Ухвала суду № 130450070, 23.09.2025, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/15844/25

Провадження №: 2-а/755/577/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про повернення позовної заяви

"23" вересня 2025 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши виконання вимог статей 160, 161 КАС України у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В порядку повторного автоматизованого розподілу справ між суддями, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями позов передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, залишено без руху з тих підстав, що позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України, та надано заявникові строк для усунення недоліків - строк не більш як десять днів з часу отримання позивачем копії ухвали, шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону

Відповідно до положень статті 251 КАС України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина перша, п`ята статті 151 КАС України).

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 151 КАС України).

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 252 КАС України, днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно із частиною сьомою статті 252 КАС України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Відповідно до довідки про доставку електронного документу від 05 вересня 2025 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року про залишення позову без руху доставлено до електронного кабінету Вибіцького К.Є. 05 вересня 2025 року о 9-56 год.

Таким чином, ухвалу про залишення позову без руху вручено позивачеві 05 вересня 2025 року.

Крім цього, на виконання вимог статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» ухвалу про залишення позову без руху від 03 вересня 2025 року внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому позивач у вільному доступі мав можливість ознайомитись з її змістом.

11 вересня 2025 року (вхід. № 53822) представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Вибіцький К.Є., подав до суду заяву про усунення недоліків, до якої долучив квитанцію від 10 вересня 2025 року

№ 6787-0127-7712-9092 про сплату судового збору у сумі 606,00 грн.

Також представник зазначив, що оскаржувану постанову № В/11 винесено ІНФОРМАЦІЯ_1 17 січня 2025 року. 16 квітня 2025 року відповідач звернувся до Дніпровського відділу ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) із заявою про відкриття виконавчого провадження, 25 липня 2025 року старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Федоренко О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Відповідачем не доведено факту надсилання повістки ОСОБА_1 , а також факту направлення повідомлення про розгляд адміністративної справи. Про факт винесення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 дізнався лише 26 липня 2025 року після надходження до мобільного застосунку «Монобанк» повідомлення про відкриття виконавчого провадження. Водночас,

26 липня 2025 року позивач оскаржувану постанову не отримував, а лише дізнався, що на її підставі винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Оскаржувану постанову отримав пізніше з допомогою свого знайомого з невідомого позивачеві реєстру. Жодних звернень до відповідача та виконавчої служби ОСОБА_1 не заявляв, оскільки не володіє базовими знаннями чинного законодавства. Дана постанова ні відповідачем, ні виконавчою службою ОСОБА_1 не направлялася. ОСОБА_1 звернувся до адвоката, правову допомогу отримати не зміг, після чого звернувся за правовою допомогою до Вибіцького К.В . З метою надання правової допомоги клієнту адвокатом вчинено необхідні дії, витребувано документи, у зв`язку із цим адвокат об`єктивно не міг підготувати належним чином правову позицію та позовну заяву у десятиденний строк від дня укладення договору з клієнтом. Також значний вплив на можливість надання правової допомоги має факт перебування представника позивача у місті Кривий Ріг, яке перебуває під постійними обстрілами, адвокат вимушений перебувати в укриттях, де відсутні належні умови праці, відсутня можливість планувати власну роботу.

Вивчивши зміст заяви про усунення недоліків, суд зазначає таке.

Положеннями частин першої, другої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, приписи процесуального закону пов`язують початок перебігу строку звернення до суду або з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, або з дня, коли особа могла дізнатися їх порушення.

Частиною другою статті 286 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.

Оскаржувану постанову № В/11 за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 2101 КУпАП винесено 17 січня 2025 року. Таким чином, десятиденний строк на оскарження такої постанови тривав до 27 січня 2025 року (включно).

Позов подано до суду 14 серпня 2025 року засобами поштового зв`язку (вхід. від 18 серпня

2025 року, № 48475), тобто з пропуском встановленого статтею 286 КАС України 10-денного строку звернення до суду з відповідної заявою.

До матеріалів позовної заяви долучено копію постанови старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Федоренко О.В. про відкриття виконавчого провадження

№ НОМЕР_1 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від

17 січня 2025 року № В/11 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34 000,00 грн, копію постанови від 05 серпня 2025 року про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження

№ НОМЕР_1, а також скрін-шоти із мобільного застосунку з інформацією про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 26 липня 2025 року.

Позивач не заперечує факту отримання повідомлення про відкриття виконавчого провадження саме 26 липня 2025 року та доступу до матеріалів виконавчого провадження. Іншу дату ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження позивачем не зазначено, доказів не надано.

Водночас, суд враховує, що постанова від 26 липня 2025 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 містить ідентифікатор доступу до матеріалів виконавчого провадження в АСВП, де вміщено всі матеріали виконавчого провадження, в тому числі копію заяви про відкриття виконавчого провадження з додатками.

Крім того, позивачем не обґрунтовано пропуск 10-денного строку звернення до суду на оскарження постанови у разі ознайомлення із оспорюваною постановою в іншу дату, з урахуванням того, що із адміністративним позовом позивач звернувся засобами поштового зв`язку 14 серпня 2025 року.

Очікування відповіді на адвокатські запити, надання додаткового строку розпоряднику запитуваної інформації, не було об`єктивною та непереборною обставиною неможливості звернення до суду з адміністративним позовом та відповідним клопотанням про витребування доказів. Неможливість адвокатом вчасно надати правову допомогу своєму клієнтові та територіальна віддаленість також не можуть вважатися об`єктивними та непереборними причинами пропуску звернення до адміністративного суду з відповідним позовом. Також не може вважатися об`єктивною та непереборною обставиною неможливості своєчасного звернення до суду юридична необізнаність особи.

Поряд з цим суд враховує, що оспорювана постанова прийнята відповідачем 17 січня 2025 року та направлена ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку. Жодних відомостей про ненадходження на адресу позивача засобами поштового зв`язку, оспорюваної постанови, до позовної заяви позивачем не долучено, зокрема, але не виключно, інформаційної довідки оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» про поштові відправлення на ім`я позивача за період після 17 січня 2025 року із зазначенням інформації про їх статус, в тому числі про причини повернення.

ЄСПЛ у справах «Салов проти України», пункт 93, «Сутяжник проти Росії», пункт 38 підкреслює, що відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Зокрема, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті

6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, всупереч вимогам ухвали про залишення позову без руху позивачем не наданого обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач не усунув вказані в ухвалі недоліки.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Вказані обставини є підставою для повернення позовної заяви позивачу, в порядку визначеному частиною четвертою статті 169 КАС України.

При цьому враховано позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 січня 2021 року № 9901/258/ (11-331заі20) про те, що повернення позовної заяви через те, що позивач не виконав вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та не усунув недоліків такої заяви, обмежує гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на доступ позивача до суду, але не порушує цього права і не нівелює його суті. Зазначене повернення позовної заяви забезпечує юридичну визначеність у правовідносинах суду з позивачем, який не виконав вимог чинної ухвали.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 294 КАС України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - вважати такою, що не подана, та повернути суб`єкту звернення.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя О.О. Хромова