Постанова № 130468051, 24.09.2025, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/942/25

провадження № 3/631/516/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2025 року селище Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Тетяна Михайлівна, розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Нововодолазьким РВ УМВС України в Харківській області 06 червня 2002 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків в матеріалах справи відсутній, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Нововодолазькогорайонного судуХарківської областівід відділенняполіції №3Харківського районногоуправління поліції№ 1Головного управлінняНаціональної поліціїв Харківськійобласті длярозгляду посуті надійшовадміністративний матеріал,складений відносно ОСОБА_1 .

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 423562, складеного 15 серпня 2025 року поліцейським відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Щербиною Олександром Миколайовичем, встановлено, що 30 липня 2025 року о 12 годині 56 хвилин в Харківській області, Харківському районі, селище Нова Водолага, вулиця Нова, будинок № 16, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_2 , по провулку Загребельному, будинок № 4, у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу не проводився, був проведений у Комунальному некомерційному підприємстві «Нововодолазька центральна лікарня», що підтверджено висновком на стан сп`яніння № 37, результат склав 1,83 ‰. Водій здійснив повторне протягом року правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 «А» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, та повторно протягом року порушив приписи статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за що передбачена відповідальність за частиною 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був сповіщений завчасно відповідно до приписів Кодексу України про адміністративні правопорушення.

23 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся на адресу суду з заявою, що була зареєстрована за вхідним № 5776/25, відповідно до якої просив суд розгляд справи, призначений на 24 вересня 2025 року, здійснювати за його відсутності, при цьому свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнав у повному обсязі, зазначивши, що з протоколом згоден, просив суворо не карати.

З цього приводу суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суди повинні неухильно виконувати вимоги статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

Відповідно до частини 1 статті 17Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено п`ятнадцятиденний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, при цьомучастина 6 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначає кінцевий строк притягнення осіб до адміністративної відповідальності, який становить один рік з дня вчинення правопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З огляду на що, виходячи з вище зазначених правових норм та беручи до уваги те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у її відсутність, адже (з огляду на викладене в сукупності) розгляд суддею/судом цієї справи за відсутності указаної сторони здійснюється на підставі загальних засад і відповідає конституційному принципу верховенства права. Це не призведе до обмежень прав і свобод людини і громадянина, азабезпечить оперативний і об`єктивний судовий контроль на виконання завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначених у статті 1 вказаного Кодексу. Тим більше, що положення статті 268 Кодексу України про адміністративніне містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтею 130 Кодексу України про адміністративніза відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суддя, вивчивши заяву особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та надані письмові пояснення, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Положення частин 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до приписів частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушенняадміністративне правопорушення (проступок) це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).

Положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях247 та 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями283,254 Кодексу України про адміністративні правопорушення.У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушеннявстановлено, що доказами в справі проадміністративне правопорушенняє будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюютьсяпротоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,потерпілих,свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладівта технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі,чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючимив автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом провилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Водночас, положеннями статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Правові тасоціальні основидорожнього рухуз метоюзахисту життята здоров`ягромадян,створення безпечнихі комфортнихумов дляучасників рухута охоронинавколишнього природногосередовища визначеніположеннями ЗаконуУкраїни від30червня 1993року №3353-ХІІ«Про дорожнійрух»,частина 1 статті 14 якого обумовлює, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожньогоруху зобов`язані,зокрема,знати інеухильно дотримувативимог цьогоЗакону,Правил дорожньогоруху таінших нормативно-правовихактів зпитань безпекидорожнього руху;створювати безпечніумови длядорожнього руху,не завдаватисвоїми діямиабо бездіяльністюшкоди підприємствам,установам,організаціям ігромадянам,тощо (частина5статті 14Закону України «Про дорожній рух»).

Приписами пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію»визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюються Правилами дорожнього руху,затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі Правила дорожнього руху), пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, водій особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.9 «А» Правил дорожнього руху).

Відповідальність запорушення вимогпункту 2.5Правил дорожньогоруху передбаченастаттею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так,частина 1статті 130Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Аналіз вищенаведеної норми права свідчить про те, що її диспозиція містить кілька окремих складів адміністративного правопорушення, які є самостійними і відрізняються за своєю об`єктивною стороною, тобто за характером вчинених особою дій, за які цю особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності. Такі дії, зокрема, можуть виражатися у керуванні транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння; передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, або відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння.

При цьому, проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності для того підстав, є обов`язком водія, а не його правом.

Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння визначена положеннями статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, а також «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 № 1103.

Частинами 2 та 3 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення чітко визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються впорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частини 5 та 6 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Згідно положень пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольногосп`яніння є: запахалкоголю зпорожнини рота; порушеннякоординації рухів; порушеннямови; вираженетремтіння пальціврук; різказміна забарвленняшкірного покривуобличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 розділу І Інструкції).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів.

Огляд настан сп`янінняпроводиться: поліцейськимна місцізупинки транспортногозасобу звикористанням спеціальнихтехнічних засобів(законодавчорегульованих засобіввимірювальної техніки,які відповідаютьвимогам законодавствапро метрологіюта метрологічнудіяльність)(далі спеціальнітехнічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (пункт 6 розділу І Інструкції).

Відповідно допунктів 3та 4розділу ІІІнструкції поліцейськимивикористовуються спеціальнітехнічні засоби,які мають,зокрема,сертифікат відповідностіта/абосертифікат перевіркитипу засобіввимірювальної техніки,та/абодекларацію провідповідність тасвідоцтво проповірку робочогозасобу вимірювальноїтехніки. Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Результати оглядуна стансп`яніння водіятранспортного засобу,проведеного поліцейським,зазначаються вакті оглядуна станалкогольного сп`янінняз використаннямспеціальних технічнихзасобів (додаток2)(далі актогляду).У випадкуустановлення станусп`яніння результатиогляду,проведеного поліцейським,зазначаються упротоколі проадміністративне правопорушення,до якогодолучається актогляду. Актогляду складаєтьсяу двохпримірниках,один зяких вручаєтьсяводію,а другийзалишається уполіцейського та/абодолучається допротоколу проадміністративне правопорушенняу разівстановлення станусп`яніння. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (пункти 7 та 10 розділу ІІ Інструкції).

При цьому як визначено у пункті 7 розділу І Інструкції, разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).

З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (пункт 9 розділу ІІ Інструкції).

Отже, у розумінні вимог статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляд у закладі охорони здоров`я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.

Відповідно до пунктів 2 та 3 розділ ІІІ Інструкції огляд водіятранспортного засобуна стансп`яніння взакладах охорониздоров`я проводитьсяу присутностіполіцейського вбудь-якийчас добиіз застосуваннямспеціальних технічнихзасобів лікаремзакладу охорониздоров`я (усільській місцевостіза відсутностілікаря фельдшером фельдшерсько-акушерськогопункту),який пройшовтематичне вдосконаленняза відповідноюпрограмою згідноіз законодавством.Тематичне вдосконаленняобов`язково включаєв себеопрацювання методикивідбору зразків,їх консервування,маркування,упаковки,зберігання татранспортування долабораторії,а такождокументальне оформленнявсіх цихпроцедур. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи.

Як визначено у пункті 8 розділу ІІІ Інструкції огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук (пункт 11 розділу ІІІ Інструкції).

Згідно з приписами пунктів 14 16 розділу ІІІ Інструкції, за результатамиогляду настан сп`яніннята лабораторнимидослідженнями встановлюєтьсядіагноз,який вноситьсядо актамедичного огляду. Висновокщодо результатівмедичного оглядуз метоювиявлення стануалкогольного,наркотичного чиіншого сп`янінняабо перебуванняпід впливомлікарських препаратів,що знижуютьувагу ташвидкість реакції(далі висновокщодо результатівмедичного оглядуособи настан сп`яніння)(додаток4),видається напідставі актамедичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.

Відповідно до положень пунктів 2 5 постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду», огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Огляд проводиться: поліцейськимна місцізупинки транспортногозасобу звикористанням спеціальнихтехнічних засобів(законодавчорегульованих засобіввимірювальної техніки,які відповідаютьвимогам законодавствапро метрологіюта метрологічнудіяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння.

У відповідності до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду», водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Поліцейський забезпечуєпроведення оглядуводія транспортногозасобу взакладі охорониздоров`яне пізнішеніж протягомдвох годинз моментувиявлення відповіднихпідстав (пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду»).

Згідно з пунктами 10, 13 та 14 постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду» огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням. Лікар,що проводиву закладіохорони здоров`яогляд водіятранспортного засобу,складає зайого результатамивисновок заформою,яка затверджуєтьсяМОЗ. Висновок складаєтьсяв трьохпримірниках:по одному-для поліцейськогота водіятранспортного засобу,а третійзалишається взакладі охорониздоров`я. Висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку.

Отже, законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 423562 від 15 серпня 2025 року, складений саме за те, ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу відмовився, проте надав згоду на проведення огляду у найближчому закладі охорони здоров`я, де було встановлено факт перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і в порядку передбаченому чинним законодавством.

Аналізуючи зміст цього протоколу, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі з вказівкою «згоден».

Окрім визнання своєї провини, про що вказано у заяві, факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом підтверджується сукупністю доказів, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення № 423562, складеному 15 серпня 2025 року поліцейським відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Щербиною Олександром Миколайовичем, у якому зафіксовано, що 30 липня 2025 року о 12 годині 56 хвилин в Харківській області, Харківському районі, селище Нова Водолага, вулиця Нова, будинок № 16, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_2 , по провулку Загребельному, будинок № 4, у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу не проводився, був проведений у Комунальному некомерційному підприємстві «Нововодолазька центральна лікарня», що підтверджено висновком на стан сп`яніння № 37, результат склав 1,83 ‰. Водій здійснив повторне протягом року правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказаний протокол складений у присутності ОСОБА_1 та містить його особистий короткий підпис із зазначенням у графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення» «згоден».

Крім того, останній своїм коротким особистим підписом підтвердив, що йому були роз`ясненні права та обов`язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та повідомлено про місце розгляду адміністративного матеріалу (а. с. 2);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який є додатком 2 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (пункт 10 розділу ІІ), та складений у присутності ОСОБА_1 у якому вказано, що у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук, останній від огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Аlcotest 6820» відмовився. Вказаний акт містить особистий короткий підпис ОСОБА_1 (а. с. 5);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 1 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 8 розділу ІІ), з якого убачається, що 30 липня 2025 року о 13 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у результаті огляду проведеного працівником поліції, виявлено ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, направлявся до Комунального некомерційного підприємства «Нововодолазька центральна лікарня». Згідно висновку лікаря № 37 результат огляду позитивний 1,83 ‰ (а. с. 4);

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 3 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції), складеним лікарем Комунального некомерційного підприємства «Нововодолазька центральна лікарня» Нововодолазької селищної ради Харківської області ОСОБА_2 , на підставі даних, що містяться в акті медичного огляду особи, що керує транспортним засобом, з метою виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 37, складеному о 13 годині 45 хвилин 30 липня 2025 року, з якого убачається, що 30 липня 2025 року о 13 годині 45 хвилин черговим лікарем ОСОБА_2 був оглянутий ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, виявлений етиловий спирт в кількості 1,83 ‰ (а. с. 6).

Крім того, у судовому засіданні були досліджені та відтворені відеозаписи з автомобільного відеореєстратора 70mai Dash Cam Pro Plus A500 (інвентаризаційний номер 1113057442-8) та портативних відеореєстраторів ТЕСSAR-BDC-53-02 (інвентаризаційний номер 1113057280-5, інвентаризаційний номер 1113057280-7), на яких відображено перебіг подій, що мали місце 30 липня 2025 року, а саме те, що 30 липня 2025 року о 12 годині 56 хвилин працівники поліції прямують на службовому автомобілі по вулиці в селищі Нова Водолага, назустріч їм їде автомобіль марки «ВАЗ 2107», бежевого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , який зупиняють працівники поліції. Після зупинки транспортного засобу о 12 годині 57 хвилин працівники поліціїпредставляються,повідомляють водіюпро причинузупинки таздійснення повноївідеофіксації,а такожпросять надатипосвідчення водіяй свідоцтвопро реєстраціютранспортного засобу. З водійської сторони вийшов чоловік, особу якого встановлено як ОСОБА_1 , при цьому жінка, яка була поруч повідомила, що посвідчення водія у чоловіка не має, оскільки він його втратив. Під час спілкування з ОСОБА_1 , працівники поліції повідомляють, що у них виникла підозра, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки чутно запах алкоголю, й пропонують на місці зупинки транспортного засобу пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Drager Аlcotest 6820», на що ОСОБА_1 повідомляє, що згоден здати кров. На повторну пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу водій відмовляється, у зв`язку з чим працівники поліції пропонують останньому проїхати до Комунального некомерційного підприємства «Нововодолазька центральна лікарня» Нововодолазької селищної ради Харківської області, на що ОСОБА_1 погоджується, зазначаючи, що пив алкогольні напої учора. О 13 годині 21 хвилину ОСОБА_1 сідає в автомобіль патрульної поліції та разом з працівниками останні їдуть до медичного закладу.

Приїхавши до Комунального некомерційного підприємства «Нововодолазька центральна лікарня» Нововодолазької селищної ради Харківської області ОСОБА_1 оглядає черговий лікар та медичний працівник бере у останнього зразки біологічного матеріалу у виді крові для лабораторного дослідження й повідомляє, що результат лабораторного дослідження буде готовий протягом двох тижнів, оскільки буде направлений до міста Харкова. При цьому, у медичному закладі працівник поліції вголос зачитала ОСОБА_1 його права, передбачені Конституцією України та Кодексом України про адміністративні правопорушення. Крім того, працівниками поліції було встановлено, що постановою судді Нововодолазького районного суду Харківської області від 19 серпня 2024 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, у зв`язку з чим відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення за частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також викликано слідчо-оперативну групу.

Також, на відеозаписах зафіксовано, як після отримання висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного лікарем Комунального некомерційного підприємства «Нововодолазька центральна лікарня» Нововодолазької селищної ради Харківської області ОСОБА_2 , працівники поліції 15 серпня 2025 року за місцем мешкання ОСОБА_1 складають протокол про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який ОСОБА_1 особисто підписав із вказівкою «згоден».

Ніякого фізичного чи психологічного тиску з боку працівників поліції до ОСОБА_1 застосовано не було, що також підтверджено дослідженими у судовому засіданні відеозаписами.

Будь-яких порушень при проведенні фіксації вчиненого адміністративного правопорушення та збирання доказів, судом не встановлено. Відеозапис працівниками поліції вівся безперервно. Підстав уважати, що відеозаписи, які долучені до матеріалів справи, є змонтовані з метою неправомірного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у суду немає та останнім не доведено. Ознак фальсифікації вказані записи не містять. До того ж, на відеозаписах чітко зафіксовані обставини справи згідно викладеної у протоколі суті правопорушення, а саме: підтвердження факту керування 30 липня 2025 року транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 повторного протягом року притягується до адміністративної відповідальність за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення України Так, постановою судді Нововодолазького суду Харківської області Трояновської Т. М. від 19 серпня 2025 року у справі з єдиним унікальним № 631/1298/24 (провадження № 3/636/577/24) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Поряд з цим, належить взяти до уваги й те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Однак, ОСОБА_1 не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі.

Також, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавалася заява у порядку, передбаченим чинним Кримінальним процесуальним кодексом України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу відносно останнього за частиною 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Як й не надано доказів того, що ОСОБА_1 звертався до суду в порядку, передбаченому нормами Кодексу адміністративного судочинства України, щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб працівників поліції, а також оскарження висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння, що був складений лікарем Комунального некомерційного підприємства «Нововодолазька центральна лікарня» Нововодолазької селищної ради Харківської області.

В цілому протокол про адміністративне правопорушення складений з дотриманням вимог статтей 254 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, будь-яких істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Також, з огляду на те, що подія була зафіксована поліцейськими за допомогою технічного засобу відеозапису, і відеозаписи були долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає, що проведення огляду та складання протоколу про адміністративне правопорушення відбулось з дотриманням вимог закону, у тому числі статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На переконання суду протокол про адміністративне правопорушення не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, порушень вимог статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не встановлено.

Крім того, суд бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 720/49/19 зауважив, що за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.

У даній справі суд вважає такий підхід правильним, оскільки він ґрунтується на розумінні, що для прийняття рішення у справі суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та заперечити цю інформацію. Виключення доказів, які можуть мати стосунок до важливих фактів справи, є крайнім заходом, який має застосовуватися у разі, якщо іншими засобами неможливо усунути фактори, які перешкоджають забезпеченню справедливого судового розгляду.

Безумовно, істотне порушення фундаментальних прав і свобод особи не може бути терпимим у правосудді, і суди мають протистояти таким порушенням для того, щоб органи правопорядку не перетворили такі методи у звичайну практику. Водночас порушення тих чи інших численних формальностей, які регулюють порядок чи окремих процесуальних дій і які жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства у розкритті правопорушення і покаранні винуватця та важливості тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому.

Як вже зазначалося, проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому статтею 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року та «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року.

Разом з тим в цій справі не установлено факту істотного порушення указаних положень щодо алгоритму огляду та фундаментальних прав і свобод особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При розгляді даної справи суд також приймає до уваги, що адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке полягає у керуванні особою транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, за своїм характером має підвищену суспільну небезпеку, оскільки становить загрозу не лише для безпечного руху транспорту, а й для життя та здоров`я водіїв, учасників дорожнього руху та пішоходів.

Отже,оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння вчинене повторно протягом року, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» року («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom», заяви № 15809/02 і № 25624/02), яке з урахуванням положень статей 8 та 9 Конституції України є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує таке.

Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, суддя враховує характер його вчинення, ступінь вини, майновий стан, особу правопорушника, а також наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

В силу пункту 1 частини 1 статті 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення суддя визнає обставиною, яка пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 щире розкаяння винного, про що вказано останнім у своїй заяві.

Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , відповідно до статті 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддею не вбачається.

Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 суддя зазначає наступне.

Адміністративна відповідальність має подвійну мету захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.

Перша репресивно-каральна («штрафна») полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави правопорушнику, а по-друге, - засобом, який попереджає нові правопорушення.

Друга функція запобіжно-виховна тісно пов`язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.

Тобто, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що і матиме місце в цій ситуації.

Відтак, керуючись принципом верховенства права, з урахуванням вимог статей 33, 245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, беручи до уваги характер скоєного адміністративного правопорушення, особу правопорушника та ступень його вини, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів в межах санкції частини 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення України, з урахуванням вимог статтей 34 та 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Саме ця міра покарання, на думку суду, буде достатньою для виправлення порушника та запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.

В порядку частини 5 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.

Відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з частиною 1 та пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.

Статтею 7 Закону України № 4059-IX від 19 листопада 2024 року «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3028 гривень 00 копійок.

В зв`язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 605 гривень 60 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Підстав для звільнення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» судом не встановлено та ОСОБА_1 відповідних доказів не надано.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9 11, 23, 24, 33 35, частиною 6 статті 38, статтею 40-1, частиною 2 статті 130, статтями 245, 246, 249 252, частиною 1 статті 255, статтею 266, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 285, частиною 2 статті 287, статтями 294, 298, частинами 1 і 2 статті 299 та частиною 1 статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, який стягнути на користь держави (номер рахунку (IBAN): UA 168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) електронне адміністрування податку) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк ТРИ роки без оплатного вилученням транспортного засобу.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

В разі не сплати штрафу у строк встановлений частиною 1 статті 307Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі, що буде складатиме 68000 гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набираєзаконної сили після закінчення строку оскарження,а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження.

Суддя Т. М. Трояновська