Рішення № 130443056, 23.09.2025, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/963/25

Провадження № 2/505/2144/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2025 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюк Ю.А.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні в залі Подільського міськрайонного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-правова група Лекс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шепков Єгор Олексійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача

Представник позивача звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконання. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що виконавчий напис від 13.01.2022, вчинений приватним нотаріусом м. Києва ОСОБА_4., зареєстрований у реєстрі за №1988, є таким, що не підлягає виконанню, оскільки кредитний договір №200252273 від 01.04.2015 року укладено у простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення, такий договір не входить до переліку документів, за якими можливе стягнення заборгованості у безспірному порядку, з посиланням на постанову Великої Палата Верховного Суду від 21.09.2021 у справа №910/10374/17, вказує, що позивач не отримувала жодних повідомлень чи документів від відповідача або нотаріуса та дізналась про провадження лише після арешту рахунків.

Вважає, що виконавчий напис був вчинений з порушенням вимог закону та є таким, таким, що не підлягає виконанню, оскільки заборгованість не безспірна, а нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис на підставі норми, що втратила чинність 22.02.2017.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

24.03.2025 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку прощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 17.03.2025 у справа № 505/899/25, провадження № 2-з/505/7/2025, повернуто заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група Лекс» про забезпечення позову, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шипков Єгор Олексійович, у зв`язку із несплатою судового збору.

Повторно із заявою про забезпечення позову заявник не звертався.

18.04.2025, 19.06.2025, 24.07.2025 та 19.09.2025 представником позивача адвокатом Редькою М.Г. подано заяви про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Розгляд справи неодноразово відкладався, у зв`язку із відсутністю підтвердження належного повідомлення відповідача в порядку, визначеному ст. 128 ЦПК України.

Від третіх осіб заяв та клопотань по суті позовних вимог до суду не надходило.

Відповідач повідомлений у порядку ч. 6, 7 ст. 128 ЦПК України, про дату, час та місце, шляхом надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення АТ «Укрпошта» № 0601137586081, у судове засідання 23.09.2025 не з`явився.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

При цьому, суд бере до уваги позицію Верхового Суду, сформульовану у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони чи їх представники, інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У ситуації, що розглядається, суд прийшов до висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі не відкладаючи її розгляду.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою суду від 23.09.2025 постановлено провести заочний розгляд цивільної справи на підстав наявних у ній доказів.

Фактичні обставини, встановлені судом

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від серії НОМЕР_1 , яке видано Подільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 19.11.2019, актовий запис № 64 від 13.11.2019, після розірвання шлюбу ОСОБА_2 отримала дошлюбне прізвище ОСОБА_2 .

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 13.01.2022 вчинено виконавчий напис нотаріуса про стягнення з позивача у цій справі ОСОБА_2 , яка є боржником за договором № 200252273 від 01.04.2015 року, укладеним з ПАТ «Банк Михайлівський», на користь відповідача у цій справі ТОВ «Фінансово-правова група Лекс», заборгованості в сумі становить 60 784,62 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Джулій Юлією Юріївною 21.01.2022 відкрито виконавче провадження від № НОМЕР_7 на підставі виконавчого напису нотаріуса № 1988 виданого 13.01.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_2 , яка є боржником за договором № 200252273 від 01.04.2015 року, укладеним з ПАТ «Банк Михайлівський», ідентифікаційний код юридичної особи 38619024, правонаступником всіх прав та обов?язків якого за договором відступлення права вимоги № 7БМ від 20.07.2020 року, укладеним з ТОВ «Діджи фінанс», ідентифікаційний код юридичної особи 42649746, та договором відступлення права № 516/ФК-21 від 01.12.2021 ТОВ «Укрфінансстандарт», ідентифікаційний код юридичної особи 41153878, та договором відступлення права вимоги № 516/ФК-21/1 від 01.12.2021 є ТОВ «Фінансово-правова група Лекс», ідентифікаційний код юридичної особи 44371579 (Новий Кредитор), далі іменоване стягувач заборгованості за договором № 200252273 від 01.04.2015 заборгованості в сумі становить 60 784,62 грн.

На підставі заяви відповідача ТОВ «Фінансово-правова група Лекс» № 1988-1-4 від 17.01.2022, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шипковим Є.О. 05.09.2022 винесено постанову про прийняття виконавче провадження № НОМЕР_7, та 03.03.2025 приватним виконавцем Шипковим Є.О. винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника, в межах суми звернення стягнення - 68 133,08 грн.

Договір № 200252273 від 01.04.2015 укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Михайлівський» про відкриття банківського рахунку та надання платіжної картки із встановленим кредитним лімітом 4 000, з можливим максимальним кредитним лімітом 50 000 грн, нотаріально не засвідчений.

Відповідно до листа Департаменту нотаріату Міністерства юстиції України № 146657/ПІ-ЮР-5713/37.5 від 08.01.2023, свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, видане 23.11.2007 за № 6638 на ім`я ОСОБА_4 , анульовано наказом Міністерства юстиції України від 28.09.2022 № 4091/5.

Норми права, які застосував суд

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року за № 1172. Перелік був доповнений цим п.2 постановою Кабінету Міністрів №622 від 26 листопада 2014 року, згідно якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, що набрала законної сили з моменту проголошення, у справі №826/20084/14 визнано незаконною та нечинною в частині п.2 Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Згідно правового висновку Великої палати Верховного суду від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17 (провадження № 12-5гс21), оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Мотивована оцінка і висновки суду

Виконавчий напис про стягнення заборгованості за не нотаріально посвідченим кредитним договором вчинено 13.01.2022, хоч нотаріуси втратили таке право після 22.02.2017.

З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду в справі №910/10374/17 від 21.09.2021, встановлено порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Оцінивши в сукупності докази, беручи до уваги заяву відповідача про визнання позовних вимог, суд робить висновок щодо необхідності задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положенням п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За нормами ст.137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Судовий збір

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

З огляду на те, що позовна заява задоволена в повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1211,20 грн сплаченого при зверненні судового збору при зверненні до суду із позовною заявою.

Витрати на надання професійної правничої допомоги

Представником позивача адвокатом Редькою М.Г. заявлено вимогу про стягнення з відповідача на корить позивача 15 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказані висновки викладено у змісті постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22).

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)).

Згідно із частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Таким чином, у змісті вказаної норми визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник, відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Аналогічні висновки викладені у змісті постанов Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24), від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) та додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

При вирішенні питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінки сторін під час судового процесу тощо.

Верховним Судом у постановах від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 0.04.2020 у справі № 922/2685/19, додатковій постанові від 14.04.2022 у справі № 755/18750/20 (провадження № 61-19951св21) сформовано висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На підтвердження витрат правничої допомоги представником позивача адвокатом Редькою М.Г. надано договір № 05-03-25/1 від 05.03.2025 про надання правничої допомоги з питань захисту прав та представництва інтересів ОСОБА_1 у справі про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса № 1988 від 13.01.2022, відповідно до п. 3.1 якого визначено гонорар адвокату у розмірі 15 000 грн, акт приймання-передачі наданих послуг до Договору від 10.03.2025, відповідно до якого адвокатом надано послуги: усна консультація 2 год. - 2 000 грн, вивчення судової практики та визначення правової позиції 2 год - 2 000 грн, складання позовної заяви 4 години - 6 000 грн (8 сторінок), складання заяви про забезпечення позову та подання її до суду 1,5 год. 5 000 грн. (6 сторінок).

Суд зазначає, що витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 грн саме у цій справі є завищеними, неспівмірними зі складністю справи, не відповідають критеріям розумності та справедливості, справа є незначної складності, заяву про забезпечення позову, надіслану представником позивача без сплати судового збору, повернуто судом, повторно із заявою про забезпечення позову представник позивача не звертався, відзив відповідач не подавав, судовий розгляд у справі здійснено без участі сторін у судовому засідання, у справах зазначеної категорії склалась усталена судова практика.

Відтак, суд вважає співмірним витратами позивача на надання правничої допомоги адвоката у цій справі в розмірі 4 000 грн, в тому числі 500 грн за усну консультацію, 500 грн за визначення правової позиції, 3 000 грн. за складання позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. 87-88 Закону України «Про нотаріат», ст. 3- 15, 76, 82, 258, 259, 263, 265, 268, 273,280-283 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-правова група Лекс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шепков Єгор Олексійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 13.01.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за номером 1988, щодо стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група Лекс», ідентифікаційний код юридичної особи 44371579, грошових коштів в сумі 60 784 (шістдесят тисяч сімсот вісімдесят чотири) гривні 62 копійки, що виникли внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником умов кредитного договору № 200252273 від 01.04.2015.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-правова група Лекс" на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-правова група Лекс" на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вказаний строк може бути поновлений судом за заявою відповідача, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне рішення суду буде складено 23.09.2025

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_3

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група Лекс», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44371579, місцезнаходження юридичної особи: України, м. Луцьк, вул. Кривий Вал, буд. 34, тел. 380444998590

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шипков Єгор Олексійович, РНОКПП НОМЕР_5 , тел. НОМЕР_6

Суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ