Рішення № 130459789, 24.09.2025, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/4456/25

2/337/2411/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2025 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді Мурашової Н.А.

за участю секретаря Бессарабової Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 ,місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,треті особи- ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , Запорізька міська рада, місце знаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.206, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

27.08.2025 позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 .

Позов мотивуєтим,що вказанаквартира напідставі ордера№909,виданого 25.02.1985виконавчим комітетомЗапорізької міськоїРади народнихдепутатів,була наданав користуванняїй тачленам їїродини чоловіку ОСОБА_4 та доньці ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народиласина ОСОБА_2 ,який такожбув зареєстрований вцій квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік ОСОБА_4 помер.На цейчас вквартирі зареєстрованівона таїї діти донька ОСОБА_3 ,син ОСОБА_2 .Останній вквартирі непроживає майже4рокиз власної волі, жодних перешкод в користуванні житлом йому не чинилось, його особистіречі тамайно вквартирі відсутні. Однак через реєстрацію відповідача в спірній квартирі вона позбавлена можливості отримати субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг та вимушена нести додаткові витрати з оплати житлово-комунальних послуг, нарахованих на відповідача.

Ухвалою суду від 28.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та третіх осіб.

04.09.2025 через систему «Електронний суд» до суду надійшли письмові пояснення представника третьої особи територіальної громадиміста Запоріжжяв особі Запорізької міської ради Білецької Н.О., в яких вона зазначила, що підставою для визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, є її тривала відсутність без поважних причин. У випадку наявності в справі достатніх та належних доказів, що підтверджують тривалу відсутність відповідача без поважних причин у спірному житловому приміщенні, просить прийняти рішення відповідно до діючого законодавства.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримує повністю та просить його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає повністю, проти задоволення позову не заперечує.

Представник третьої особи територіальної громадиміста Запоріжжяв особі Запорізької міської ради Білецька Н.О. та третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не прибули, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін та третіх осіб за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст.4,5 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Ст.47 Конституції України та ст.1,9 ЖК України гарантує громадянам право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з ч.4,5 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до ст.61,64,65 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач і члени його сім`ї.

Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках:

1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період - протягом усього періоду проходження військової служби, а якщо під час її проходження вони отримали поранення, інше ушкодження здоров`я та перебувають на лікуванні в закладах охорони здоров`я або потрапили в полон чи визнані безвісно відсутніми - на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України після звільнення з військової служби після закінчення ними лікування в закладах охорони здоров`я, незалежно від строку лікування, повернення з полону, скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи ухвалення судом рішення про оголошення особи померлою;

2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;

3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

4) виїзду у зв`язку з виконанням обов`язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов`язків;

5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей з інвалідністю, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них;

6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому;

7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім`ї.

У випадках, передбачених пунктами 1-7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

Відповідно до законодавства України може бути встановлено й інші умови і випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами на більш тривалий строк.

Відповідно до ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Суд встановив, що квартира АДРЕСА_2 на підставі ордеру №909, виданого 25.02.1985 виконавчим комітетом Запорізької міської Ради народних депутатів, була виділена в постійне користування ОСОБА_1 та членам її родини - ОСОБА_4 (чоловік), ОСОБА_3 (донька).

На даний час в квартирі зареєстровані позивачка ОСОБА_1 та її діти - донька ОСОБА_3 (третя особа), син ОСОБА_2 (відповідач у справі).

Відповідач ОСОБА_2 в зазначеній квартирі фактично не проживає з 2021 по теперішній час, що підтверджується актом, складеним 09.08.2025 мешканцями будинку АДРЕСА_3 .

Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно з ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно доп.1ч.2ст.49,ч.1,4ст.206ЦПК Українивідповідач маєправо визнатипозов (всіабо частинупозовних вимог)на будь-якійстадії судовогопроцесу, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

При цьому, суд виходить з того, що відповідач ОСОБА_2 повністю визнав позовні вимоги. Таке визнання не суперечить закону, не порушує чиїх-небудь прав, свобод та інтересів.

Так,суд вважаєвстановленим тадоведеним,щовідповідач ОСОБА_2 , який є сином позивачки ОСОБА_1 , тривалий час з 2021 не проживає в спірній квартирі та не користується нею без поважних причин, з власної волі, житлово-комунальні послуги не сплачує, його речей в квартирі немає, чим чинить позивачці перешкоди в користуванні житлом, оскільки вона вимушена нести додаткові витрати по сплаті житлово-комунальних послуг за зареєстрованого відповідача, не має можливості оформити субсидію.

Вказані обставини відповідачем ОСОБА_2 визнані повністю, у зв`язку з чим не підлягають доведенню іншими належними та допустимими доказами.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.

Керуючись ст.15,16 ЦК України, ст.1,9,61,64,65,71,72 ЖК України, ст.2,4,5,12,13,49,76-82,89,206,211,259,263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.А.Мурашова

24.09.2025