Рішення № 130433, 07.09.2006, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

07.09.06 Справа № 4/1314-6/210

За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Льон», Львівська область, м. Великі Мости Сокальського району Львівської області.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Туринка», с. Туринка Жовківського району Львівської області.

Про: стягнення 15 994,15грн.

Суддя Гоменюк З. П.

Представники:

Позивача: Дуб Т. Р. –представник, згідно довіреності б/н від 17.07.2006 р..

Відповідача: не з'явився

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

За згодою позивача, в судовому засіданні 07.09.2006 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, в порядку ч.2 ст. 85 ГПК України.

Суть спору:

Заявлені позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Льон», м.Великі Мости Сокальського району Львівської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Туринка», с.Туринка Жовківського району Львівської області про стягнення боргу в сумі 15 994,15грн.

Обставини справи:

Ухвалою від 27.06.2006р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та призначив розгляд справи на 18.07.2006р. Ухвалою суду від 18.07.2006 р. розгляд справи було відкладено на 07.09.2006 р. за клопотанням відповідача.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги, просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Туринка»основний борг - 14 673грн.53коп., інфляційні збитки –939грн. 11коп. та 3% річних –381грн.51 коп., що в сумі становить: 15 994грн. 15коп.

Відповідач по справі в судове засідання не з’явився, відзиву на позов не подав.

Заслухавши пояснення, оглянувши в судовому засіданні оригінали первинних документів та оцінивши докази, що знаходяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне:

01.12.2000 року між ВАТ „Льон” та ТзОВ „Туринка” укладено договір спільної діяльність № 05 СД по вирощуванню та виробництву продукції рослинництва.

На виконання вищевказаного договору, 02.04.2001р. між ВАТ «Льон»та ТзОВ «Туринка»було укладено договір позики №09, згідно якого позичальник (ТзОВ «Туринка») позичає насіння льону в кількості 5 710 кг. Позивачем було надано відповідачу насіння льону згідно наступних накладних: накладної №55 від 28.05.2001р. (довіреність ЯГП №188585 від 09.05.2001р.), накладної №6 від 2 квітня 2001 р., накладної №45 від 10 квітня 2001р., (довіреність ЯГП №188563 від 2 квітня 2001р.).

Позичальник зобов’язувався віддати насіння льону у співвідношенні 1:1. Відповідно до договору насіння повинно було бути повернуте не пізніше 01.12.2001р. Пункт 3 договору передбачає, що у випадку неповернення насіння буде оцінене у вартісному виразі і утримуватиметься як дебіторська заборгованість згідно законодавства України.

В межах укладеного договору про спільну діяльність № 05 СД від 01.12.2000 р., згідно накладної №55 від 28.05.2001р. по довіреності ЯГП №188585 від 09.05.2001р., ТзОВ «Туринка»отримала гербіцид «Пантера»в кількості 24 л на суму 2 640,00грн., в т. ч. ПДВ –440грн. оплата по вказаній накладній проведена не була, гербіцид повернуто не було.

Згідно проведеного акту звірки взаєморозрахунків між ТзОВ „Туринка” і ВАТ „Льон”, від 01.06.2005 року ТзОВ „Туринка” заборгувало ВАТ „Льон” 12 033, 53 грн, в т.ч. ПДВ – 2 005, 59 грн. за насіння льону, яке ТзОВ „Туринка” брало на повернення.

Після підписання акту звірки взаєморозрахунків, позивачем по справі, на адресу відповідача 22.07.2005 року було надіслано претензію від ВАТ „Льон” за № 40, в якій зазначалося, що станом на це число сума боргу складає 14 673, 53 коп. Ця сума включає в себе борг за гербіцид „Пантера” (накладна № 55 від 28.05.2001 року), який складає 2 640, 00 грн, та заборгованість за насіння льону в сумі 12 033, 53 грн.

Відповідач у справі відповіді на претензію не надав і не сплатив заборгованість.

На момент виникнення зобов’язання діяв Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 року., проте, відповідно до прикінцевих та перехідних положень нового Цивільного кодексу України, який набрав чинності 1 січня 2004 року, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли і продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки відповідачем не було виконано в повному обсязі своїх обов’язків, то до цього правовідношення будуть застосовуватися положення нового ЦК України.

Частина 1 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов’язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вище вказаних статей відповідач у справі порушив взяті на себе зобов’язання не виконавши його в строк, а тому відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач правильно нарахував інфляційні збитки і три відсотки річних, а тому вони підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідно до п. 6. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Строк пред’явлення по даній справі не сплив до набрання чинності ЦК України, відповідач у справі не подав заяви про застосування наслідків спливу позовної давності по даній справі до винесення рішення, а тому, суд має всі належні докази і підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання не з’явився, відзиву на позову не подав, а тому, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядав справу за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ВАТ «Льон»задоволити повністю.

2. Стягнути з ТзОВ «Туринка», с.Туринка Жовківського району Львівської області (р/р 26009200070001 в “Україна” м.Жовква, МФО 325064, ЄДРПОУ 03761290 на користь ВАТ „Льон”, вул.Старомостівська, 141 м.Великі Мости Сокальського району Львівської області (р/р 26000301310 в Ощадбанку м.Сокаль, МФО 385145, ЄДРПОУ 00311214) основний борг - 14 673 грн. 53 коп., інфляційні збитки –939 грн. 11 коп. та 3% річних –381 грн. 51 коп., 159 грн. 94 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Гоменюк З.П.