Рішення № 130448584, 23.09.2025, Рахівський районний суд Закарпатської області

Єдиний унікальний номер 305/2505/25

Провадження по справі 2/305/751/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

23.09.2025 м. Рахів

Рахівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ластовичака В.Ю., за участі секретаря судового засідання Біроваш О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ТОВ «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

встановив:

До суду 21.07.2025 надійшов поданий у електронній формі позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому представник зазначає, що 21.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» та ОСОБА_1 укладено був укладений договір позики № 20200037083, згідно з умовами якого сума позики становить 10 000 гривень. Товариство свої зобов?язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачеві грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами договору позики, натомість відповідач належним чином своїх обов`язків за договором не виконав, грошові кошти не повернув.

Станом на 11.03.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становить 17615, 56 грн, з них 9242,35 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8373,21 грн - комісія за кредитним договором.

Тому, покликаючись на статті 251, 252, 253, 254, 256, 525, 526, 549, 610, 611, 612, 614, 623, 625, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 17615,56 грн, а також судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 гривень та витрат на правничу допомогу у розмірі 6 500 гривень, що у загальному розмірі становить 8922,40грн.

Ухвалою від 23.07.2025 відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 27.08.2025, у зв`язку із неявкою відповідача відкладено на 23.09.2025.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві наявне клопотання про розгляд справи за відсутності представника та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач про розгляд справи повідомлений шляхом завчасного розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України та направлення повістки на адресу проживання, відповідно до повідомлення, що повернулося на адресу суду, відсутній за вказаною адресою, до суду не з`явився, відзив не подав.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до п.п. 2, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

За таких обставин, судом у порядку ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановляється ухвала про заочний розгляд справи.

Судом встановлено, що 21.12.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Сучасний Факторинг», був укладений Договір позики №20200037083, згідно з умовами якого сума Позики за даним Договором становить 10 000 гривень. Плата за оформлення договору позики складає 1 200 гривень.

Відповідно до п.3.5 строк користування Позикою становить 24 календарних місяців, та починається з моменту (дати) зарахування суми Позики на картковий рахунок або поточний Позичальника.

Згідно з п.2.3-п.2.5 даного Договору, зарахування суми Позики на картковий або поточний рахунок зазначений в п.1.4, є фактом отримання Позики Позичальником та фактом виконання своїх зобов`язань до Договору з боку Позикодавця, датою надання Позики вважається день зарахування Позики на картковий або поточний рахунок зазначений Позичальником та є датою вступу даного Договору у дію.

Особливості нарахування відсотків визначені п.3.6-п.3.7 Договору позики, відповідно до яких проценти за користування Позикою встановлюються на рівні 0,01% (нуль цілих одна сота відсотки) річних від загальної суми Позики за календарний місяць та нараховуються авансом на початку кожного місяця користування Позикою.

Реальна річна процентна ставка встановлюється на рівні 53,69% річних від загальної суми Позики. Комісія за управління (обслуговування) Позики встановлюється на рівні 4% відсотків від загальної суми Позики за календарний місяць та нараховується авансом на початку кожного місяця користування Позикою.

Відповідно до п.3.9 сукупна вартість Позики за даним Договором становить 21953,09 грн, а щомісячний платіж 914,71 грн, оплачується Позичальником щомісячно в дату, що відповідає даті зарахування суми Позики на картковий або поточний рахунок Позичальника.

За змістом ст. 652 ЦК України договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач не виконав свої зобов?язання у повному обсязі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв?язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у Відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №2020003783 від 21.12.2020, станом на 11.03.2025 (включно) заборгованість відповідача становить 17615,56 грн. Разом з тим, із указаного розрахунку вбачається, що боржником здійснювалися оплати кредитних нарахувань у загальній сумі 3 750 гривень (1000 грн, 1000 грн, 750 грн, 1000 грн).

Враховуючи наведене, позивачем належним чином було доведено факт отримання кредитних коштів відповідачем, зокрема, попереднє підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого боржник взяв на себе зобов`язання повернення кредиту, які він не виконав в повному обсязі, тобто не здійснив своєчасне погашення.

Таким чином, відповідачем не виконано умови укладено кредитного договору та не повернуто позивачеві отримані кредитні кошти, а також не сплачено комісію за користування ними, чим порушено права позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Як визначено ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчинення чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивачем надано суду докази на підтвердження обставин, на які він посилається, відповідач будь-які докази до суду не надав.

Тому справа розглянута на підставі наявних доказів, за результатами чого суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на оплату правової допомоги, зазначених у позовній заяві в розмірі 6 500 гривень, слід зазначити таке.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2024 між ТОВ «Сучасний факторинг» та адвокатським об`єднанням «Деналі» було укладено договір про надання правової допомоги № 28/08/24.

Разом з тим до позовної заяви додано акт прийому-передачі наданих послуг №269 від 18.03.2025, згідно якого виконавець надав, а клієнт отримав наступні послуги: надання усної консультації стосовно складання позовної заяви, узгодження правової позиції та складання позовної заяви, вартість послуги 6500 гривень.

Відповідно до платіжної інструкції від 20.03.2025 за №320046, платником ТОВ «Сучасний факторинг» на користь отримувача АО «Деналі» здійснено сплату наданих послуг у розмірі 6500 грн.

При визначенні суми відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 9009/371/18 та в постанові від 05.06.2019 у справі №922/928/18).

У постанові від 19.11.2020 у справі № 734/2313/17 Верховний Суд наголосив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст.137 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 по справі №201/14495/16-ц міститься висновок про те, що суд управі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу. При цьому суд враховує, що відповідач участі у судовому розгляді фактично не брав, що могло позбавити його можливості подати доводи щодо неспівмірності витрат.

Ця справа відноситься до категорії нескладних (малозначних) справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку зі стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. У спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia, заява № 58442/00, пункт 154) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

Суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500 грн, про відшкодування яких просить позивач, є явно завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Судом також береться до уваги, що правова позиція сторони позивача в цій справі не змінювалась під час розгляду справи, адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правідносини у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтувала свої заперечення, ціну позову тощо.

У спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Послуги у виді участі в судових засіданнях адвокат фактично не надавав, так як судові засідання у справі не проводились, заяви і клопотання по суті справи під час судового розгляду ним не подавались.

За таких обставин суд приходить до висновку про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, у сумі 3 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача необхідно стягнути в повному обсязі сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.

Керуючись статтями 137, 141, 265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» заборгованість за кредитним договором № 20200037083 від 21.12.2020 у розмірі 17615 (сімнадцять тисяч шістсот п`ятнадцять) гривень 56 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» судові витрати у загальному розмірі 5 422 (п`ять тисяч чотириста двадцять дві гривні) 40 копійок, у тому числі сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на правничу допомогу 3000грн.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг», місцезнаходження: 01024, м.Київ, вул. Велика Васильківська, буд.39-А, код ЄДРПОУ 35310044.

Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте Рахівським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Віктор ЛАСТОВИЧАК