Рішення № 130474441, 24.09.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 вересня 2025 року № 520/15705/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України (вул. Костанайська, буд.6,м. Київ,03118, код ЄДРПОУ26195879) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся Інститут права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому, після уточнення позовних вимог, просить суд:

-визнати дії Головного управління державної податкової служби у Харківській області щодо відмови Інституту права та післядипломної освіти міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 26195879) у вчиненні дій зі зняття з податкового обліку Харківської філії Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції, податковий номер 26203232 (ХФЦППКПЮ), викладеній у листі Головного управління державної податкової служби у Харківській області від 04.11.2024, протиправними.

-зобов`язати Головне управління державної податкової служби у Харківській області зняти з податкового обліку Харківську філію Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції, податковий номер 26203232 (ХФЦППКПЮ), як відокремлений підрозділ Інституту права та післядипломної освіти міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 26195879).

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі.

Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.

09.10.2024 за № 44 від ІНСТИТУТУ ПРАВА ТА ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ (далі - ІППО МЮУ) було направлено лист до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ з проханням зняття з податкового обліку Харківської філії Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції, податковий номер 26203232 (ХФЦППКПЮ).

З ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (далі - ГУ ДПС у Харківській області) надійшла відповідь на вказаний лист від 04.11.2024 № 49625/6/20-40-12-02-11, яка була отримана ІППО МЮУ 16.12.2024, що підтверджується відміткою канцелярії Київського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, який є правонаступником ІППО МЮУ, про отримання листа.

Листом ГУ ДПС у Харківській області від 04.11.2024 № 49625/6/20-40-12-02-11 у знятті з податкового обліку Харківської філії Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції, податковий номер 26203232 (ХФЦППКПЮ) було відмовлено.

Звернення з наданням додаткових документів щодо зняття з податкового обліку Харківської філії Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції до ГУ ДПС у Харківській області від ІППО МЮУ направлялись неодноразово, при цьому у задоволені звернень було відмовлено.

Позивач вважає,. дії відповідача щодо відмови у вчиненні дій зі зняття з податкового обліку є протиправними , а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач листом від 09.10.2024 № 44%звернувся до ГУ ДПС з проханням зняти з обліку в органах ДПС Харківської області філію Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції (код за ЄДРПУО 26203232).

Листом від 04.11.2024 Де- 49625/6/20-40-12-02-11 ГУ ДПС Позивачу було роз`яснено передбачений чинними нормативно-правовими актами порядок зняття з обліку в контролюючому органі відокремленого підрозділу платника податків.

Суд вказує, що діяльність органів ДПС регламентована Конституцією України, Податковим кодексом України, іншими законодавчими нормативно-правовими актами.

На цей час, діяльність органів ДПС під час проведення процедур припинення суб`єктів господарювання регламентовано Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755), Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим Міністерством фінансів України від 09.12.2011 N»1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.1 2.201 ! № 1562/20300 (далі - Порядок N91588),

Статтею 4 Закону № 755 визначено, що основним принципом на якому базується державна реєстрація є обов`язковість державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр). Відповідно до п. п 20 п. 2 статті 9 Закону № 755 до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі стосовно юридичної особи відносяться зокрема дані про відокремлені підрозділи юридичної особи.

У відповідності до вимог розділу XI Порядку № 1588, дані про прийняття рішення щодо припинення юридичних осіб, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, контролюючі органи отримують від державних реєстраторів у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами Центрального контролюючого органу.

У зв`язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків контролюючі органи розпочинають та проводять процедури передбачені Порядком № 1588, у разі одержання відомостей з Єдиного державного реєстру про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи або відомостей державного реєстратора відомостей з Єдиного державного реєстру повідомлення органу державної реєстрації про припинення (закриття) відокремленого підрозділу.

Згідно з п. 11.17 Розділу XI Порядку № 1588, зняття з обліку в контролюючому органі відокремленого підрозділу як платника податків здійснюється у разі внесення до Єдиного державного реєстру або до ЄДРГГОУ (для відокремлених підрозділів іноземних компаній, організацій) записів про припинення відповідної юридичної особи або припинення (закриття) такого відокремленого підрозділу.

Судом встановлено, що з Єдиного державного реєстру до ГУ ДПС не надходило повідомлення органу державної реєстрації про припинення (закриття) Харківської філії Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції (податковий номер 26203232).

Суд вказує, що на момент проведення ліквідаційних процедур Харківської філії Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції, згідно долучених документів, порядок зняття з обліку суб`єктів господарювання в контролюючих органах визначався Інструкцією про порядок обліку платників податків затвердженою Наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року № 80, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 р. за № 172/2612 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 8.3 Інструкції, після проведеної перевірки платника податків, у разі встановлення факту відсутності заборгованості перед Державним бюджетом України та місцевими бюджетами орган державної податкової служби знімає його з обліку. Зняття з обліку платника податків в органах державної податкової служби проводиться за наявності повідомлення від установи банку про закриття такому платнику рахунків. Після завершення процедури зняття з обліку орган державної податкової служби складає довідку про зняття з обліку платника податків за формою N 12-ОПҐІ, яку надсилає до органів державної реєстрації або органу, що здійснив реєстрацію.

Довідка про зняття з обліку філії - платника податків надсилається органом державної податкової служби до органу статистики за місцезнаходженням (обліку) філії та до органу державної реєстрації за місцезнаходженням (обліку) юридичної особи. Якщо юридична особа перебуває на обліку в іншому органі державної податкової служби, то така довідка надсилається і до того органу державної податкової служби, де перебуває на обліку юридична особа.

Судом встановлено, що відповідно до інформаційних ресурсів ТУ ДПС, стосовно Харківської філії Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції 02.12.2004 до контролюючого органу надано заяву про зняття з обліку за формою N 8-ОПП.

Довідка про зняття з обліку платника податків Харківської філії Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції за формою N 12-ОПП не була сформована.

Відповідно не була надіслана до органу статистики за місцезнаходженням (обліку) філії, що підтверджено листом Управління статистики від 29.08.2024 № 02.2-02/667-24 доданим до Позову.

Суд зазначає, що акт перевірки податковою службою наданий у додатку до позову, складено не стосовно ліквідації філії, а для визначення правильності справляння непрямих податків.

Тобто, процедури зняття з обліку в органі Державної податкової служби стосовно Харківської філії Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції 2004 - 2005 роках не були завершені остаточно.

Також підтвердженням не завершення заходів щодо припинення Харківської філії Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції є не виключення його з реєстру органів статистики -- Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Враховуючи вищенаведене, ГУ ДПС листом від 04.11.2024 № 49625/6/20-40-12-02-11 надано позивачу ґрунтовну відповідь на порушене питання, з чітким роз`ясненням процедури зняття з обліку відокремленого підрозділу платника податків, тому суд робить висновок, що цей лист не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки Позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, отже, саме по собі не породжує для Позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов`язки.

При дослідженні наданих матеріалів судом встановлено, що фактично позивачем оскаржуються не дії і не рішення Відповідача як суб`єкта владних повноважень, а безпосередньо зміст відповіді, тобто правова позиція контролюючого органу.

Так, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Суд зазначає, що пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

За правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені ЇЇ права, свободи або законні інтереси.

За змістом пункту 9 частини п`ятої статті 160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод або інтересів позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових, відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта, владних, повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

При цьому порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відповідно до висновку, що сформований у постанові суду касаційної інстанції від 15 листопада 2016 року у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом: владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічний висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1-2 грудня 2018 року у справі № 802/2474/17-а.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також, визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі N2 826/4406/16, від 15 серпня 2019 року у справі N5 1340/4630/18, від 23 грудня 2019 року у справі № 712/3842/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 500/477/15-а.

За змістом частини першої статті 4 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень є нормативно-правовим або індивідуальним актом.

Нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Таким чином, суд приходить до висновку, що лист ГУ ДПС від 04.11.2024 № 49625/6/20-40-12-02-11 містить роз`яснення щодо процедури ліквідації, виходячи з цього, обраний Позивачем спосіб захисту не відповідає приписам КАС України.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (висновок Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).

З огляду на зазначене, лист ГУ ДПС від 04.11.2024 N° 49625/6/20-40-12-02-11 не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а саме - індивідуальним актом, у розумінні статті 4 КАС України, оскільки відповідь, викладена в листі, містить роз`яснення суб`єкта владних повноважень з конкретного питання, носить інформаційний характер та не створює для позивача певних правових наслідків, відповідно, не порушує права та інтереси Позивача

Проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України (вул. Костанайська, буд.6,м. Київ,03118, код ЄДРПОУ26195879) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.