Рішення № 130432088, 23.09.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 вересня 2025 року справа № 520/384/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Григоров Д.В.

при секретарі судового засідання Глівінська Ю.О.,

за участю:

представника позивача - Сагайдак Е.С.,

представника відповідача - Глущенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у м. Києві (вул. Володимирська, буд.15,м. Київ,01601, код ЄДРПОУ40108583) , Спеціальної комісії зі спеціального розслідування групового нещасного випадку Національної поліції (вул. Володимирська, буд. 15,м. Київ,01601, код ЄДРПОУ40108583) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у м.Києві, які полягають у відмові в складені акту (за формою Н-1) за результатом проведення розслідування нещасного випадку, який стався 31.03.2022 з головним оперуповноваженим Департаменту забезпечення діяльності, пов`язаної з небезпечними матеріалами Національної поліції України полковником поліції ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у м.Києві повторно провести розслідування нещасного випадку, який стався приблизно о 20 год. 00 хв. 31.03.2022 із головним оперуповноваженим Департаменту забезпечення діяльності, пов`язаної з небезпечними матеріалами Національної поліції України полковником поліції ОСОБА_1 , відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженим наказом МВС України від 05 жовтня 2020 №705, склавши за його результатами акт за формою Н-1, в якому зазначити, що нещасний випадок є таким, що трапився під час виконання ним службових обов`язків.

В обгрунтування позовних вимог зазначалося, що позивач проходив службу в органах Національної поліції України. 31.03.2022р. під час евакуації ОСОБА_2 службового автомобіля марки Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_2 , спільно з військовослужбовцями ЗС України через тимчасово облаштовану понтонну переправу, близько о 20 год. 00 хв. окупаційними військами здійснено мінометний обстріл ділянки місцевості, по якій рухалась колонна автотранспорту.

ОСОБА_1 , як зазначено в позовній заяві, внаслідок вищевказаного мінометного обстрілу, що мав місце 31.03.2022 в місті Ірпінь Бучанського району Київської області отримав травми (захворювання).

Позивач зазначав, що 04.10.2024р. він звернувся до керівника підрозділу, де проходив службу з рапортом щодо проведення розслідування нещасного випадку, який мав місце 31.03.2022, за наслідком розгляду якого 05.12.2024 спеціальною комісією було прийнято рішення про завершення спеціального розслідування вказаного нещасного випадку та при цьому не було складено акту за формою Н-1, як це визначено згідно чинного порядку, що позивач вважав протиправним.

Ухвалою суду від 22.01.2025р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.02.2025р. залучено Спеціальну комісію зі спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 31.03.2022р. з поліцейським департаменту забезпечення діяльності, пов`язаної з небезпечними матеріалами Національної поліції ОСОБА_3 та поліцейським департаменту забезпечення діяльності, пов`язаної з небезпечними матеріалами Національної поліції ОСОБА_1 у якості другого відповідача до участі в цій справі.

Відповідач 1 позов не визнав та надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

При цьому посилався на те, що позивач зазначав про виконання завдань щодо забезпечення громадського порядку в Ірпінському ВП ГУНП в Київській області на службовому автомобілі з номерним знаком 7654 спільно з представниками СБУ та підрозділами місцевої територіальної оборони, але за інформацією, отриманою від посадових осіб ГУНП у м. Києві наказів про забезпечення позивачем громадського порядку на території Київської області ніхто не віддавав. Службовий автомобіль з номерним знаком 7654 на балансі ГУНП у м. Києві не числиться. Хто віддавав наказ на евакуацію цього службового автомобіля позивач не зазначає, комісія цих обставин і обставин отримання ним травм 31.03.2022р. установити не може через сплив великого проміжку часу та відсутності підтверджуючої документації.

Відповідач указував на те, що за твердженням ОСОБА_1 , відомості стосовно обстрілу, який був 31.03.2022р. в місті Ірпінь Бучанського району Київської області внесено лише 13.08.2024р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111040000954, проводиться досудове розслідування за ознаками вчинення злочину, відповідальність за який передбачена частиною першої статті 438 КК України. Відповідач посилався на те, що за наслідком проведеного розслідування не було встановлено втрати позивачем працездатності на один день чи більше в зв`язку із нещасним випадком 31.03.2022р.

Відповідач 2 позов також не визнав і надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

При цьому зазначалося, що факт події, викладеної в доповідній записці начальника ДЗДПНМ НПУ в. Давиденка (вих. № 45/19/01-2022вс від 04.04.2022) на ім`я голови Національної поліції не дає підтвердження втрати працездатності 31.03.2022р. поліцейським Максимчуком І.М.

Відповідач звернув увагу суду на те, що згідно встановленого порядку про нещасний випадок, який стався з поліцейським, останній негайно повідомляє прямому керівникові, однак в даному випадку позивач звернувся з відповідним рапортом лише в жовтні 2024 року.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначав, що відповідачем - спеціальною комісією не було враховано того, що внаслідок отриманих в результаті вибуху травм позивач набув ряд невиліковних хвороб (парез лівої ступні (моноплегія), що виникли внаслідок ушкодження хребта) та медичних діагнозів (гіпертонічна енцефалопатія, судинний головний біль, гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця, у зв`язку з чим неодноразово проходив курси лікування, як амбулаторно (06.06.2022 20.06.2022, 11.07.2022 20.07.2022 від листка непрацездатності відмовився), так і стаціонарно (27.05.2024 06.06.2024), а також неодноразово проходив курси лікування на денному стаціонарі Центральної поліклініки МВС протягом 2022 2024 рр. Представник вказував, що в результаті цього Максимчук І.М., який до травми, що сталася 31.03.2022, був практично здоровим та проходив службу в оперативних підрозділах з відмінним станом здоров`я, під час проходження у 2024 році медичного огляду військово- лікарською комісією визнаний обмежено придатним до військової служби (придатним до військової служби у тилових підрозділах), що пригнітило його морально- психологічний стан.

Представник позивача просив суд врахувати той факт, що незважаючи на майже трирічну давність завданих травм внаслідок надзвичайної події, в рамках кримінального провадження № 12024111040000954 за результатами проведеної СМЕ встановлено, що позивачу було завдано легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров`я на строк 6 але менш ніж 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров`я) та взяти вказану обставину до уваги як таку, що спричинила тимчасову втрату працездатності.

Крім того, представник вважав, що Наказ № 705 від 05.10.2020 «Про затвердження Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими», розроблявся у мирний час та не враховує ті обставини, які можуть виникнути в умовах правового режиму воєнного стану.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з наведених вище міркувань. Представник відповідача проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Станом на 31.03.2022р. позивач проходив службу на посаді головного оперуповноваженого Департаменту забезпечення діяльності, пов`язаної з небезпечними матеріалами Національної поліції України.

04.10.2024р. керівництву Національної поліції України було подано письмовий рапорт щодо проведення розслідування нещасного випадку, який мав місце 31.03.2022р. в місті Ірпені Бучанського району Київської області.

На підставі доповідної записки Департаменту головної інспекції та дотримання прав людини Національної поліції України від 18.09.2024 р. № 100/37/01/02-2024 ДСК "Про результати розгляду доповідної записки ДЗДПНМ за рапортом ОСОБА_3 щодо проведення розслідування нещасного випадку" наказом ГУНП у м. Києві від 11.10.2024 № 1954 "Про створення спеціальної комісії для спеціального розслідування групового нещасного випадку" була створена відповідна комісія Головного управління Національної поліції у м. Києві та проведено спеціальне розслідування групового нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 та поліцейським ОСОБА_3 31.03.2022р. в місті Ірпені Бучанського району Київської області.

Як вбачається з матеріалів справи, утворена комісія здійснила запити та витребувала документи для проведення розслідування, відібрала від позивача та інших осіб пояснення з приводу нещасного випадку, однак у протоколі від 14.10.2024р. огляду місця, де стався нещасний випадок, фактично вказала, що здійснити огляд місця події нещасного випадку, що стався 31.03.2022р. в м. Ірпінь Бучанського району Київської області не доцільно у зв`язку з терміном давності нещасного випадку.

Згідно протоколу № 2 засідання спеціальної комісії для спеціального розслідування групового нещасного випадку від 05.12.2024р. матеріали спеціального розслідування було опрацьовано та обговорено, вирішено про відсутність правових підстав для складання актів розслідування нещасного випадку, який стався 31.03.2022р.з ОСОБА_1 . Такий висновок зроблено з посиланням на абз. 7 пункту 3 розділу І Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 05 жовтня 2020 року № 705.

Листом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 09.12.2024р. вих. № 270095-2024 позивача повідомлено про прийняте рішення, а також повідомлено про те, що спеціальною комісією зі спеціального розслідування групового нещасного випадку було направлено запити у відповідні інстанції стосовно обставин зазначеного нещасного випадку, отримані відповіді на запити долучені до матеріалів розслідування документи (накази, пояснення, листи Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві, відділу поліції № 2 Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області, державної установи "ТМО МВС України по місту Києву та Київській області", Центральної поліклініки МВС України, слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області). Комісією установлено, що у долучених до матеріалів спеціального розслідування документах відсутні відомості, які підтверджують факт втрати позивачем працездатності внаслідок отриманої травми 31.03.2022р. на один робочий день чи більше або до необхідності переведення на іншу (легшу) роботу терміном не менш, як один робочий день. На підставі вимог пункту 3 розділу І Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом МВС України від 05.10.2020 № 705, через відсутність підстав для складання актів (за формою Н-1) розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, який стався 31.03.2022 з головним оперуповноваженим Департаменту забезпечення діяльності, пов`язаної з небезпечними матеріалами Національної поліції України полковником поліції ОСОБА_1 та начальником режимно- секретного сектору цього ж Департаменту ОСОБА_3 , комісією не було складено акти (за формою Н-1).

Доводи позовної заяви полягають у тому, що позивач протягом тривалого часу не звертався з рапортом щодо нещасного випадку, однак постійно хворів на різні захворювання, а отримана ним травма потягла непрацездатність, яка мала місце у 2024 році, а саме: у період з 27.05.2024р. по 06.06.2024р. позивач проходив стаціонарне лікування у ДП «ГМЦ МВС України» (кардіологічне відділення), що відповідає наданій до суду копії виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 3940. Позивач вважає, що його перебування на лікуванні є наслідком травми, отриманої в зв`язку з нещасним випадком, який стався 31.03.2022р.

В позовній заяві вказувалося, що вимога пункту 3 розділу І Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом МВС України від 05.10.2020 № 705 щодо наявності непрацездатності на один робочий день чи більше не обмежена часом, який сплинув між подією такого нещасного випадку і настанням непрацездатності.

Представник відповідача в судовому засіданні з цим твердженням погодилася та вказала на те, що дійсно, зазначена норма Порядку № 705 не вимагає того, щоб непрацездатність настала одразу після нещасного випадку, однак за змістом абз. 6 п. 3 розділу І Порядку, така непрацездатність має перебувати у причинно-наслідковому зв`язку з нещасним випадком, чого комісією з розслідування нещасного випадку встановлено не було.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на тому, що спеціальне розслідування було проведено не повно, не було встановлено та опитано військовослужбовців, які перебували разом з ОСОБА_1 під час настання нещасного випадку, не було належним чином вивчено медичну документацію, зібрану позивачем за наслідками обстеження лікарями та проведення відповідних досліджень.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що статтею 43 Конституції України регламентовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (частина 4).

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII ) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Статтею 60 Закону № 580-VIII передбачено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за участю відповідних органів державної влади, єдиний порядок організації охорони праці в Україні врегульовані Законом України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII.

Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих (стаття 2 Закону України «Про охорону праці»).

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. № 337 затверджено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві (далі Порядок № 337), який визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, що сталися з особами, визначеними частиною першою статті 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Водночас, відповідно до абзацу 4 пункту 2 Порядку № 337 дія цього Порядку не поширюється, зокрема, на поліцейських.

При цьому абзацом 10 пункту 2 Порядку № 337 передбачено, що розслідування та облік нещасних випадків щодо осіб, зазначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, здійснюються у порядку, визначеному міністерствами та іншими державними органами, в управлінні яких перебувають військові частини, установи, організації, заклади освіти та підрозділи, де проходять службу або утримуються такі особи.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про охорону праці», абзацу десятого пункту 2 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, з метою встановлення єдиного порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, Міністерством внутрішніх справ України прийнято наказ від 05 жовтня 2020 року № 705, яким затверджено Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими (далі Порядок № 705).

Цей Порядок визначає процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими центрального органу управління поліції, територіальних (міжрегіональних) органів (підрозділів) поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - орган (підрозділ) поліції).

За визначенням пункту 3 розділу І Порядку № 705 нещасний випадок це отримання поліцейським під час проходження служби в поліції травми, тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання (отруєння) та інших отруєнь, сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, самогубства, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного та рослинного світу, які призвели до втрати працездатності на один день чи більше або смерті, а також зникнення поліцейського.

Згідно з пунктом 4 розділу І Порядку № 705 розслідування проводиться в разі настання нещасного випадку, у тому числі про який своєчасно не повідомлено керівника органу (підрозділу) поліції.

Пунктом 5 розділу І Порядку № 705 передбачено, що спеціальне розслідування проводиться в разі: нещасного випадку із смертельним наслідком; групового нещасного випадку; гострого професійного захворювання (отруєння), що призвело до тяжких чи смертельних наслідків; нещасних випадків, факт настання яких установлено в судовому порядку; нещасних випадків, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого поліцейського; зникнення поліцейського під час виконання службових обов`язків.

Пунктом 6 розділу ІІ Порядку № 705, строк давності для розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку становить три роки з дня його настання. У разі встановлення факту нещасного випадку рішенням суду розслідування (спеціальне розслідування) нещасного випадку проводиться незалежно від дати його настання.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 705 про кожний нещасний випадок потерпілий поліцейський або особа, яка його виявила, негайно повідомляє прямому керівникові.

При цьому за визначенням, викладеним у пункті 3 розділу І Порядку № 705, прямий керівник - керівник, якому поліцейський підпорядкований за службою, у тому числі тимчасово.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 705 прямий керівник після отримання відомостей про настання нещасного випадку зобов`язаний: терміново організувати надання домедичної допомоги потерпілому поліцейському, забезпечити (за потреби) його направлення до закладу охорони здоров`я; негайно повідомити про нещасний випадок керівникові органу (підрозділу) поліції та посадовій особі з державного нагляду за охороною праці; зберегти до прибуття комісії (спеціальної комісії) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку обстановку та устаткування в такому стані, у якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров`ю інших осіб), ужити необхідних заходів для запобігання таким випадкам.

За приписами пунктів 3, 4 розділу ІІ Порядку № 705 керівник органу (підрозділу) поліції, де стався нещасний випадок, наказом не пізніше наступного робочого дня після отримання інформації про нещасний випадок утворює комісію (спеціальну комісію) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку.

До складу комісії з розслідування нещасного випадку входять:

1) керівник (спеціаліст) з державного нагляду за охороною праці або посадова особа, на яку покладено виконання функцій з державного нагляду за охороною праці (голова комісії);

2) керівник (спеціаліст) підрозділу кадрового забезпечення;

3) психолог (у разі спроби самогубства);

4) представник первинної організації профспілки (за згодою);

5) спеціаліст Державної установи «Центр превентивної медицини МВС України» (у разі гострого професійного захворювання (отруєння));

6) інші посадові особи органів (підрозділів) поліції (за потреби).

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку № 705 до складу комісії (спеціальної комісії) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку не може входити прямий керівник потерпілого поліцейського, який організовував та контролював його службову діяльність під час виконання обов`язків, що призвели до настання нещасного випадку в період проходження служби.

Пунктом 4 розділу ІІІ Порядку № 705 визначено, що за результатами розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку складається акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку за формою Н-1 (далі - акт за формою Н-1) (додаток 2).

Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 705 Комісія (спеціальна комісія) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку зобов`язана:

1) провести засідання, на якому розглянути інформацію про нещасний випадок, розподілити функції між членами комісії (спеціальної комісії) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку та скласти протокол засідання (додаток 3);

2) провести фотографування, обстежити місце нещасного випадку та скласти протокол огляду місця, де стався нещасний випадок (додаток 4);

3) одержати письмові пояснення потерпілого поліцейського, посадових осіб, поліцейських, свідків нещасного випадку (додаток 5);

4) вивчити наявні документи і матеріали стосовно нещасного випадку та надіслати (за потреби) запити відповідним установам, організаціям, закладам щодо надання інформації про нещасний випадок;

5) визначити вид події та причини, що призвели до настання нещасного випадку, згідно з Класифікатором видів подій, причин, що призвели до настання нещасного випадку (додаток 6);

6) визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;

7)визначити необхідність проведення лабораторних досліджень, випробувань, технічних розрахунків, експертиз тощо для встановлення причин настання нещасного випадку;

8)з`ясувати обставини перебування потерпілого поліцейського у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; учинення ним кримінального, адміністративного правопорушення, дисциплінарного проступку, навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю або самогубства;

9)установити осіб, які порушили вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, та розробити заходи із запобігання таким нещасним випадкам;

10) кваліфікувати нещасний випадок відповідно до обставин: у період проходження служби під час виконання службових обов`язків або не пов`язаний з виконанням службових обов`язків;

11) прийняти рішення шляхом голосування членів комісії (спеціальної комісії), у разі рівної кількості їхніх голосів голос голови комісії (спеціальної комісії) вирішальний;

12) скласти акти за формою Н-1 у кількості примірників, визначених рішенням комісії (спеціальної комісії) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку. У разі групового нещасного випадку скласти акти за формою Н-1 на кожного потерпілого поліцейського. Акти за формою Н-1 прошиваються та скріплюються печаткою органу (підрозділу) поліції;

13) розглянути та підписати примірники актів за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1). У разі незгоди члена комісії (спеціальної комісії) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку із змістом акта за формою Н-1 підписати акти з відміткою про наявність окремої думки. Окрема думка викладається письмово. В окремій думці член комісії (спеціальної комісії) обґрунтовано викладає пропозиції до змісту акта за формою Н-1 (окрема думка додається до акта за формою Н-1 та є його невід`ємною частиною);

14) передати не пізніше наступного робочого дня після підписання актів за формою Н-1 матеріали розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку та примірники актів за формою Н-1 керівникові органу (підрозділу) поліції, що утворив комісію (спеціальну комісію) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, для їх розгляду та затвердження;

15) додержуватися вимог законодавства про інформацію щодо захисту персональних даних потерпілих поліцейських та інших осіб, які зібрані в межах повноважень комісії (спеціальної комісії) під час проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку.

Пунктом 7 розділу ІІІ Порядку № 705 визначено, що обставинами настання нещасного випадку в період проходження служби під час виконання службових обов`язків є:

1) виконання потерпілим поліцейським завдань та повноважень поліції, визначених Законом України «Про Національну поліцію», здійснення діяння з припинення правопорушення у вільний від служби час;

2) вплив на потерпілого поліцейського шкідливих чи небезпечних факторів під час виконання завдань та повноважень поліції, визначених Законом України «Про Національну поліцію», унаслідок яких виникло гостре професійне захворювання (отруєння), що підтверджено медичним висновком.

Водночас, пунктом 8 розділу ІІІ Порядку № 705 встановлено, що обставинами настання нещасного випадку в період проходження служби і не пов`язаного з виконанням службових обов`язків є:

1) діяння потерпілого поліцейського, не пов`язане з виконанням завдань і повноважень поліції, визначених Законом України «Про Національну поліцію»;

2) навмисне спричинення потерпілим поліцейським тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, що доведений судом);

3) учинення потерпілим поліцейським діяння, яке є кримінальним, адміністративним правопорушенням або дисциплінарним проступком;

4) учинення дій під час несення служби потерпілим поліцейським у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (за наявності медичного висновку).

Згідно з пунктом 1 Примітки до додатку № 2 до Порядку № 705 якщо нещасний випадок визнається таким, що стався в період проходження служби під час виконання службових обов`язків, це позначається великими літерами ПВ (Н-1/ПВ), якщо нещасний випадок визнається таким, що стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, це позначається великими літерами НПВ (Н-1/НПВ).

У додатку № 6 до Порядку № 705 викладено Класифікатор видів подій, причин, що призвели до настання нещасного випадку (далі Класифікатор).

Зокрема, підпунктом 2 пункту 1 Класифікатора до виду події, що призвела до нещасного випадку, віднесено падіння потерпілого поліцейського.

Причини нещасного випадку класифіковані на: 1) технічні; 2) організаційні; 3) психофізіологічні; 4) техногенні, природні, екологічні та соціальні.

Підпунктом 2 пункту 2 Класифікатора до організаційних причин нещасного випадку віднесено: незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці; недодержання вимог законодавства про охорону праці; порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування, машин, механізмів тощо; порушення вимог безпеки під час експлуатації (користування) транспорту (автомобільного, водного, залізничного, повітряного); порушення вимог безпеки під час експлуатації мобільних засобів праці та технологічних транспортних засобів; незабезпеченість засобами індивідуального захисту; невикористання засобів індивідуального захисту за їх наявності; незастосування засобів колективного захисту (за наявності); порушення службової дисципліни; інші види .

Суд погоджується з доводами відповідача 2 про те, що рапорт про нещасний випадок було подано несвоєчасно, однак звертає увагу і на те, що за цитованими вище приписами Положення № 705 в спірних правовідносинах не сплив установлений строк давності у три роки для проведення відповідного службового розслідування, наслідком якого вказаний Порядок визначає обов`язки комісії за наслідками проведеного розслідування кваліфікувати нещасний випадок відповідно до обставин: у період проходження служби під час виконання службових обов`язків або не пов`язаний з виконанням службових обов`язків; прийняти рішення шляхом голосування членів комісії (спеціальної комісії), у разі рівної кількості їхніх голосів голос голови комісії (спеціальної комісії) вирішальний; скласти акти за формою Н-1 у кількості примірників, визначених рішенням комісії (спеціальної комісії) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку. У разі групового нещасного випадку скласти акти за формою Н-1 на кожного потерпілого поліцейського. Акти за формою Н-1 прошиваються та скріплюються печаткою органу (підрозділу) поліції; розглянути та підписати примірники актів за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1). У разі незгоди члена комісії (спеціальної комісії) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку із змістом акта за формою Н-1 підписати акти з відміткою про наявність окремої думки. Окрема думка викладається письмово. В окремій думці член комісії (спеціальної комісії) обґрунтовано викладає пропозиції до змісту акта за формою Н-1 (окрема думка додається до акта за формою Н-1 та є його невід`ємною частиною); передати не пізніше наступного робочого дня після підписання актів за формою Н-1 матеріали розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку та примірники актів за формою Н-1 керівникові органу (підрозділу) поліції, що утворив комісію (спеціальну комісію) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, для їх розгляду та затвердження.

Зазначених дій комісією вчинено не було. Надаючи оцінку посиланням комісії на положення п.3 розділу І Положення № 705, який містить визначення терміну «нещасний випадок», яким є отримання поліцейським під час проходження служби в поліції поранення (контузії, травми або каліцтва), гострого професійного захворювання (отруєння) та інших отруєнь, сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, самогубства, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного та рослинного світу, які призвели до втрати працездатності на один день чи більше або смерті, а також зникнення поліцейського, суд зазначає, що а ні цей пункт Положення № 705, а ні інші не надають комісії право відмовити у складанні відповідного акту за наслідками належним чином проведеного розслідування нещасного випадку, отже в даному випадку відповідач 2 припустився довільного тлумачення норм Порядку № 705.

Внаслідок наведеного судом встановлено бездіяльність відповідача 2 щодо не складання акту за наслідками проведеного розслідування, що є протиправною.

Таким чином суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними «дій щодо відмови» у складанні акту, беручи до уваги, що відповідач 2 ухилився від вчинення дій на виконання вимог чинного законодавства.

Суд ураховує, що вказаний висновок цілком відповідає визначенню поняття "бездіяльність", яке надано Великою Палатою Верховного суду в Постанові від 19.04.2018р. у справі № П/9901/137/18 (800/426/17), де Велика Палата зазначила, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Велика Палата у своїх постановах неодноразово висновувала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень потрібно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає у неухваленні рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставізаконута/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно потрібними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно дозакону, фактично не були вчинені чи були вчинені з порушенням розумних строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість, підстави та межі бездіяльності, а також її шкідливість для прав та інтересів особи.

Разом з тим, керуючись приписами частини 2 ст. 9 КАС України, з метою належного захисту прав позивача, суд знаходить підстави для виходу за межі заявлених позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача з приводу не оформлення результатів спеціального розслідування відповідно до Порядку № 705.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання повторно провести розслідування нещасного випадку, який стався приблизно о 20 год. 00 хв. 31.03.2022 із головним оперуповноваженим Департаменту забезпечення діяльності, пов`язаної з небезпечними матеріалами Національної поліції України полковником поліції ОСОБА_1 відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженим наказом МВС України від 05.10. 2020 №705, склавши за його результатами акт за формою Н-1, в якому зазначити, що нещасний випадок є таким, що трапився під час виконання ним службових обов`язків, судом вбачається, що на їх обгрунтування представник позивача адвокат Сагайдак Е.С. посилався на численну медичну документацію яка, на його думку, свідчить як про хронічні захворювання позивача, так і на причинний зв`язок з подією нещасного випадку 31.03.2023р.

Так само, представник посилався і на реєстрацію повідомлення про злочин та розслідування кримінального провадження 3 №12024111040000954, що здійснюється СУ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області за ч. 1 статті 438 КК України, а також на те, що ОСОБА_1 визнаний потерпілим у вказаному кримінальному провадженні за фактом отримання мінно-вибухової травми, яка мала місце під час виконання службових обов`язків 31.03.2022р. в м. Ірпені Бучанського району Київської області в ході ведення активних бойових дій.

Таким чином, представник позивача наполягав фактично на тому, що суд в межах розгляду цієї адміністративної справи вправі встановити за наданою до суду медичною документацією та з огляду на факт кримінального провадження обов`язок відповідачів скласти акт за формою Н-1, в якому зазначити, що нещасний випадок є таким, що трапився під час виконання ним службових обов`язків.

Суд з такими доводами не погоджується, та зауважує, що надана до суду численна медична документація за різні періоди не може бути оцінена судом на предмет кваліфікації захворювань та їх взаємозв`язку з нещасним випадком, оскільки суд не наділений відповідними знаннями у галузі медицини.

Що стосується кримінального провадження, то суд звертає увагу на тому, що представник позивача, оскаржуючи ухвалу суду про зупинення провадження в цій справі, висловлював позицію, за якою зазначав, що не обґрунтовано наявності зв`язку між очікуваним рішенням по кримінальному провадженню і предметом даного спору. В постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025р. суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, що обставини, які будуть встановлені за наслідком розгляду кримінального провадження №12024111040000954 матимуть значення для вирішення цієї справи.

Стосовно висновку експерта №042-92-2025 за результатами проведення судово медичної експертизи ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12024111040000954, що був долучений до матеріалів справи, суд зауважує, що експерту не були поставлені та ним не надавалася відповідь на питання де та за яких обставин позивач отримав тілесні ушкодження, чи пов`язані вони з нещасним випадком, оскільки це виходить за межі спеціальних знань експерта.

Крім того, суд звертає увагу не те, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 101 КАС України, висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи, однак в цьому випадку висновок експерта надано на підставі постанови слідчого у кримінальному провадженні, отже стосунку до спірних правовідносин він не має.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що зібрані у справі докази не дозволяють зобов`язати відповідачів ухвалити конкретне рішення, про що просить позивач.

Ураховує суд також і доводи, які містяться в позовній заяві та відповіді на відзив на позову заяву, за якими проведене розслідування не було проведено повно. Такі доводи суд визнає обгрунтованими та зауважує, що відповідач 2, зокрема, не виконав обов`язок із належного проведення фотографування, обстеження місця нещасного випадку та складання протокол огляду місця, де стався нещасний випадок. Як вказувалося вище, у документі під назвою «Протокол огляду місця, де стався нещасний випадок 31.03.2022р.» фактично міститься протокол засідання спеціальної комісії із висновком про недоцільність проведення огляду місця, де стався нещасний випадок, що не передбачено Додатком 5 Постанови № 705.

Крім того, суд ураховує і наявність у комісії з розслідування нещасного випадку дискреційних повноважень у спірних правовідносинах.

Відповідно до наукового висновку Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13 квітня 2018 року, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким:

- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни може, має право, за власної ініціативи, дбає, забезпечує, веде діяльність, встановлює, визначає, на свій розсуд. Однак наявність такого терміну в законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження: подібний термін є приводом для докладною аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним:

- при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів: принципів реалізації відповідної владної управлінської функції: принципів здійснення дискреційних повноважень: змісту публічного інтересу: положень власної компетенції: вказівок, викладених у інтерпретаційних актах: фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики: судової практики; процедурних вимог.

- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність: публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується: зміст конституційних прав та свобод особи: якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Європейський суд також зазначає, що суд при прийнятті судового рішення повинен керуватися не тільки буквою закону, але й духом закону та здоровим глуздом. Тобто не повинно бути формального ставлення при виконанні процедур.

У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Таким чином, складання акту за наслідками належним чином проведеного розслідування нещасного випадку є обов`язком відповідної комісії і в цій частині дискреційні повноваження відсутні, проте зміст такого акту визначається саме на підставі проведеного розслідування і суд не вправі зобов`язати комісію визначити конкретний зміст такого акту.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, суд вправі зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише у випадку, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, чого в цій справі не вбачається.

Зазначене зумовлює висновок про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача 2 скласти акт за формою Н-1, в якому зазначити, що нещасний випадок є таким, що трапився під час виконання ним службових обов`язків.

Керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд повторно вбачає підстави для виходу за межі позовних вимог в цій частині шляхом визнання бездіяльності відповідача з неналежного проведення спеціального розслідування нещасного випадку, зобов`язання відповідача 2 повторно провести службове розслідування за фактом нещасного випадку, що стався з позивачем та оформити його результати відповідно до вимог Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом МВС України від 05.10.2020 №705, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку. Інші доводи висновків суду не спростовують.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.,ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково, вийти за межі позовних вимог.

Визнати протиправною бездіяльність Спеціальної комісії зі спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 31.03.2022р. з поліцейським департаменту забезпечення діяльності, пов`язаної з небезпечними матеріалами Національної поліції ОСОБА_3 та поліцейським департаменту забезпечення діяльності, пов`язаної з небезпечними матеріалами Національної поліції ОСОБА_1 щодо неналежного проведення спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 31.03.2022 з головним оперуповноваженим Департаменту забезпечення діяльності, пов`язаної з небезпечними матеріалами Національної поліції України полковником поліції ОСОБА_1 та не оформлення його результатів відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 05 жовтня 2020 року № 705.

Зобов`язати Спеціальну комісію зі спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 31.03.2022р. з поліцейським департаменту забезпечення діяльності, пов`язаної з небезпечними матеріалами Національної поліції ОСОБА_3 та поліцейським департаменту забезпечення діяльності, пов`язаної з небезпечними матеріалами Національної поліції ОСОБА_1 повторно провести спеціальне розслідування за фактом нещасного випадку, що стався 31.03.2022р. з головним оперуповноваженим Департаменту забезпечення діяльності, пов`язаної з небезпечними матеріалами Національної поліції України полковником поліції ОСОБА_1 відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 05 жовтня 2020 року № 705 , склавши за наслідками спеціального розслідування відповідний акт з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 4 ст. 250 КАС України, судом підписано текст рішення без його проголошення в судовому засіданні.

Головуючий суддя Д.В. Григоров