Постанова № 130446693, 24.09.2025, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/11480/25

Категорія 208

3/295/2991/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2025 року м. Житомир

Суддя Богунськогорайонногосудум.ЖитомираКостенкоС.М.,розглянувматеріали,якінадійшлиз ГоловногоуправлінняДПСу ЖитомирськійобластіДержавноїподаткової службиУкраїнипропритягнення доадміністративноївідповідальностіза ч.1ст.163-1КодексуУкраїнипро адміністративніправопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 , -

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення посадова особа, головний бухгалтер ТОВ «Ферпласт-Україна» ОСОБА_1 вчинила порушення п.п.14.127 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, статті 16, підпункту 134.1 пункту 134.1 Податкового Кодексту України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями, статті 9 і 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV (із змінами та доповненнями), пунктів 6 та 9 П (С) БО 16 «Витрати», затверджених наказом Міністерства фінансів України за №318 від 31.12.1999, а саме, занижено податок на прибуток на 2024 на 37757.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, подала заяву про проведення розгляду справи без її участі. Одночасно подала письмові заперечення, де просить закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, розгляд справи здійснюється у відсутність ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, додаткові матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту".

Щодо обґрунтованості поширення на вказану категорію справ гарантій Конвенції необхідно зазначити таке.

Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення.

Відповідно звернуто увагу уповноважених осіб на необхідності дотримання правил та процедур під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, прав та гарантій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, належному фіксуванні доказів вчинення правопорушення та їх зберіганні тощо.

У справах проти України ЄСПЛ розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КУпАП, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.

Одночасно практика Європейського суду з прав людини щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення зосереджена навколо фундаментальних засад здійснення правосуддя у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, забезпеченні дотримання положень Конвенції в частині реалізації статті 6, яка гарантує кожному право на справедливий суд.

Суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи наявні докази суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.

Об`єктивною стороною ст. 163-1 ч.1 КУпАП є порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України. Отже диспозиція статті містить чітко сфомульований склад правопорушення - встановлений законом порядок ведення податкового обліку. Отже не тотожне заниженню податків чи доходів від діяльності підприємства. Значення має порушення самого порядку або процедури ведення податкового обліку: неподання, несвоєчасне подання певних документів, звітів, тощо.

Відповідно до ст.14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

Тобто, при зазначенні у протоколі суті адміністративного правопорушення необхідно не лише вказувати факт порушення порядку ведення податкового обліку і його наслідки, але й зазначати, чи є відповідне порушення наслідком невиконання особою своїх службових обов`язків, встановивши, коли і ким такі обов`язки для неї були визначені.

Водночас, протокол про адміністративне правопорушення, взагалі не містить виклад обставин адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.163-1 КУпАП, а саме відсутній виклад фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку суд може встановити наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 її винуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення та інші обставини, що мають значення для розгляду справи. Так, у протоколі зазначено лише посилання на норми Податкового Кодексу України, що не розкриває суті конкретного порушення, інкримінованого ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення складено лише на підставі акта перевірки №15346/06-30-07-02/22890431 від 08.07.2025 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ферпласт-Україна»

Згідно правової позиці, зазначеної у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. У силу норм Податкового кодексу акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій. Він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Згідно постанови Житомирського апеляційного суду від 25.10.2023 справа №285/4242/23, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Отже, практика розгляду справи за ст.163-1 КУпАП свідчить про необхідність уважного аналізу документів, що подаються суду податковими органами. Наявність лише акта перевірки без додаткових обґрунтованих доказів не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Акт перевірки не є доказом вини, адже не має сили рішення, яке породжує юридичні наслідки для особи, та лише фіксує висновки перевіряючого.

Таким чином, відсутність у протоколі відомостей щодо конкретних дій чи бездіяльності ОСОБА_1 у відповідності з діяннями, які викладені у диспозиції ч.1 ст.163-1 КУпАП, з огляду на долучений до протоколу акт перевірки як доказ, неможливо встановити фактичні обставини вчиненого адміністративного правопорушення, та наявність у діях останньої його складу, а саме об`єктивної сторони інкримінованого йому правопорушення.

Інших доказів, крім акта перевірки, суду не надано, як і не здобуто під час судового розгляду.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 призначена на посаду головного бухгалтера ТОВ «Ферпласт-Україна» лише 29.11.2024, про що є відповідне посилання в акті перевірки, а тому вона не могла нести відповідальність за ті правопорушення, коли не виконувала обов`язки головного бухгалтера. В даному випадку, по інкримінованому їй епізоду за 2024 рік, відсутня і подія правопорушення.

З огляду на наведене, судом встановлено, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки складу правопорушення, передбаченого ст. 163-1 ч.1КУпАП, що свідчить про відсутність вини, а відтак робить неможливим притягнення її до адміністративної відповідальності за даною статтею.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності.

Обов`язок щодо збирання доказі покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно с п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

З огляду на наведені обставини, матеріали справи відносно ОСОБА_1 не містять безумовних та беззаперечних доказів на підтвердження вчинення останньою інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ст.163-1 ч.1 КУпАП., що виключає провадження у справі та підлягає закриттю.

Керуючись ст. 247,283, 284, КУпАП суд, -

п о с т а н о в и в :

Провадження всправіпроадміністративнеправопорушеннящодо ОСОБА_1 за ст. 163-1 ч.1 КУпАП - закрити за відсутністю події та складу правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з дня її прийняття.

Суддя С.М.Костенко