Рішення № 130471483, 22.09.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2025 року Справа№200/5280/25

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Зеленов А.С. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.06.2025 № о/р 203040010521 щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком застосувавши показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн. шляхом послідовного збільшення на коефіцієнти у розмірах: на 1,14 (відповідно до постанови КМУ від 16.02.2022 № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році) починаючи з 01.03.2022, на 1,197 (відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році) починаючи з 01.03.2023, на 1,0796 (відповідно до постанови КМУ від 23.02.2024 № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році") починаючи з 01.03.2024, на 1,115 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році починаючи з 01.03.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 31.07.2021 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (за 2018-2020 роки) у розмірі 9118,81 грн.

09.06.2025 позивач звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії за віком збільшивши на коефіцієнти: на 1,14 (відповідно до постанови КМУ від 16.02.2022 № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році), на 1,197 (відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році), на 1,0796 (відповідно до постанови від 23 лютого 2024 року №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році"), на 1,115 (відповідно до постанови КМУ від 25.02.2025 № 209, Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році). Заява позивача за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовило позивачу в перерахунку пенсії за віком з урахуванням коефіцієнтів 1,14, 1,197 та 1,0796, 1,115 рішення про відмову від 16.06.2025 № о/р 203040010521.

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 23.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

04.08.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вказує, що здійснено перерахунок «Індексація заробітку», за результатами опрацювання заяви про перерахунок встановлено доплату «Доплата на індексацію з 01.03.2022» в сумі 135 грн, оскільки середній показник заявника при призначенні 9118.81 грн перевищує суму збільшеного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні 6186.32 грн. З 01.03.2023 здійснено перерахунок «Індексація заробітку», за результатами опрацювання заяви про перерахунок встановлено доплату «Доплата на індексацію з 01.03.2023» в сумі 100 грн, а також збережено доплату «Доплата на індексацію з 01.03.2022» в сумі 135 грн, оскільки середній показник заявника при призначенні 9118.81 грн перевищує суму збільшеного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні 7405.03 грн. З 01.03.2024 здійснено перерахунок «Індексація заробітку», за результатами опрацювання заяви про перерахунок встановлено доплату «Доплата на індексацію з 01.03.2024» в сумі 100 грн, збережено доплати «Доплата на індексацію з 01.03.2023» в сумі 100 грн та «Доплата на індексацію з 01.03.2022» в сумі 135 грн, оскільки середній показник заявника при призначенні 9118.81 грн перевищує суму збільшеного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні 7994.47 грн. З 01.03.2025 здійснено перерахунок «Індексація заробітку», за результатами опрацювання перерахунку середній показник заробітної плати (доходу) в Україні 9118.81 грн збільшено на коефіцієнт 1,0575 (що передбачено ПКМУ №209 від 25.02.2025, збережено доплати «Доплата на індексацію з 01.03.2024» в сумі 100 грн, «Доплата на індексацію з 01.03.2023» в сумі 100 грн та «Доплата на індексацію з 01.03.2022» в сумі 135 грн. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у постанові від 12.12.2018 у зразковій справі № 802/2196/17-а, політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України. Такий висновок ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, сформованих у рішеннях від 02.03.1999 № 2-рп/99, від 22.09.2005 № 5-рп/2005 та від 26.12.2011 № 20- рп/2011. Верховний Суд в постанові від 29.09.2020 у справі № 263/14242/17 вказав, що аналіз частини 2 статті 19 Конституції України дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів. Постанови Уряду № 124, № 251, № 127, № 118, № 168, № 185 є чинними і підлягають обов`язковому застосуванню. Принцип юридичної визначеності, як складова конституційного принципу верховенства права, означає чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права.

У постанові від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 Верховний Суд вказуючи, які саме положення зазначених постанов Уряду мають застосовуватися, а які ні, фактично заперечує принцип розподілу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, а також право Уряду реалізовувати повноваження, визначені статтями 96, 116 Конституції України, Бюджетним кодексом України в частині бюджетних повноважень, заперечує передбачуваність наслідків застосування чинної норми права. Вважає, що розмір пенсії ОСОБА_1 обчислено згідно діючого законодавства.

Також вважає, що пропущений строк звернення позивачем до суду, який не підтверджено позивачем жодними доказами.

Крім того, клопотав про залучення до участі у справі № 200/5280/25 в якості другого відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344).

Ухвалою суду від 22.09.2025 у задоволенні клопотання відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про залучення до участі у справі №200/5280/25 другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовлено.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як слідує з матеріалів справи, позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 з 31.07.2021 застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за попередні три роки до звернення (2018-2020) в розмірі 9118,81 грн.

Позивач звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою від 09.06.2025 №8254 щодо проведення перерахунку пенсії відповідно до статті 42 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» просив здійснити перерахунок пенсії за віком збільшивши на коефіцієнти: на 1,14 (відповідно до постанови КМУ від 16.02.2022 № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році), на 1,197 (відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році), на 1,0796 (відповідно до постанови від 23.02.2024 року №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році"), на 1,115 (відповідно до постанови КМУ від 25.02.2025 № 209, Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році).

Заява позивача за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовило позивачу в перерахунку пенсії за віком з урахуванням коефіцієнтів 1,14, 1,197 та 1,0796, 1,115 рішення про відмову від 16.06.2025 року № о/р 203040010521.

У рішенні вказано, що 11.10.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2148-?? Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій яким передбачено проведення перерахунку пенсій із застосуванням середнього показника заробітної плати в Україні в розмірі 3764,40 (за три попередні роки 2014-2016).

Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. У 2019 році індексація здійснювалась шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 (3764,40) на коефіцієнт 1,17, тобто 3764,40 х 1,17 = 4404,35.

У 2020 році індексація здійснювалась шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2018 (4404,35) на коефіцієнт 1,11, тобто 4404,35 х 1,11 = 4888,83.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (з 01.03.2021 було збільшено на 1,11, тобто 4888,83 х 1,11 = 5426,60, з 01.03.2022 було збільшено на 1,14, тобто 5426,60 х 1,14 = 6186,32, з 01.03.2023 було збільшено на 1,197, тобто 6186,32 х 1,197 = 7405,03, з 01.03.2024 було збільшено на 1,0796, тобто 7405,03 х 1,0796 = 7994,47, з 01.03.2025 було збільшено на 1,115, тобто 7994,47 х 1,115 = 8913,83).

При обчисленні пенсії гр. ОСОБА_1 застосовано середній показник заробітної плати в Україні в розмірі 9118,81 (за три попередні роки 2018-2020). Розмір пенсії заявника розрахований згідно чинного законодавства.

Позивач не погодився з рішенням відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії та звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно частини першої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп х Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25цього Закону.

Частиною другою статті 40 визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1+ Кз2+ Кз3+ ... + Кзn);

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація це визначений законодавством механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема заробітні плати, стипендії та пенсії або щомісячне довічне грошове утримання.

З 01.01.2004 вступив у дію Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яким було врегульовано питання індексації пенсій у зв`язку із зростанням індексу споживчих цін та рівня розміру середніх заробітних плат.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Згідно частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньої заробітної плати в Україні за даними спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі статистики за минулий рік зросла, то з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, який відповідає не менше ніж 20 відсоткам темпів зростання середньої заробітної плати в Україні порівняно з попереднім роком.

З 11.10.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", яким було виключено частину першу статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка передбачала індексацію.

Також внесені зміни до абзацу першого частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та викладеного його у наступній редакції. Для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Згідно з абзацом четвертим частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У зв`язку з прийняттям Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" до Порядку перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 №795 "Деякі питання реалізації частини другої ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", було внесено зміни.

Пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня року, що передує року, в якому проводиться перерахунок. А згідно з пунктом 5 Порядку перерахунок пенсії проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески та який відповідно до законодавства врахований для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення.

Положення зазначеного Порядку повністю узгоджувалися зі змістом частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої індексується не сама пенсійна виплата, тобто та сума коштів, яку щомісячно отримує пенсіонер на свою банківську картку, а відбувається підвищення одного з показників, який використовується для обчислення розміру пенсії. Це показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" затверджений Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Також цією постановою скасований Порядок перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 № 795.

Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, не передбачено, що перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня року, що передує року, в якому проводиться перерахунок.

Натомість, згідно пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Висновки щодо правозастосування.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За обставин справи, що розглядається, відповідач у 2022, 2023, 2024, 2025 роках не провів індексацію пенсії позивача відповідно до вимог статті 42 Закону №1058-IV, а встановив щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135,00 грн (у 2022 році), 100,00 грн (у 2023 році) та 100,00 грн (у 2024 році). Відмову у проведенні індексації пенсії відповідач обґрунтував тим, що для обчислення пенсії позивача у 2022 році врахований показник середньої заробітної плати в Україні за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн, який є більшим ніж той, що визначений Порядком №124 (зокрема, у 2022 році - 6186,32 грн, у 2023 році - 7405,03 грн, у 2024 році - 7994,47 грн, у 2025 році - 8913,83 грн).

Спірним у справі є питання наявності підстав для індексації пенсії позивача у 2022, 2023, 2024, 2025 роках та в разі їх наявності - визначення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, який необхідно застосувати при проведенні перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV: показник станом на 01.10.2017, послідовно збільшений на відповідні коефіцієнти, чи той показник, який використовувався при обчислені розміру пенсії при її призначені.

Подібне питання було предметом розгляду Верховним Судом у справі №160/28752/23.

Так, у постанові від 13.01.2025 Верховний Суд зауважив, що запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом №1058-IV, для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.

За висновком Верховного Суду положення Порядку №124 не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону №1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:

- показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону);

- показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 (за приписами Порядку).

Відповідно до статті 7 Закону №1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Так, принцип законодавчого визначення умов і порядку його здійснення, полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб`єктів, що беруть участь у цій системі. Умови, права та обов`язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України. Це забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання. При цьому, цей принцип також передбачає рівність прав і гарантій, адже законодавство повинно гарантувати однакові умови участі в системі для всіх осіб, незалежно від їхнього соціального чи економічного статусу. Крім того, зазначений принцип загальнообов`язкового державного пенсійного страхування полягає у прозорості умов нарахування пенсій, обчислення страхового стажу, розмір внесків і виплат, що дає змогу громадянам чітко розуміти свої права та обов`язки. Цей принцип правового регулювання також втілює принцип соціальної справедливості, адже законодавчо врегульовані умови покликані забезпечити справедливий розподіл пенсійних коштів між усіма учасниками системи, враховуючи сплачені внески та тривалість страхового стажу.

Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) спрямований на забезпечення соціальної справедливості та мотивації до участі в системі страхування. Оскільки розмір пенсії прямо залежить від тривалості страхового стажу - чим довший стаж, тим вищий розмір пенсії. Це стимулює громадян працювати довше та сплачувати страхові внески протягом більшого періоду. Крім того, пенсійні виплати обчислюються з урахуванням заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Більший розмір заробітної плати означає більший внесок до Пенсійного фонду, що впливає на кінцевий розмір пенсії. Тож вказаний принцип стимулює громадян працювати офіційно, отримуючи легальну заробітну плату, з якої сплачуються страхові внески, адже це безпосередньо впливає на майбутні пенсійні виплати. Отже, принцип диференціації розмірів пенсії залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати спрямований на створення прозорої, справедливої та економічно обґрунтованої пенсійної системи. Він забезпечує зв`язок між внесками, зробленими до Пенсійного фонду, і рівнем соціального забезпечення у пенсійному віці.

Таким чином, законодавче визначення умов і порядку загальнообов`язкового державного пенсійного страхування забезпечує передбачуваність, стабільність і довіру до пенсійної системи. Це є ключовою складовою соціального захисту населення.

Отож, за висновком Верховного Суду у справі №160/28752/23 (постанова від 13.01.2025), з огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій починаючи з 2020 року відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV положень пункту 5 Порядку №124, є протиправним.

З врахуванням вищевикладеного, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, тобто під час проведення індексації має застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.

Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 27.01.2025 у справах №200/422/24, №620/7211/24, від 28.01.2025 у справах №120/1483/24, №400/4663/24.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що у період з 2022 по 2025 рік індексація пенсії позивача проводиться не у спосіб та порядок, що передбачений частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Оскільки норми частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та положення Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, регулюють одне і те ж коло відносин щодо індексації пенсійних виплат, при цьому вони суперечать один одному, тому необхідно керуватися приписами Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56), яка сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Згідно статті 8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Постанови Уряду не можуть звужувати обсяг прав встановлений законом, адже приймаються на виконання законів, а тому мають їм відповідати й не суперечити. А у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії і про який йдеться у статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", не є сталим. У кожної пенсії, призначеної та обчисленої відповідно до цього Закону, є "свій" показник середньої заробітної плати, який залежить від року призначення пенсії, і саме він має збільшуватись під час індексації.

Саме це передбачено в Порядку перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 №795, пунктом другим якого визначено, що перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня року, що передує року, в якому проводиться перерахунок.

У ч.1, 2 ст.9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тому позовні вимоги про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у перерахунку пенсії від 16.06.2025 № о/р203040010521 та його скасування підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання перерахувати пенсію, суд зазначає наступне.

Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

В той же час, згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

З аналізу наведеного вбачається, що на даний час відповідача відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Ч.1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що рішення відповідача не відповідають критеріям визначеним ч.2 ст.2 КАС України.

Також, суд для найбільш ефективного захисту порушеного права особи може вийти за межі позовних вимог. Виходячи зі змісту позовних вимог та доказів, наданих на підтвердження правової позиції відповідачами, суд доходить висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача буде скасування рішення та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 09.06.2025 про перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду.

Щодо вимоги про виплату перерахованої пенсії суд зазначає таке.

Відповідно до п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

За приписами пункту 4.10 Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що після того, як пенсійний орган, визначений за принципом екстериторіальності призначає пенсію, він передає пенсійну справу до пенсійного органу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Тому, на цей час, поки пенсійна справа разом із перерахованою пенсією позивача не надійшла до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, умови для виплати пенсії ще не настали. Отже, після здійснення перерахунку пенсії Головне управління ПФУ в Харківській області повинно направити до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи, для здійснення позивачці виплати пенсії, відповідно до Порядку № 22-1.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Решта доводів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовує. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

Щодо строку звернення до суду.

Згідно з ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У ч.3 ст.122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Судом встановлено, що рішенням відповідача від 16.06.2025 позивачу відмолено у перерахунку пенсії.

До суду позивач звернувся засобами електронного зв`язку 17.07.2025.

Враховуючи вищевикладене, позивач дізнався про порушення своїх прав з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 16.06.2025, суд дійшов висновку про те, що позивачем подано адміністративний позов в межах строку звернення до адміністративного суду, який визначено ч.2 ст.122 КАС України.

Доказів протилежного відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Ухвалою суду від 23.07.2025 позивачу відстрочено сплату судового збору в розмірі 968,96 грн за подання адміністративного позову до ухвалення судового рішення у справі.

Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, ч. 2 ст. 133 КАС України передбачено, що якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Ураховуючи те, що позивачу було відстрочено сплату судового збору при поданні позовної заяви, а позов задоволено повністю, судовий збір у 968,96 грн підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у перерахунку пенсії №о/р НОМЕР_2 від 16.06.2025 ОСОБА_1 щодо проведення перерахунку пенсії відповідно до статті 42 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.06.2025 №8254 про перерахунок індексації пенсії у спосіб послідовного застосування до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн., з якої сплачено страхові внески, коефіцієнту індексації у розмірі: "1,14" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118; "1,197" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168; "1,0796" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185; "1,115" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209, з урахуванням висновків суду викладених в рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.С. Зеленов