Рішення № 130431673, 22.09.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 вересня 2025 року справа №520/15250/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013, код ЄДРПОУ 21318350), в якому просять суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, щодо відмови ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 в зарахуванні до страхового стажу роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 періоду трудової діяльності з 01.01.1984 р. по 23.07.1992 р., періоду роботи з 01.01.1992 р. по 27.09.1992 року, оскільки з 19.06.2023 року Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, стосовно періоду трудової діяльності з 01.10.1984 року по 01.04.2000 р. вироблення мінімуму трудової участі в колгоспі згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_3 від 01.10.1984 р., відносно періоду безробіття з 01.01.2006 року по 01.04.2007 р., період роботи згідно уточнюючої довідки №1 від 10.02.2024 року, загалом 20 років, 4 місяці, 113 днів, згідно записів у трудовій книжці. Скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.05.2024 року щодо відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 періоду трудової діяльності з 01.01.1984 р. по 23.07.1992 р., період роботи з 01.01.1992 р. по 27.09.1992 року, оскільки з 19.06.2023 року Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, період трудової діяльності з 01.10.1984 року по 01.04.2000 р. вироблення мінімуму трудової участі в колгоспі згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_3 від 01.10.1984 р., період безробіття з 01.01.2006 року по 01.04.2007 р., період роботи згідно уточнюючої довідки №1 від 10.02.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 в зарахуванні до страхового стажу роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 періоду трудової діяльності з 01.01.1984 р. по 23.07.1992 р., періоду роботи з 01.01.1992 р. по 27.09.1992 року, оскільки з 19.06.2023 року Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, стосовно періоду трудової діяльності з 01.10.1984 року по 01.04.2000 р. вироблення мінімуму трудової участі в колгоспі згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_3 від 01.10.1984 р., відносно періоду безробіття з 01.01.2006 року по 01.04.2007 р., період роботи згідно уточнюючої довідки №1 від 10.02.2024, загалом 20 років, 4 місяці, 113 днів, згідно записів у трудовій книжці.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.

Відповідач, на адресу суду, відзив на позовну заяву не надав.

Суддя у період з 01.07.2024 по 29.07.2024 перебував у відпустці, у період з 07.10.2024 по 11.10.2024 перебував на навчанні, з 28.10.2024 по 05.11.2024, з 23.12.2024 по 15.01.2025, з 28.04.2025 по 02.05.2025, з 14.07.2025 по 28.07.2025 перебував у відпустці, 01.08.2025 перебував на навчанні та з 04.08.2025 по 05.08.2025 перебував у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 26.04.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах (чоловіки, які працюють трактористами-машиністами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства).

03 травня 2024 року Головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області, за принципом екстериторіальності, відносно позивача прийнято рішення № 204250008332 про відмову у призначенні.

У вказаному рішенні зазначено, що пенсійний вік, визначений пунктом 3 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", становить 55 років. Вік заявника 55 років.

Також зазначено, що необхідний страховий стаж, визначений пунктом 3 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", становить 30 років. Страховий стаж особи становить 32 роки 6 місяців 23 дні.

Окрім того, вказано, що необхідний пільговий стаж за період роботи трактористом-машиністом, безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, визначений пунктом 3 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", становить 20 років. Пільговий стаж роботи становить 5 років 9 місяців 1 день.

Так, за результатами розгляду документів, відповідачем зазначено неступне:

1. До страхового стажу не зараховано:

- період роботи в колгоспі з 01.01.1984 по 23.07.1992 у зв`язку з тим, що в трудовій книжці робота за фактичною тривалістю не була завірена головою колгоспу та головним бухгалтером;

- період роботи з 01.01.1992 по 27.09.1992, оскільки з 19.06.2023 Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, укладеної 13.03.1992. У зв`язку із чим до періоду роботи на зараховуються періоди роботи в Республіці Казахстані по 31.12.1992;

- період безробіття з 14.11.2006 по 01.04.2027, через відсутність наказу та його дати про припинення виплати.

Зазначено, що для зарахування:

- до страхового стажу періоду роботи з 01.10.1984 по 23.07.1992 необхідно надати уточнюючу довідку про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві та час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні) та довідку про реорганізацію колгоспу;

- періоду безробіття з 14.11.2006 по 01.04.2007, необхідно надати уточнюючу довідку з центру зайнятості про перебування на обліку та отримання допомоги по безробіттю.

2. До пільгового стажу не зараховано:

- період роботи згідно уточнюючої довідки від 10.02.2024 №1, оскільки пільгова довідка не відповідає додатку № 5 Порядку підвищення наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637, відсутній підпис головного бухгалтера та начальника відділу кадрів, а також будь-яка інформація про відсутність зазначених посад відповідно до штатного розпису. Не підтверджено, що був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції.

Зазначено, що для зарахування до пільгового стажу з 01.09.2015 по 11.12.2020 необхідність надання уточнюючої довідки про пільговий стаж згідно з додатку № 5 Порядку підвищення наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 та статути господарства.

Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу вимог ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У зазначеному рішенні Конституційного Суду України та відповідній практиці Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов`язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території.

Правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні і права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).

Частиною 1 ст. 24 Закону №1058-ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону №1058-ІV).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Частиною 3 ст. 44 Закону №1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 114 Закону №1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням нормстатті 28 цього Закону.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Стосовно того, що в трудовій книжці робота за Фактичною тривалістю не була завірена головою колгоспу та головним бухгалтером.

У трудовій книжці НОМЕР_4 була підтверджена підписами та печатками фактична тривалість участі в загальному господарстві. Отже фактична тривалість підтверджена, Відповідач в тексті відмови не наводить посилань на положення законодавства, які передбачають в обов`язковому порядку підписані відповідні записи саме головою колгоспу та головним бухгалтером.

Відносно неврахування періоду роботи в республіці Казахстан з 01.01.1992 по 31.12.1992.

Згідно частини 2 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Отже, при вирішенні питання зарахування до стажу періодів роботи, набутих на території російської федерації до 01.01.2023, слід керуватися Угодою між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 та Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (які були чинними на момент набуття спірного стажу позивачем).

Згідно пп. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав - учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.

Відповідно до основних положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, членами якої є Україна та Російська Федерація, Уряди держав-учасниць цієї Угоди, керуючись статтями 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, виходячи з необхідності захисту прав громадян в області пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава- учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави-учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які придбали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР по питань пенсійного забезпечення. Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 4 Угоди передбачено, що Держави-учасниці Угоди проводять політику гармонізації законодавства про пенсійне забезпечення.

Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про міжнародні договори України1' чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Зі змісту наведених норм слідує, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами. За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Щодо посилань Відповідача відносно відсутності уточнюючих довідок про встановлений та вироблений мінімум трудової діяльності в колгоспі та безпосередній зайнятості у виробництві сільськогосподарської продукції.

У розділі трудової книжки НОМЕР_4 «Трудова участь у спільному господарстві» містяться щорічні відповідні записи про участь у вищевказаній діяльності за період з 1992 року по 2006 року, наявні відповідні підписи уповноважених осіб та відбитки печаток. Також як вище вказувалось, ПСП «Україна» та Дворічанська селищна військова адміністрація Купінського району Харківської області у довідках повідомили про те, що архівні відділи вказаних вище установ були знищені внаслідок військової агресії рф. Отже підтвердити іншим чином, ніж надані Позивачем документи, участь у спільному господарстві Позивач не має об`єктивної можливості.

В трудовій книжці містяться записи про відповідні періоди роботи завірені печаткою, не містять виправлень, підчисток, записи робились різними кульками у різний час - при прийомі на роботу та звільненні, тому мають різну товщину ліній, тобто оформлені належним чином. Трудова книжка містить всі необхідні записи про роботу у період з 01.10.1984 по 28.11.2014, та з 28.04.2012 по 06.12.2021, ці записи є належними та підтверджують трудовий стаж Позивача за вказані вище періоди.

Згідно довідки ПСП «Україна» вих. № 6 від 28.02.2024, видана Позивачу про те, що документи архівного відділу ПСП «Україна» було втрачено внаслідок військової агресії рф. Довідкою Фермерського господарства «СІМ» вих. №1 від 10.02.2024 підтверджено наявність трудового стажу Позивача за період з 19.03.2015 по 11.12.2020 на посаді тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва.

В свою чергу відповідно довідки Дворічанської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області вих. №183 від 30.01.2024 документи архівного відділу вказаної вище установи були знищені внаслідок військової агресії рф. Отже всі залежні від Позивача дії щодо оформлення відповідних уточнюючих довідок, останнім буди здійснені в повному обсязі та неможливість їх надання не залежать від волі Позивача та обумовлені форс мажорними обставинами у вигляді військової агресії рф.

Щодо інших підстав, зазначених Відповідачем у рішенні від 03.05.2024 № 204250008332 про відмову у призначенні пенсії, суд зазначає наступне.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У іншому своєму Рішенні від 5 квітня 2001 року Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Стаття 3 Конституції України гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058).

Відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2023 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058). Згідно статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як вже зазначено, згідно ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV, чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Частиною 1 статті 44 Закону України № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ст. 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до п.2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № ЗОЇ, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової книжки, не може ставитись в провину власнику трудової книжки. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи щодо якої внесені такі відомості.

Така позиція висловлюється Верховним Судом України в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомога може становити втручання у право власності (рішення у справі "Хонякіна проти Грузії" (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року).

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу». У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що «...у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб...».

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22- К зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N1566/11846.

Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунок та поновлення пенсії, визначений Розділом 2 цього Порядку.

Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на Інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).

Пунктом 4.2 цього Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Виходячи з дати звернення Позивача із заявою та дати відмови Відповідача у призначенні пенсії, останній не звертався з відповідними запитами до органів місцевого самоврядування, державної влади, підприємств, установ та організацій, які вносили відповідні записи Позивачу у трудову книжку щодо трудового стажу. Отже вказаний у п. 4.2. обов`язок Відповідач фактично переклав на Позивача.

Крім того, наявні, на думку Відповідача, недоліки згідно уточнюючої довідки №1 від 10.02.2024 не можуть впливати на права та обов`язки Позивача, оскільки вказана довідка складена та підписана уповноваженими особами ФГ «СІМ». Відповідач в свою чергу не надсилав запитів до вказаної вище юридичної особи.

Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного І об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, суд зазначає, що формальні неточності у документах - трудових книжках - НОМЕР_4 , НОМЕР_5 та відсутність уточнюючих довідок в повному обсязі, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Крім того, як вбачається з довідок ПСП «Україна» вих. № 6 від 28.02.2024 та Дворічанської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області вих. №183 від 30.01.2024, саме уточнюючі довідки щодо безпосередньої зайнятості у виробництві сільськогосподарської продукції та вироблений мінімум трудової участі у колгоспі не можуть бути надані з об`єктивних та незалежний від волі Позивача та посадових осіб вищевказаних установ обставин - військової агресії рф, яка унеможливила доступ до відповідних архівів та документів.

Внаслідок незаконних дій Відповідача, щодо неврахування страхового стажу з 03.12.1989 по 24.11.1989 та з 01.11.1984 по 30.08.1987, зокрема, відсутності уточнюючої довідки про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в колгоспі, Позивач втратив своє конституційне право на своєчасне отримання пенсії.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Органи Пенсійного фонду України, як державний орган, що реалізує право громадян на пенсійне забезпечення, їх посадові та службові особи, зобов`язані неухильно дотримуватись прав громадян при призначенні і виплаті пенсій, вживати заходи щодо попередження їх порушення, надавати допомогу громадянам у витребуванні та оформленні необхідних для призначення пенсії документів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховую викладене, з метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.05.2024 № 204250008332 про відмову у призначенні пенсії.

Оскільки суд дійшов висновку, що права позивача порушено саме рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.05.2024 № 204250008332 про відмову у призначенні пенсії, яке судом скасовано, позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, щодо відмови ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 в зарахуванні до страхового стажу роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 періоду трудової діяльності з 01.01.1984 р. по 23.07.1992 р., періоду роботи з 01.01.1992 р. по 27.09.1992 року, оскільки з 19.06.2023 року Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, стосовно періоду трудової діяльності з 01.10.1984 року по 01.04.2000 р. вироблення мінімуму трудової участі в колгоспі згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_3 від 01.10.1984 р., відносно періоду безробіття з 01.01.2006 року по 01.04.2007 р., період роботи згідно уточнюючої довідки №1 від 10.02.2024 року, загалом 20 років, 4 місяці, 113 днів, згідно записів у трудовій книжці, задоволенню не підлягають.

Так, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод Позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права неможливо вважати втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 823/795/17 (№ К/9901/2159/17).

Таким чином суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , згідно трудової книжки НОМЕР_2 , період трудової діяльності з 01.01.1984 по 23.07.1992, період роботи з 01.01.1992 по 27.09.1992, період трудової діяльності з 01.10.1984 по 01.04.2000 вироблення мінімуму трудової участі в колгоспі згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_3 від 01.10.1984, період безробіття з 01.01.2006 по 01.04.2007, період роботи згідно уточнюючої довідки №1 від 10.02.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013, код ЄДРПОУ 21318350) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.05.2024 № 204250008332 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , згідно трудової книжки НОМЕР_2 , період трудової діяльності з 01.01.1984 по 23.07.1992, період роботи з 01.01.1992 по 27.09.1992, період трудової діяльності з 01.10.1984 по 01.04.2000 вироблення мінімуму трудової участі в колгоспі згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_3 від 01.10.1984, період безробіття з 01.01.2006 по 01.04.2007, період роботи згідно уточнюючої довідки №1 від 10.02.2024.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО.М. Тітов