Ухвала суду № 130458878, 24.09.2025, Березанський районний суд Миколаївської області

24.09.2025

Справа № 469/1211/25

2/469/747/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2025 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Гапоненко Н.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Березанського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Одеса) про зняття арешту з майна, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 23 вересня 2025 року звернувся до Березанського районного суду Миколаївської області із вказаним позовом, у якому просив зняти арешт з належного йому нерухомого майна, номер запису про обтяження 32143068, зареєстрованого 15.02.2010 року на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника від 15.02.2010 року.

На обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що він є власником земельних ділянок за кадастровим номером 4820981800:15:027:0001 площею 0,2133 га, 4820981800:08:000:0164 площею 1,5 га та житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Під час здійснення господарської діяльності у серпні 2025 року він дізнався, що все належне йому майно арештоване. Вказана заборона накладена в межах виконавчих проваджень № 10466303 з виконання судового наказу від 25.09.2008 року № 2-н-208 про стягнення з позивача на користь ЗАТ КБ ПриватБанк заборгованості, яке було завершене 11.09.2009 року у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу через відсутність у боржника майна, на яке може бути звернене стягнення, та виконавчого провадження № 17702518 з виконання виконавчого листа від 23.06.2009 року № 2-243 про стягнення з позивача на користь ПАТ Кредитпромбанк заборгованості, яке 25.06.2013 року завершено у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу через відсутність у боржника майна, на яке може бути звернене стягнення. У постанові про завершення виконавчого провадження державний виконавець не зазначив про зняття арешту, накладеного на майно позивача, що чинить позивачу перешкоди у користуванні та розпорядженні майном.

З матеріалів позовної заяви встановлено, що на підставі судового наказу від 25.09.2008 року № 2-н-208, виданого Березанським районним судом Миколаївської області, 10.12.2008 року відділом ДВС Березанського РУЮ відкрито виконавче провадження № 10466303 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ ПриватБанк боргу в сумі 2409,12 грн. (стан виконавчого провадження завершено, виконавчий документ повернуто стягувачеві); напідставі виконавчого листа від 23.06.2009 року № 2-243, виданого Березанським районним судом Миколаївської області, 15.02.2010 року відділом ДВС Березанського РУЮ відкрито виконавче провадження № 17702518 про стягнення з ОСОБА_1 на користь МФ ВАТ Кредитпромбанк заборгованості в сумі 33334,25 грн. (стан виконавчого провадження завершено, виконавчий документ повернуто стягувачеві).

У ході примусового виконання зазначених виконавчих проваджень накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 , який є позивачем у цій справі.

Згідно із ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.447-1ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Боржник як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо ж особа, яка не погоджується з накладеним арештом, не є стороною виконавчого провадження, але такими діями порушується її право власності, вона звертається до суду з позовом, в якому передусім ставить питання про підтвердження її права власності на арештоване майно, а потім про зняття арешту.

Вказані висновки узгоджуються з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 у справі № 577/4541/20, від 18 травня 2022 року у справі № 642/4263/21, від 29 червня 2023 року у справі № 208/9810/21, які в силу приписів ч.4 ст.263 ЦПК України суд враховує при ухваленні рішення.

У разі пред`явлення до суду позову стороною виконавчого провадження в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, а помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 161/3171/19.

Оскільки позивачбув боржникому виконавчомупровадженні зпримусового виконання судового наказу від 25.09.2008 року № 2-н-208, виданого Березанським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ ПриватБанк заборгованості у сумі 2409,12 грн., та у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-243, виданого Березанським районним судом Миколаївської області 23.06.2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Кредитпромбанк заборгованості у сумі 33334,25 грн., де застосовано арешт майна, тому він має право на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця у порядку, визначеному розділом VII ЦПК України, а не у порядку позовного провадження.

Оскільки вимоги боржника у виконавчому провадженні щодо зняття арешту з майна підлягають розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а не у порядку позовного провадження, слід відмовити у відкритті позовного провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.186, 258-261 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкритті провадження у справі.

Роз`яснити позивачу право на оскарження дій державного виконавця у порядку ст.ст.447-453 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Березанський районний суд Миколаївської області протягом п"ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п"ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Суддя: