Рішення № 130472593, 24.09.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2025 рокусправа № 380/14085/25Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЕСТНОЛ про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЕСТНОЛ , з вимогами:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТНОЛ» на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 132 161,16 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

Ухвалою судді від 14.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році на відповідача покладено обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Відповідач подав відзив на позов (вх.№61835 від 29.07.2025), у якому зазначив, що відомості з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (держателем якого є ПФУ) та Централізованого банку даних з проблем інвалідності є основою для розрахунку АГС. Саме перевірка цих даних є необхідною умовою для підтвердження правильності розрахунку АГС та підставності їх стягнення. Однак, матеріали справи не містять даних з вищезазначених реєстрів, на підставі яких, за твердженням Позивача, були розраховані спірні АГС, що унеможливлює перевірку правильності їх визначення та нарахування пені. Крім того, позивач передчасно, не маючи встановлених актом перевірки Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, звернулося з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені. В свою чергу, відповідна вимога законодавства була належним чином дотримана Відповідачем протягом 2024 року, з чим позивач міг би ознайомитись самостійно, якби дотримався процедури передбаченої Законом № 875-XII та провів перевірку. Так відповідно до інформації поданої позивачем середньооблікова кількість штатних працівників відповідача становить 44 особи, а отже норматив працевлаштування осіб з інвалідністю становить 1 особа. В свою чергу протягом 2024 року, на підприємстві Відповідача працювало аж 3 особи яким присвоєно інвалідність. Отже вимога про стягнення адміністративно-господарських санкцій є безпідставною та не відповідає дійсності.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх.№61938 від 29.07.2025) у якому заперечує проти доводів наведених у відзиві.

Розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТНОЛ» належить до суб`єктів господарювання, яким відповідно до статті 19 Закону № 875 встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю у автоматизованому режимі за допомогою програмного комплексу Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю Централізованого банку даних з проблем інвалідності сформувало та підписало Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, для роботодавця Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТНОЛ» та направлено такий Розрахунок відповідачу.

Згідно з цим Розрахунком:

середньооблікова чисельність штатних працівників особового складу за рік, осіб: 44 осіб;

середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб: 1 осіб;

норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, одиниць: 2 особи;

фонд оплати праці штатних працівників, грн: 5580690,57 грн;

середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01), грн: 126833,88 грн;

кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше (03-02), одиниць: 1 робоче місце;

сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (05/2), грн: 126833,88 грн.

Сума пені, яку належить сплатити відповідачу за несплату самостійно у встановлений строк нарахованої суми адміністративно-господарських санкцій становить 5327,28 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає у тому, що, на думку позивача, внаслідок невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у нього виникла заборгованість перед позивачем зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 132161,16 грн, яка самостійно не сплачена, тож підлягає стягненню у судовому порядку.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 р. № 875-ХІІ (зі змінами) (далі - Закон) визначені основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантовано їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства! створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями.

Частиною 1 статті 17 Закону особам з інвалідністю гарантується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою діяльністю та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом, з урахуванням їх індивідуальних програм реабілітації.

Частиною 3 статті 18 Закону встановлено обов`язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за пік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону: «підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення».

При цьому, вимоги стосовно виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю поширюються на всіх роботодавців (частина 2 статті 1 Закону).

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Таким чином, Закон визначає конкретні та вичерпні положення щодо зарахування виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Враховуючи оновлений правовий інструментарій визначений Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18 жовтня 2022 року № 2682-ХІ, постановою Правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку та Форми надання Пенсійним Фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування» від 10.03.2023 № 14-2, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 15 березня 2023 року за № 457/39513 (далі - Постанова № 14-2) та Порядком надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік. затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 № 14-1 та наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10.03.2023 № 17, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15 березня 2023 року за № 456/39512 (далі - Порядок), Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримує від Пенсійного Фонду України інформацію:

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону.

Згідно частини 13 статті 19 Закону, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 Закону.

Для реалізації даної норми Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову «Про внесення змін до Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності» від 07.04.2023 № 307. Враховуючи зазначене, програмний комплекс «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності забезпечує автоматизоване (без стороннього втручання):

опрацювання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності;

визначення роботодавців, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною 1 статті 19 Закону;

створення розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 Закону;

Таким чином, розрахунок адміністративно-господарських санкцій виконується в автоматизованому режимі без втручання працівників Фонду, для усіх роботодавців. Такі розрахунки у вигляді РDF-файлу за підписом керівника територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надсилаються до електронного кабінету роботодавця на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України (п. 4 Порядку).

Позивач вказує, що відповідачем норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом звітного 2024 року не виконано.

Відповідач стверджує, що відповідна вимога законодавства була належним чином дотримана протягом 2024 року, на підприємстві Відповідача працювало 3 особи з інвалідністю.

Так, згідно наказу №30к-тр від 12.10.2023 року на посаду діловода прийнято ОСОБА_1 з 13.10.2023 року, якій відповідно до Довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії встановлено 3 групу інвалідності.

Згідно наказу №59/к від 24.05.2024 року на посаду підсобника робітника прийнято ОСОБА_2 з 27.05.2024 року, який відповідно до Довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії встановлено 3 групу інвалідності.

Відповідно до наказу №80/к-тр від 01.07.2024 року на посаду апаратника низькотемпературної схеми зварювання прийнято ОСОБА_3 з 02.07.2024 року, якій відповідно до Довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії встановлено 3 групу інвалідності.

Відповідно до наказу №186/к-тр від 30.10.2024 року на посаду лаборанта вихідного контролю прийнято ОСОБА_4 з 31.10.2024 року, якій відповідно до Довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії встановлено 3 групу інвалідності.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом звітного 2024 року відповідачем виконано повністю, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Щодо пояснень відповідача про передчасність позову та здійснення заходів Держпрацею то такі є необгрунтованими, так як заходи контролю Держпраці та Фонду у питанні виявлення порушень у дотриманні нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не підміняють один одного - проактивний контроль дає змогу Держпраці оперативно реагувати на потенційні порушення та притягувати посадових осіб до адміністративної відповідальності, а реактивний контроль у випадку встановлення порушення має наслідком для роботодавця сплату відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суми адміністративно-господарських санкцій та пені, у разі порушення такої сплати санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 139, 241 - 247, 255, 257, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1.У задоволенні адміністративного позову Львівського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (м.Львів, площа Маланюка,6, ЄДРПОУ 13817458) до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЕСТНОЛ (адреса: вул. Івасюка, 2Г,м. Городок,Львівський р-н, Львівська обл.,81500, ЄДРПОУ 44706355) про стягнення коштів відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяГрень Наталія Михайлівна