Вирок № 130464637, 24.09.2025, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 198/136/25

Провадження № 1-кп/0198/64/25

24.09.2025

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2025 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретарясудових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), захисника-адвоката ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) в Юр`ївському районному суді Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.05.2024 за № 22024130000000295, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка народилася в с.Катеринівка Сарненського району Рівненської області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,

встановив :

Відповідно до обвинувального акта, складеного прокурором та направленого до суду, ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, за таких обставин.

Так, згідно зі статтями 1-3, 6 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статей 17, 19, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України; кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Частиною 3 статті 4, частиною 2 статті 9 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що військові адміністрації населених пунктів утворюються в одному чи декількох населених пунктах (селах, селищах, містах), в яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, у тому числі внаслідок фактичного саморозпуску або самоусунення від виконання своїх повноважень, або їх фактичного невиконання, або припинення їх повноважень згідно із законом. Органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

При цьому, 24.02.2022 Російською Федерацією здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, розпочато ведення агресивної війни проти України, захоплення її території, яке на даний час триває.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.

У подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжувався Указами Президента України із затвердженням відповідними законами України та наразі триває.

24 лютого 2022 року збройними силами Російської Федерації захоплено та окуповано Станично-Луганську селищну територіальну громаду Щастинського району Луганської області.

В березні 2022 року на тимчасово окупованій території Станично-Луганської селищної територіальної громади Щастинського району Луганської області представниками так званої «ЛНР», підконтрольними державі-агресору РФ, організовано та розпочато діяльність незаконних органів влади.

Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» територіяСтанично-Луганськоїселищної територіальноїгромади Щастинськогорайону Луганськоїобласті з 24.02.2022 і до теперішнього часу перебуває під тимчасовою окупацією та оточенні (блокуванні) з боку РФ та незаконних збройних формувань так званої «ЛНР», та на її території створено ланку незаконних органів влади, у тому числі окупаційної адміністрації держави-агресора.

В грудні 2023 року (більш точний час в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено) громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 04:00 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовимвторгненням натериторію України,метою якогоє поваленняконституційного ладу,територіальної цілісностіта захопленнятериторії України,перебуваючи натимчасово окупованійтериторії всмт СтаницяЛуганська Щастинськогорайону Луганськоїобласті,переслідуючи своїособисті інтереси,маючи умиселна зайняттяпосади,пов`язаноїз виконанняморганізаційно-розпорядчихта адміністративно-господарськихфункцій унезаконному органівлади,створеному натимчасово окупованійтериторії,і реалізуючийого,вступила узлочинну змовуз представникамиокупаційної владидержави-агресора-РФ тапредставниками такзваної «ЛНР», з метою наділення її функціями посадової особи незаконного органу влади, а саме так званого «відділу діловодства адміністрації Станично-Луганського муніципального округу ЛНР».

Отримавши від останніх пропозицію зайняти посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, ОСОБА_5 , в порушення вимог Конституції та Законів України, добровільно, умисно надала свою згоду на призначення її на посаду начальника так званого «відділу діловодства адміністрації Станично-Луганського муніципального округу ЛНР».

Продовжуючи реалізаціюсвого злочинногоумислу,в грудні2023 року (більш точний час в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено), ОСОБА_5 , перебуваючи натимчасово окупованій території в смт Станиця Луганська Щастинського району Луганської області, розуміючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, а також переслідуючи свої особисті, корисливі інтереси, погодившись на пропозицію окупаційної влади держави-агресора РФ та представників незаконних збройних формувань так званої «ЛНР», умисно, добровільно зайняла посаду начальника так званого «відділу діловодства адміністрації Станично-Луганського муніципального округу ЛНР», тобто посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території.

Кримінальне правопорушення підлягає кваліфікації за ч. 5ст. 111-1 КК Українияк добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Під час досудового розслідування постановою слідчого від 26.11.2024 оголошено розшук підозрюваної ОСОБА_5 , оскільки вона не з`являлася на належним чином здійснені виклики до слідчого і прокурора, а на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 25.02.2025 з цих же підстав та в зв`язку з перебуванням особи на тимчасово окупованій території України здійснювалось спеціальне досудове розслідування.

Судовий розгляд в межах даного кримінального провадження здійснений за відсутності обвинуваченої (in absentia), ОСОБА_5 , яка показань суду не надавала та будь-яких клопотань від останньої на адресу суду також не надходило.

При цьому, розгляд кримінального провадження проведений за участю захисника-адвоката ОСОБА_4 , який залучений державою на підставі доручення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.

Повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_5 в судові засідання, а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимогКПК України.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , яка в свою чергу повинна була знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про її наміри ухилитися від кримінальної відповідальності.

В той же час, ухилення обвинуваченої ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останньою її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Захисник в судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченою і з`ясувати в неї правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином брав участь у реалізації права на захист обвинуваченої під час судового розгляду та зазначив,що стороноюобвинувачення ненадано достатніхта допустимихдоказів напідтвердження добровільностідій ОСОБА_5 і взагалі зайняття останньою посади начальника відділу в окупаційній адміністрації, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. Крім того, під час судового розгляду не встановлено власника Telegram-каналу,де розміщеноінформаційні матеріализа участю ОСОБА_5 ,першоджерело публікаційта обставиниїх створення. Допитані під час судового розгляду свідки на думку адвоката не підтвердили обставини зайняття ОСОБА_5 посади в окупаційній адміністрації, оскільки їх свідчення не стосувались періоду, зазначеного в обвинувальному акті. Враховуючи вказане, вважав ОСОБА_5 невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Так, судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказування в межах даного кримінального провадження, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення РФ на територію України 24 лютого 2022 року, анексія з боку РФ частини території України, а також створення окупаційних органів влади на такій території є загальновідомими фактами, які за хронологією подій: а)констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доказування.

При цьому, вина ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме:

- повідомленням про виявлення кримінального правопорушення, яким встановлено, що ОСОБА_5 перейшла на бік окупаційної влади РФ та зайняла посадуначальника в структурному підрозділі окупаційної адміністрації держави-агресора РФ, а саме в незаконному органі влади «відділі діловодства адміністрації Станично-Луганського муніципального округу ЛНР» (а.м.к.п. 18);

-інформаційною карткою Державної міграційної служби України на ім`я ОСОБА_5 , яка засвідчує особу обвинуваченої та її анкетні дані, що містяться на оптичному диску (а.м.к.п. 133-134);

-протоколом оглядуінтернет-ресурсувід 08.08.2024за участюспеціаліста ОСОБА_6 ,а самесайту «Официальныйсайт муниципальногоокруга муниципальноеобразование Станично-Луганскиймуниципальный округЛуганской НароднойРеспублики» (мовоюоригіналу)за посиланням: https://stanicalug-lnr.ru/ та додатками до протоколу у виді скріншотів і оптичного диска DVD+R. В ході огляду зазначеного сайту виявлено розміщене «Пост.АМО №34от 28.02.2024О сменеучредителя,об измененииорганизационно-правовойформы Государственногоучреждения дополнительногообразования ЛуганскойНародной Республики"Станично-Луганскаядетская школаискусств"и утвержденияустава вновой редакции» (мовою оригіналу), яке містить підпис начальника так званого «відділу діловодства адміністрації Станично-Луганського муніципального округу ЛНР» ОСОБА_5 (а.м.к.п. 121-132);

-протоколом огляду від 06.08.2024 за участю спеціаліста ОСОБА_6 , а саме розміщених 10.04.2024 та 02.05.2024 в Telegram-каналі під назвою «Администрация Станично-Луганского муниципального округа» (мовою оригіналу) публікацій «Сегодня Станично-Луганский музей Донского Казачества посетили сотрудники Администрации ……», «Сегодня начальник отдела делопроизводства Администрации Станично-Луганского муниципального округа ЛНР Эмилия Стельмах, в рамках акции «Добрые дела» вручила набор первой необходимости семье с маломобильным ребенком………» (мовою оригіналу) за посиланнями: https://t.me/StanicaLug/26550 і https://t.me/StanicaLug/28203 з додаткамидо ниху видіскріншотів таоптичного дискаDVD-R,де,окрім іншихосіб,відображена ОСОБА_5 в якостіначальника такзваного «відділуділоводства адміністраціїСтанично-Луганськогомуніципального округуЛНР» (а.м.к.п. 105-114);

-протоколом огляду від 06.08.2024 за участю спеціаліста ОСОБА_6 , а саме розміщеної в Telegram-каналі під назвою «Луганск 24» (мовою оригіналу) відеопублікації «Подрядные организации из Волгоградской области завершили запланированные и дополнительные работы по реконструкции и восстановлению социальных объектов и объектов инфраструктуры в Станично-Луганском районе Республики………» (мовою оригіналу) за посиланням: https://t.me/GTRKLNR_Lugansk24/32809 здодатками доних увиді скріншотівта оптичногодиска DVD-R,де,окрім іншихосіб,відображена ОСОБА_5 в якостіначальника такзваного «відділуділоводства адміністраціїСтанично-Луганськогомуніципального округуЛНР» (а.м.к.п. 115-120);

-протоколами огляду від 29.07.2024, 31.07.2024, 05.08.2024 за участю свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , відповідно, а саме розміщених в Telegram-каналі під назвою «Администрация Станично-Луганского муниципального округа» (мовою оригіналу) публікацій «Сегодня Станично-Луганский музей Донского Казачества посетили сотрудники Администрации ……», «Сегодня начальник отдела делопроизводства Администрации Станично-Луганского муниципального округа ЛНР Эмилия Стельмах, в рамках акции «Добрые дела» вручила набор первой необходимости семье с маломобильным ребенком………» (мовою оригіналу) за посиланнями: https://t.me/StanicaLug/26550 і https://t.me/StanicaLug/28203 (мовою оригіналу) з додатками до них у виді скріншотів, де відображена ОСОБА_5 в якості начальника так званого «відділу діловодства адміністрації Станично-Луганського муніципального округу ЛНР». При цьому свідки, кожен окремо, підтвердили ту обставину, що на скріншотах зображенасаме ОСОБА_5 (а.м.к.п. 65-68, 81-84, 97-100);

-протоколами огляду від 29.07.2024, 31.07.2024, 05.08.2024 за участю свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , відповідно, а саме розміщеної в Telegram-каналі під назвою «Луганск 24» (мовою оригіналу) відеопублікації «Подрядные организации из Волгоградской области завершили запланированные и дополнительные работы по реконструкции и восстановлению социальных объектов и объектов инфраструктуры в Станично-Луганском районе Республики………» (мовою оригіналу) за посиланням: https://t.me/GTRKLNR_Lugansk24/32809 з додатками до них у виді скріншотів, де відображена ОСОБА_5 в якості начальника так званого «відділу діловодства адміністрації Станично-Луганського муніципального округу ЛНР». При цьому свідки, кожен окремо, підтвердили ту обставину, що на скріншотах зображенасаме ОСОБА_5 (а.м.к.п. 69-71, 85-87, 101-103);

- протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.07.2024 за участю свідка ОСОБА_7 , від 31.07.2024 за участю свідка ОСОБА_8 , від 05.08.2024 за участю свідка ОСОБА_9 та додатків до них у виді фотографій, згідно яких вони впізнали особу на фото № 2, як ОСОБА_5 (а.м.к.п. 61-64, 77-80, 93-96).

Крім того, під час проведення вказаної слідчої дії свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , кожен окремо, зазначили, що ОСОБА_5 після військового вторгнення військових формувань РФ на територію України та формування місцевих окупаційних органів влади перейшла на бік окупантів та добровільно зайняла посаду начальника так званого «загального відділу адміністрації Станично-Луганського району ЛНР», а згодом начальника так званого «відділу діловодства адміністрації Станично-Луганського муніципального округу ЛНР»;

-показаннями свідка ОСОБА_9 про те,що вінстаном на24лютого 2022року працювавв Станично-Луганськійселищній військовійадміністрації Щастинського району Луганської області, але 28 лютого 2022 року звільнився, а у вересні 2022 року виїхав з території Луганської області. При цьому, після повномасштабного вторгнення РФ на територію України окупаційною владоюна територіїЩастинського районуЛуганської областістворювались незаконніоргани влади,в томучислі адміністрація,та безпримусу ів добровільномупорядку колишнімпрацівникам органіввлади Українипропонувалась співпраця.Також свідок ОСОБА_9 зазначив,що зобвинуваченою знайомийблизько трьохроків узв`язку зтим,що вонабула йогопідлеглою таспілкувались зробочих питань.Окрім того,ще довиїзду свідказ тимчасовоокупованої територіїЛуганської області,під часособистого спілкуваннязі ОСОБА_5 він дізнавсяпро їїспівпрацю зокупаційною владоюі зайняттякерівної посади,пов`язаної звиконанням організаційно-розпорядчихта адміністративно-господарськихфункцій,в окупаційнійадміністрації держави-агресора,де вона,судячи зпублікацій Telegram-каналів,працює наданий час. На думку свідка,посаду ОСОБА_5 зайняла добровільно,без застосуванняпримусу,при цьомуможливість виїхатиз тимчасовоокупованої територіїна підконтрольнуУкраїні територіюіснувала відпочатку повномасштабноговторгнення РФ;

- показаннямисвідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в судовому засіданні, аналогічними за своїм змістом показанням свідка ОСОБА_9 . Окрім того, свідки зазначили, що після повномасштабного вторгнення РФ в Україну на тимчасово окупованій території Луганської області існувала реальна можливість матеріального забезпечення життєво необхідних потреб в інший спосіб, аніж співпраця з окупаційною владою.

Таким чином, відомості, що містяться в протоколах огляду від 06.08.2024, 08.08.2024 і додатках до них, співвідносяться з показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (на стадії досудового розслідування брали участь в проведенні слідчої дії - пред`явлення особи для впізнання за фотознімками) в судовому засіданні стосовно дійсного зайняття ОСОБА_5 посади в незаконно створеному на тимчасово окупованій території органі влади, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, а саме в так званій «Адміністрації Станично-Луганського муніципального округу ЛНР», де обвинувачена виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, як начальник так званого «відділу діловодства адміністрації Станично-Луганського муніципального округу ЛНР».

Згадані докази щодо часу, місця, наслідків та обставин вчинення кримінального правопорушення співвідносяться між собою, є належними. Підстави вважати зазначені докази недостовірними, недопустимими відсутні.

Окрім того,зазначені вищедокази є беззаперечним свідченням невимушеності і свідомої та вільної поведінки ОСОБА_5 , відсутності будь-якого примусу щодо неї, а відтак, і цілковитої добровільності дій обвинуваченої, її усвідомленого вибору та власного волевиявлення щодо зайняття посади в незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у томучислі вокупаційній адміністраціїдержави-агресора, атакож безпосередньоїучасті устворенні іфункціонуванні певноївертикалі влади, та неє способомвиживання останньоїв умовахокупації. Також слід зазначити, що ОСОБА_5 маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду не могла не розуміти незаконності вчинених нею дій, між тим, заходів, спрямованих на виїзд з тимчасово окупованої території України, обвинувачена не вживала.

Окремо суд зазначає, що відсутність посадової інструкції начальника так званого «відділу діловодства адміністрації Станично-Луганського муніципального округу ЛНР» за наявності інших зібраних у справі доказів в їх сукупності, в тому числі досліджених письмових та електронних (цифрових) доказів, не спростовує її винуватості в зайнятті посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Необхідно також відмітити, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке належить до злочинів проти основ національної безпеки України. Доказами в зазначеній категорії кримінальних проваджень є, зокрема, електронні (цифрові) докази, як-от: матеріали фотозйомки, звуко-, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп`ютерні дані), що містяться у відкритих мережах (інтернет; різноманітні засоби масової інформації; соціальні мережі) чи закритих (приватні месенджери та телеграм-канали, особисте листування з використанням комп`ютерної техніки і мобільних телефонів, флешносії, карти пам`яті тощо).

За змістом ст. 99 КПК матеріали, у яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог процесуального законодавства, є документами і можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази. Згідно з ч. 1 ст. 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Як виходить з матеріалів кримінального провадження, органи досудового розслідування провели огляди інтернет-сторінок і телеграм-каналів, зробивши скриншоти й завантаживши відеофайли, фотознімки, файли з документами, які є додатками до протоколів огляду, оформлених відповідно до вимог КПК. Огляди інтернет-сайтів та телеграм-каналів проведено із дотриманням вимог ст. 237 КПК, зафіксовано (за допомогою функцій скриншоту, друку та запису на технічні носії інформації) зміст відображеної на інтернет-сайтах і в телеграм-каналах як електронних документах інформації, що підтверджує існування обставин, які підлягають доказуванню в цьому кримінальному провадженні.

Підстав для визнання вказаних вище протоколів, у яких зафіксовано хід і результати оглядів інтернет-сайтів та телеграм-каналів, недопустимими і неналежними доказами суд не вбачає, оскільки ці фактичні дані отримано в порядку, передбаченому КПК.

Крім того, сторона захисту не дала жодних відомостей щодо спростування цієї інформації.

Суд відповідно до ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що вина ОСОБА_5 ,як громадянкиУкраїни,в добровільномузайнятті посади,пов`язаної звиконанням організаційно-розпорядчихта адміністративно-господарськихфункцій,у незаконномуоргані влади,створеному натимчасово окупованійтериторії,у томучислі вокупаційній адміністраціїдержави-агресора, доведена. Скоєне ОСОБА_5 підлягає кваліфікації за ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Обираючи покарання для ОСОБА_5 , суд, згідно зі ст.ст. 65-67 КК України, врахував ступінь тяжкості та мотив вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_5 скоїлазлочин,який згідноз ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким, раніше не судима.

Слід зазначити, що ОСОБА_5 є суб`єктом злочину. Підстави вважати вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення у стані неосудності відсутні.

Пом`якшуючі покарання ОСОБА_5 обставини відсутні.

При цьому, щодо посилання прокурора на вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, як на обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_5 згіднозі ст. 67 КК України, суд доходить таких висновків.

Зазначений у законі термін "використання" передбачає вчинення певних дій з урахуванням обставин, які сприяють настанню негативних протиправних наслідків, досягнення яких охоплюється умислом суб`єкта правопорушення, або сприяють уникненню відповідальності за вчинене діяння.

Отже, винна особа з метою полегшення вчинення кримінального правопорушення використовує наи?більш несприятливии? для суспільства час, тяжкі обставини та умови, в яких опинилося суспільство, що свідчить про підвищении? ступінь суспільноі? небезпеки злочинів, які вчиняються в умовах воєнного стану.

Дія правового режиму воєнного стану в момент вчинення кримінального правопорушення сама по собі не є обставиною, що обтяжує покарання, якщо цей факт не був свідомо використаний для досягнення протиправної мети.

Таким чином, обставина, передбачена п. 11 ч. 1ст. 67 КК України, не врахована судом як така, що обтяжує покарання за ч. 5 ст. 111-1 КК України, оскільки під час розгляду кримінального провадження не доведено, що ОСОБА_5 умисно використала обставини і умови воєнного стану для реалізації умислу щодо зайняття посади у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Ґрунтуючись на завданні Кримінального кодексу України, меті та загальних засадах призначення покарання, визначених у ст.ст. 1, 50, 65 КК України, беручи до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, конкретні обставини справи, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, суд призначає покарання ОСОБА_5 в межах санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України, у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та з конфіскацією майна, оскільки доходить переконання, що саме таке покарання буде не тільки карою, а також сприятиме виправленню ОСОБА_5 іпопередженню вчиненнянею таіншими особаминових злочинів,а окрімтого є цілком справедливим, пропорційним, необхідним і достатнім, та відповідатиме не тільки меті покарання, а й меті правосуддя, невід`ємною частиною якого є справедливість та верховенство права, а також гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захистом інтересів суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Приймаючи рішення про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, як обов`язкового, суд враховував те, що ОСОБА_5 скоїла злочин, об`єктом якого є основи національної безпеки України. При цьому, суспільна небезпечність вчинених обвинуваченою дій полягає у допомозі державі-агресору створити певну вертикаль незаконного органу влади, що фактично підтверджує вчинення злочину проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

При цьому не є перешкодою для призначення даного виду покарання та обставина, що обвинувачена на момент ухвалення вироку не працює на певній посаді та не проводить діяльність саме на підконтрольній території України, з використанням можливостей яких вона вчинила кримінальне правопорушення, а тому суд вважає, що буде справедливим та співмірним таке покарання для ОСОБА_5 , визнаною винною у здійсненні колабораційної діяльності, яке унеможливить деякий період часу у майбутньому займати певні посади та займатися певною діяльністю в Україні.

Зазначена позиція суду узгоджується з правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо застосування ст. 55 КК України, викладений у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 404/2081/22 провадження № 51-130 кмо 23, відповідно до якого «Згідно з положеннями ст. 55 КК, у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення».

Також, застосовуючи додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, як альтернативне, суд зазначає, що ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення з корисливих мотивів, маючи мету та бажання отримати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе та інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат. Отже, суд переконаний, що зазначені обставини вимагають більшої суворості в оцінці вчиненого ОСОБА_5 протиправного діяння та виправдовують позбавлення права власності на майно, яке належить останній.

Окрім того, враховуючи тяжкість злочину, особу винної, обставини справи, суд не знайшов підстав для застосування до обвинуваченої ОСОБА_5 правил ст. 69 КК України.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов по справі не поданий.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винною у пред`явленому за ч. 5 ст. 111-1 КК України обвинуваченні.

ОСОБА_5 зач.5ст.111-1КК Українипризначити покаранняу видіпозбавлення воліна строквісім років з позбавленнямправа обійматибудь-якіпосади, пов`язаніз виконанняморганізаційно-розпорядчихта адміністративно-господарськихфункцій в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, на строк п`ятнадцять років, з конфіскацією в дохід держави всього майна, яке є її приватною власністю.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_5 залишити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту її затримання у зв`язку з виконанням даного вироку.

Строк відбуваннядодаткового покаранняу видіпозбавлення праваобіймати будь-якіпов`язаніз виконанняморганізаційно-розпорядчихта адміністративно-господарськихфункцій в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, слід рахувати з моменту відбуття основного покарання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області.

Копію вироку вручити негайно прокурору та захиснику.

Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1