Рішення № 130431089, 23.09.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2025 року м. Рівне№460/13708/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач-2) про:

визнання протиправним рішення відповідача-2 від 15.05.2024 № 172650008741 щодо відмови позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

зобов`язання відповідача-1 призначити та виплачувати позивачу пенсію на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 08.05.2024;

зобов`язання відповідача-1 зарахувати до страхового стажу позивача періоди: військової служби в Збройних Силах (ЗС) - з 03.06.1998 по 27.07.2000; перебування на обліку в центрі зайнятості - з 29.10.2000 по 25.07.2001; здійснення підприємницької діяльності - з 03.01.2003 по 31.12.2003 та 01.04.2005 по 30.04.2005.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що в травні 2024 року він звернувся до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яку за принципом екстериторіальності було скеровано до відповідача-2 для розгляду по суті. Відповідач-2 рішенням від 15.05.2024 № 172650008741 відмовив позивачу в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та необхідного періоду проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993. Такі дії пенсійного органу позивач вважає протиправними, оскільки факт його проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю протягом необхідного періоду стверджується довідкою Центру надання адміністративних послуг Сарненської міської ради Рівненської області від 07.05.2024 № 115/09-13-09 та корінцем ордеру про надання житлового приміщення від 06.04.1989 № 06.04.1989. Також, позивач вказує на те, що відповідач-2 безпідставно не зарахував до його страхового стажу періоди: військової служби в Збройних Силах з 03.06.1998 по 27.07.2000, оскільки разом з заявою про призначення пенсії були надані первині документи, що підтверджують відповідні обставини; перебування на обліку в центрі зайнятості з 29.10.2000 по 25.07.2001, оскільки позивач не може нести відповідальності за неналежне оформлення записів в його трудовій книжці працівниками центру; здійснення підприємницької діяльності з 03.01.2003 по 31.12.2003 та 01.04.2005 по 30.04.2005, оскільки у вказані періоди позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування та сплачувала єдиний податок для фізичних осіб. З наведених мотивів, просить позов задовольнити в повному обсязі.

27.01.2024 через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що відповідно до поданої позивачем довідки органу місцевого самоврядування, остання проживає на території зони гарантованого добровільного відселення лише з 12.07.1989. Отже, вказаною довідкою підтверджено період проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 протягом 03 років 05 місяців 20 днів, у зв`язку з чим він не набув права на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку. Страховий стаж позивача становить 29 років 02 місяці 20 дні. За доданими документами до загального страхового стажу не зараховано періоди згідно з записами у трудовій книжці позивача. Так, не було зараховано період проходження військової служби з 03.06.1998 по 28.07.2000, оскільки відсутнє посилання на первинні документи при зарахуванні на військову службу. При цьому, відповідач-1 наголошує, що долучена до позову довідка ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.11.2024 № 11/2/3961 не надавалася позивачем разом із заявою про призначення пенсії. Також, до страхового стажу не був зарахований період перебування позивача на обліку в центрі зайнятості з 29.10.2000 по 25.07.2001, оскільки інтервал між датою початку виплати допомоги по безробіттю та датою наказу про її призначення, що вказані у відповідних записах трудової книжки, складає більше місяця. Крім того, до страхового стажу позивача не зараховано періоди підприємницької діяльності з 03.01.2003 по 31.12.2003, з 01.04.2005 по 30.04.2005, оскільки згідно з Реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу, за вказані періоди відсутні відомості про сплату страхових внесків позивачем (за позивача). Таким чином, відповідач-1 стверджує, що у спірних правовідносинах пенсійні органи діяли у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову повністю.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 18.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

22.11.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС позивачем подано заяву про виправлення описки в ухвалі про відкриття провадження у справі від 18.11.2024.

Ухвалю суду від 29.11.2024 задоволено заяву позивача про виправлення описки в судовому рішенні та, відповідно, виправлено описку в ухвалі про відкриття провадження у справі від 18.11.2024.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (4 категорії), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 06.05.1993.

08.05.2024 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На підставі пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, за принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії від 15.07.2024 направлено для розгляду до відповідача-2.

15.05.2024 відповідачем-2 прийнято рішення № 172650008741, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Підставою прийняття пенсійним органом такого рішення, як слідує з його змісту, слугувало те, що за доданими документами до загального страхового стажу не зараховано періоди згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 15.09.1986: проходження військової служби з 03.06.1998 по 28.07.2000, оскільки відсутнє посилання на первинні документи при зарахуванні на військову службу; перебування на обліку в центрі зайнятості з 29.10.2000 по 25.07.2001, оскільки між датою початку виплати та датою наказу інтервал складає більше місяця. Також, в рішенні вказано про те, що документами підтверджено період роботи (проживання) у зоні посиленого радіологічного контролю (у місті Сарни Рівненської області згідно з довідкою № 115/09-13-09 від 07.05.2024) станом на 01.01.1993 протягом 03 років 05 місяців 20 днів. З огляду на вказане, в рішенні відповідач-2 констатував відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Законів України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в зв`язку з відсутністю необхідного періоду роботи (проживання) на території посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993.

Крім того, у рішенні 15.05.2024 № 172650008741 відповідачем вказано про наявність у позивача страхового стражу на рівні 29 років 02 місяці 20 днів та долучено до рішення розрахунок такого стражу (Форма РС-право). На підставі вказаних документів позивач встановив, що до його страхового стажу не були зараховані періоди ведення підприємницької діяльності з 03.01.2003 по 31.12.2003 та 01.04.2005 по 30.04.2005.

Позивач, не погоджуючись з рішенням про відмову в призначенні пенсії та неналежним обрахунком його страхового стажу, а також вважаючи такі рішення та дії протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

З 01.04.1992 введено в дію в повному обсязі Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII). Згідно з Преамбулою, цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій; Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

В подальшому, з 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Згідно з Преамбулою, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Водночас, Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі Закон № 796-ХІІ) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Згідно з частиною першою статті 55 Закону № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону №796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовою для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII є факт проживання та (або) праці такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01.01.1993.

Початкова величина зменшення пенсійного віку (2 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 3 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII становить 5 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні.

Тотожна правова позиція щодо умов визначення наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно з пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII висловлена Верховним Судом у постанові від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22 (адміністративне провадження № К/990/634/24).

Також, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов:

1) початкова величина зниження пенсійного віку 2 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період;

2) проживання щонайменше 4 роки станом на 01.01.1993 є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 3 роки проживання, роботи.

Водночас, застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 щонайменше 4 років.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 Розділу Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 22-1), документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є:

документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням статті 55 Закону № 796-XII, для підтвердження права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку заявником надається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Таким чином, суд зауважує, що відповідно до наведених вище положень законодавства, підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29.01.2020 у справі № 572/245/17 (адміністративне провадження № К/9901/45843/18) та від 17.06.2020 у справі № 572/456/17 (адміністративне провадження № К/9901/22569/18, К/9901/22573/18).

Крім того, у постановах від 11.03.2024 у справі № 500/2422/23 (провадження № К/990/40765/23), від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22 (адміністративне провадження № К/990/11776/23), від 02.10.2024 у справі № 500/551/23 (адміністративне провадження № К/990/28639/23) Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання (роботи) в ній особи.

Згідно з наявною в матеріалах судової справи копією довідки Центру надання адміністративних послуг Сарненської міської ради Рівненської області від 07.05.2024 № 115/09-13-09, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 12.07.1989 по даний час.

Місто Сарни Сарненського району Рівненської області відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.

При цьому, суд враховує, що з 01.01.2015 зона посиленого радіоекологічного контролю виключена з переліку зон радіоактивного забруднення територій, визначених Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991 № 791а-XII.

Таким чином, аналізуючи надані позивачем для призначення пенсії документи, суд констатує, що позивачем документально підтверджено період його проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 протягом 03 років 05 місяців 21 дня (з 12.07.1989 по 01.01.1993).

У свою чергу, покликання позивача на корінець ордера № 2842 від 06.04.1989 як на документ, що підтверджує проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю, суд відхиляє як безпідставне та необґрунтоване, оскільки вказаний документ, як слідує з його змісту, підтверджує надання чоловіку позивачки - ОСОБА_2 , права на зайняття 2 кімнат загальною площею 30,4 кв.м. в квартині АДРЕСА_2 . Водночас, вказаний документ не містить жодної відмітки щодо реалізації чоловіком позивачки такого права, в т.ч. часу його реалізації, а тому не містить жодної доказової інформації на підтвердження періоду проживання позивача на певній території, зокрема у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Також, не є прийнятним таке покликання позивача і з тих мотивів, що матеріали судової справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що корінець ордера № 2842 від 06.04.1989 надавався ним пенсійному органу разом із заявою про призначення пенсії від 08.05.2024.

Більше того, навіть у разі підтвердження позивачем факту проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю з 06.04.1989 (дати видачі корінця ордеру № 2842 від 06.04.1989), то права на зниження загального пенсійного віку він не набуде, оскільки в такому випадку загальний період його проживання на території відповідної зони радіоактивного забруднення становитиме менше чотирьох років станом на 01.01.1993 (з 06.04.1989 по 01.01.1993 - 03 роки 08 місяців 27 днів).

Таким чином, в ході розгляду справи суд встановив, що станом на 01.01.1993 позивач прожив на території зони посиленого радіоекологічного контролю менше чотирьох років, а тому з урахуванням приписів статті 55 Закону № 796-XII він не набув права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

Відповідні мотиви були покладені відповідачем-2 в основу рішення від 15.05.2024 № 172650008741 про відмову у призначенні пенсії (на підставі статті 55 Закону 796-ХІІ), у зв`язку з чим таке рішення є обґрунтованим та правомірними.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним рішення відповідача-2 від 15.05.2024 № 172650008741, а також зобов`язання призначити та виплачувати позивачу пенсію на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону 796-ХІІ.

Щодо позовних вимог в частині зарахування окремих періодів до страхового стажу позивача, то суд виходить з такого.

Як вказував суд раніше, за правилами частини першої статті 26 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин;) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Отже, приписи статті 26 Закону № 1058-IV пов`язують набуття особою права на призначення пенсії за віком з досягненням такою особою відповідного пенсійного віку та наявністю у неї необхідного страхового стажу.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Також частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, суд констатує, що до страхового стажу зараховується період трудової діяльності особи, протягом якого вона підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

При цьому, оскільки частина спірних періодів, які позивач просить зарахувати до страхового стажу існували до набрання чинності Законом № 1058-IV, то такі мають зараховуватись до страхового стажу в порядку та на умовах, визначених Законом № 1788-XII, що був чинним на той момент.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Крім того, пунктами "а" і "в" частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується також:

будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Також пунктом 2 Порядку № 637 встановлено, що у разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Аналіз вказаних вище норм права дає суду підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, є трудова книжка особи. При цьому, лише у разі відсутності в особи трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.

Так, у періоди, щодо яких виник спір у цій справі, порядок ведення трудових книжок визначали Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена Постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162), та Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).

Пунктом 1.1 Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.2. Інструкції № 162 було передбачено, що заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу.

У трудову книжку вносяться, зокрема:

відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виробляються арабськими цифрами (число та місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, пір`яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Згідно з пунктом 4.1. Інструкції № 162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Також пунктом 1.4. Інструкції № 162 було передбачено, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців" (СП СРСР, 1973 № 21, ст. 115) та цією Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців" (далі - Постанова № 656), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Трудові книжки ведуться усім робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державного соціального страхування.

На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться лише за місцем основної роботи.

Також, пункт 13 Постанови № 656 визначав, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, організації, засвідчуються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою.

При цьому, пункт 18 Постанови № 656 встановлював, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберіганні та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тотожні за змістом вимоги щодо ведення трудових книжок встановлює Інструкція № 58.

В ході судового розгляду суд встановив, що відповідач-2 не зарахував до загального страхового стажу позивача наступні періоди:

проходження військової служби з 03.06.1998 по 28.07.2000, оскільки відсутнє посилання на первинні документи при зарахуванні на військову службу;

перебування позивача на обліку в центрі зайнятості з 29.10.2000 по 25.07.2001, оскільки інтервал між датою початку виплати допомоги по безробіттю та датою наказу про її призначення, що вказані у відповідних записах трудової книжки, складає більше місяця;

періоди ведення підприємницької діяльності з 03.01.2003 по 31.12.2003, з 01.04.2005 по 30.04.2005, оскільки згідно з Реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу, за вказані періоди відсутні відомості про сплату страхових внесків позивачем (за позивача).

У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 (дата заповнення 15.09.1986) містять наступні записи, що стосуються спірного періоду проходження військової служби:

запис № 6 від 28.07.2000 - "З 03 червня 1998 р., нак. № 122 від 03.06.1998 р. по 27 липня 2000 р., нак. № 145 від 28.07.2000 р. проходила військову службу на посаді військовослужбовця надстрокової служби" (підстава: наказ № 11-ос від 26.07.2000);

запис № 7 (без дати) - "Запис № 6 від 28.07.2000 року вважати відміненим, як такий, що внесений у неповному обсягу";

запис № 8 (без дати) - "У період з 03 червня 1998 року по 27 липня 2000 року проходила військову службу у військах Служби безпеки України. Звільнена з військової служби за ст. 118 п. "г" (у зв`язку зі скороченням штатів або організаційними заходами у разі неможливості використання на службі) Тимчасового положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і сержантами ЗС України. Виключена із списків частини з 28.07.2000 року" (підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 26.07.2000 № 11-ос).

Суд звертає увагу на те, що записи №№ 6-8 у трудовій книжці позивача, хоч і виконані акуратно, засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою військової частини НОМЕР_3 , однак містять недоліки, позаяк, жоден з таких записів у графі 4 не містить відомостей про розпорядчий документ, на підставі якого позивача було зараховано на військову службу.

З огляду на вказане, на переконання суду, відповідності до приписів пункту 6 Порядку № 637, для підтвердження періоду проходження військової служби з 03.06.1988 по 27.07.2000 разом із заявою про призначення пенсії позивачу належало подати один з таких документів:

військовий квиток;

довідку територіального центру комплектування та соціальної підтримки, військової частини і установи системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС;

довідку архівних і військово-лікувальних установ.

У позовній заяві позивач вказує, що одночасно з заявою про призначення пенсії подав до пенсійного органу військовий квиток. Разом з тим, матеріали судової справи не містять доказів на підтвердження вжиття позивачем таких заходів, так само як і не містять копій самого військового квитка позивача. При цьому, суд також відхиляє покликання позивача на довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.11.2024 № 11/2/3961, оскільки вказана довідка у часі складена значно пізніше, аніж відповідачем-2 прийнято рішення від 15.05.2024 № 172650008741. Тобто, такий документ не надавався позивачем при призначені пенсії та відповідно не досліджувався відповідачем-2, а тому не може вказувати на протиправність дій пенсійного органу в частині незарахування періоду проходження позивачем військової служби до його загального страхового стажу.

За наведених обставин, суд погоджується з висновком відповідача-2, висловленому у спірному рішенні від 15.05.2024 № 172650008741, щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби з 03.06.1998 по 28.07.2000 на підставі записів у його трудовій книжці серії НОМЕР_2 (дата заповнення 15.09.1986).

Відтак, позовні вимоги в частині зобов`язання вчинити такі дії (зарахувати до стажу позивача період військової служби з 03.06.1998 по 28.07.2000) до задоволення не підлягають.

Також, у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 (дата заповнення 15.09.1986) містяться записи про перебування на обліку в Сарненському районному центрі зайнятості та одержання допомоги по безробіттю, а саме:

запис № 9 від 29.10.2000 - "Розпочато виплату допомоги по безробіттю ст. 26 п. 1б Закону." (підстава: наказ № 150 від 09.08.2000);

запис № 10 від 25.07.2001 - "Закінчено виплату допомоги по безробіттю згідно ст. 31 п. 1-12 Закону" (підстава: наказ № 160 від 09.08.2001).

Аналізуючи вказані записи, суд погоджується з доводами відповідача-2 про те, що вони містять недоліки, оскільки інтервал між датою початку виплати допомоги по безробіттю та датою наказу про її призначення, що вказані у відповідних записах трудової книжки, складає більше місяця.

Однак, з даного приводу суд зазначає, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії (відповідна правова позиція висловлена Верховним судом у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16) та від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а).

Суд наголошує, що за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення такого працівника конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Саме такий правовий висновок був сформований Верховним Судом у постанові від 30.09.2021 у справі № 300/860/17, який в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при вирішенні цієї справи.

Суд зауважує, що хоч відомості у записі № 9 у трудовій книжці позивача і вказують на наявність проміжку понад один місяць між призначенням і початком виплати позивачу допомоги по безробіттю, однак такий запис виконаний акуратно (не містить виправлень), містить відомості про розпорядчий документ, на підставі якого зроблено такий запис, засвідчений підписом керівника (уповноваженої особи) та печаткою центру зайнятості, а найголовніше на його основі можна чітко встановити дату початку періоду одержання позивачем допомоги по безробіттю, позаяк, згідно з приписами абзацу "а" частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII саме такий період зараховується до страхового стажу.

Крім того, порівнюючи вказані у трудовій книжці позивача дату винесення наказу про призначення виплати допомоги по безробіттю (09.08.2000) та дату початку її виплати (29.10.2000), суд вказує на те, що дата початку виплати у часі відбулася пізніше, аніж дата винесення наказу, а тому зарахування до стажу позивача періоду одержання допомоги з моменту початку її виплати (29.10.2000), а не з дати винесення наказу (09.08.2000), не призведе до безпідставно зарахування до загального страхового стажу позивача більшого періоду.

Відтак, суд приходить до висновку про безпідставність висновку відповідач-2, висловленого в оскаржуваному рішенні від 15.05.2024 № 172650008741, щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду одержання ним допомоги по безробіттю з 29.10.2000 по 25.07.2001.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов`язання вчинити такі дії (зарахувати до стажу позивача період одержання допомоги по безробіттю з 29.10.2000 по 25.07.2001) підлягають до задоволення.

Крім того, суд враховує, що дії щодо незарахування до страхового стажу позивача період одержання допомоги по безробіттю з 29.10.2000 по 25.07.2001 були вчинені відповідачем-2 при прийнятті спірного рішення про відмову у призначені пенсії від 15.05.2024 № 172650008741, а тому саме вказаний пенсійний орган необхідно зобов`язати здійснити належний обрахунок страхового стажу позивача.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, у якій колегія суддів дійшла висновку про те, що дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії.

За наведених обставин, підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача-1 вчинити дії щодо належного обрахунку страхового стажу позивача.

В свою чергу, вирішуючи питання правомірності незарахування до страхового стажу позивача періодів провадження ним підприємницької діяльності з 03.01.2003 по 31.12.2003 та з 01.04.2005 по 30.04.2005, суд виходить з такого.

Згідно з вимогами пункту 4 Порядку № 637, час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. При цьому, форма довідки встановлена додатком № 1 до Порядку № 637.

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Водночас, відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 22-1), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1, для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).

Також, підпункту 1 пункту 3-1 розділу XV "Перехідні положення" Закону № 1058-IV встановлено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:

1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску);

2) проходження військової служби по 31 грудня 2017 року включно;

3) перебування у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами з 1 січня 2004 року по 30 червня 2013 року включно;

4) перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 1 січня 2004 року до часу запровадження сплати страхових внесків (єдиного внеску) за жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

5) перебування у довготерміновому відрядженні працівників дипломатичної служби у період з 1 січня 2004 року по 30 квітня 2016 року, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дає суду підстави для висновку, що у період з 1993 року по 01.07.2000 на законодавчому рівні було передбачено зарахування до страхового (трудового) стажу для обчислення пенсій період здійснення підприємницької діяльності за умови сплати підприємцями страхових внесків до Пенсійного фонду України, які підлягали обов`язковій реєстрації як платники внесків в органах пенсійного фонду. При цьому, період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 30.06.2000 враховується до страхового стажу на підставі довідки про реєстрацію суб`єктом підприємницької діяльності за умови наявності інформації про перебування особи, що звертається за призначенням пенсії, на спрощеній системі оподаткування або із застосуванням фіксованого податку.

У позовній заяві позивач вказує, що вона була зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності. На підтвердження таких обставин до позовної заяви позивачем додано копію листа Головного управління ДПС у Рівненській області від 09.09.2024 за № 8868/6/17-00-24-08-06, згідно з яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) перебувала на обліку в Сарненській ДПІ Головного управління ДПС у Рівненській області як фізична особа - підприємець з 03.01.2003 по 12.03.2018; в період з 03.01.2003 по 12.03.2018 ФОП ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі та сплачувала єдиний податок з фізичних осіб.

Суд наголошує, що у відповідності до приписів підпункту 1 пункту 3-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV та пункту 4 Порядку № 637, період ведення особою підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 01.01.2004 по 31.12.2017 зараховується до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Оскільки у період з 03.01.2003 по 12.03.2018 позивач вів підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування та сплачував єдиний податок з фізичних осіб, то, на переконання суду, цілком правомірно очікує на зарахування з 03.01.2003 по 31.12.2003 та з 01.04.2005 по 30.04.2005.

Разом з тим, суд зауважує, що лист Головного управління ДПС у Рівненській області від 09.09.2024 за № 8868/6/17-00-24-08-06 був складений вже після прийняття відповідачем рішення про відмову в призначенні пенсії від 15.05.2024 № 172650008741 та, відповідно, проведення розрахунку набутого позивачем страхового стажу.

Тобто, такий документ не міг бути наданий позивачем при призначені пенсії та відповідно не досліджувався відповідачем-2. При цьому, доказів на підтвердження того, що одночасно із заявою про призначення пенсії позивач подав до пенсійного органу документи на підтвердження обставин щодо перебування на спрощеній системі оподаткування в період ведення підприємницької діяльності з 03.01.2003 по 12.03.2018 та/або сплати страхових внесків за вказаний період матеріали судової справи не містять.

Відтак, суд приходить до висновку про те, за відсутності в розпорядженні відповідача-2 документально підтверджених відомостей про перебування позивача на спрощеній системі оподаткування в періоди ведення підприємницької діяльності 03.01.2003 по 31.12.2003, з 01.04.2005 по 30.04.2005 та/або сплати страхових внесків за вказані періоди, пенсійний орган під час вирішення заяви позивача про призначення пенсії дійшов цілком обґрунтованого висновку про незарахування таких періодів до його страхового стажу позивача.

Відтак, позовні вимоги в частині зобов`язання вчинити такі дії (періоди ведення підприємницької діяльності 03.01.2003 по 31.12.2003, з 01.04.2005 по 30.04.2005) до задоволення не підлягають.

Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому позовну заяву належить задовольнити частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 968,96 грн, відтак за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2, як суб`єкта владних повноважень, чиї дії порушили права позивача, слід стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період одержання нею допомоги по безробіттю з 29.10.2000 по 25.07.2001.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області суму судового збору в розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири грн, 48 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 23.09.2025.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028; код ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076);

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3, під. 2, м. Харків, Харківська обл., 61022; код ЄДРПОУ/РНОКПП 14099344).

Суддя Ольга ПОЛІЩУК