Наказ №19к про звільнення позивача за власним бажанням на підставіст.38 КЗпП України.

Згідно довідкиТДНТП«Промінь» від17лютого 2023року №106заборгованість позаробітній платі ОСОБА_1 станом на21.11.2022року складала261978,33грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2023 року у справі №607/18630/22 позов ОСОБА_1 до ТДНТП «Промінь» задоволено частково. Стягнуто з ТДНТП«Промінь»в користь позивача 261 978, 33 грн нарахованої і невиплаченої заробітної сплати. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зміну формулювання причини звільнення, стягнення вихідної допомоги, заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної платискасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано формулювання причини звільнення ОСОБА_1 зазначене в Наказі №19к, виданому ТДНТП«Промінь»21 листопада 2022 року неправильним та таким, що не відповідає законодавству. Змінено формулювання причини звільнення позивача, зазначене в Наказі №19к, зі «ст. 38КЗпП України(за власним бажанням)» на «ч.3ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю». Стягнуто з Тернопільського державного науково-технічного підприємства«Промінь» на користь позивача вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 37742 грн 64 коп за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів, 12899 грн 69 коп заборгованості по заробітній платі, за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів, середній заробіток за час затримки виплати належних сум при звільненні в розмірі 75485 грн 28 коп, за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 607/18630/22 касаційну скаргу Тернопільського державного науково-технічного підприємства «Промінь» залишено без задоволення, а постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року -без змін.

З платіжних інструкцій за № 1481 від 21 грудня 2023 року, №2064 від 07 березня 2024, №2746 від 22.05.2024, № 2990 від 17.06.2024, №3199 від 04.07.2024, №3544 від 02.08.24, № 195 від 03.09.2024, № 495 від 03.10.2024, за № 739 від 24.10.2024 , за №1121 від 15.11.2023, №1159 від 08.12.2024, № 1221 від 19.12.2024, № 1324 від 27.12.2024 встановлено, що підприємством на виконання судового рішення у справі за № 607/18630/22 у період з березня по грудень 2024 виплачено позивачу заборгованість по заробітній платі на загальну суму 261 978.37.

Згідно платіжної інструкції за № 1325 від 27.12.20244 року, на виконання рішення суду відповідачем виплачено позивачу вихідну допомогу у розмірі 30 382,83 грн.

З платіжної інструкції за № 1326 від 27.12.2024 року слідує, що 27 грудня 2024 року позивачу виплачено 71 149. 90 середнього заробітку за час затримки розрахунку у справі № 607/18630/22.

14 лютого 2025 року адвокат Дяків О.Я. надіслала ТДНТП «Промінь» адвокатський запит №1 у якому просила: здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2023 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року у справі №607/18630/22 за період з грудня 2018 року (тобто з моменту виникнення заборгованості) по день фактичної виплати; надати відповідні розрахунки нарахувань та утримань, в тому числі копії первісних документів, що необхідні для здійснення розрахунків відповідних компенсаційних виплат.

У відповіді від 20 лютого 2025 року за №232 на запит адвоката ТДНТП «Промінь» вказало, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року у справі №607/18630/22 стягнуто з ТДНТП «Промінь» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати належних сум при звільненні в розмірі 75485,28 грн, тобто застосовано спеціальний вид відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника. Нарахування компенсації, у зв`язку з несвоєчасною виплатою сум у відповідності до ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» буде вважатись подвійною відповідальністю роботодавця.

Як вбачається з бухгалтерської довідки від 25 січня 2025 року, складеної ФОП ОСОБА_2 , сума компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх вилати за період з квітня 2019 року по 26 грудня 2022 року, після оподаткування, становить 125201,53 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши пояснення сторін спору, вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з вимогами статті 94 КЗпП України та статті 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до вимог ч. 4 статті 97 КЗпП України, роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Положеннями статті 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу,при відсутностіспору проїх розмірпідприємство,установа,організація повиннівиплатити працівниковійого середнійзаробіток завесь часзатримки подень фактичногорозрахунку,але небільш якза шістьмісяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановленийчастиною першоюцієї статті (статті 117 КЗпП України).

Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати регулюється статтею 34 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі Порядок №159).

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадяться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) тощо (стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»).

Згідно із статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Відповідно до пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) тощо.

Таким чином, компенсації підлягають грошові доходи, які не мають разового характеру.

Відповідно до пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно пункту 2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1427, компенсація працівникам проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більше як на один відсоток.

Згідно статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Структуру заробітної плати визначено у статті 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Отже, виходячи з положень КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.

Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.

Обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин, втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати. Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

Згідно ст. 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування. Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Верховний Суд надаючи оцінку застосуванню положень статті 117 КЗпП неодноразово наголошував на обов`язку визначення розміру середнього заробітку за час затримки органом, який виносить рішення по суті спору, зокрема у постановах від 30 квітня 2020 року у справі №140/2006/19, від 26 листопада 2020 року у справі № 520/1365/2020, від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а та ін.

Так, у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 140/2006/19 Верховний Суд констатував, що статтею 117 КЗпП України покладено обов`язок щодо визначення розміру середнього заробітку за час затримки на орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, встановивши право позивача для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд повинен визначити розмір такої виплати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року, справі №755/12623/19, виснувала, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 753/12524/16 (провадження № 61-3251св20), від 16 лютого 2022 року у справі №760/18090/20 (провадження № 61-19211св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 зроблено правовий висновок про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Окрім того, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, має разовий характер та не входить до фонду оплати праці (постанови Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 694/215/16-ц, провадження № 61-37406св18, від 09 червня 2021 року у справі № 569/11319/19, провадження № 61-7911св20).

Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2023 року в справі № 205/8443/19, зробив такий висновок: «Апеляційний суд також дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату та інші належні до фонду оплати праці виплати у зв`язку з заниженням посадового окладу та непроведенням індексації заробітної плати за період роботи станом на 03 березня 2020 року в розмірі 1 509,87 грн., вказавши, що ці виплати не підлягають стягненню в порядку, визначеному Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", оскільки до відповідача за результатами розгляду цієї справи застосовано спеціальний вид відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.».

Як встановлено з матеріалів справи, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2023 року та постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року у справі №607/18630/22 стягнуто з Тернопільського державного науково технічного підприємства «Промінь» на користь ОСОБА_1 261978,33 гривень нарахованої та невиплаченої заробітної плати. Стягнуто з ТДНТП «Промінь» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 37 742,64 грн, 12 899,69 грн заборгованості із заробітної плати, середній заробіток за час затримки виплати належних сум при звільненні в розмірі 75 485,28 грн, за вирахуванням податків та інших обов?язкових платежів.

Протягом 2023-2024 року ТДНТП «Промінь» повністю виплатило вказану заборгованість у загальному розмірі 371 999,70 грн.

Таким чином, враховуючи той факт, що згідно постанови Тернопільського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року справі №607/18630/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, та, з поміж іншого, стягнуто з ТДНТП «Промінь» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати належних сум при звільненні в розмірі 75 485,28 грн, за вирахуванням податків та інших обов?язкових платежів, тобто застосовано спеціальний вид відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, то стягнення з відповідача на користь позивача компенсації, у зв`язку з несвоєчасною виплатою сум у відповідності до ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» буде вважатися подвійною відповідальністю роботодавця, яка не може бути застосована у спірних правовідносинах, оскільки покладе на роботодавця надмірний тягар, що суперечитиме принципам справедливості та співмірності у трудових відносинах.

Отож, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ТДНТП «Промінь» про стягнення суми компенсації несвоєчасно виплачених сум, у відповідності доЗакону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»в сумі 126695,71 грн, до задоволення не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з частиною 1, пунктом 2 частини 2статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи той факт, що у задоволені позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору, на підставі ст. 141 ЦПК України, розподілу не підлягають

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.2,4,12,13,76-78,133,137,141,258-268,273,352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Тернопільського державного науково-технічного підприємства «Промінь» про стягнення суми компенсації несвоєчасно виплачених сум, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Тернопільське державне науково-технічне підприємство «Промінь», адреса місцезнаходження - вул. Текстильна, 28 м. Тернопіль, код ЄДРПОУ -14040960.

Повне судове рішення складено 08 вересня 2025 року.

Головуюча суддя І.М. Черніцька