Постанова № 130450302, 06.05.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/2100/25-а

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2025 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя Новака Р.В.,

при секретарі Бурячок А. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Управління патрульної поліції у Вінницькій області, в якій просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3800741 від 06.01.2025, стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.01.2025 позивач керував автомобілем «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись вулицями м. Вінниця. Рухаючись вул. Соборна (м. Вінниця, ОСОБА_1 зупинили працівники патрульної поліції, які їхали слідом. Інспектор 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області старший лейтенант поліції Гребенюк Віталій Олександрович, підійшовши до автомобіля, представився та повідомив, що причиною зупинки є невиконання вимог знаку 5.16 «Напрям руху по смугах». Це викликало у позивача подив, оскільки він не будучи географічно обізнаним у місці розташуванні вулиць м. Вінниця, рухався за допомогою програмного забезпечення, який вказує навігацію з точки «А» в точку «Б». На заперечення, яке пролунало від ОСОБА_1 , щодо надання відео доказу того, що транспортний засіб, яким керував останній, здійснив вищезазначене порушення, працівник поліції, колега Гребенюка В.О. , який в свою чергу не представився, зі свого особистого мобільного телефону показав, якесь відео, на якому начебто транспортний засіб без чіткої видимості розпізнавальних знаків, яким наче керував ОСОБА_1 , вчинив порушення ПДР (саме зберігання поліцейським в своєму телефону відео, можливого порушення ПДР, також викликало у ОСОБА_1 подив). В подальшому, інспектор Гребенюк В.О. попросив надати посвідчення водія для перевірки та повідомив, що відносно ОСОБА_1 буде розглядатися справа про адміністративне правопорушення та почав щось заповнювати у своєму планшеті. При цьому, працівник поліції не роз`яснив ОСОБА_1 права та обов`язки, не поцікавився чи має він бажання надати пояснення та/або скористатися правовою допомогою. На питання, яке задав ОСОБА_1 працівникам поліції, щодо отримання правової допомоги та надання останнім пояснень та заперечень, працівники поліції розцінили це як неадекватну поведінку та повідомили ОСОБА_1 , що взагалі повезуть останнього на освідування, а правовою допомогою зможе скористатися під час оскарження винесеної постанови в судовому порядку. Працівники поліції повідомили, що не будуть чекати приїзду адвоката та відкладати розгляд справи про адміністративне правопорушення. Після чого, інспектор надав ОСОБА_1 копію постанови ЕНА №3800741 від 06.01.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (не ознайомившись із поясненнями ОСОБА_1 , на надавши змогу скористатися правовою допомогою та не надавши будь-які докази вчинення адміністративного правопорушення, на підтвердження чого: п. 7 постанови - пустий).

Ухвалою від 22.01.2025 заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

23.01.2025 до суду надійшла заява про усунення недоліків, з якої вбачається, що виявлені недоліки позивачем усунуто.

Ухвалою суду від 24.01.2025 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами позовного (спрощеного) провадження з повідомленням (викликом) сторін.

04.03.2025 на адресу суду надійшов відзив представника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - Липовської Н.Ю., в якому зазначено, що оскільки інспектор під час складання оскаржуваної постанови виконував свої посадові обов`язки, то в даному випадку він діяв в інтересах Департаменту патрульної поліції як його посадова особа. Представник департаменту зазначала, що вимоги позивача є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне: 1) працівники поліції надавали можливість скористатися правовою допомогою, про що повідомляли позивачу; 2) інспектор Управління жодним чином не порушив законні права позивача; 3) відомості про технічний запис зазначаються у постанові, що виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване а автоматичному режимі. Інспектором, як посадовою особою, що наділена дискреційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази порушення позивачем ПДР, маючи відповідні повноваження зроблено висновок про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Одночасно представник зазначала, що підстав у відповідача для умисного спотворення обставин події не було, а викладене у позовній заяві, являється суб`єктивною думкою позивача та н спростовує факту вчинення правопорушення.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі. За таких обставин, суд визнав можливим проводити розгляд справи без участі сторін, за наявними матеріалами справи.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Суд установив, що ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Управління патрульної поліції у Вінницькій області, в якій просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3800741 від 06.01.2025.

Відповідно до ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно із статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п`ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 1ст. 175-1, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 182, ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а отже не можуть виступати відповідачами у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган (підрозділ) Національної поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про Національну поліцію" територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог

Статтею 46 КАС України встановлено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

У відповідності до частин першої, третьої статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Зі змісту наведених положень процесуального законодавства випливає, що належним є відповідач, який є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.

Аналогічну правову позицію з питання неналежного відповідача у справі висловив Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 803/1252/17.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ст. 175, 178, 182 КУпАП, працівники Печерського управління діють як представники органу Національної поліції України, виконуючи свої службові обов`язки в межах наданих їм законом повноважень для забезпечення дотримання громадського порядку. Вони не є окремими, незалежними суб`єктами владних повноважень у цьому контексті.

Згідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу на те, що органом Національної поліції, у даній справі, є Департамент патрульної поліції Національної поліції України, від імені якого виступає інспектор 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області старший лейтенант поліції Гребенюк Віталій Олександрович, уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Посадова особа, яка винесла оскаржувану постанову перебуває у трудових відносинах саме з Департаментом патрульної поліції Національної поліції України. Оскільки, Управління патрульної поліції у Вінницькій області в якому проходить службу інспектор 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області старший лейтенант поліції Гребенюк Віталій Олександрович, є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Таким чином, належним відповідачем у даній справі є Департамент патрульної поліції Національної поліції України, тобто, відповідний суб`єкт владних повноважень від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, оскільки інспектор 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області старший лейтенант поліції Гребенюк Віталій Олександрович є лише посадовою особою відповідного органу.

За приписами ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.09.2020 у справі №742/2298/17 зазначив, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі, й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Отже, заміна неналежного відповідача або залучення співвідповідача може здійснюватися до ухвалення рішення у справі за наявності відповідного клопотання учасника справи та за згодою позивача.

Відповідно до «Переліку територіальних органів Національної поліції, що утворюються» затвердженого постановою КМУ від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» створено як юридичну особу публічного права - Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.

Відповідно, ч. 3 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію», у складі територіальних органів поліції утворюються структурні підрозділи (відділи) поліції в районах, містах, районах у містах.

В позовній заяві позивач визначив співвідповідачем - Управління патрульної поліції у Вінницькій області. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що такої юридичної особи як «Управління патрульної поліції у Вінницькій області» не існує, код ЄДРПОУ відсутній у зв`язку з тим, що Управління патрульної поліції у Вінницькій області є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Тому належним відповідачем по даній справі має бути саме Департамент патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ - 40108646), а не Управління патрульної поліції у Вінницькій області.

Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинен нести інший орган а не той, до якої пред`явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.

Визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що позивачем пред`явлено позов до неналежного відповідача, в ході розгляду справи стороною позивача не було заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача належним, або залучення до участі у справі належного співвідповідача, а відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Разом з тим, інші доводи позовної заяви, які стосуються оскаржуваної постанови, не підлягають оцінці, виходячи з того, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, а тому і законність його дій може бути перевірена лише у випадку пред`явлення позову до особи, яка є належним відповідачем у справі.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що він не позбавлений права звернутися з позовом до суду про скасування оскаржуваної постанови до належного відповідача та клопотати про поновлення строку звернення до суду як такого, що пропущений з поважних причин.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 9, 17, 18, 33, 122, 247, 251, 254, 258, 268, 284, 288, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 48, 77, 241-246, 255, Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.В. Новак