Рішення № 130442949, 19.09.2025, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.09.2025 Справа №607/13807/25 Провадження №2/607/4145/2025

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Позняка В.М., за участі секретаря судового засідання Козак О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути заборгованість за Кредитним договором №2889400124 від 31.01.2024, з урахуванням додаткових письмових пояснень, які суд розцінив як заяву про зменшення позовних вимог - 10750,63 грн.

В обґрунтування позову покликається на те, що ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 31.01.2024 в електронній формі уклали кредитний договір №2889400124, згідно умов якого, відповідач отримав 2000 гривень строком на 30 днів. Відповідач умов договору позики не виконав, у зв`язку з чим станом на день подання позовної заяви заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 17843,80 грн, з яких: 2000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 15843,80 грн. - заборгованість за процентами.

Ухвалою судді від 04.07.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та щодо заочного вирішення справи не заперечив.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, про поважність причин неможливості прибуття його в судове засідання не повідомив. Тому, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд постановив проводити заочний розгляд справи.

Розглянувши справу, суд дослідив такі докази та встановив такі обставини.

ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 31.01.2024 уклали договір надання грошових коштів у позику №2889400124, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 9iyc1wutm 31.01.2024 10:58, який був направлений на електронну пошту відповідача (а.с. 58).

Згідно умов договору позикодавець зобов`язується надати позичальнику позику у розмірі 2000 грн строком на 30 днів до 01.03.2024, процентна ставка - 1.99% на день (726,35 % річних), процентна ставка позаакційна (базова) - 2,5% на день (912,5% річних). (п.п. 1.1.1 - 1.3.2 Договору).

З додатку №1 до договору №2889400124 від 31.01.2024, яким є таблиця обчислення загальної вартості позики та реальної річної процентної ставки за договором надання грошових коштів у позику вбачається, що дата платежу 01.03.2024, кількість днів у розрахунковому періоді - 30. Загальна вартість позики 3194 грн. Проценти за користування позикою 1194 грн.

Крім цього, додано паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), в якому містяться відомості про кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.

Факт перерахування та отримання коштів відповідачем за договором підтверджується інформацією ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 18.06.2025 (а.с. 51) та інформацією ПУМБ від 21.07.2025 із випискою по рахунку ОСОБА_1 відповідно до якої на картковий рахунок відповідача надійшли кошти в сумі 2000 гривень від ТОВ «Іннова фінанс» (а.с. 113-116).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №2889400124 від 31.01.2024, заборгованість ОСОБА_1 становить 17843,80 грн, з яких: 2000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 15843,80 грн - заборгованість за процентами.

Позивач стверджує, що відповідач 04.08.2025 оплатила 7093,17 грн заборгованості за договором.

Дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд в постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 31.01.2024 уклали договір про надання грошових коштів у позику №2889400124, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 2000 грн строком на 30 днів до 11.02.2024 що підтверджується змістом договору.

Факт перерахунку коштів підтверджено інформацією ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» та АТ «ПУМБ».

Визначаючи розмір відсотків, суд виходить із такого.

Суд зазначає, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.28).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту, кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Кредитний договір за своєю суттю є строковим договором.

У пункті 1.2 договору №2889400124 від 31.01.2024 встановлено, що строк позики становить 30 днів - з 31.01.2024 по 01.03.2024. Також, у додатку №1, який є невід`ємною частиною договору, проценти за весь строк користування позикою становлять 1194 грн.

Згідно пункту 4.1 Договору позичальник має право продовжити строк (надалі - Пролонгація) користування Позикою.

Суд також враховує, що Правила надання грошових коштів у позику, які розміщені на сайті позикодавця, та надані позивачем, та які передбачають можливість пролонгації строку кредитування у зв`язку із неповерненням позики з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою договору позики, адже матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці документи і їх зміст розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними під час підписання договору, цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити і вносить відповідні зміни.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 в справі №342/180/17, у постановах Верховного Суду від 16.07.2024 в справі № 686/9664/21, від 13.01.2025 в справі № 336/6542/21.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про продовження відповідачкою строку дії договору.

Тому, суд вважає, що позивач мав нараховувати відсотки протягом строку кредитування, встановленого пунктом 1.2 договору - 30 днів у розмірі 1194 грн.

Разом заборгованість за кредитним договором за тілом кредиту 2000 грн та відсотками в межах строку кредитування - 1194 грн не могла перевищувати 3194 грн.

Як видно із пояснень позивача, 04.08.2025 відповідачка перерахувала позивачу в погашення заборгованості за кредитним договором 7093,17 грн.

Отже, відповідачкою повністю погашено заборгованість за кредитним договором у розмірі 3194 грн, а заявлений розмір заборгованості позивачем не підтверджений.

Тому, позов не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 287, 289, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2889400124 від 31.01 відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс», юридична адреса: вул. Болсуновська, 8, поверх 9 м. Київ, код ЄДРПОУ - 44127243.

Відповідач: ОСОБА_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення було виготовлено 19.09.2025.

Головуючий суддяВ. М. Позняк