Вирок № 130458890, 24.09.2025, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 1-кп/470/40/25

Справа № 470/940/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2025 року с-ще Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю начальника Березнегуватського відділу Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_2 , прокурора вказаного відділу окружної прокуратури ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , представника потерпілого ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 , секретаря судового засідання ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Березнегувате кримінальне провадження №12024152310000333, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 червня 2024 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, громадянина України, освіта вища, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, військовослужбовця військової служби за контрактом на посаді заступника командира десантно-штурмової роти 2 батальйону морської піхоти ВЧ НОМЕР_1 у військовому званні молодший лейтенант, раніше не судимого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , та

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Райполе Межівського району Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня, розлученого, утриманців не маючого, військовослужбовця військової служби за контрактом, водія десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні матрос, в силу ст.89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого по АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.355 КК України,

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2024 року о 14 годині 55 хвилин ОСОБА_6 , який є військовослужбовцем військової служби за контрактом на посаді заступника командира десантно-штурмової роти 2 батальйону морської піхоти ВЧ НОМЕР_1 , у військовому званні молодший лейтенант, та ОСОБА_7 , який також є військовослужбовцем військової служби за контрактом на посаді водія десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні матрос, перебуваючи на автодорозі Т1508 сполученням Снігурівка-Березнегувате, на відстані 1,4 кілометри від с. Пришиб Березнегуватської ТГ Баштанського району Миколаївської області, на автомобілі «Субару Форестер», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у якого пошкодилося лобове скло через потрапляння каміння з-під коліс автомобіля «Газ 2705», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , домовились про реалізацію спільного злочинного умислу, направленого на примушення останнього до виконання цивільно-правового зобов`язання щодо відшкодування ОСОБА_6 завданої майнової шкоди із погрозою вбивством.

Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, перебуваючи на тому ж місці близько 15 години, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_6 , за допомогою пружинно-поршневого пневматичного пістолету ІЖ-53М, калібру 4,5 міліметри, у якого відсутній ствол із шарнірним важелем взведення, та ОСОБА_7 , за допомогою стартового самозарядного пістолету SUR 2608, калібру 9 міліметрів, схожих на вогнепальну зброю, погрожуючи вбивством, що виражалося у демонстрації пістолетів, приставлянні їх до голови потерпілого, виказуванні погроз та намірів їх застосувати, примусили ОСОБА_4 перерахувати на банківську картку ОСОБА_6 № НОМЕР_4 із банківським рахунком № НОМЕР_5 , відкритим в АТ КБ «ПриватБанк», грошові кошти в розмірі 2380,00 грн, з яких 69,35 грн. комісія, в рахунок відшкодування збитків, завданих пошкодженням лобового скла вищевказаного автомобіля.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, пояснив, що того дня близько 15 години разом із ОСОБА_7 на автомобілі «Субару» повертався з бойового завдання в с-ще Березнегувате. Він був за кермом, а ОСОБА_7 перебував на задньому сидінні. Дорогою, не доїжджаючи до с. Пришиб, їх на великій швидкості обігнав автомобіль «Газель», у якого з-під коліс вилетіло каміння та розбило лобове скло його автомобіля. У вказаного автомобіля був відсутній номерний знак, а на кузові був намальований хрест, тому він вирішив, що за кермом військовослужбовець та вирішив його зупинити. Наздогнавши авто, за допомогою макетів пістолетів зупинили його, перевірили документи водія, а коли впевнились, що то цивільний, віддав ОСОБА_7 пістолет та той сів з ним до автомобіля. Згодом показав потерпілому розбите скло свого автомобіля, запитав, чому він так швидко їздить, на що потерпілий вибачився, запропонував йому грошові кошти за завдані збитки, в розмірі 2300 грн., перерахував їх йому на банківську картку та вони поїхали у своїх справах. Крім того пояснив, що вбивством потерпілому вони із ОСОБА_7 не погрожували, пістолети на потерпілого не направляли, а тримали їх направленими до землі. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку 2380 грн. майнової шкоди та 500000 грн. моральної шкоди, завданих кримінальним правопорушенням, не визнав та просив відмовити в його задоволенні.

Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні також вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та надав пояснення, які є аналогічними поясненням обвинуваченого ОСОБА_6 . Крім того пояснив, що вбивством потерпілому не погрожував, пістолет в його сторону не направляв, а лише тримав його направленим до землі, участі в розмові ОСОБА_6 та потерпілого стосовно відшкодування збитків за розбите скло не приймав, а перебував разом з макетами пістолетів у машині. Цивільний позов потерпілого про стягнення в солідарному порядку 2380 грн. майнової шкоди та 500000 грн. моральної шкоди, завданих кримінальним правопорушенням, також не визнав.

Не дивлячись на невизнання вини обвинуваченими, їх вина у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Так заявою від 25 червня 2024 року, адресованою на ім`я начальника ВП №2 Баштанського РВП, потерпілий ОСОБА_4 просив притягти до кримінальної відповідальності невідомих йому військовослужбовців, які того дня близько 15 години на автодорозі Снігурівка Березнегувате Миколаївської області, після потрапляння каміння з-під коліс його автомобіля в лобове скло їх автомобіля «Субару Форестер», реєстраційний номер НОМЕР_2 , зупинили його та вимагали грошові кошти на ремонт лобового скла (а.п.9 т.2).

За даними протоколу огляду місця події з фототаблицею, 26 липня 2024 року старшим слідчим СВ відділення поліції №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області було оглянуто ділянку місцевості на автодорозі Т1508 на відстані 1,4 кілометри від с. Пришиб Березнегуватської ТГ Баштанського району Миколаївської області, де військовослужбовці вимагали від потерпілого грошові кошти за розбите лобове скло, в ході чого на узбіччі виявлено осип щебня (а.п.10-12 т.2).

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що на час вчинення кримінального правопорушення у нього у користуванні перебував автомобіль ГАЗ 2705, реєстраційний номер НОМЕР_3 , та того дня він їхав ним з м. Снігурівка до с-ща Березнегувате. Під`їжджаючи до с. Пришиб він у дзеркало помітив автомобіль «Субару», який його наздоганяв, у зв`язку з чим пришвидшив хід. Вказаний автомобіль став його обганяти та з нього він побачив пістолет, у зв`язку з чим вимушений був зупинитися. З автомобіля вийшли обвинувачені з пістолетами, які були одягнуті у військові футболки та шорти. ОСОБА_6 був за кермом, а ОСОБА_7 вийшов із задніх дверей. ОСОБА_7 направив пістолет на лобове скло його автомобіля та наказав вийти, що він і зробив. Після цього ОСОБА_7 направив пістолет в область його голови, став ображати його нецензурно та повідомив, що він їм розбив скло. Обвинувачені погрожували йому вбивством та застосуванням вогнепальної зброї. Після того, як ОСОБА_6 показав йому розбите скло, ОСОБА_7 сів до автомобіля разом зі зброєю, а ОСОБА_6 став вимагати від нього кошти на заміну скла автомобіля. Він повідомив йому, що має на картці лише 2300 грн., на що той погодився. Він перерахував йому вказану суму телефоном на картку, після чого вони поїхали. Відмовити ОСОБА_6 він не міг, оскільки боявся за своє життя. Погрозу вбивством сприймав реально, оскільки вважав зброю вогнепальною. Крім того показав, що реєстраційний номер на його автомобілі того дня був присутній, а хрестів на кузові не було. Всі обставини були зафіксовані на відеореєстратор, який знаходився у його автомобілі. Цивільний позов про стягнення з обвинувачених в солідарному порядку майнової шкоди, в розмірі 2380 грн. та моральної шкоди, в розмірі 500000 грн. завданої кримінальним правопорушенням підтримав та просив суд його задовольнити. Моральну шкоду обґрунтовував моральними стражданнями, які він зазнав через побоювання за своє життя.

Заявою від 26 червня 2024 року, адресованою на ім`я старшого слідчого СВ відділення поліції №2 Баштанського РВП, потерпілий ОСОБА_4 добровільно видав працівникам поліції флеш-карту з відеореєстратора для проведення процесуальних дій (а.п.211 т.1).

Того ж дня, за протоколом огляду документу з фототаблицею, старшим слідчим СВ відділення поліції №2 Баштанського РВП, за участі потерпілого ОСОБА_4 , було проведено огляд наданої потерпілим флеш-карти, на якій виявлено два відеофайли, протяжністю 2 хвилини 09 секунд та 2 хвилини 45 секунд, які були скопійовані на DVD-R диск (а.п.213-216 т.1).

Крім того, 12 серпня 2024 року т.в.о. заступника начальника СВ відділення поліції №2 Баштанського РВП, за участі потерпілого ОСОБА_4 , було проведено огляд відеофайлів, які малися на вказаному DVD-R диску, з яких вбачається: як автомобіль потерпілого було зупинено з погрозою застосування предмету, схожого на вогнепальну зброю з автомобіля «Субару Форестер», як з вказаного автомобіля виходять обвинувачені, тримаючи в руках предмети, зовні схожі на пістолети, як обвинувачений ОСОБА_7 наставляє предмет, схожий на пістолет на лобове скло автомобіля потерпілого із вимогою вийти з автомобіля, як ОСОБА_7 погрожує потерпілому застуванням вказаної вогнепальної зброї, як ОСОБА_7 повертається до автомобіля та сідає в нього разом з предметами, схожими на пістолети, як обвинувачений ОСОБА_6 показує потерпілому розбите скло його автомобіля, як вказує на необхідність його заміни потерпілим, як потерпілий погоджується відшкодувати заміну скла грошовими коштами, як обвинувачений ОСОБА_6 визначає вартість скла та вартість його заміни, як потерпілий погоджується на відшкодування збитків, у розмірі 2500 грн., а обвинувачений погоджується на її перерахування йому на банківську картку (а.п.203-210 т.1).

Також заявою від 26 червня 2024 року, адресованою на ім`я старшого слідчого СВ відділення поліції №2 Баштанського РВП, потерпілий ОСОБА_4 добровільно видав працівникам поліції свій мобільний телефон Redmi Note 10S для проведення огляду (а.п.20 т.2).

Того ж дня, за протоколом огляду документу з фототаблицею, старшим слідчим СВ відділення поліції №2 Баштанського РВП, за участі потерпілого ОСОБА_4 , було проведено огляд наданого потерпілим мобільного телефону Redmi Note 10S, в ході чого виявлено наявність в ньому додатку «Приват 24», а у вказаному додатку виявлено переказ на картковий рахунок обвинуваченого ОСОБА_6 , в розмірі 2380,91 грн., з яких 69,35 грн. комісія, та відповідну платіжну інструкцію. Вказаний переказ датований 25 червня 2024 року, час переказу 15 година 06 хвилин (а.п.21-30 т.2).

Заявою від 26 серпня 2024 року, адресованою на ім`я старшого слідчого СВ відділення поліції №2 Баштанського РВП, обвинувачений ОСОБА_7 добровільно видав працівникам поліції стартовий пістолет SUR 2608, який він отримав для самооборони та 25 червня 2024 року застосував до водія автомобіля Газель, який того дня розбив лобове скло автомобіля (а.п.33 т.2).

Того ж дня, за протоколом огляду документу з фототаблицею, старшим слідчим СВ відділення поліції №2 Баштанського РВП, за участю обвинуваченого ОСОБА_7 , було проведено огляд добровільно виданого ним стартового пістолету, в ході чого встановлено його марку та модель (а.п.34-39 т.2).

Згідно висновку експерта Миколаївського НДЕКЦ №СЕ-19/115-24/12434-БЛ від 11 липня 2024 року добровільно виданий обвинуваченим ОСОБА_7 стартовий пістолет до вогнепальної зброї не належить (а.п.65-68 т.2).

Також, заявою від 26 серпня 2024 року, адресованою на ім`я старшого слідчого СВ відділення поліції №2 Баштанського РВП, обвинувачений ОСОБА_10 добровільно видав працівникам поліції належний йому пістолет «ИЖ-53м» , який він тримав у руці 25 червня 2024 року коли підійшов до водія автомобіля Газель, що того дня розбив лобове скло його автомобіля (а.п.40 т.2).

Того ж дня, за протоколом огляду документу з фототаблицею, старшим слідчим СВ відділення поліції №2 Баштанського РВП, за участю обвинуваченого ОСОБА_6 , було проведено огляд добровільно виданого ним пістолету, в ході чого встановлено його марку та модель (а.п.41-44 т.2).

Згідно висновку експерта Миколаївського НДЕКЦ №СЕ-19/115-24/12435-БЛ від 12 липня 2024 року добровільно виданий обвинуваченим ОСОБА_6 пістолет до вогнепальної зброї не належить, а є частиною пружинно-поршневого пістолета «ИЖ-53м» (а.п.75-77 т.2).

17 вересня 2024 року за протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, потерпілий ОСОБА_4 впізнав обвинуваченого ОСОБА_6 як особу, яка 25 червня 2024 року на автодорозі Снігурівка Березнегувате разом з іншою особою примусила його до виконання цивільно-правового зобов`язання погрожуючи вбивством (а.п.83-85 т.2).

Того ж дня за протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, потерпілий ОСОБА_4 впізнав обвинуваченого ОСОБА_7 як особу, яка 25 червня 2024 року на автодорозі Снігурівка Березнегувате разом з іншою особою примусила його до виконання цивільно-правового зобов`язання погрожуючи вбивством (а.п.86-88 т.2).

В ході проведення слідчого експерименту 12 серпня 2024 року потеплілий ОСОБА_4 на місці - на автодорозі Т1508 сполученням Снігурівка-Березнегувате, на відстані 1,4 кілометри від с. Пришиб Березнегуватської ТГ Баштанського району Миколаївської області, показав, як саме та за яких обставин обвинувачені за попередньою змовою, погрожуючи йому вбивством із застосуванням предметів, схожих на вогнепальну зброю, примусили його перерахувати обвинуваченому ОСОБА_6 на його картковий рахунок грошові кошти за пошкодження лобового скла його автомобіля (а.п.89-96).

Доводи обвинувачених про те, що вони не погрожували вбивством потерпілому та пістолети тримали в напрямку землі судом до уваги не приймаються, оскільки вони спростовуються дослідженими в ході судового розгляду доказами, зокрема показаннями потерпілого та відеозаписами з відеореєстратора його автомобіля.

Також не приймаються до уваги судом і доводи обвинуваченого ОСОБА_6 стосовно того, що він не вимагав від потерпілого відшкодування за розбите лобове скло, оскільки вони також спростовуються показаннями потерпілого, що узгоджуються з відеозаписами з відеореєстратора його автомобіля, на яких ОСОБА_6 неодноразово вимагав у потерпілого заміни ним пошкодженого лобового скла, на що потерпілий запропонував йому грошове відшкодування.

Крім того суд критично відноситься до пояснень обвинуваченого ОСОБА_6 стосовно того, що за кермом автомобіля ГАЗ 2705 міг перебувати військовослужбовець ЗСУ через відсутність реєстраційного номера автомобіля та наявність на кузові хреста, тому він і вирішив його зупинити за допомогою пістолетів, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та заперечуються потерпілим ОСОБА_4 .

Хибними також на думку суду є доводи захисника обвинувачених стосовно недопустимості доказів відеозаписів з відеореєстратора автомобіля потерпілого, через знаходження в матеріалах справи їх копій, а відповідно і протоколів їх огляду від 26 червня 2024 року та 12 серпня 2024 року, оскільки відповідно до ч.3ст. 99 КПКУкраїни оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документаще і його відображення, якому надається таке ж значення як документу, при цьому відповідно до ч.1 ст.99 КПКУкраїни документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі матеріали звукозапису та електронні носії інформації. Ототожнення захисником електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Аналогічна правова позиція була викладена Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 29 березня 2021 року у справі №554/5090/16-к.

Доводи захисника обвинувачених про фальсифікацію органом досудового розслідування відеозаписів з відеореєстратора автомобіля потерпілого, через наявність у протоколах їх огляду різного часу (подія злочину відбулася близько 14 години 50 хвилин, а на відеозаписі 21 година 15 хвилин та 21 година 33 хвилини), різної назви носія інформації (в одному протоколі CD-R диск, а в іншому DVD-R диск), а також зазначення в протоколах різної тривалості відеозаписів (1-й відеофайл 2.08 хвилин замість 2.09 хвилин, 2-й відеофайл 2,54 хвилини замість 2.45 хвилин) суд також вважає безпідставними, оскільки розбіжності в протоколах огляду, за поясненнями слідчих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 допитаних в судовому засіданні, виникли через описку, а розбіжності в часі відеозапису з подією злочину, за поясненням потерпілого, виникли через не налаштування завчасно відеореєстратора.

Крім того клопотань про проведення експертизи відеозаписів на наявність змін чи монтажу захисник протягом судового розгляду не заявляла.

Так з об`єктивної сторони злочин, що інкримінується обвинуваченим, вчиняється у формі, зокрема, примушування потерпілого до виконання цивільно-правового зобов`язання. Зміст такого примушування складають дві взаємопов`язані дії: 1) вимога виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов`язання; 2) погроза застосувати насильство, пошкодити чи знищити майно.

В ході судового засідання судом встановлено, що обвинувачені за попередньою змовою, із застосуванням предметів, зовні схожих на вогнепальну зброю, погрожували вбивством потерпілому, вийшовши з нею з автомобіля, наставляючи її на лобове скло автомобіля, в якому перебував потерпілий, а згодом і в область його голови, при цьому погрожуючи її застосуванням за пошкоджене скло автомобіля, а обвинувачений ОСОБА_6 вимагав у потерпілого замінити пошкоджене скло його автомобіля, на що потерпілий погодився та перерахував на його картковий рахунок грошові кошти в рахунок відшкодування збитків.

За такого, вину обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, суд знаходить доведеною, а доводи захисника про недоведеність поза розумним сумнівом їх вини, спростовуються дослідженими в ході судового розгляду доказами.

Дії ОСОБА_6 суд кваліфікує в межах пред`явленого йому обвинувачення за ч.2 ст.355 КК України, як примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, вчинене за попередньою змовою групою осіб, із погрозою вбивства.

Дії ОСОБА_7 суд також кваліфікує в межах пред`явленого йому обвинувачення за ч.2 ст.355 КК України, як примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, вчинене за попередньою змовою групою осіб, із погрозою вбивства.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, є військовослужбовцем військової служби за контрактом, за місцем несення служби характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває (а.п.97-99,110,112-115,119-121,179 т.2).

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_7 встановлено, що він в силу ст.89 КК України раніше не судимий, оскільки ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 24 червня 2025 року його звільнено від призначеного за вироком Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 17 квітня 2024 року покарання, не одружений, утриманців не має, є військовослужбовцем військової служби за контрактом, за місцем несення служби характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває (а.п.100-104,111,115-118,163,180-181 т.2, 101 т.3).

За даними досудової доповіді, наданої Хаджибейським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області, ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства також оцінюється як середній, а його виправлення можливе без ізоляції від суспільства (а.п.132-142 т.1).

За даними досудової доповіді, наданої Синельниківським районним сектором №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Дніпропетровській області, ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства також оцінюється як високий, однак його виправлення можливе без ізоляції від суспільства (а.п.84-90 т.1).

Призначаючи покарання обвинуваченим суд враховує тяжкість та суспільну небезпечність кримінального правопорушення, що відноситься до нетяжкого злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинувачених та ступінь кожного у співучасті.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинувачених, судом не встановлено.

На підставі зазначеного, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наведених даних про особу обвинувачених, відсутність обставин, які обтяжують покарання та позиції представника потерпілого, який в судовому засіданні не наполягав на суворому покаранні, суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах ближче до мінімальних санкції частини статі обвинувачення, як того просила у судовому засіданні прокурор, оскільки воно буде необхідними і достатніми для їх виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

У відповідності до ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбаченечастиною третьоюстатті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

В ході судового розгляду судом встановлено, що обвинувачені вчинили нетяжке кримінальне правопорушення, є військовослужбовцями військової служби за контрактом, де характеризуються позитивно, на даний час беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, раніше не судимі, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинувачених без відбування покарання та звільнення їх від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на них обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України, а підстав для реального відбування покарання, зокрема обвинуваченим ОСОБА_7 , на які вказував у судовому засіданні представник потерпілого, суд не вбачає.

Вирішуючи питання про стягнення з обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь потерпілого майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в розмірі 2380,00 грн. та моральної шкоди, в розмірі 500000 грн. за цивільним позовом ОСОБА_4 , суд доходить наступного.

Відповідно до ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.1 ст.1190 вказаного Кодексу, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

В ході судового розгляду даного кримінального провадження судом встановлено, що обвинувачені наслідок вчинення кримінального правопорушення завдали збитків потерпілому ОСОБА_4 , в розмірі 2380,00 грн., а тому, враховуючи доведеність їх вини у заподіянні потерпілому майнової шкоди, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_4 в цій частині та стягнення з обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в солідарному порядку на користь потерпілого 2380,00 грн. (а.п.71-74 т.1).

Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Розмір відшкодування моральної шкоди, як роз`яснено в пунктах 9 та 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 25 травня 2001 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує страх та хвилювання за своє життя, яких зазнав потерпілий внаслідок погрози йому вбивством із застосуванням предметів, схожих на вогнепальну зброю, з боку обвинувачених, розмір завданої майнової шкоди, порушення життєвих зв`язків через змушення звертатися за захистом своїх прав до правоохоронних органів і суду.

Таким чином, з урахуванням завданої шкоди потерпілому, вимог розумності та справедливості, суд доходить висновку, що цивільний позов ОСОБА_4 в частині стягнення з обвинувачених моральної шкоди, в розмірі 500000 грн. є обґрунтованим лише частково та підлягає задоволенню, в розмірі 20000 грн. (а.п.71-74 т.1).

Міру запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді особистого зобов`язання суд залишає до вступу вироку в законну силу.

У відповідності до ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь держави витрати пов`язані з проведенням балістичних експертиз, в розмірі 1893,2 грн. з кожного.

Долю речових доказів, що знаходяться в камері зберігання речових доказів ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області та на відповідальному зберіганні у потерпілого, суд вирішує відповідно до п.1 ч.9 ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_13 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.355 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 3 (три) місяці.

На підставіст.75КК України ОСОБА_6 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки з покладенням, відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, обов`язків періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_14 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.355 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 3 (три) місяці.

На підставіст.75КК України ОСОБА_7 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки з покладенням, відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, обов`язків періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 попередню особисте зобов`язання із залишенням покладених на них обов`язків.

Позовну заяву ОСОБА_4 про стягнення з обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 завданої кримінальним правопорушенням майнової та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 , в солідарному порядку, завдану кримінальним правопорушенням майнову шкоду, в розмірі 2380,00 (дві тисячі триста вісімдесят) грн. та моральну шкоду, в розмірі 20000,00 (двадцять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь держави витрати, пов`язані з проведенням балістичних експертиз, в розмірі 1893,2 (одна тисяча вісімсот дев`яносто три грн. 20 коп.) грн. з кожного.

Арешт майна, а саме: пневматичного пістолету «ИЖ-53М», належного ОСОБА_6 , накладений ухвалою слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2024 року та стартового пістолету «SUR-2608», належного ОСОБА_7 , накладений ухвалою слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2024 року, скасувати.

Речові докази, які перебувають в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області, а саме: пневматичний пістолет «ИЖ-53М», належний ОСОБА_6 та стартовий пістолет «SUR-2608» з магазином та маркуванням « НОМЕР_6 », належний ОСОБА_7 конфіскувати, як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а мобільний телефон Redmi Note 10S, що переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_4 , залишити у нього як у власника.

Вирок суду може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Березнегуватський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченими у той же строк з моменту вручення їм копії вироку.

Вирок набуваєзаконної силипісля закінченнястроку поданняапеляційної скарги,якщо такускаргу небуло подано.

Суддя ОСОБА_1