Рішення № 130444654, 24.09.2025, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 462/8668/24

Провадження 2/465/1083/25

РІШЕННЯ

Іменем України

24.09.2025 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Баран О.І.,

з участю секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,

представника позивача адвоката Кісь О.Р.

представника відповідача Партики Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

відповідач: Львівська міська рада (ЄДРПОУ: 04055896, місцезнаходження: м.Львів, пл.Ринок, буд. 1),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: П`ята Львівська державна нотаріальна контора (місцезнаходження: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, буд. 69),

предмет позову: визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

6 грудня 2024 року на адресу Франківського районного суду м. Львова надійшла указана позовна заява, скерована ухвалою Залізничного районного суду м. Львова, у якій позивач просить суд визначити додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 до П`ятої Львівської державної нотаріальної контори.

Ухвалою суддіФранківського районногосуду м.Львова від10.12.2024указану позовнузаяву залишенобез руху,встановлено процесуальнийстрок дляусунення недоліківзазначених вмотивувальній частиніухвали (а.с. 39-42).

23 грудня 2024 року (вх.№37133/24) від представника позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків із уточненою позовною заявою та клопотанням про надання додаткового п`ятиденного строку для усунення інших недоліків, які вимагають залучення перекладача (а.с.45-51).

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 23.12.2025 продовжено строк для усунення недоліків (а.с. 52).

30 грудня 2024 року (вх.№38785/24) від представника позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків (а.с.54-57).

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 07.01.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи (а.с. 58-60).

10 лютого 2025 року (вх.№3939/25) представник позивача, адвокат Кісь Олена Романівна, подала до суду клопотання про витребування доказів, відповідно до якого просила суд витребувати з П`ятої Львівської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 70 - 71).

Крім цього, 10.02.2025 року (вх.№3995/25) на адресу суду від представника відповідача Львівської міської ради, Партики Наталії Станіславівни надійшли письмові пояснення про підтримку клопотання представника позивача щодо витребування копії спадкової справи, а також надано суду копію запиту, адресованого Львівському комунальному підприємству «Муніципальна обрядова служба» щодо замовника послуг на поховання спадкодавця (а.с. 72-77).

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 10.02.2025 задоволено клопотання про витребування доказів. Витребувано у П`ятої Львівськоїдержавної нотаріальноїконтори належнимчином засвідчену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.79-81).

Матеріали указаної спадкової справи надійшли до суду 12.02.2025 (вх.№4425/25) (а.с.84-108).

13 березня 2025 року (вх.№7808/25) на адресу суду від представника відповідача Львівської міської ради, ОСОБА_3 , надійшов відзив на позовну заяву, у якому акцентовано увагу на неповажності пропуску строку для прийняття спадщини, що є підставою для відмови у задоволені позову (а.с.110-119).

Крім цього, 13.03.2025 (вх.№7861/25) на адресу суду від представника відповідача Львівської міської ради, ОСОБА_3 , надійшло клопотання про витребування з Львівського районного управління поліції № 2 ГУ НП у Львівській області (79044,м.Львів,вул.Ген.Чупринки,65) матеріалів закритого кримінального провадження за фактом смерті ОСОБА_2 (а.с. 120-122).

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 25.03.2025, постановленою за участі представників сторін, задоволено клопотання про витребування доказів. Витребувано у Львівського районногоуправління поліції№2ГУ НПу Львівськійобласті належнимчином засвідченікопії матеріалів закритого кримінальногопровадження зафактом смерті ОСОБА_2 (а.с.130-132).

Матеріали указаного закритого кримінального провадження №12023141370000182 від 03.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України надійшли до суду 19.04.2025 (вх.№11177/25) (а.с.134-182).

23 квітня 2025 року (вх.№12609/25) від представника відповідача Львівської міської ради, Партики Наталії Станіславівни, надійшло клопотання про об`єднання в одне провадження вищевказаної цивільної справи, з цивільною справою за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою (а.с. 183-187).

Ухвалою Франківськогорайонного судум.Львовавід 24.04.2025відмовлено узадоволенні клопотанняуповноваженого представникавідповідача Львівськоїміської ради,Партики НаталіїСтаніславівни,про об`єднаннясправ водне провадження (а.с.190-193).

19 травня 2025 року до суду надійшла довідка про те, що за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрованим не значиться (а.с.197).

20 травня 2025 року (вх.№15676/25) представник позивача, адвокат Кісь Олена Романівна, подала до суду клопотання про долучення доказів відомостей щодо актового запису про смерть ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 198-202).

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від21.05.2025, без участі представників сторін та з урахуваннях поданих ними заяв, закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду (а.с. 203-206).

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позиція позивача

Позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви вказує, що до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, вона разом зі своєю малолітньою дочкою 02.02.2022 виїхала в Португалію, де продовжує проживати та працювати. Виїзд позивача за межі території України не відповідав волі спадкодавця, яка залишилась проживати в Україні. Вважає, що відносини між сестрами були нормальними, однак, у березні 2023 року, зв`язок із сестрою втрачено. З цього час позивач вважала, що сестра втратила телефон.

Єдиний син спадкодавця, ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 27 років. А чоловіка позивачки мобілізували.

Твердить, що відсутність спільних знайомих чи друзів із сестрою, позбавило позивача можливості отримати інформацію про її смерть. Тому позивач вважала за можливе відновити контакт згодом, після приїзду в Україну. Така нагода виявилась можливою у жовтні 2024 року, після її сповіщення про зникнення безвісти її колишнього чоловіка та батька її дитини, що змусило її повернутись для оформлення документів. Відтак, твердить, що 22.10.2024 після прибуття до м.Львова позивач «негайно побігла» до квартири сестри ОСОБА_2 . Проте двері квартири ніхто не відчинив, а сусідка повідомила про факт смерті сестри, який настав ще півтори роки тому.

Така новина вразила позивачку, оскільки, за її твердженням, сестра «не мала жодних тяжких чи хронічних захворювань, вела розмірений спосіб життя», а вже під час отримання документів та відомостей щодо поховання сестри, позивач дізналась, що сестра повісилась.

Вважає, що оскільки позивачу не було відомо про смерть сестри із причин, які від неї не залежали: відсутність контактів, неможливість з`ясування причин припинення спілкування спадкодавця із позивачем, перебування за межами України з малолітньою дитиною, значна відстань між місцем перебування позивача і місцем знаходження спадкового майна, то причини несвоєчасного звернення до нотаріуса є поважними.

Надалі, у вступному слові зазначено про те, що із сестрою у позивача були досить специфічні відносини, оскільки, на думку позивача, її сестра вела той спосіб життя, який позивач не поділяла. Однак, оскільки витребуваними доказами встановлено, що із спадкодавцем проживав ОСОБА_4 , то представник позивача вважала за необхідне пояснити про те, що їй, як представнику про указаний факт відомо не було. Позивач їй про це не повідомляла, пояснивши таку позицію тим, що після повернення в Україну, з`ясовано, що він також помер через декілька місяців після спадкодавця. Через проживання спадкодавця із ОСОБА_6 між сестрами виникали непорозуміння, оскільки ОСОБА_6 , за твердженням представника, був особою без визначеного місця проживання і зловживав алкогольними напоями. Відтак, позивач намагалася переконати сестру, що їй не потрібно спілкуватися із такою особою. Оскільки спадкодавець не дослухалася до думки позивача і вважала, що позивач не маєправа втручатися у її особисте життя, між сестрами періодично виникали сварки з цього приводу. Після неприємної розмови із сестрою позивач вирішила, що сестра просто не хоче спілкуватися із нею, відтак продовжила проживати за межами території України до виникнення необхідності повернення. При цьому, у судових дебатах представником позивача повторно зазначено про втрату звязку із сестрою у березні 2023 року.

Крім цього, у судових дебатах представником позивача зазначено про відсутність наміру постійного виїзду за межі України, і такий обумовлений небезпекою для позивача і її доньки внаслідок російського вторгнення. Поряд із цим, щодо сестри, звернено увагу на те, що позивач не могла й припустити того, що її сестра 1968 року народження, могла померти.

Також звернено увагу на те, що у м. Львові позивач не мала до кого звернутися для того, щоб зв`язувати факт настання смерті сестри.

Вважає, що співмешканець сестри приховав від неї факт настання її смерті та відчужив належний їй телефон, про що на її думку вказує те, що такий не вилучався під час огляду місця події. Так само про факт настання смерті сестри, не повідомили позивача і сусіди сестри.

У підсумкузазначено проте,що уфактичній дійсності існувалидва чинники,кожен ізяких не можебути самостійноюобставою длявизначення додатковогостроку,але такимможе бутиїх поєднання, а саме: незнання і неможливість довідатись про факт настання смерті і неможливість фактично виїхати з-за кордону, обумовлена існуванням малолітньої доньки, приїзд із якою на територію України міг наразити дитину на небезпеку, та відсутність можливості її залишити. Указане, на думку представника позивача, вказує на збіг обставин непереборної сили, яків сукупностіпризвели дотого,що позивачне зналапро смертьспадкодавця, і не мала можливості подати заяву вчасно.

Представник позивача у судових дебатах також послалась на висновки про застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду України від 26.09.2012 у справі № 6-85цс12, постановах Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №639/8197/21 та від 31.07.2024 у справі №706/275/22.

Заперечення відповідача

Відповідач з вимогами позовної заяви не погодився, вказавши про те, що після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно - квартира АДРЕСА_2 . Указана квартира належала ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відповідно до реєстраційного посвідчення виданого 01.10.1996 Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації на підставі договору міни. Співвласники квартири надалі померли ( ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_6 , а ОСОБА_2 02.03.2023). Захоронення ОСОБА_2 , здійснювалось за кошти місцевого бюджету на підставі клопотання КЗ ЛОР Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи.

Акцентовано увагу на відсутності підстав для задоволення позову, зважаючи на відсутності поважних причин пропуску строку, оскільки позиція позивача зводиться до незнання та неможливість дізнатися про смерть спадкодавця, обумовлена неможливістю прибути на територію України через вік дитини та агресію російської федерації.

Крім цього, звернено увагу на те, що спадщина визнається відумерлою, а безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

У судових дебатах представник відповідача просив суд у позові відмовити за безпідставністю та недоведеністю, звернувши окрему увагу на вік дитини позивача, можливості як вільно виїхати з дитиною, якій на момент виїзду було дев`ять років, так і в`їхати з нею на територію України, якій на час відкриття спадщини виповнилось вже 10 років. При цьому транспортне сполучення та безпекова ситуація на території Львівської області дозволяли вільне переміщення.

Суд, з`ясувавши доводи на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до копії Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 , виданого 22.10.2024 повторно Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 54 років, про що в кінці місяця 30.03.2023 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено відповідний актовий запис №2043 (а.с. 9).

Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00047791638 від 04.11.2024 встановлено, що заявником вказано завідуючого Відділом судово-медичної експертизи трупів Львівського району, ОСОБА_7 , та відомості про документ, що підтверджує факт смерті: лікарське свідоцтво про смерть №270/2023 від 02.03.2023, видане Відділом судово-медичної експертизи трупів Львівського району Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи (а.с. 92-93).

До Реєстру внесено відомості про видані свідоцтва 30.03.2023 серії НОМЕР_3 та 22.10.2024 серії НОМЕР_2 (а.с. 92-93).

24 жовтня 2024 року позивач, засобами поштового зв`язку, подала заяву до П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області про прийняття спадщини після смерті сестри, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 86-89).

Указану заяву зареєстровано 28.10.2024 (вх.№1735/0/-16).

Батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є українці, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 та свідоцтва про народження № НОМЕР_5 , виданого Палацом урочистих подій м. Львова (а.с. 10, 11, 87), а також та відомостями з повних витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00047791743 від 04.11.2024 (а.с. 94-95), №00047791781 від 04.11.2024 (а.с. 99-100).

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_6 від 31.07.2001 позивач, після одруження, змінила прізвище з ОСОБА_11 на ОСОБА_12 (а.с. 11, 87).

Відтак, позивач - ОСОБА_1 , є рідною сестрою померлої ОСОБА_2 .

Позивач на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем не проживала, а її заява від 22.10.2024 про прийняття спадщини подана засобами поштового зв`язку з пропуском строку для її подання.

Листом від 04.11.2024 №1373/02-14/5 державного нотаріуса П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Каменцевої М.О. позивачу роз`яснено про його право на звернення до суду для встановлення йому додаткового строку для прийняття спадщини (а.с. 107).

З копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 29.10.2024 вбачається, що 29.10.2024 заведена спадкова справа №470/2024 щодо майна померлої ОСОБА_2 (а.с. 90 зворот).

Щодо наявності інших спадкоємців.

Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00047791861 від 04.11.2024 встановлено, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , померла ІНФОРМАЦІЯ_9 у віці 54 років, про що Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції складено відповідний актовий запис №1075, а ОСОБА_9 видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_7 (а.с. 103-104).

Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00047791911 від 04.11.2024 встановлено, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_10 у віці 70 років, внаслідок нещасного випадку, пов`язаного із дією надмірно низької зовнішньої температури, про що Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції складено відповідний актовий запис №1749, а ОСОБА_1 видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_8 (а.с. 105-106).

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00047931687 від 12.11.2024 встановлено, що ОСОБА_2 у період 28.11.1987 07.11.1990 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , який розірвано, що про Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, складено актовий запис 559 (а.с. 97-98).

За час перебування у шлюбі в ОСОБА_2 , народився син ОСОБА_5 , який відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 27 років, про що наступного дня Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції складено відповідний актовий запис №361 (а.с.12).

Відповідно до наявного у матеріалах спадкової справи №470/2024 витягу про знятих з реєстрації осіб у житловому приміщення/будинку, що за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 була зареєстрована за указаною адресою у період 21.03.1997 11.05.2023. Разом із спадкодавцем був зареєстрований її син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (а.с. 91). Станом на 01.11.2024 зареєстрованих осіб у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_3 не має (а.с. 91 зворот).

Місце реєстрації спадкодавця у різний період також підтверджується довідками №488 від 24.10.2024 та №1887 від 06.06.2018, виданими ЛКП «Львівський Ліхтар» та ЛКП «Навколо базару» (а.с. 13, 14).

Встановлено, що на час смерті ОСОБА_2 фактично проживала за адресою: АДРЕСА_3 , яка належала їй на праві власності, на підставі договору міни квартир, посвідченого 11.09.1996 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Савюк С.Я. за реєстровим номером 114 (а.с.15-19).

Встановлено, що за фактом смерті ОСОБА_2 на підставі заяви (повідомлення) від 02.03.2023 відкрито кримінальне провадження №12023141370000182 від 03.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

З матеріалів кримінального провадження встановлено що з 2015 року і по день смерті із ОСОБА_2 проживав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За час життя ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованим за указаною адресою не значився, тож проживав без реєстрації.

При цьому, ОСОБА_4 і сам помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто невдовзі після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується листом Франківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.05.2025 №286/33.25-23. Зокрема відповідно до наданої інформації розпорядником інформації виявлено актовий запис про смерть №4091 від 06.07.2023 (а.с. 201).

Із Витягу є Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023141370000182 від 03.03.2023 вбачається, що 02.03.2023, близько 09 год. 50 хв., по АДРЕСА_3 , виявлено труп ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка покінчила життя самогубством, через повішання (а.с. 137).

Відповідно до повідомлення зареєстрованого в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (ІТС «ІПНП») Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області за №3377, 02.03.2023 о 09 год. 03 хв. надійшло повідомлення зі служби «102», отримане від лікаря бригади ШМД про смерть до приїзду ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що здійснила самогубство через повішання, без видимих тілесних ушкоджень, із зазначеннямзасобу зв`язкуіз родичами НОМЕР_10 (а.с.139).

За добровільною згодою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживав за адресою: АДРЕСА_3 , викладеною в окремій заяві від 02.03.2023 (а.с. 140), за цією ж адресою проведено невідкладну слідчу дію огляд місця події, із складанням відповідного протоколу (а.с. 141-143), додатком якого є відповідна фототаблиця (а.с.144-164).

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установленихчастиною третьоюцієї статті.

Тож, добровільна згода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 отримана органом досудового розслідування як у володільця житла, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до указаного протоколу у ванній кімнаті виявлено труп ОСОБА_2 , повішаний на шнурку, який оглянуто на місці події судово-медичним експертом у складі слідчо-оперативної групи. Обстановку, місцезнаходження та зовнішній вигляд ОСОБА_2 , із значною втратою ваги зафіксовано на технічні засоби фіксації.

В ході досудового розслідування в статусі свідка допитано ОСОБА_14 , яка тривалий час, разом із сім`ю проживала за адресою: АДРЕСА_4 . Показами даного свідка встановлено, що указаний будинок дуже спокійний. Зазначила про те, що їй відомо, що у квартирі АДРЕСА_5 проживають старші люди, зокрема чоловік похилого віку, який часто гуляв, а жінку з цієї ж квартири вона ніколи не бачила. Жодних підозрілих чи інших звуків із цієї квартири вона не чула (а.с. 171-172).

Крім цього, в ході досудового розслідування в статусі свідка також допитано ОСОБА_4 , який користувався мобільним телефоном НОМЕР_10 та повідомив, що з 2015 року проживає з ОСОБА_2 , перебуваючи з нею у фактичних шлюбних відносинах. Повідомив, що ОСОБА_15 не мала нікого із рідних, окрім сина, який помер у 2016 році. Також повідомив про те, що ОСОБА_15 мала рідну сестру ОСОБА_16 , яка проживає у м. Львові, але йому не відомо де саме.

Щодо дружини, повідомив про те, що вона була малорухливою людиною та увесь час хворіла. За медичною допомогою звертатися не хотіла. Упродовж трьох місяців, що передували смерті, її стан здоров`я погіршився та вона різко почала худнути.

У момент смерті він також перебував у квартирі, тоді вона пішла на кухню, а потім він виявив її повішаною, далі здійснено виклик на лінію «103» (а.с. 173-174).

Висновком експерта №270/2023, складеним за результатом проведення судово-медичної експертизи встановлено, що причиною смерті ОСОБА_2 могла бути механічна асфіксія, внаслідок повішання у петлі. При зовнішньому дослідженні трупа експертом констатовано різко знижене відживлення, що сфотографовано та додано до висновку (а.с. 177-180).

Постановою від 09.03.2023 кримінальне провадження №12023141370000182 від 03.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України закрито у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення (а.с. 181-182).

Крім відсутності контактів через, як стверджує позивач, відсутність спільних друзів чи знайомих, при обґрунтуванні поважності пропуску строку подачі заяви на прийняття спадщини позивач зазначала про:

перебування разом із малолітньою дитиною 31.08.2013 року народження, за межами території України, а саме у період 02.02.2022 22.10.2024, що підтверджується відмітками у паспорті громадянина України для виїзду за кордон (а.с. 7). Даних щодо перетину кордону малолітньою не надано; та проживання упродовж цього часу та станом на час розгляду справи в суді у місті Моймент (Португалія), що підтверджується Парафіяльною Радою Моймента Муніципалітет Террас-де-Буро (Португалія) станом на 19.09.2024 та Сертифікатом про надання дозволу на проживання на підставі статусу тимчасового захисту, виданим 28.03.2022 за №22/с14007791, діючим до 28.03.2023 (а.с.22, 55-57),

причину повернення на територію України необхідністю оформлення документів у зв`язку із отриманням у вересні 2024 року сповіщення щодо факту безвісти зниклого чоловіка, військовослужбовця, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 27.09.2024, сформованим на запит ОСОБА_17 (а.с. 20-21).

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 заповіту не складала.

Оцінка судом

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 ЦК України).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Верховний Суд уже зауважував, що правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються ЦК України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України.

Законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини.

Таким чином, пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.

Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21, від 21 червня 2023 року у справі № 175/1404/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 520/15620/17, від 23 жовтня 2024 року у справі № 212/3555/23.

Спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . З заявою про прийняття спадщини позивач, яка є рідною сестрою померлої, звернулася засобами поштового зв`язку 24.10.2024, тобто через 19 місяців 22 дні з дня відкриття спадщини. Враховуючи наведене, строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 закінчився.

Відповідно до частини першої та третьої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними (див. постанову Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23).

При цьому поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 26.09.2012 у справі № 6-85цс12, від 04.11.2015 у справі № 6-1486цс15 і підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.02.2018 у справі № 318/1037/15, від 21.10.2019 у справі № 662/1724/18, від 24.01.2020 у справі №192/1663/17.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи (див. постанову Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 548/2415/21).

Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31.07.2024 у справі №706/275/22.

За конкретних фактичних обставин кожної справи суд маєоцінювати тривалістьпропуску строку для прийняття спадщини, що має важливе правове значення (постанова Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 639/8197/21. Щодо цього, представник позивача також просив врахувати постанову Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №639/8197/21.

При цьому, посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №639/8197/21 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/118393430] необґрунтоване, оскільки Суд виходив з інших фактичних обставин. Крім цього, представник позивача, посилаючись на указану постанову з мотивів необхідності оцінки тривалості пропуску строку, сам таких строків не враховує. Зокрема, у зазначеній справі Судом враховано незначний період пропуску вказаного строку, а саме шість днів. Крім цього, звернено увагу на те, що позивач звернувся з відповідною заявою про відкриття спадщини після його померлих обох батьків і нотаріусом визнано свою помилку щодо заведення спадкової справи лише після матері позивача. У зв`язку із цим Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про скасування рішення місцевого суду та задоволення позовних вимог, врахувавши звернення до нотаріуса у визначений статтею 1270 ЦК України строк після смерті батька, визнання нотаріусом звернення позивача до неї з відповідною заявою про відкриття спадщини після смерті обох померлих батьків та своєї помилки щодо заведення спадкової справи лише після смерті матері позивача.

У постанові від 12.03.2025 у справі № 754/17457/23 Верховний Суд, враховуючи, що тривалість пропуску строку для прийняття спадщини становить більше п`яти місяців, а також встановлені судами обставини, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач не надала беззаперечних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, не довела наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню цієї заяви у встановлений законом строк, що згідно зі статтею 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком, тому оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в позові є законними й обґрунтованими.

З урахуванням усталеної практики Верховного Суду, не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини: незнання про смерть спадкодавця; юридична необізнаність спадкоємця про порядок прийняття спадщини, похилий вік; непрацездатність; встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, установлення факту проживання однією сім`єю); невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину; відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини; несприятливі погодні умови; перебування в депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця, оскільки глибокі душевні страждання через смерть близької чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей.

Саме по собі незнання про смерть спадкодавця, без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини, не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Таким чином, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 року у справі № 6-1486цс15, у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №487/2375/18, від 27.05.2020 у справі № 336/1127/17, від 30 червня 2020 року у справі №431/5782/17, від 20 вересня 2023 року у справі № 638/16540/20, від 30 вересня 2020 року у справі № 635/4551/18, від 03 березня 2021 року у справі № 145/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі №296/12109/18, від 07 грудня 2022 року у справі № 399/570/21, від 10 лютого 2023 року у справі № 344/10290/21, від 13 квітня 2023 року у справі № 522/17537/18, від 14 лютого 2024 року у справі № 357/8183/22, від 12 березня 2025 року у справі № 754/17457/23, від 08 квітня 2024 року у справі № 334/2358/23, від 25 лютого 2025 року у справі № 344/584/24, від 09 квітня 2025 року у справі № 522/953/23, від 07 травня 2025 року у справі № 760/18418/23, від 28 травня 2025 у справі № 484/3078/24, від 24 червня 2025 у справі № 674/2073/23. Правозастосовна практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є усталеною.

Крім того, саме по собі проживання спадкоємців за межами України не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, спадкоємці не позбавлені можливості реалізувати свої спадкові права шляхом подання відповідних заяв про прийняття спадщини засобами поштового зв`язку.

Згідно з підпунктом 3.11.3 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2004 року за № 1649/10248, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини.

Виходячи із сталої судової практики, проживання за кордоном не свідчить про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою через досить тривалий проміжок часу про прийняття спадщини.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 11.02.2019 у справі №460/2967/15-ц, провадження № 61-29447 св 18, від 15.02.2021 у справі №569/12599/18, провадження № 61-7798 св 19, від 21.10.2021 у справі № 332/3796/19, провадження №61-10896 св 21, від 08.06.2022 у справі № 571/731/21, провадження № 61-3430 св 22, від 27.06.2022 у справі №202/1188/19, провадження № 61-11828 св 21, від 14.11.2022 у справі №148/1923/20, провадження № 61-3145 св 22.

Посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 31.07.2024 у справі №706/275/22 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/120838338] також є безпідставними, оскільки у цій постанові встановлені судами фактичні обставини справи не є тотожними та ідентичними у порівнянні зі справою, яка є предметом розгляду. Зокрема, за обставинами справи, яка була предметом перегляду Верховного Суду у заведеній до майна спадкодавця спадковій справі була наявна інформація про заповіт на користь позивача, який не проживав зі спадкодавцем, а про існування заповіту дізнався вже після спливу шестимісячного строку, при цьому державний нотаріус не виконала вимоги статті 63 Закону України «Про нотаріат» та не вчинила дії для повідомлення позивача про відкриття спадщини, не здійснила його виклик, як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчить про неналежне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця

Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21)).

Як зазначено Верховним Судом, у постанові від 28.05.2025 у справі № 484/3078/24, під час перегляду справи у подібних правовідносинах (за позовом рідної сестри спадкодавця та єдиного спадкоємця померлого другої черги, за відсутності, за її твердженням, інших спадкоємців за заповітом чи за законом, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини за законом, мотивованої вимушеним через вторгнення російської федерації виїздом у травні 2022 року за кордон, втратою з цього часу зв`язку зі своїм братом, який не був зареєстрований в соціальних мережах, мав телефон без доступу до VoIP-застосунків для дзвінків й обміну повідомленнями чи будь-якого месенджеру, а згодом номер телефону взагалі перестав бути в мережі. Намаганням упродовж року через знайомих брата встановити з ним зв`язок, які були марними. Обізнаністю про смерть брата з лютого 2024 року з повідомлення у соціальній мережі «Фейсбук»):

«57.Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

58.Отже, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд оцінює поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для вчинення цих дій.

59.Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна чи відкриття спадщини; складні умови праці; перебування спадкоємців на військовій службі у складі Збройних Сил України тощо.

60.Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

61.Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

62.Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 14 лютого 2024 року у справі № 357/8183/22.

63.На обґрунтування підстав поважності пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 посилалася на її необізнаність про смерть брата та відсутність такої інформації у зв`язку із виїздом за кордон.

64.У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 суд дійшов висновку, що неспілкування позивачазі спадкодавцем внаслідок неприязнихвідносин міжними,а такожнеобізнаність спадкоємцяпро фактсмерті батька не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

65.Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

66.Таким чином, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

67.Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та, а також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 27 травня 2020 року у справі № 336/1127/17, від 30 червня 2020 року у справі № 431/5782/17, від 20 вересня 2023 року у справі № 638/16540/20, від 30 вересня 2020 року у справі № 635/4551/18, від 03 березня 2021 року у справі № 145/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18, від 07 грудня 2022 року у справі № 399/570/21, від 13 квітня 2023 року у справі № 522/17537/18, від 14 лютого 2024 року у справі № 357/8183/22, від 08 квітня 2024 року у справі № 334/2358/23, від 25 лютого 2025 року у справі № 344/584/24, від 09 квітня 2025 року у справі № 522/953/23, від 07 травня 2025 року у справі № 760/18418/23. Правозастосовна практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є усталеною.

68.Крім того, карантині обмеження та перебування за кордоном не є поважними причинами для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, якщо спадкоємець мав можливість подати заяву через консульські установи, поштовою або електронним повідомленням. Поважними причинами пропуску строку є лише ті, що пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій щодо прийняття спадщини. Подібний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 07 грудня 2022 року у справі № 399/570/21, від 26 лютого 2024 року у справі № 552/5600/23,від 26 березня 2025 року у справі №522/18483/21».

У зазначеній справі Верховний Суд погодився із висновками судів попередній інстанцій, які дійшли висновку про відсутність правових підстав для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки проживання за межами України з 2022 року та відсутність інформації про смерть брата не свідчать про наявність у позивачки протягом майже двох років непереборних перешкод для подання заяви про прийняття спадщини.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як на підставу поважності пропуску строку для прийняття спадщини, позивач посилалась на необізнаність про смерть сестри та проживання тривалий час за межами України із малолітньою дитиною.

Водночас, відповідно до усталеної практики Верховного Суду відсутність у позивача інформації про смерть сестри не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

За обставин справи, перебування позивача тривалий час за межами України також не свідчить про існування у неї реальних перешкод звернутися із заявою про прийняття спадщини, оскільки це не позбавляло її можливості подати заяву про прийняття спадщини в інший спосіб, зокрема через консульські установи, засоби поштового зв`язку. Більш того, саме через засоби поштового зв`язку позивач реалізувала своє право на звернення із заявою про прийняття спадщини дізнавшись про факт смерті.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Надавши правову оцінку поданим позивачем доказам на підтвердження поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 у сукупності із наявними матеріалами справи, врахувавши поведінку позивача, яка вказувала раніше про відсутність спільних знайомих чи друзів із сестрою, що позбавило позивача можливості отримати інформацію про її смерть, втрату засобів зв`язку із спадкодавцем, тоді як в ході судового розгляду встановлено прихований позивачем факт перебування спадкодавця упродовж тривалого часу, з 2015 року до дня смерті, у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який і сам помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . При цьому, в ході судового розгляду встановлено, що за життя ОСОБА_4 користувався абонентським номером телефону НОМЕР_10 , який вказано як засіб зв`язку із родичами ОСОБА_2 . Також немає жодних підстав вважати про те, що ОСОБА_4 зловживав алкогольними напоями чи вів антисоціальний спосіб життя. Навпаки, органом досудового розслідування встановлено іншу характеристику спадкодавця та ОСОБА_4 , які не порушували спокою жителів будинку і проживали як звичайні «старші люди». Крім цього, голослівним є твердження про приховання ОСОБА_4 від позивача факту смерті спадкодавця, навпаки, будучи допитаним у статусі свідка та попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, ним добросовісно повідомлено орган досудового розслідування про наявність у покійної рідної сестри ОСОБА_16 , яка проживала у м. Львові, але за невідомою йому адресою. Указане несумісне із намаганням приховання таких фактів, оскільки подальше встановлення особи позивача, її місця проживання та її допиту у статусі свідка для встановлення обставин кримінального провадження, визначалось лише розсудом органу досудового розслідування, а не волею ОСОБА_4 .

Крім цього, суд відхиляє твердження представника відповідача про те, що співмешканець сестри відчужив належний сестрі телефон, з тих міркувань, що такий, як зазначено представником, не вилучався під час огляду місця події. Такі твердження суд також оцінює лише як припущення представника позивача. Крім цього, малоймовірно що таке взагалі можливо до приїзду слідчо-оперативної групи. Тоді як огляд місця події розпочато невідкладно після прибуття за повідомленням бригади ШМД та виконання організаційних дій, у тому числі отримання рукописної письмової згоди ОСОБА_4 02.03.2023 о 09 год. 50 хв.

Крім цього, сумнівним є також твердження про те, що зв`язок між позивачем і сестрою було втрачено саме у березні 2023 року у сукупності із аргументом про те, що її сестра не мала жодних тяжких чи хронічних захворювань, вела розмірений спосіб життя, оскільки таке не узгоджується із матеріалами кримінального провадження, де встановлено, що її сестра тривалий час хворіла, на вулицю не виходила, внаслідок чого сусіди її не бачили і з нею не спілкувалися, а стан її здоров`я іще погіршувався упродовж трьох місяців до настання смерті, із різкою втратою ваги (різко зниженимвідживленням). За даних обставин також більш вірогідним є те, що сестри не спілкувалися взагалі.

Доводи представника позивача про те, що раніше ними не згадувався ОСОБА_4 , лише зважаючи на осуд їхнього способу життя також вказує лише на відсутність бажання спілкуватись через власне несхвалення та несприйняття самого факту його існування у житті сестри, а не на наявність у позивача об`єктивно існуючих та непереборних труднощів, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Адже ніщо не вказує на намагання позивача відновити зв`язок із сестрою через ОСОБА_4 , який до дня смерті спадкодавця користувався абонентським номером телефону.

Неприйнятним також, на думку суду, є перекладання відповідальності на сусідів спадкодавця, які також не повідомили її про смерть сестри.

Крім цього, як уже вказував Верховний Суд неспілкування позивачазі спадкодавцем внаслідок неприязних відносин між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті спадкодавця не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 зазначила, що суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (у зв`язку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність в нього права на спадкування.

Відтак, установивши, що позивач не довела існування об`єктивних непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини в установлений законом строк, суд дійшов висновку про відмову у позові, що узгоджується із усталеною правозастосовною практикою Верховного Суду у подібних правовідносинах.

При цьому, посилання представника позивача на окремі постанови судів касаційної інстанції висновків суду не спростовують.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 354, ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенніпозову ОСОБА_1 до Львівської міської ради за участі третьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору:П`ятої Львівськоїдержавної нотаріальноїконтори,про визначеннядодаткового строкудля поданнязаяви проприйняття спадщини, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.09.2025.

Суддя: Баран О.І.