Рішення № 130458873, 22.09.2025, Березанський районний суд Миколаївської області

22.09.2025 Справа №469/764/20

2/469/36/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2025 року селище Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Тавлуя В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Рогозевич С.О.,

учасники справи та їхні представники:

прокурор - Мішустін М. А.,

представник Коблівської сільської ради

Миколаївського районуМиколаївської області - не з`явився,

представник відповідача Миколаївської РДА - не з`явився,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом заступникакерівника Миколаївськоїмісцевої прокуратури№ 1в інтересахдержави вособі Коблівськоїсільської радиМиколаївського районуМиколаївської областідо Миколаївськоїрайонної державноїадміністрації Миколаївськоїобласті провизнання незаконнимта скасуваннярозпорядження,визнання недійснимдержавного актана правовласності наземельну ділянку,

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 Миколаївської області 18 вересня 2020 року звернувся до Березанського районного суду з зазначеним позовом, у якому просив :

-визнати незаконним і скасувати розпорядження Березанськоїрайонної державноїадміністрації №220 від 20.04.2011 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:06:000:0224 для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності (піски), які не надані у власність або користування поза населеним пунктом у межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

- визнати недійсним виданий 25.06.2011 ОСОБА_1 державний акт на право власності серії ЯЛ №626374 на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:06:000:0224 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:06:000:0224 вартістю 300525,00 грн.

- стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області сплачений судовий збір за подачу позову.

У обґрунтуваннязаявлених вимогпрокурор посилавсяна те,що Розпорядженням Березанськоїрайонної державноїадміністрації №220від 20.04.2011року затвердженопроєкт землеустроюта наданоу власність ОСОБА_1 (середінших)земельну ділянкуплощею 0,1га зкадастровим номером4820983900:06:000:0224для індивідуальногодачного будівництваі земельдержавної власності(піски),які ненадані увласність абокористування,поза населенимпунктом умежах територіїРибаківської сільськоїради Березанськогорайону Миколаївськоїобласті,і на підставіданого розпорядження ОСОБА_1 25.06.2011 року видано державний акт на право власності серії ЯЛ №626374 на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:06:000:0224.

Прокурор вважає,що зазначенерозпорядження Березанськоїрайдержадміністрації №220від 20.04.2011року вчастині відведенняу власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:06:000:0224 видане з порушеннями закону, підлягає визнанню незаконним і скасуванню, скільки видана відповідачу ОСОБА_1 земельна ділянка відповідно до інформації Управління містобудування та архітектури Миколаївської облдержадміністрації від 23.06.2020 року за Проектом планування та забудови Березанського району ділянка з кадастровим номером номером 4820983900:06:000:0224 знаходиться на землях рекреації, розташована в межах прибережної захисної смуги та пляжної зони узбережжя Чорного моря, а тому на ній відповідно до містобудівної документації та державних будівельних норм і правил заборонено індивідуальне дачне будівництво.

Крім того, відповідно до ст.88 Водного кодексу України, спірна земельна ділянка може перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей; при передачі земельної ділянки у приватну власність порушено також обмеження будівництва у межах прибережної захисної смуги, встановлені ст.90 Водного кодексу України та ст.62 ЗК України, та перевищено компетенцію районної державної адміністрації щодо розпорядження землями державної власності, що знаходяться за межами населеного пункту та передаються для потреб, не передбачених ч.3 ст.122 ЗК України.

Посилаючись на викладені обставини та норми закону прокурор вважає, що оскаржуване розпорядження Березанської районної державної адміністрації суперечить законодавству та порушує інтереси держави, а тому, просив його визнати незаконним та скасувати.

У зв`язку з незаконністю оскаржуваного розпорядження Березанської РДА прокурор просив визнати недійсним та скасувати виданий на його підставі державний акт на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку.

Оскільки вибуттяземельної ділянкивідбулось безволі власника-держави вособі Миколаївськоїобласної державноїадміністрації відповіднодо ч.4ст.122ЗК України,з якою питаннярозпорядження Березанськоїрайдержадміністрації спірноюземельною ділянкою непогоджувалось,прокурор, посилаючисьна положенняст.391ЦК Україниякими встановлено,що власникмайна маєправо вимагатиусунення перешкоду здійсненніним правакористування тарозпоряджання своїммайном,відповідні правовіпозиції ВерховногоСуду ваналогічних правовідносинах,просив зобов`язатитеперішнього власника зазначеноїземельної ділянки ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку належному власнику державі в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

30 вересня 2020 року ухвалою судді відкрито провадження у справі (а.с.30).

30 березня 2021 року ухвалою суду задоволено клопотання прокурора та залучено Миколаївську районну державну адміністрацію до участі у справі в якості правонаступника відповідача Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (а.с.93).

23 червня 2021 року ухвалою суду провадження у справі зупинено у зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_1 до залучення до участі у справі її правонаступника.

10 січня 2025 року провадження у справі поновлено.

25 лютого 2025 року ухвалою суду задоволено клопотання прокурора та замінено первісного позивача у справі Миколаївську обласну державну адміністрацію на його правонаступника Коблівську сільську раду Миколаївського району Миколаївської області (а.с.132-133).

11 вересня 2025 року ухвалою суду провадження у справі у частині вимог заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути земельну ділянку закрито у зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_1 (а.с.156).

У судовому засіданні прокурор заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник позивача Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача Миколаївської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За таких обставин суд розглянув справу за участі прокурора за відсутності інших осіб, які приймають участь у справі.

Заслухавши пояснення прокурора, та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалівсправи вбачається,що РозпорядженняБерезанської районноїдержавної адміністрації№220від 20.04.2011року сорокагромадянам Українизатверджено проектземлеустрою щодовідведення земельнихділянок увласність дляіндивідуального дачногобудівництва іземель державноївласності (піски),які ненадані увласність абокористування,поза населенимпунктом умежах територіїРибаківської сільськоїради Березанськогорайону Миколаївськоїобласті загальноюплощею 4,0га.,у томучислі ОСОБА_1 - площею 0,1 га (а.с.15).

25.06.2011року напідставі вказаногорозпорядження ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЛ №626374 на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:06:000:0224, що вбачається із копії державного акта (а.с.17).

За змістом повідомлення Управління містобудування та архітектури Миколаївської ОДА від 23 червня 2020 року, надана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка знаходиться на землях рекреації, де згідно проекту передбачено розміщення баз відпочинку, пансіонатів та будинків відпочинку, кемпінгів, піонертаборів, таборів труда та відпочинку, пляжів, пам`яток археології, заказників, пам`яток культури, що суперечить проекту плануваннята забудовиБерезанського районуМиколаївської області,затвердженого постановоюДержавного комітетуУкраїнської РСРу справахбудівництва від23жовтня 1985року №112,(а.с.19).

Згідно з даними наданої до матеріалів позову публічної кадастрової карти України, що додаються, відстань від північної межі ділянки з кадастровим номером 4820983900:06:000:0237 становить 50 м, від південної 25 м. (а.с.20).

За змістом повідомлення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 24 червня 2020 року вбачається, що на спірній земельній ділянці відсутні забудови, огорожі, будівельні матеріали, змощення, тощо (а.с.21).

За інформацією Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області від 10.07.2020 року Управлінням не передавалися до Держархбудінспекції дані для внесення в реєстр щодо видачі/реєстрації ОСОБА_1 документів, які дають право на виконання будівельних робіт та документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області (а.с.21)

З повідомлення Миколаївської обласної державної адміністрації від 30 червня 2020 року вбачається, що облдержадмінстрації не було відомо про прийняття оскаржуваного розпорядження та про факт відчуження спірної земельної ділянки. Питання стосовно розпорядження цією ділянкою не погоджувалося (а.с.23).

За положеннями ст.60 Земельного кодексу України та ст.88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше 2-х км від урізу води.

У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води (ч.10 ст.88 Водного кодексу України).

Таким чином, надана у власність відповідачу ОСОБА_1 земельна ділянка перебуває у межах прибережної захисної смуги та пляжної зони Чорного моря.

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьоюстатті 62ЗК України,частиною третьоюстатті 90ВК Україниу межах пляжної зони прибережних захисних смуг заборонено будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Як передбачено ч.4 ст.59 ЗК України, земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть передаватися громадянам та юридичним особам на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

Передача земельних ділянок прибережних захисних смуг у приватну власність та для потреб, не зазначених у ч.4 ст.59 ЗК України, законодавством України не передбачено.

Відповідно до ст.17 Закону України Про основи містобудування основою для вирішення питань про вилучення (викуп), передачу (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацом 2 ст.48 Закону України Про охорону земель передбачено, що розміщення і будівництво об`єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів.

Містобудівною документацією, що діяла на момент прийняття спірного розпорядження, є Проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області, затверджений постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23 жовтня 1985 року №112, в розділі 4 якого зазначено, що в межах 3-кілометрової зони узбережжя в Березанському районі відповідно до Постанови РМ УРСР №272 від 22 квітня 1969 року заборонено будівництво промислових об`єктів, які не пов`язані з розвитком та обслуговуванням курорту, а також індивідуальне будівництво.

Аналогічна заборона щодо будівництва індивідуальних будинків встановлена п.10.17 ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень, затверджених наказом Держкоммістобудування №44 від 17.04.1992 р.

Отже, будівництво індивідуального дачного будинку в 3-кілометровій зоні узбережжя та в зоні пляжів Чорного моря суперечить містобудівній документації та діючим будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (частина перша статті 125 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України, у редакції, чинній на час видання державного акта до 01 січня 2013 року, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті; а у редакції, чинній з цієї дати, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (п.1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43, у редакції, чинній на час видання державного акта).

Отже, підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчував відповідне право та не мав самостійного юридичного значення. Враховуючи вказане, а також те, що зміна власника земельної ділянки можлива лише у випадку, визначеному у частині другій статті 59 ЗК України і який не застосований у цій справі, суд вважає, що для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для повернення цієї ділянки власнику визнання недійсним державного акта не є необхідним. Така вимога не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядження земельною ділянкою, а тому в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_1 на підставі оскаржуваного рішення, слід відмовити.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц та у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17 (провадження №14-317цс19) де зазначено, що суди першої й апеляційної інстанцій задовольнили вимогу прокурора про визнання недійсним і скасування державного акта. Але з огляду на те, що державний акт тільки посвідчує право, яке з цього акта не виникає, Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновок судів про задоволення вказаної вимоги є помилковим (пункт 84).

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь прокурора сплачені ним судові витрати в рівних частках з кожного пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконним і скасувати розпорядження Березанськоїрайонноїдержавноїадміністрації №220 від 20.04.2011 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:06:000:0224 для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності (піски), які не надані у власність або користування поза населеним пунктом у межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з Миколаївської районної державноїадміністрації (код ЄДРПОУ 04056500) на користь Миколаївської обласної прокуратури, р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м.Києва, МФО 820172, сплачений судовий збір у сумі 1051,00 грн.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 22 вересня 2025 року.

Суддя: